Хлопчик Мотл - Сторінка 39

А коли в нього поминки, то служник синагоги на цьому добре заробляє. А ще більше — коли повноліття, тоді служник має цілий шмат грошей.

У нас, на батьківщині, коли хлопцеві минало тринадцять років, йому одягали богомілля і він повинен був щодня ходити до синагоги молитися. Тут, в Америці, повноліття — свято. Хлопцеві купують все до молитви і викликають, як нареченого, до сувоїв біблії. Він верескливо, як молодий півник, читає молитву, потім піднімає руку вгору і виголошує вивчену напам'ять проповідь, чомусь англійською мовою. Воронь боже, єврейською! Потім підходить рабип з поголеним обличчям, як у католицького ксьондза, накриває хлопця широкими рукавами і благословляє його...

8

Одне слово, у Мойше-Нояха добрий бізнес. Погано тільки, що він, бідолаха, змушений сам ходити до хазяїнів збирати синагогальні гроші. Ну хіба личить євреєві, який оце тільки недавно був багатієм, ходити правити гроші? Його дружина Нехума-Міра аж плакала перед моєю мамою, скаржачись на свої неприємності.

— Можете мені повірити на слово,— казала вона,— що кожного разу, коли мій чоловік ходить правити гроші, він проклинає своє життя...

Вислухавши жалі Нехуми-Міри, моя мама порадила їй: нехай її Мойше-Ноях візьме мого брата Елю на колектора, тобто збирача грошей. Йому це буде допомога, а мій брат зароблятиме на прожиття... Певна річ, що Мойше-Ноях ухопився за цей план обома руками. Мій брат Еля спочатку навіть вагався, йому це було не дуже приємно, але наш товариш Пиня прийшов йому на допомогу. Він виступив так, як уміє, і завдав сорому Елі:

— Я не розумію, звідки у тебе така пиха? Чим ти кращий від Карнегі, Рокфеллера, Вандербільдта...

І закусив удила.

Пиня коли схоче, то вміє.

9

Хто міг сподіватися, що така маленька посада — збирання боргів при синагогальному служнику — з часом перетвориться на велике діло? І не на одне, а на цілих два. Перше — на збирача у мебльовій фірмі для мого брата Елі, і друге, на збирача у страховій компанії, для нашого товариша Пині. Але я бачу, що ви зовсім не розумієте, про що йдеться. Почекайте хвилинку, я вам усе як слід поясню.

XIV. МИ ЗБИРАЄМО ДОЛАРИ 1

Тим в Америці добре, що все вам заносять додому. І все вам дають на виплат. За один долар на тиждень ви можете умеблювати свою хату, як граф.

Ніхто не купує тут за готівку. Хіба такі, як Джейкоб Шіф. Він, кажуть, найбагатша людина в Америці. Багатшого за Шіфа немає. Так каже мій брат Еля. А наш товариш Пиня твердить, що ні. Він каже, що Карнегі значно багатший. А Вандербільдт — і поготів. Та найбільший дука Рокфеллер. Еля доводить — ні в якому разі! Можливо, ті багатші маєтками, землею, але ж готівкою — дзуськи! Шіф багатший за них усіх. Тут уже Пиня починає лютувати і гримати на мого брата Елю, що той верзе казна-що. Рокфеллер роздає протягом року більше милостині, ніж Шіф взагалі має. Тоді мій брат Еля уже не може стриматися і каже Пині, що той ненависник євреїв, антисеміт, бо коли навіть це було б правдою, що Рокфеллер багатший за Шіфа, треба все одно казати, що Шіф багатший, бо Шіф єврей.

— А хоч би Шіф був тричі єврей, я повинен говорити брехню?— гарячкує Пиня.— Ти забуваєш, Еля, занадто часто забуваєш, що ми в Америці, а в Америці не люблять брехні.

— Стільки чиряків моїм ворогам на одне місце, самі знаєте на яке, і стільки щасливих років нам усім, скільки брехні говорять протягом дня у самому тільки Нью-Йорку, крім Брукліна, Бронзвіля і Бронкса.

