Іфігенія в Авліді - Сторінка 3
- Евріпід -
[302]
550] Хай послужу я тихій любові,
Хай відкину — бурхливу!
Антистрофа
Скільки-то різних є вдач людських!
Скільки звичок!.. Одна між них
Гордо сяє — чеснота.
Чимало блиску їй додає
Виховання правильний шлях.
Вирізнятися скромністю — мудрість сама.
Але мудрості щонайвагоміший плід —
Розуміти обов'язок свій.
560] Тільки так, нестаріючу вік,
Можна славу здобути в житті.
Щонайперше — чесноти шукай:
Цноту жінки берегти
Зобов'язані; чоловіки —
В злагоді дружній місто плекати
Скільки сил в кого й хисту.
ЕПОД
З пасовищ ти, Парісе, прийшов,
З Іди, де білосніжна твоя
Череда випасалась,
570] Де на лункій фрігійській дуді
День при дні наслідував ти
Ніжну флейту Олімпа.
Славні вим'ям корови паслись,
Коли ти, розсудивши богинь,
Оп'янілий, в Елладу подавсь,
До світлиць, де слонова кість
Сліпить очі — красуню там стрів,
Поглянув — і зором обпік
Єленине серце,
580] Відчувши й сам такий же пал.
Ось тоді й на Трон"
Дух ворожнечі Елладу погнав
З веслами, списами.
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
На колісниці в супроводі прислуги в'їжджає
Клітемнестра з Орестом на руках та Іфігєнія.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Для високих — високого щастя лет!
Ось дочка владаря [303]
Іфігенія — наша велителька
Й Тіндарея дочка — Клітемнестра тут!
Який рід їм життя дав, таку ж вони
Здобули собі славу — осяйливу!
590] Всемогутні боги, коли й смертним шлють
Таке незмірне блаженство!
ХОР
Поможімо, доньки халкідських нив,
З колісниці зійти повелительці,
Щоб на землю несхибно ступила крок, —
Усміхнувшися, руку подаймо їй,
Щоб не чужо було нашій гості тут —
Яснославній дочці Агамемнона,
Не тривожило криком аргів'янок,
Не лякаймо їх,
600] Захожі, — сестер захожих!
КЛІТЕМНЕСТРА
За добрий знак беру я доброту твою
І ті слова прихильні. Сподіваюся,
Для гарного весілля та щасливого
Я молоду приводжу.
(До слуг).
Нумте з повозів
Знімайте посаг — що дочці придбала я,
Усе те в дім заносьте, обережно лиш!
Поволі, доню, з колісниці сходь уже,
Землі торкнувшись ніжкою тендітною.
А ви, жінки, під руки підхопіть її,
610] Як тільки зістрибнути наготовиться.
Хай і мені хтось руку помічну подасть,
Щоб легко з колісниці я зійти могла.
Всі інші — коней спереду притримуйте,
Бо слів не дуже, норовисті, слухають.
А ще хлопчину, парость Агамемнона,
Зніміть, мого Ореста, ще ж маленький він.
Ти спиш, дитятко, возом заколисане?..
Сестра йде заміж — прокидайся радісно!
Із знатним — знатний сам — породичаєшся,
620] Із богорівним Нереїди паростком.
А ти стань побіч неньки, Іфігеніє,
Кохана доню! Хай ось ці жінки чужі
Побачать моє щастя, варте заздрощів.
З намету виходить Агамемнон.
Та ось твій батько, доню. Привітай його. [304]
ІФІГЕНІЯ
Не гнівайсь, нене, що скоріш од тебе я
До батька пригорнуся найдорожчого.
КЛІТЕМНЕСТРА
Найвищий мій владарю, Агамемноне,
На клич твій ми негайно прибули сюди.
ІФІГЕНІЯ
Підбігти хочу, батьку, й до грудей твоїх
630] Припасти: так давно ж тебе не бачила!..
