Іліада - Сторінка 54
- Гомер -
І Патрокл назад тоді трохи подався,
711] Тільки б уникнути гніву далекострільного Феба.
712] Гектор у Скейських воротах затримав баских своїх коней
713] Однокопитих, вагаючись: в вир повернутися битви,
714] Чи наказати військам за муром міським заховатись.
715] Поки роздумував він, перед ним Аполлон із'явився,
716] Постать прибравши могутнього, в повному розквіті мужа
717] Асія, — дядьком по матері був він впокірнику коней
718] Гектору, братом Гекубі і рідним Дімантові сином,
719] Що у Фрігійськім краю проживав, біля течій сангарських.
720] В постаті цій Аполлон, син Зевса, до нього промовив:
721] "Гекторе, що ж ухиливсь ти від битви? Так не годиться!
722] Будь я настільки сильніший, наскільки я слабший од тебе,
723] Ти ще скоріше у тузі страшній із війни утікав би.
724] Міцнокопитих мерщій на Патрокла жени своїх коней,
725] Може, здолаєш його, і дасть Аполлон тобі славу".
726] Мовив це бог і знов до змагання людського вернувся.
727] До Кебріона відважного крикнув осяйливий Гектор
728] Коней знов гнати у битву. А Феб-Аполлон між аргеїв,
729] Легко пройшовши в юрбі, в їх лавах страшне замішання
730] Викликав, Гектору з військом троянським готуючи славу.
731] Гектор же, інших данаїв ряди в стороні залишивши,
732] Міцнокопитих мерщій на Патрокла погнав своїх коней.
733] Сам же Патрокл тоді з колісниці зіскочив на землю
734] З ратищем в лівій руці, а в праву вхопив мармуровий
735] Камінь великий та гострий, що ледве в руці він утримав.
736] Довго не думавши, кинув його він щосили на мужа
737] Й не промахнувсь, але вцілив прямісінько каменем гострим
738] В лоб Кебріону, візничому Гектора, старця ж Пріама
739] Сину побічному, що в тій хвилині за віжки притримував коні.
740] Камінь обидві брови йому здер, проломивши притому
741] Й череп, і випали прямо на землю, у пил під ногами,
742] Очі його, а він сам полетів з колісниці міцної,
743] Наче у воду нирець, і дух його кості покинув.
744] З нього глузуючи, так ти промовив, Патрокле комонний:
745] "Леле! Ну й спритний же цей чоловік, як ловко ниряє!
746] От якби в морі, багатому рибою, так учинив він,
747] То багатьох би наситив, у хвилях находячи устриць,
748] Із корабля так стрибаючи в грізно розбурхане море,
749] Як з колісниці отут, на рівнині, у порох нирнув він.
750] Видно, і серед троянського люду нирці є майстерні!"
751] Мовлячи так, налетів він на труп Кебріона-героя,
752] Наче розлючений лев, що, вриваючись хижо в отару,
753] В груди приймає стрілу і від власної гине відваги.
754] На Кебріона, Патрокле, ти кинувся так же завзято.
755] Гектор до нього в ту ж мить з колісниці зіскочив на землю.
756] За Кебріона, як леви, тоді почали вони битись,
757] Наче за вбитого оленя десь на гірській верховині,
758] Голодом мучені, люто змагаючись поміж собою.
759] Так і за труп Кебріона два кличів воєнних причинці —
760] Славний Патрокл, Менойтіїв син, і осяйливий Гектор —
761] Прагли нещадною міддю пройнять один одному тіло.
762] Гектор за голову труп ухопив і тримав його міцно, '
763] А Манойтід — за ногу тягнув, усі інші навколо
764] Лави троян і данаїв зіткнулися в січі страшенній.
765] Так же, як Нот полуденний, із східним зустрівшися Евром,
766] У крутоярих міжгір'ях дерева хитають високі —
767] Буки міцні, стрункі ясени і кизил тонкокорий, —
768] І одне одного з шумом шмагають своїм тонколистим
769] Віттям, і страшно тріщать, од вітру ламаючись часто, —
770] Так і трояни з ахеями бились одні проти одних
771] З буйним завзяттям, — ніхто з них про пагубну втечу й не думав.