Так каже моя братова Бруха, і суперечці настає кінець.

2

Оскільки меблі видають на виплат по долару на тиждень, потрібні люди, щоб ходили з хати до хати правити ці долари. А на це існують збирачі, що ходять і збирають долари. Збирачів є багато. Кожний збирач має свій район, свої будинки, де він ходить і збирає. Його робота полягає в тому, що він має постукати в двері, потім зайти і привітатися. Потім він каже: "Яка сьогодні гарна днина!" Далі він видає вам квитанцію, одержує долар і каже: "До побачення". Більше йому не треба нічого казати. І шапку скидати теж не обов'язково. Тут це дозволяється. Можете зайти в найбагатшу квартиру в шапці і в калошах, можете при цьому курити сигарету, чи насвистувати пісеньку, або жувати свою гумку. Ніхто вам слова не скаже. Це Америка.

З

Мій брат Еля дуже задоволений своїм заняттям. Це набагато краще, ніж стояти у ковбасній і продавати сосиски. Та й заробляє він набагато більше. Як який тиждень. Часом трапляється вісім доларів на тиждень, порою — десять, а інколи дванадцять. Усе залежить від погоди. Коли гарна година, можна йти пішки, а в дощ доводиться їздити трамваєм, платити нікель. Але таких нікелів мій брат Еля витрачає небагато. Бо по натурі своїй Еля людина ощадлива, зовсім не те, що Пиня. Наш Пиня набагато щедріший: рідко коли ходить пішки. Він змушений, каже Пиня, їздити, бо в нього короткий зір, і його можуть легко переїхати. Не так через короткозорість, як через те, що він завжди замріяний, думками залітає аж ген-ген. Крім того, Пиня хвилини не може прожити без того, щоб не заглядати в книжку чи газету. А часом трапляється, що він раптом починає писати. Ходить, думає й думає, зовсім не чує, що йому говорять, потім хапає олівця чи автоперо і починає писати. Пиня може списати десять аркушів паперу з усіх боків. Що він там написав і що робить з написаним — того ніхто не знає. Навіть його дружина Тайбл.

Коли мій брат Еля питає у нього, що він написав, Пиня йому відповідає:

— Поживемо — дізнаємося.

Ми вже чимало років прожили, але й досі нічого не дізналися.

4

Проте це не заважає нашому товаришеві Пині добре заробляти. Та ще як заробляти! Наш Пиня теж збирає долари, але не за меблі, а за страхування від смерті! Тут усі застраховують себе. Молоді і старі, жінки і діти, батьки й матері, сестри і брати, діди і бабусі. І теж не готівкою, а на виплат. Від нікеля до долара на тиждень. Що більша сума страхування, то більша виплата. Є такі будинки, де геть усі, починаючи з прадіда і аж до правнуків, застраховані від смерті. А коли ще не всі застраховані, збирач має застрахувати незастрахованих. Що таке "застрахувати" і як страхують людей від смерті — я достеменно не знаю. Я тільки знаю, що мій брат Еля відмовився від цієї роботи. Він вирішив краще мати справу з меблями. Чому? Тому що, збираючи плату за меблі, можна обходитися тільки словами "добридень" і "до побачення". А при страхуванні від смерті треба розмовляти, умовляти, замовляти зуби, не дати іншому слова вимовити. На те здатний тільки наш товариш Пиня. Він може заговорити до смерті стіну і зробити балакучим мертвого.