Стужилась за тобою… Лиш не гнівайся…
КЛІТЕМНЕСТРА
Тобі це можна, доню: саме ти найбільш
Любила батька з-між усіх дітей моїх.
ІФІГЕНІЯ
О батьку!.. Дай на тебе надивитися!..
АГАМЕМНОН
Й мені — на тебе: за обох сказала ти.
ІФІГЕНІЯ
Щасти тобі! Як добре, що покликав нас!
АГАМЕМНОН
І сам не знаю — добре чи погано це…
ІФІГЕНІЯ
Ну, от…
Казав, що радий стрічі, а журба в очах.
АГАМЕМНОН
Турбот чимало у вождя, володаря…
ІФІГЕНІЯ
640] Забудь, поки зі мною, всі обов'язки.
АГАМЕМНОН
Всім серцем я з тобою, всіма думами…
ІФІГЕНІЯ
Отож розхмурся, веселіш на доню глянь.
АГАМЕМНОН
Ну ось, я вже веселий… в міру сил своїх.
ІФІГЕНІЯ
Веселий, а в очах он — ще сльоза бринить… [305]
АГАМЕМНОН
Розлука довга перед нами, донечко…
ІФІГЕНІЯ
Не розгадаю, батьку, твоїх натяків.
АГАМЕМНОН
Що розумніше мовиш — то болючіше…
ІФІГЕНІЯ
Тоді скажу пусте щось — усміхнися лиш.
АГАМЕМНОН
Гай-гай!.. Хіба промовчу?.. Гарно сказано!
ІФІГЕНІЯ
650] Лишися дома, з дітьми, любий батеньку!
АГАМЕМНОН
Хотів би, та не можу — от і жаль бере.
ІФІГЕНІЯ
А все той шлюб Єлени! Кляті війни ті!..
АГАМЕМНОН
Мене згубивши з світу, згублять інших ще.
ІФІГЕНІЯ
Як довго тут, в Авліді, забарився ти!
АГАМЕМНОН
Ще й нині суднам годі з місця зрушити.
ІФІГЕНІЯ
А де вітчизна тих фрігійців, батечку?
АГАМЕМНОН
Де син Пріама — наше зло — Паріс живе.
ІФІГЕНІЯ
В таку далінь од мене, батьку, вирушиш?
АГАМЕМНОН
Така ж сумна й у тебе доля, донечко.
ІФІГЕНІЯ
660] Якби то справді ти мене з собою взяв!
АГАМЕМНОН
Пливтимеш… А про батька, ой, згадається! [306]
ІФІГЕНІЯ
Сама пливтиму, а чи вдвох — із матір'ю?
АГАМЕМНОН
Не буде побіч ні отця, ні матінки…
ІФІГЕНІЯ
Чи хочеш доню поселити в дім чужий?
АГАМЕМНОН
Облиш! Такі розмови — не для дівчини.
ІФІГЕНІЯ
Скоріш вертайся, батьку, з перемогою!
АГАМЕМНОН
Та перед тим я мушу скласти жертву тут.
ІФІГЕНІЯ
Обряд цей вимагає благочесності.
АГАМЕМНОН
Сама побачиш, ставши при жертовнику.
ІФІГЕНІЯ
670] А що? Круг нього, батьку, я в танок піду?
АГАМЕМНОН
Не знаючи — од мене ти щасливіша.
Заходь у дім — дівчатам показатися.
Мені ж подай правицю, поцілуй ще раз —
Гіркий цілунок! — скоро не побачимось.
О груди… лиця!.. О русяві кучері!..
Ото взнаки далась нам і Єлена та,
І Троя!.. Але годі! Лиш торкнусь тебе —
І знов на вічі сльози навертаються.
Захожь же, доню…
(Іфігенія відходить).
Ну, а ти не гнівайся,
680] О дочко Леди, що з таким жалем берусь
Пошлюбити з Ахіллом свою доненьку.