772] Гострих багато списів повтикалося круг Кебріона,
773] Стріли крилаті з напругих тятив здіймалися часто,
774] Гостре каміння велике щитів потрощиЛ) багато
775] В битві круг нього. А він, на весь зріст велетенський простягшись,
776] В куряві хмарній лежав, про візничого вмілість забувши.
777] Доки ясне серед неба високого сонце стояло,
778] Доти з обох боків стріли літали і падали люди.
779] А як сонце сягнуло пори, що волів розпрягають,
780] Всупереч долі велінню троян подолали ахеї.
781] З гамору бою, з-під списів троян вони труп Кебріона
782] Винесли й мідяну зброю з плечей його всю познімали.
783] Кинувсь Патрокл на троян, їм згубне готуючи лихо.
784] Тричі він кидався в бій, Ареєві рвучкістю рівний,
785] З криком страшним, і тричі по дев'ять мужів убивав він.
786] А учетверте як кинувсь, на бога безсмертного схожий, —
787] Тут-бо, Патрокле, й тобі закінчення віку настало.
788] Вийшов до тебе назустріч у запалі бою жахливий
789] Феб-Аполлон. Та Патрокл не впізнав його в битві шаленій, —
790] Хмарою вкритий густою ішов проти нього безсмертний.
791] Ззаду він став, і в спину та плечі широкі міцною
792] Вдарив долонею, аж у очах йому світ закрутився.
793] Збив і шолом з голови йому Феб-Аполлон світлосяйний;
794] З брязком і гуркотом зразу скотився шолом діроокий
795] Коням під ноги, й на гребені грива його забруднилась
796] Кров'ю і пилом. Досі ніколи того не бувало.
797] Щоб конегривий шолом той у пилі курному бруднився,
798] Тільки прекрасне чоло богорівного мужа Ахілла
799] Він захищав. Тепер же віддав його Зевс покривати
800] Голову Гектору, хоч його гибель була недалеко.
801] Переломився відразу в руках його спис довготінний,
802] Дуже міцний і важкий, міднокутий; з плечей його дужих
803] Щит, що до п'ят досягав, упав із ремінням ла землю.
804] Лати владар Аполлон розв'язав йому, Зевса нащадок.
805] Розум його помутився, могутні зомліли суглоби,
806] Заціпенілий стояв він. Загостреним списом іззаду
807] В спину його між плечима Евфорб, син Пантоя, ударив,
808] Воїн дарданський. З усіх ровесників він виділявся
809] Списом метким, проворністю ніг і мистецтвом комонним.
810] Двадцять мужів повалив він із коней, коли іще вперше
811] Виїхав із колісницею, справи військової вчившись.
812] Перший він списом ударив тебе, Патрокле комонний,
813] Та не здолав, і назад повернув, і з юрбою змішався,
814] Вирвавши з рани свій спис ясеновий: не смів-бо з Патроклом
815] І безоружним у бій він одкритий вступати. Патрокл же,
816] Здоланий божим ударом і гострим Евфорбовим списом,
817] В дружні ряди одступив, уникаючи смерті лихої.
818] Гектор же, тільки помітив Патрокла, великого духом.
819] Що відступав до своїх, поранений гострою міддю,
820] Кинувсь до нього крізь лави, і списом ізблизька ударив
821] У підчерев'я, і наскрізь пробив його мідяним вістрям.
822] Тяжко упав він, і туга тоді охопила ахеїв.
823] Так же, як вепра невтомного лев переможний долає.
824] На верховині гірській з ним у бійці шаленій зіткнувшись
825] За джерело невеличке, бо пить з нього хтіли обоє,
826] І, задихаючись, вепр левиній скоряється силі, —
827] Так і Менойтів прославлений син, багатьох повбивавши,
828] Дух свій віддав, ізблизька уражений Гектора списом,
829] Син же Пріамів з погордою слово промовив крилате:
830] "От сподівався, Патрокле, ти наш Іліон зруйнувати,
831] Мав і троянських жінок, позбавивши днів їх свободи,
832] На кораблях відвезти до рідного вашого краю, —
833] Де ж бо твій розум? Гектора коні баскії на битву,
834] Ледве землі доторкаючись, мчать, я й сам своїм списом
835] Між війнолюбних троян подвизаюся, щоб одвернути
836] День їх неволі. Тебе ж коршаки розтерзають небавом.