5

Нашого товариша Пиню не обходить, хто ви такий і що ви за один. Про що б ви не говорили — він мусить повернути на своє. Коли ви застрахований, ви можете говорити про страхування. А якщо ви не застраховані, то й поготів мусите говорити про страхування. І коли ви погоджуєтесь розмовляти, ви вже з Пининих рук яе викрутитесь. Він уже вас застрахує. А коли не вас, то вашу жінку, вашу дитину, вашого діда, вашу тещу, вашу двоюрідну сестру, вашого сусіда. Тобто ви себе застраховуєте на випадок, коли помре ваш сусід раніш за вас. Тоді ви одержите від компанії добрих кількасот доларів. А сусід ваш теж застраховується. Тобто, коли, боронь боже, ви помрете раніш за нього, він одержить від компанії кількасот доларів. Ви обидва платите компанії по кводеру (чверть долара) на тиждень. Ви не зобов'язані ходити до компанії. Компанія до вас сама прийде. Не сама, а через збирача. Пиня приходить до вас і одержує ваші кводери. Йому за це платять п'ятнадцять процентів комісійних.

6

Це — за збирання грошей. А якщо він вас застраховує наново, тобто, якщо Пиня виписує вам новий поліс, він одержує в п'ятнадцятеро більше. Це означає, що коли ви платите один кводер, агент з компанії одержує воднораз п'ятнадцять кводерів! Ану, підрахуйте, будь ласка, скільки це виходить? Тепер уявіть собі, що нашому товаришеві Пині щастить за день виписати два, чи три, чи, може, більше полісів, і всі по кводеру! Це ж ціле багатство!..

— Лишенько! Ви ж насипете повну хату золота! — так каже йому моя братова Бруха, а Тайбл аж зашарілась, дивлячись на свого Пиню, як він витягає кводери і нікелі з усіх кишень.

— А ви як гадали? — відповідає Брусі Пиня і складає кводери окремо, а нікелі окремо.— Ви гадаєте, що Карнегі, Вандербільдт, Рокфеллер народилися зі своїми мільйонами?

7

Де б мені взяти білий аркуш паперу? Я б чорною вуглиною намалював таку картину: стіл, на покуті сидить склавши руки мама. Біля неї, з одного боку,— Бруха, висока, сухорлява, з великими ногами. З другого боку — Тайбл, маленька, худенька, миршава, як курча. Обидві працюють — одна шиє, друга підрублює. В одному кінці столу стоїть мій брат Еля, зарослий бородою. У нього купка карток в одній руці і пачка паперових доларів у другій руці. Це він назбирав за день. А коло другого кінця столу стоїть зігнувшись наш товариш Пиня, чисто поголений, справжній американець. Він витягає з обох кишень кводери і нікелі. А оскільки він короткозорий, то кожного кводера і кожного нікеля підносить до самого носа. На столі височать уже дві купки: в одній кводери, а в другій нікелі. Але це ще не кінець. У Пині є ще багато монет. Це знати з його настовбурчених кишень, які так розпухли, що мало не лопнуть...

8

Нема нічого вічного на світі. І людина ніколи не задоволена з того, що має. Нам набридло ходити і збирати чужі долари, кводери та нікелі. Краще власні маленькі булочки, ніж чужі великі калачі. Так каже моя братова Бруха. Спершу спротивилося оте збирання моєму братові Елі. Йому остогид увесь цей бізнес. І не так бізнес, як клієнти. Деякі клієнти перестали платити. Вони кажуть: "Забирайте свої меблі, вони нам не потрібні..." Інші висловлюють претензії, чому ліжко рипить? Чому в люстрі видно два обличчя? Чому комод не відчиняється і не зачиняється? І чому кожний стілець важить три пуди? А коли сідаєш на нього, то немов на цвяхи сів!.. А дехто перебрався на іншу квартиру — шукай вітра в полі.

Але найгірше ось що: є такі, що зобов'язалися платити щотижня. Поки вони могли, вони платили. Тепер не можуть. З якої причини? Хлібодавець захворів, або роботи немає, або вибухнув страйк. Не хочеться втрачати клієнта. Що ж робити? Еля сплачує за нього із своєї кишені.

Що вам сказати? Клопоту і мороки по саму зав'язку.

9

Ви гадаєте, що наш товариш Пиня задоволений своїм заняттям? Теж ні.