Радіти б випадало, все ж для батька це
Нелегко — своїх діток, що з трудом таким
Плекав їх, видавати з дому рідного.
КЛІТЕМНЕСТРА
Не глупа — розумію. Та й сама, вважай,
Страждатиму не менше, проводжаючи
Дочку, то чи посміла б дорікать тобі? [307]
На час надія: посумуєм, звикнемо…
Як молодий наш зветься, ти казав уже,
690] А хто батьки, цікаво, звідки родом він?
АГАМЕМНОН
Егіну, славну доньку, мав Асоп колись.
КЛІТЕМНЕСТРА
А смертний чи з богів хтось її мужем був?
АГАМЕМНОН
Сам Зевс. Еак, Енони владар, — син її.
КЛІТЕМНЕСТРА
А хто з синів Еака спадкоємцем був?
АГАМЕМНОН
Пелей. Дочку Нерея він за жінку взяв.
КЛІТЕМНЕСТРА
А з волі бога чи богам усупереч?
АГАМЕМНОН
Посватав Зевс, а батько — видав донечку.
КЛІТЕМНЕСТРА
Весілля святкували в глибині морській?
АГАМЕМНОН
На Пеліоні, поміж скель Хіронових.
КЛІТЕМНЕСТРА
700] Де здавна рід кентаврів, кажуть, селиться?
АГАМЕМНОН
Авжеж. Пелей вгощав там небожителів.
КЛІТЕМНЕСТРА
А хто зростив Ахілла?.. Батько? Матінка?
АГАМЕМНОН
Хірон — щоб оддалік був од людей лихих.
КЛІТЕМНЕСТРА
Розумний шле дитину до розумного.
АГАМЕМНОН
Так от хто нашу доню за жону бере.
КЛІТЕМНЕСТРА
І справді бездоганний. Де живе Ахілл? [308]
АГАМЕМНОН
У Фтії, де бурхливий Апідан пливе.
КЛІТЕМНЕСТРА
Туди ж і повезе він нашу донечку?
АГАМЕМНОН
А це вже мужу, не мені, вирішувать.
КЛІТЕМНЕСТРА
710] Щасти їм!.. А весілля скоро справимо?
АГАМЕМНОН
Коли щасливо місяць заокруглиться.
КЛІТЕМНЕСТРА
Весільну жертву ти богині склав уже?
АГАМЕМНОН
Складу, звичайно. Тим я, власне, зайнятий.
КЛІТЕМНЕСТРА
А потім учту для гостей влаштуємо?
АГАМЕМНОН
Коли безсмертних уласкавлю жертвами.
КЛІТЕМНЕСТРА
А де жіноцтво буде пригощатися?
АГАМЕМНОН
Та тут же, біля суден гарнотесаних.
КЛІТЕМНЕСТРА
Ну, що ж… Тут вибирати не доводиться.
АГАМЕМНОН
А зараз от що, жінко: не переч мені.
КЛІТЕМНЕСТРА
720] У чому ж?.. Твоїй волі не корюсь хіба?
АГАМЕМНОН
Я сам тут міг би, де жених, у таборі…
КЛІТЕМНЕСТРА
Зробити щось без мене?.. Нащо ж я тоді?
АГАМЕМНОН
Віддати заміж доню… в колі воїнів… [309]
КЛІТЕМНЕСТРА
А де ж мені в ту пору бути — матері?..
АГАМЕМНОН
А ти вертайся в Аргос і дітей пильнуй.
КЛІТЕМНЕСТРА
Лишивши доню?.. Хто ж ітиме з факелом?
АГАМЕМНОН
Цим разом я з весільним рушу полум'ям.
КЛІТЕМНЕСТРА
Не прийнято. Дарма ти звичай нехтуєш.
АГАМЕМНОН
Але й тобі не личить серед війська буть.
КЛІТЕМНЕСТРА
730] Та личить заміж видавати донечку.