837] Бідний-бо ти, вже й могутній Ахілл тобі не допоможе!
838] Сам залишившись, непевно в дорогу тебе наставляв він:
839] "Не повертайся назад, о Патрокле, їздець бистрокінний,
840] До кораблів своїх перше, ніж в Гектора-людоубивці
841] Списом на грудях хітон закривавлений ти не простромиш!"
842] Так говорив він тобі, а ти, нерозумний, послухав".
843] Весь знемагаючи, так відповів ти, Патрокле комонний:
844] "Що ж, величайсь тепер, Гекторе, дав тобі перемогу
845] Зевс-олімпієць і з ним Алоллон — було їм, безсмертним,
846] Легко здолати мене, навіть зброю з плечей познімати.
847] А як таких, як і ти, мені стрілося хоч би й дванадцять,
848] Всі полягли б тут, на місці, моїм подолані списом!
849] Я лиш призначенням долі від сина Лето загибаю,
850] А між людей — від Евфорба, ти ж третій мене поражаєш.
851] Тільки скажу я тобі, а ти збережи в своїм серці:
852] Жити недовго тобі вже лишилося тут, біля тебе
853] Близько стоїть уже смерть, і доля твоя неминуча —
854] Ти від руки упадеш бездоганного внука Еака".
855] Так він сказав, і в імлу вповила його смерті година.
856] Тлінну покинувши плоть, відлетіла душа до Аїду
857] З плачем про участь свою, і силу лишаючи, й юність.
858] Та до померлого з словом звернувся осяйливий Гектор:
859] "Нащо, Патрокле, мені недалеку віщуєш загибель?
860] Хто зна, а може, Ахілл, пишнокосої парость Фетіди,
861] Дух свій раніше загубить під списом моїм мідногострим?"
862] Мовлячи так і ногою на мертвого тіло ступивши,
863] Списа із рани він витяг і труп навзнаки перекинув.
864] Зразу ж із списом тоді він кинувсь на Автомедонта,
865] Рівного богу товариша бистрому внуку Еака,
866] Щоб його вбить. Та безсмертні умчали його прудконогі
867] Коні — славетний Пелеєві дар од богів невмирущих.
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА
ПОДВИГИ МЕНЕЛАЯ
1] Не упустив із очей Менелай, Ареєві любий,
2] Як у жорстокім бою трояни здолали Патрокла.
3] Вийшов із лав уперед він, блискучою сяючи міддю,
4] Й став круг тіла ходити, як ходить навколо теляти
5] З муканням первістка-матка, яка перед тим не родила.
6] Так же круг тіла Патрокла ходив Менелай русокудрий.
7] Перед собою він списа тримав і щит свій округлий,
8] Кожного мертвим готовий покласти, хто б вийшов назустріч.
9] Та не забув і про тіло убитого щойно Патрокла
10] Списом славетний Пантоя нащадок. Він став біля нього
11] Близько й розмову почав з Менелаєм, Ареєві любим:
12] "Паростку Зевсів, владарю людей, Менелаю Атріде!
13] Йди собі й тіло облиш, не чіпай цеї здобичі краще.
14] Жоден з троян чи союзників славних раніше од мене
15] Списом своїм у жорстокім бою не ударив Патрокла.
16] Дай же мені у троян заслужену славу здобути,
17] Щоб і тебе я не вбив, і життя не забрав би солодке".
18] В відповідь мовив із гнівом йому Менелай русокудрий:
19] "Зевсе, наш батьку! Чи ж личить зухвало отак вихвалятись!
20] Не величається силою так ані барс кровожерний,
21] Ані розлючений лев, ні кабан гостроіклий, що більше
22] Інших може пишатись могутністю дикою в грудях,
23] Як вихваляються тут Пантоя сини, списоборці.
24] Силою й юністю тішивсь недовго, проте, Гіперенор,
25] Коней впокірник, коли підійшов він і став глузувати,
26] Кажучи в вічі, що я із усього данайського війська
27] Воїн найгірший.
