Гостина старої дами - Сторінка 12

Вона бачить мертвого, зупиняється, тоді поволі виходить на середину сцени, обертається до публіки.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Принесіть його сюди.

РОБІ й ТОБІ приходять з носилками, кладуть на них ІЛЛЯ і підносять до ніг КЛЕР ЦАХАНАСЯН.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН (непорушно): Відслони його, Бобі.

МАЖОРДОМ відкриває ІЛЛЕВЕ обличчя. Вона довго не зводить

з нього очей.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Він знову такий, яким був колись давно, чорний леопард. Закрий його.

МАЖОРДОМ знов прикриває обличчя мертвого. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Покладіть його в домовину.

РОБІ й ТОБІ виносять небіжчика ліворуч.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Проведи мене до кімнати, Бобі.

Накажи пакувати валізи. Ми їдемо до Капрі.

МАЖОРДОМ підставляє їй плече, вона поволі рушає ліворуч.

Зупиняється.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Бургомістре.

Ззаду, з лав мовчазних чоловіків, повільно виходить наперед

БУРГОМІСТР.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чек.

Вона віддає йому папірець і виходить з МАЖОРДОМОМ.

Якщо в чимраз кращому вбранні тонко, ненастирливо, одначе все помітніше виявлявся ріст добробуту, якщо все, що видно було на сцені, ставало чимраз принадніше, змінювалось, свідчило про піднесення на соціальній драбині, наче б хто розбагатівшись непомітно переселився з бідного кварталу в модерне, добре устатковане місто, то це піднесення знаходить тепер свій апофеоз в кінцевій картині. Сірий колись світ перетворився в щось блискуче, технічно довершене, в багатство; все коронується в світовий "happy end". Прапори, гірлянди, плакати, неонове світло оточують відновлену станцію; на цьому тлі ґюлленці, жінки й чоловіки у вечірніх сукнях і фраках, творять два хори, подібні до хорів грецьких трагедій, не випадково, а так як вимагає місце дій, наче віднесений далеко в море корабель, що зазнав аварії, дає останні сигнали.

ХОР І: Лиха на світі без ліку: Страшні землетруси Вогнисті вулкани, морські вали, Війни, танків шугання У житі,

Сліпучі гриби атомних бомб. ХОР II: Та немає на світі лиха Над бідність.

Бідність не знає ніяких пригод, В безнадію засотує людство, Нанизує

День нудний до нудного дня. ЖІНКИ: Тяжко бачити матерям

Скін найкоханіших. ЧОЛОВІКИ: А чоловік

Чвари замислює,

Зраду плекає. ПЕРШИЙ: Він ходить у стоптаних черевиках. ТРЕТІЙ: Він курить дешевий смердючий тютюн. ХОР І: Бо всі ті місця,

Де він хліб заробляє,

Давно спорожніли. ХОР II: І потяг швидкий поминає той закуток. ВСІ: Добре нам, ПАНІ ІЛЛЬ: Кому доля ласкава ВСІ: Все це змінила.

ЖІНКИ: Одяг зручний облягає тепер нам тіло струнке. СИН: Спортивну машину провадить юнак. ЧОЛОВІКИ: А купець лімузину.

ДОНЬКА: Дівча біжить за м'ячем по червоному полі. ЛІКАР: У новій, зеленій кахльованій залі

Оперує лікар веселий. ВСІ: Пахне вечеря

В домівках. Люди вдоволені,

Взуті.

Кожний попахкує краще зілля. ВЧИТЕЛЬ: Радо навчаються всі до науки охочі. ДРУГИЙ: Скарби накопичують пильні

Меткі фабриканти. ВСІ: Рембрандт на Рубенсі. МАЛЯР: Щедро годує мистецтво

Митця.

ПАРОХ: Великдень, Різдво, чи свята Зелені,

Вірних повна-повнісенька церква. ВСІ: Потяг швидкий,

Величний гінець,

Що по рейках залізних

Єднає містечко з містечком,

Знов зупиняється в нас.

Зліва надходить КОНДУКТОР. КОНДУКТОР: Ґюллен!

НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Швидкий потяг Ґюллен-Рим,

прошу сідати. Салонні вагони спереду.

З глибини між двома хорами з'являється КЛЕР ЦАХАНАСЯН у своїй носільниці, в супроводі почту непорушна, наче стародавній кам'яний ідол.

БУРГОМІСТР: Від'їздить.

ВСІ: Доброчинниця наша.

ДОНЬКА: Що дала нам багатство і щастя.

ВСІ: 3 почтом шляхетним своїм від'їздить!

КЛЕР ЦАХАНАСЯН зникає праворуч. За нею служники через усю сцену проносять домовину.

БУРГОМІСТР: Хай їде здорова й щаслива.

ВСІ: Скарб дорогий довірений їй забирає з собою.

НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Потяг рушає!

ВСІ: Хай береже нас

ПАРОХ: Господь

ВСІ: В непевні облудні часи

БУРГОМІСТР: Хай береже

ВСІ: Святі гаразди Мир нам І волю

Хай ніч нас мине

Ніколи нехай не затьмарить нам міста Що наново виросло пишне й чудове Щоб ми в ньому вічно втішалися щастям.