АГАМЕМНОН
Ти інших дочок в Аргосі покинула.
КЛІТЕМНЕСТРА
Вони в своїх покоях. Що ж боятися?..
АГАМЕМНОН
І все ж вертайсь.
КЛІТЕМНЕСТРА
Нізащо! Присягаюся
Богинею аргів'ян. Ти тут військом прав,
А я — займусь весіллям, господаркою.
(Виходить).
АГАМЕМНОН
Ну, от!.. Пішли намарне сподівання всі:
Дружина звідси, бачу, не від'їде вже.
Хитрую, найдорожчих одурить берусь —
Та сам попався, звідусіль подоланий!
740] Піду я до Калханта, що слова гіркі
Для мене, для богині ж — милі вимовив:
Про труд важкий Еллади поміркуємо.
Розумний або добру і розсудливу
Тримає дома жінку, або — жодної.
(Відходить). [310]
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
Скоро ген до сріблистих вод
Бистрого Сімоента
Вирушить еллінів рать бойова
Суднами збройно на Іліон —
Вежі, що їх у Трої
750] Феб осяйний збудував.
Діва Кассандра там, кажуть,
Лавром зеленим увінчана
Золотаве пускає волосся
З вітром, тільки-но бог велить
Повнити груди пророчим духом.
Антистрофа II
Густо всіє троянський люд
Вежі й стіни круг міста,
Лиш міднощитний Арес підпливе
На швидкохідних суднах, веслом
760] Потурбувавши море,
До Сімоентових плес,
Щоб, натрудившись у битвах,
Списом Елладі Єлену вернуть,
Незрівнянну сестру Діоскурів,
Тих, що в небі — брати ясні —
Зорями для мореплавців сяють.
ЕПОД
Місто в колі твердинь — Пергам,
Міць камінну фрігійців,
Кровожерний оточить бій —
770] Голови з пліч полетять,
З основ своїх зрушена Троя
Загине — повалиться в прах.
Дівчата сльози литимуть,
З ними — й Пріама жона.
Пожалкує і Зевса донька — Єлена,
Що покинула мужа —
Заллється сльозами… Хай же ні я,
Ані діти, ні внуки мої
Серцем так не смутяться,
780] Як лідійські й фрігійські жінки,
Що за ткацьким верстатом
Темну нитку журби снують: [311]
"Хто, за волосся хвилясте мене,
Слізьми омиту, тягтиме відсіль,
На чужину чужу, край мій спустошивши.
Через хіть твою, дочко
Довгошийого лебедя?..
Якщо справді зродила тебе
Леда, що з птахом зійшлася —
790] Перевтіленим Зевсом, якщо,
В піерійських писаннях
Людям не подали співці
Лиш чуток, що їх носить вітер.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Входить Ахілл. Біля намету Агамемнона
його зустрічає сторожа.
АХІЛЛ
Чи дома вождь ахейців? Хай-но скаже хтось
Із слуг, що син Пелея на порозі став —
Ахілл — і хоче зараз говорити з ним.
Не всі тут, над Евріпом, ми в однакових
Умовах: серед війська нежонаті є,
Так їх принаймні дома не очікують.
800] А в кого жінка, діти? Як то їм сидіть
На березі?.. Лиш сила божества могла
Вдихнуть таке завзяття в душі еллінів.
Скажу відверто, що мене стосується,
Так само говорити можна й іншому.
Фарсал лишивши рідний і Пелея дім,
Нуджусь на побережжі, марно вітру жду,
І мірмідонів я вже ледве стримую.
Одні докори чую: "Що ж ми гаємось,
Ахілле? Де ж та Троя? Як ведеш війська —
810] Веди! А ні — додому повертаймо всі,
Атріди ж хай і далі тут вичікують!.."
З намету виходить Клітемнестра.
КЛІТЕМНЕСТРА
О сину Нереїди, вчувши голос твій,
Намету не могла я не покинути.