711] Тільки б уникнути гніву далекострільного Феба.
712] Гектор у Скейських воротах затримав баских своїх коней
713] Однокопитих, вагаючись: в вир повернутися битви,
714] Чи наказати військам за муром міським заховатись.
715] Поки роздумував він, перед ним Аполлон із'явився,
716] Постать прибравши могутнього, в повному розквіті мужа
717] Асія, — дядьком по матері був він впокірнику коней
718] Гектору, братом Гекубі і рідним Дімантові сином,
719] Що у Фрігійськім краю проживав, біля течій сангарських.
720] В постаті цій Аполлон, син Зевса, до нього промовив:
721] "Гекторе, що ж ухиливсь ти від битви? Так не годиться!
722] Будь я настільки сильніший, наскільки я слабший од тебе,
723] Ти ще скоріше у тузі страшній із війни утікав би.
724] Міцнокопитих мерщій на Патрокла жени своїх коней,
725] Може, здолаєш його, і дасть Аполлон тобі славу".
726] Мовив це бог і знов до змагання людського вернувся.
727] До Кебріона відважного крикнув осяйливий Гектор
728] Коней знов гнати у битву. А Феб-Аполлон між аргеїв,
729] Легко пройшовши в юрбі, в їх лавах страшне замішання
730] Викликав, Гектору з військом троянським готуючи славу.
731] Гектор же, інших данаїв ряди в стороні залишивши,
732] Міцнокопитих мерщій на Патрокла погнав своїх коней.
733] Сам же Патрокл тоді з колісниці зіскочив на землю
734] З ратищем в лівій руці, а в праву вхопив мармуровий
735] Камінь великий та гострий, що ледве в руці він утримав.
736] Довго не думавши, кинув його він щосили на мужа
737] Й не промахнувсь, але вцілив прямісінько каменем гострим
738] В лоб Кебріону, візничому Гектора, старця ж Пріама
739] Сину побічному, що в тій хвилині за віжки притримував коні.
740] Камінь обидві брови йому здер, проломивши притому
741] Й череп, і випали прямо на землю, у пил під ногами,
742] Очі його, а він сам полетів з колісниці міцної,
743] Наче у воду нирець, і дух його кості покинув.
744] З нього глузуючи, так ти промовив, Патрокле комонний:
745] "Леле! Ну й спритний же цей чоловік, як ловко ниряє!
746] От якби в морі, багатому рибою, так учинив він,
747] То багатьох би наситив, у хвилях находячи устриць,
748] Із корабля так стрибаючи в грізно розбурхане море,
749] Як з колісниці отут, на рівнині, у порох нирнув він.
750] Видно, і серед троянського люду нирці є майстерні!"
751] Мовлячи так, налетів він на труп Кебріона-героя,
752] Наче розлючений лев, що, вриваючись хижо в отару,
753] В груди приймає стрілу і від власної гине відваги.
754] На Кебріона, Патрокле, ти кинувся так же завзято.
755] Гектор до нього в ту ж мить з колісниці зіскочив на землю.
756] За Кебріона, як леви, тоді почали вони битись,
757] Наче за вбитого оленя десь на гірській верховині,
758] Голодом мучені, люто змагаючись поміж собою.
759] Так і за труп Кебріона два кличів воєнних причинці —
760] Славний Патрокл, Менойтіїв син, і осяйливий Гектор —
761] Прагли нещадною міддю пройнять один одному тіло.
762] Гектор за голову труп ухопив і тримав його міцно, '
763] А Манойтід — за ногу тягнув, усі інші навколо
764] Лави троян і данаїв зіткнулися в січі страшенній.
765] Так же, як Нот полуденний, із східним зустрівшися Евром,
766] У крутоярих міжгір'ях дерева хитають високі —
767] Буки міцні, стрункі ясени і кизил тонкокорий, —
768] І одне одного з шумом шмагають своїм тонколистим
769] Віттям, і страшно тріщать, од вітру ламаючись часто, —
770] Так і трояни з ахеями бились одні проти одних
771] З буйним завзяттям, — ніхто з них про пагубну втечу й не думав.