АХІЛЛ
Кого тут бачу!..
550] Хай послужу я тихій любові,
Хай відкину — бурхливу!
Антистрофа
Скільки-то різних є вдач людських!
Скільки звичок!.. Одна між них
Гордо сяє — чеснота.
Чимало блиску їй додає
Виховання правильний шлях.
Вирізнятися скромністю — мудрість сама.
Але мудрості щонайвагоміший плід —
Розуміти обов'язок свій.
560] Тільки так, нестаріючу вік,
Можна славу здобути в житті.
Щонайперше — чесноти шукай:
Цноту жінки берегти
Зобов'язані; чоловіки —
В злагоді дружній місто плекати
Скільки сил в кого й хисту.
ЕПОД
З пасовищ ти, Парісе, прийшов,
З Іди, де білосніжна твоя
Череда випасалась,
570] Де на лункій фрігійській дуді
День при дні наслідував ти
Ніжну флейту Олімпа.
Славні вим'ям корови паслись,
Коли ти, розсудивши богинь,
Оп'янілий, в Елладу подавсь,
До світлиць, де слонова кість
Сліпить очі — красуню там стрів,
Поглянув — і зором обпік
Єленине серце,
580] Відчувши й сам такий же пал.
Ось тоді й на Трон"
Дух ворожнечі Елладу погнав
З веслами, списами.
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
На колісниці в супроводі прислуги в'їжджає
Клітемнестра з Орестом на руках та Іфігєнія.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Для високих — високого щастя лет!
Ось дочка владаря [303]
Іфігенія — наша велителька
Й Тіндарея дочка — Клітемнестра тут!
Який рід їм життя дав, таку ж вони
Здобули собі славу — осяйливу!
590] Всемогутні боги, коли й смертним шлють
Таке незмірне блаженство!
ХОР
Поможімо, доньки халкідських нив,
З колісниці зійти повелительці,
Щоб на землю несхибно ступила крок, —
Усміхнувшися, руку подаймо їй,
Щоб не чужо було нашій гості тут —
Яснославній дочці Агамемнона,
Не тривожило криком аргів'янок,
Не лякаймо їх,
600] Захожі, — сестер захожих!
КЛІТЕМНЕСТРА
За добрий знак беру я доброту твою
І ті слова прихильні. Сподіваюся,
Для гарного весілля та щасливого
Я молоду приводжу.
(До слуг).
Нумте з повозів
Знімайте посаг — що дочці придбала я,
Усе те в дім заносьте, обережно лиш!
Поволі, доню, з колісниці сходь уже,
Землі торкнувшись ніжкою тендітною.
А ви, жінки, під руки підхопіть її,
610] Як тільки зістрибнути наготовиться.
Хай і мені хтось руку помічну подасть,
Щоб легко з колісниці я зійти могла.
Всі інші — коней спереду притримуйте,
Бо слів не дуже, норовисті, слухають.
А ще хлопчину, парость Агамемнона,
Зніміть, мого Ореста, ще ж маленький він.
Ти спиш, дитятко, возом заколисане?..
Сестра йде заміж — прокидайся радісно!
Із знатним — знатний сам — породичаєшся,
620] Із богорівним Нереїди паростком.
А ти стань побіч неньки, Іфігеніє,
Кохана доню! Хай ось ці жінки чужі
Побачать моє щастя, варте заздрощів.
З намету виходить Агамемнон.
Та ось твій батько, доню. Привітай його. [304]
ІФІГЕНІЯ
Не гнівайсь, нене, що скоріш од тебе я
До батька пригорнуся найдорожчого.
КЛІТЕМНЕСТРА
Найвищий мій владарю, Агамемноне,
На клич твій ми негайно прибули сюди.
ІФІГЕНІЯ
Підбігти хочу, батьку, й до грудей твоїх
630] Припасти: так давно ж тебе не бачила!..