772] Гострих багато списів повтикалося круг Кебріона,
773] Стріли крилаті з напругих тятив здіймалися часто,
774] Гостре каміння велике щитів потрощиЛ) багато
775] В битві круг нього. А він, на весь зріст велетенський простягшись,
776] В куряві хмарній лежав, про візничого вмілість забувши.
777] Доки ясне серед неба високого сонце стояло,
778] Доти з обох боків стріли літали і падали люди.
779] А як сонце сягнуло пори, що волів розпрягають,
780] Всупереч долі велінню троян подолали ахеї.
781] З гамору бою, з-під списів троян вони труп Кебріона
782] Винесли й мідяну зброю з плечей його всю познімали.
783] Кинувсь Патрокл на троян, їм згубне готуючи лихо.
784] Тричі він кидався в бій, Ареєві рвучкістю рівний,
785] З криком страшним, і тричі по дев'ять мужів убивав він.
786] А учетверте як кинувсь, на бога безсмертного схожий, —
787] Тут-бо, Патрокле, й тобі закінчення віку настало.
788] Вийшов до тебе назустріч у запалі бою жахливий
789] Феб-Аполлон. Та Патрокл не впізнав його в битві шаленій, —
790] Хмарою вкритий густою ішов проти нього безсмертний.
791] Ззаду він став, і в спину та плечі широкі міцною
792] Вдарив долонею, аж у очах йому світ закрутився.
793] Збив і шолом з голови йому Феб-Аполлон світлосяйний;
794] З брязком і гуркотом зразу скотився шолом діроокий
795] Коням під ноги, й на гребені грива його забруднилась
796] Кров'ю і пилом. Досі ніколи того не бувало.
797] Щоб конегривий шолом той у пилі курному бруднився,
798] Тільки прекрасне чоло богорівного мужа Ахілла
799] Він захищав. Тепер же віддав його Зевс покривати
800] Голову Гектору, хоч його гибель була недалеко.
801] Переломився відразу в руках його спис довготінний,
802] Дуже міцний і важкий, міднокутий; з плечей його дужих
803] Щит, що до п'ят досягав, упав із ремінням ла землю.
804] Лати владар Аполлон розв'язав йому, Зевса нащадок.
805] Розум його помутився, могутні зомліли суглоби,
806] Заціпенілий стояв він. Загостреним списом іззаду
807] В спину його між плечима Евфорб, син Пантоя, ударив,
808] Воїн дарданський. З усіх ровесників він виділявся
809] Списом метким, проворністю ніг і мистецтвом комонним.
810] Двадцять мужів повалив він із коней, коли іще вперше
811] Виїхав із колісницею, справи військової вчившись.
812] Перший він списом ударив тебе, Патрокле комонний,
813] Та не здолав, і назад повернув, і з юрбою змішався,
814] Вирвавши з рани свій спис ясеновий: не смів-бо з Патроклом
815] І безоружним у бій він одкритий вступати. Патрокл же,
816] Здоланий божим ударом і гострим Евфорбовим списом,
817] В дружні ряди одступив, уникаючи смерті лихої.
818] Гектор же, тільки помітив Патрокла, великого духом.
819] Що відступав до своїх, поранений гострою міддю,
820] Кинувсь до нього крізь лави, і списом ізблизька ударив
821] У підчерев'я, і наскрізь пробив його мідяним вістрям.
822] Тяжко упав він, і туга тоді охопила ахеїв.
823] Так же, як вепра невтомного лев переможний долає.
824] На верховині гірській з ним у бійці шаленій зіткнувшись
825] За джерело невеличке, бо пить з нього хтіли обоє,
826] І, задихаючись, вепр левиній скоряється силі, —
827] Так і Менойтів прославлений син, багатьох повбивавши,
828] Дух свій віддав, ізблизька уражений Гектора списом,
829] Син же Пріамів з погордою слово промовив крилате:
830] "От сподівався, Патрокле, ти наш Іліон зруйнувати,
831] Мав і троянських жінок, позбавивши днів їх свободи,
832] На кораблях відвезти до рідного вашого краю, —
833] Де ж бо твій розум? Гектора коні баскії на битву,
834] Ледве землі доторкаючись, мчать, я й сам своїм списом
835] Між війнолюбних троян подвизаюся, щоб одвернути
836] День їх неволі. Тебе ж коршаки розтерзають небавом.