Стужилась за тобою… Лиш не гнівайся…
КЛІТЕМНЕСТРА
Тобі це можна, доню: саме ти найбільш
Любила батька з-між усіх дітей моїх.
ІФІГЕНІЯ
О батьку!.. Дай на тебе надивитися!..
АГАМЕМНОН
Й мені — на тебе: за обох сказала ти.
ІФІГЕНІЯ
Щасти тобі! Як добре, що покликав нас!
АГАМЕМНОН
І сам не знаю — добре чи погано це…
ІФІГЕНІЯ
Ну, от…
Казав, що радий стрічі, а журба в очах.
АГАМЕМНОН
Турбот чимало у вождя, володаря…
ІФІГЕНІЯ
640] Забудь, поки зі мною, всі обов'язки.
АГАМЕМНОН
Всім серцем я з тобою, всіма думами…
ІФІГЕНІЯ
Отож розхмурся, веселіш на доню глянь.
АГАМЕМНОН
Ну ось, я вже веселий… в міру сил своїх.
ІФІГЕНІЯ
Веселий, а в очах он — ще сльоза бринить… [305]
АГАМЕМНОН
Розлука довга перед нами, донечко…
ІФІГЕНІЯ
Не розгадаю, батьку, твоїх натяків.
АГАМЕМНОН
Що розумніше мовиш — то болючіше…
ІФІГЕНІЯ
Тоді скажу пусте щось — усміхнися лиш.
АГАМЕМНОН
Гай-гай!.. Хіба промовчу?.. Гарно сказано!
ІФІГЕНІЯ
650] Лишися дома, з дітьми, любий батеньку!
АГАМЕМНОН
Хотів би, та не можу — от і жаль бере.
ІФІГЕНІЯ
А все той шлюб Єлени! Кляті війни ті!..
АГАМЕМНОН
Мене згубивши з світу, згублять інших ще.
ІФІГЕНІЯ
Як довго тут, в Авліді, забарився ти!
АГАМЕМНОН
Ще й нині суднам годі з місця зрушити.
ІФІГЕНІЯ
А де вітчизна тих фрігійців, батечку?
АГАМЕМНОН
Де син Пріама — наше зло — Паріс живе.
ІФІГЕНІЯ
В таку далінь од мене, батьку, вирушиш?
АГАМЕМНОН
Така ж сумна й у тебе доля, донечко.
ІФІГЕНІЯ
660] Якби то справді ти мене з собою взяв!
АГАМЕМНОН
Пливтимеш… А про батька, ой, згадається! [306]
ІФІГЕНІЯ
Сама пливтиму, а чи вдвох — із матір'ю?
АГАМЕМНОН
Не буде побіч ні отця, ні матінки…
ІФІГЕНІЯ
Чи хочеш доню поселити в дім чужий?
АГАМЕМНОН
Облиш! Такі розмови — не для дівчини.
ІФІГЕНІЯ
Скоріш вертайся, батьку, з перемогою!
АГАМЕМНОН
Та перед тим я мушу скласти жертву тут.
ІФІГЕНІЯ
Обряд цей вимагає благочесності.
АГАМЕМНОН
Сама побачиш, ставши при жертовнику.
ІФІГЕНІЯ
670] А що? Круг нього, батьку, я в танок піду?
АГАМЕМНОН
Не знаючи — од мене ти щасливіша.
Заходь у дім — дівчатам показатися.
Мені ж подай правицю, поцілуй ще раз —
Гіркий цілунок! — скоро не побачимось.
О груди… лиця!.. О русяві кучері!..
Ото взнаки далась нам і Єлена та,
І Троя!.. Але годі! Лиш торкнусь тебе —
І знов на вічі сльози навертаються.
Захожь же, доню…
(Іфігенія відходить).
Ну, а ти не гнівайся,
680] О дочко Леди, що з таким жалем берусь
Пошлюбити з Ахіллом свою доненьку.
Радіти б випадало, все ж для батька це
Нелегко — своїх діток, що з трудом таким
Плекав їх, видавати з дому рідного.
КЛІТЕМНЕСТРА
Не глупа — розумію. Та й сама, вважай,
Страждатиму не менше, проводжаючи
Дочку, то чи посміла б дорікать тобі? [307]
На час надія: посумуєм, звикнемо…
Як молодий наш зветься, ти казав уже,
690] А хто батьки, цікаво, звідки родом він?
АГАМЕМНОН
Егіну, славну доньку, мав Асоп колись.
КЛІТЕМНЕСТРА
А смертний чи з богів хтось її мужем був?
АГАМЕМНОН
Сам Зевс. Еак, Енони владар, — син її.
КЛІТЕМНЕСТРА
А хто з синів Еака спадкоємцем був?
АГАМЕМНОН
Пелей. Дочку Нерея він за жінку взяв.
КЛІТЕМНЕСТРА
А з волі бога чи богам усупереч?
АГАМЕМНОН
Посватав Зевс, а батько — видав донечку.
КЛІТЕМНЕСТРА
Весілля святкували в глибині морській?
АГАМЕМНОН
На Пеліоні, поміж скель Хіронових.
КЛІТЕМНЕСТРА
700] Де здавна рід кентаврів, кажуть, селиться?
АГАМЕМНОН
Авжеж. Пелей вгощав там небожителів.
КЛІТЕМНЕСТРА
А хто зростив Ахілла?.. Батько? Матінка?
АГАМЕМНОН
Хірон — щоб оддалік був од людей лихих.
КЛІТЕМНЕСТРА
Розумний шле дитину до розумного.
АГАМЕМНОН
Так от хто нашу доню за жону бере.
КЛІТЕМНЕСТРА
І справді бездоганний. Де живе Ахілл? [308]
АГАМЕМНОН
У Фтії, де бурхливий Апідан пливе.
КЛІТЕМНЕСТРА
Туди ж і повезе він нашу донечку?
АГАМЕМНОН
А це вже мужу, не мені, вирішувать.
КЛІТЕМНЕСТРА
710] Щасти їм!.. А весілля скоро справимо?
АГАМЕМНОН
Коли щасливо місяць заокруглиться.
КЛІТЕМНЕСТРА
Весільну жертву ти богині склав уже?
АГАМЕМНОН
Складу, звичайно. Тим я, власне, зайнятий.
КЛІТЕМНЕСТРА
А потім учту для гостей влаштуємо?
АГАМЕМНОН
Коли безсмертних уласкавлю жертвами.
КЛІТЕМНЕСТРА
А де жіноцтво буде пригощатися?
АГАМЕМНОН
Та тут же, біля суден гарнотесаних.
КЛІТЕМНЕСТРА
Ну, що ж… Тут вибирати не доводиться.
АГАМЕМНОН
А зараз от що, жінко: не переч мені.
КЛІТЕМНЕСТРА
720] У чому ж?.. Твоїй волі не корюсь хіба?
АГАМЕМНОН
Я сам тут міг би, де жених, у таборі…
КЛІТЕМНЕСТРА
Зробити щось без мене?.. Нащо ж я тоді?
АГАМЕМНОН
Віддати заміж доню… в колі воїнів… [309]
КЛІТЕМНЕСТРА
А де ж мені в ту пору бути — матері?..
АГАМЕМНОН
А ти вертайся в Аргос і дітей пильнуй.
КЛІТЕМНЕСТРА
Лишивши доню?.. Хто ж ітиме з факелом?
АГАМЕМНОН
Цим разом я з весільним рушу полум'ям.
КЛІТЕМНЕСТРА
Не прийнято. Дарма ти звичай нехтуєш.
АГАМЕМНОН
Але й тобі не личить серед війська буть.
КЛІТЕМНЕСТРА
730] Та личить заміж видавати донечку.
АГАМЕМНОН
Ти інших дочок в Аргосі покинула.