837] Бідний-бо ти, вже й могутній Ахілл тобі не допоможе!
838] Сам залишившись, непевно в дорогу тебе наставляв він:
839] "Не повертайся назад, о Патрокле, їздець бистрокінний,
840] До кораблів своїх перше, ніж в Гектора-людоубивці
841] Списом на грудях хітон закривавлений ти не простромиш!"
842] Так говорив він тобі, а ти, нерозумний, послухав".
843] Весь знемагаючи, так відповів ти, Патрокле комонний:
844] "Що ж, величайсь тепер, Гекторе, дав тобі перемогу
845] Зевс-олімпієць і з ним Алоллон — було їм, безсмертним,
846] Легко здолати мене, навіть зброю з плечей познімати.
847] А як таких, як і ти, мені стрілося хоч би й дванадцять,
848] Всі полягли б тут, на місці, моїм подолані списом!
849] Я лиш призначенням долі від сина Лето загибаю,
850] А між людей — від Евфорба, ти ж третій мене поражаєш.
851] Тільки скажу я тобі, а ти збережи в своїм серці:
852] Жити недовго тобі вже лишилося тут, біля тебе
853] Близько стоїть уже смерть, і доля твоя неминуча —
854] Ти від руки упадеш бездоганного внука Еака".
855] Так він сказав, і в імлу вповила його смерті година.
856] Тлінну покинувши плоть, відлетіла душа до Аїду
857] З плачем про участь свою, і силу лишаючи, й юність.
858] Та до померлого з словом звернувся осяйливий Гектор:
859] "Нащо, Патрокле, мені недалеку віщуєш загибель?
860] Хто зна, а може, Ахілл, пишнокосої парость Фетіди,
861] Дух свій раніше загубить під списом моїм мідногострим?"
862] Мовлячи так і ногою на мертвого тіло ступивши,
863] Списа із рани він витяг і труп навзнаки перекинув.
864] Зразу ж із списом тоді він кинувсь на Автомедонта,
865] Рівного богу товариша бистрому внуку Еака,
866] Щоб його вбить. Та безсмертні умчали його прудконогі
867] Коні — славетний Пелеєві дар од богів невмирущих.
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА
ПОДВИГИ МЕНЕЛАЯ
1] Не упустив із очей Менелай, Ареєві любий,
2] Як у жорстокім бою трояни здолали Патрокла.
3] Вийшов із лав уперед він, блискучою сяючи міддю,
4] Й став круг тіла ходити, як ходить навколо теляти
5] З муканням первістка-матка, яка перед тим не родила.
6] Так же круг тіла Патрокла ходив Менелай русокудрий.
7] Перед собою він списа тримав і щит свій округлий,
8] Кожного мертвим готовий покласти, хто б вийшов назустріч.
9] Та не забув і про тіло убитого щойно Патрокла
10] Списом славетний Пантоя нащадок. Він став біля нього
11] Близько й розмову почав з Менелаєм, Ареєві любим:
12] "Паростку Зевсів, владарю людей, Менелаю Атріде!
13] Йди собі й тіло облиш, не чіпай цеї здобичі краще.
14] Жоден з троян чи союзників славних раніше од мене
15] Списом своїм у жорстокім бою не ударив Патрокла.
16] Дай же мені у троян заслужену славу здобути,
17] Щоб і тебе я не вбив, і життя не забрав би солодке".
18] В відповідь мовив із гнівом йому Менелай русокудрий:
19] "Зевсе, наш батьку! Чи ж личить зухвало отак вихвалятись!
20] Не величається силою так ані барс кровожерний,
21] Ані розлючений лев, ні кабан гостроіклий, що більше
22] Інших може пишатись могутністю дикою в грудях,
23] Як вихваляються тут Пантоя сини, списоборці.
24] Силою й юністю тішивсь недовго, проте, Гіперенор,
25] Коней впокірник, коли підійшов він і став глузувати,
26] Кажучи в вічі, що я із усього данайського війська
27] Воїн найгірший.