КЛІТЕМНЕСТРА
Вони в своїх покоях. Що ж боятися?..
АГАМЕМНОН
І все ж вертайсь.
КЛІТЕМНЕСТРА
Нізащо! Присягаюся
Богинею аргів'ян. Ти тут військом прав,
А я — займусь весіллям, господаркою.
(Виходить).
АГАМЕМНОН
Ну, от!.. Пішли намарне сподівання всі:
Дружина звідси, бачу, не від'їде вже.
Хитрую, найдорожчих одурить берусь —
Та сам попався, звідусіль подоланий!
740] Піду я до Калханта, що слова гіркі
Для мене, для богині ж — милі вимовив:
Про труд важкий Еллади поміркуємо.
Розумний або добру і розсудливу
Тримає дома жінку, або — жодної.
(Відходить). [310]
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
Скоро ген до сріблистих вод
Бистрого Сімоента
Вирушить еллінів рать бойова
Суднами збройно на Іліон —
Вежі, що їх у Трої
750] Феб осяйний збудував.
Діва Кассандра там, кажуть,
Лавром зеленим увінчана
Золотаве пускає волосся
З вітром, тільки-но бог велить
Повнити груди пророчим духом.
Антистрофа II
Густо всіє троянський люд
Вежі й стіни круг міста,
Лиш міднощитний Арес підпливе
На швидкохідних суднах, веслом
760] Потурбувавши море,
До Сімоентових плес,
Щоб, натрудившись у битвах,
Списом Елладі Єлену вернуть,
Незрівнянну сестру Діоскурів,
Тих, що в небі — брати ясні —
Зорями для мореплавців сяють.
ЕПОД
Місто в колі твердинь — Пергам,
Міць камінну фрігійців,
Кровожерний оточить бій —
770] Голови з пліч полетять,
З основ своїх зрушена Троя
Загине — повалиться в прах.
Дівчата сльози литимуть,
З ними — й Пріама жона.
Пожалкує і Зевса донька — Єлена,
Що покинула мужа —
Заллється сльозами… Хай же ні я,
Ані діти, ні внуки мої
Серцем так не смутяться,
780] Як лідійські й фрігійські жінки,
Що за ткацьким верстатом
Темну нитку журби снують: [311]
"Хто, за волосся хвилясте мене,
Слізьми омиту, тягтиме відсіль,
На чужину чужу, край мій спустошивши.
Через хіть твою, дочко
Довгошийого лебедя?..
Якщо справді зродила тебе
Леда, що з птахом зійшлася —
790] Перевтіленим Зевсом, якщо,
В піерійських писаннях
Людям не подали співці
Лиш чуток, що їх носить вітер.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Входить Ахілл. Біля намету Агамемнона
його зустрічає сторожа.
АХІЛЛ
Чи дома вождь ахейців? Хай-но скаже хтось
Із слуг, що син Пелея на порозі став —
Ахілл — і хоче зараз говорити з ним.
Не всі тут, над Евріпом, ми в однакових
Умовах: серед війська нежонаті є,
Так їх принаймні дома не очікують.
800] А в кого жінка, діти? Як то їм сидіть
На березі?.. Лиш сила божества могла
Вдихнуть таке завзяття в душі еллінів.
Скажу відверто, що мене стосується,
Так само говорити можна й іншому.
Фарсал лишивши рідний і Пелея дім,
Нуджусь на побережжі, марно вітру жду,
І мірмідонів я вже ледве стримую.
Одні докори чую: "Що ж ми гаємось,
Ахілле? Де ж та Троя? Як ведеш війська —
810] Веди! А ні — додому повертаймо всі,
Атріди ж хай і далі тут вичікують!.."
З намету виходить Клітемнестра.
КЛІТЕМНЕСТРА
О сину Нереїди, вчувши голос твій,
Намету не могла я не покинути.
АХІЛЛ
Кого тут бачу!..