Король Джон - Сторінка 8

Рука моя,
Як дівчина, цнотлива, і на ній
Нема кривавих плям. Спокуса вбивства
Мені збентежить серце не змогла.
Зневажили ви в образі моєму
Саму природу: хоч і грубий він,
У ньому є душа, яка не здатна
Малому принцу заподіять зло.

К о р о л ь Д ж о н
Артур живий? Мерщій біжи до лордів
І звісткою залий їх гнів і шал,
Щоб всіх їх повернути до покори.
Забудь слова, що я сказав про тебе,
Про образ твій. Від гніву я осліп.
У мареві кривавому обличчя
Здавалося страшнішим, ніж насправді.
Відповідати зайве. Приведи
До мене в залу лордів для розмови.
Біжи скоріше від моєї мови!

Ідуть геть.

Сцена третя

Перед замком.
На стіну сходить А р т у р.

А р т у р
Стіна висока, а стрибати треба.
О земле, будь до мене милосердна!
Мене в обличчя тут ніхто не знає,
До того ж одяг юнги на мені.
Хоч страшно, все ж я спробую стрибнути.
Якщо не розіб'юсь, то на свободу
Знайду я легко декілька доріг.
Ні, краще смерть на волі, ніж в тюрмі!
(Стрибає вниз.)
Каміння в згоді з дядьком… О Господь!
Тобі – мій дух, землі англійській – плоть.
(Вмирає.)
Входять П е м б р у к, С о л с б е р і й Б і г о т.
С о л с б е р і
В Сент-Едмондсбері я із ним зустрінусь.
Мілорди, це – єдиний порятунок.
Не можна від люб'язних пропозицій
Відмовитись у наш суворий час.

П е м б р у к
А хто привіз листа від кардинала?

С о л с б е р і
Французький лицар, граф Мелен. Мені
Він значно більше розповів, ніж лист,
Про благородні почуття дофіна.

Б і г о т
Призначимо на ранок нашу зустріч.

С о л с б е р і
Негайно треба їхати: дорога
Триватиме не менш, ніж дві доби.

Входить Б а й с т р ю к.
Б а й с т р ю к
Нарешті вас знайшов, гнівливі лорди!
Король прийти негайно просить вас.

С о л с б е р і
Він все зробив, щоб ми порвали з ним.
Не хочемо ми більше прикрашати
Своєю честю мантію його,
Сплямовану й затаскану. Не підем
За ним нікуди, бо його нога
Кривавий слід усюди залишає.
Ми знаємо найгірше, – так йому
І передай.
Б а й с т р ю к
Вирішуйте самі,
Та краще б відповісти добрим словом.

С о л с б е р і
Сильніша, аніж ввічливість, скорбота.

Б а й с т р ю к
Причини для скорботи ще нема,
Нема й причин про ввічливість забути.

П е м б р у к
Але в свої права вступає гнів.

Б а й с т р ю к
Цей гнів на вас біду накликать може.

С о л с б е р і
Ось тут його в'язниця.
(Помічає тіло Артура.)
Хто лежить?
П е м б р у к
Гордися, смерте, чистою красою
Своєї жертви! Не змогла земля
У ямі приховати злодіяння.

С о л с б е р і
Жахнувся, певне, вбивця й не сховав
Цей злочин, що до помсти закликає.

Б і г о т
На смерть дитя прирікши, підлий кат
Не смів його сховати у могилі.

С о л с б е р і
Сер Річарде, що скажете? Траплялось
Вам бачити, чи чути, чи читати
Про щось подібне? Чи своїм очам
Ви вірите? Чи виникла би думка,
Що це можливе? Ось межа, вершина
Злодійських справ! Корона чи вінець
В гербі убивці! Це – ганьба і звірство,
Підступний, підлий, нищівний удар,
Який могла завдати тільки злоба,
Щоб сльози проливало співчуття.

П е м б р у к
Минулих днів убивства перед цим –
Ніщо, і небувалістю своєю
Воно надасть і чистоту, і святість
Тим жахам, що в майбутньому нас ждуть.
Страшнішого видовища не бачив,
Бо бійня жартом здасться поруч з ним.

Б а й с т р ю к
Криваве і огидне злодіяння,
Що здійснене жорстокою рукою,
Якщо і винна тут чиясь рука.

С о л с б е р і
"Якщо і винна тут чиясь рука"?
Ми цю біду давно передчували.
Здійснили злочин Х'юбертові руки
З письмового наказу короля.
Зрікаюсь я від вірності монарху,
Схиляючись над бездиханним тілом,
Перед красою мертвою його.
Хай піднесуться в небо фіміамом
Священної обітниці слова:
Веселощами душу не сквернити,
Не знати більше радостей людських,
Цуратись ліні і забути спокій,
Допоки руку славою не вкрию,
Яку віднині помсті присвятив.

П е м б р у к і Б і г о т
Твої слова підтверджуємо свято!

Входить Х'ю б е р т.
Х'ю б е р т
Стомився я, шукаючи вас, лорди.
Артур живий, і кличе вас король.

П е м б р у к
Яке нахабство! Перед ликом смерті
Він навіть не здригнувся! Нелюд! Кат!

Х'ю б е р т
Не кат я!
С о л с б е р і
То пора мені зробитись
Суддею й катом. (Дістає меч.)

Б а й с т р ю к
Хай блищить ваш меч,
Та краще ви його сховайте в піхви.

С о л с б е р і
Зроблю я з нього піхви для меча!

Х'ю б е р т
Ні з місця, лорде Солсбері, кажу вам!
Мій меч за ваш, напевне, не тупіший.
Я б не хотів, щоб змусили мене
Підняти зброю цю собі на захист,
І щоб забув я, бачачи ваш шал,
Про вашу честь, ваш сан і вашу велич.

Б і г о т
Смердючий псе! Погрожуєш ти лорду?

Х'ю б е р т
Ні, та на захист власного життя
Я став би проти Цезаря самого!

С о л с б е р і
Убивець ти!
Х'ю б е р т
О ні! І ви мене
Убивцем не робіть. Хто робить наклеп –
Неправду каже, а точніше – бреше.

П е м б р у к
Рубай його на шмаття!

Б а й с т р ю к
Стійте, лорди!
С о л с б е р і
Геть, Фоконбрідже! Вдарю я тебе!

Б а й с т р ю к
Ти краще б чорта, Солсбері, ударив!
Ти лиш поворухнись, насупся грізно,
Не стримавшись, мені образу кинь, –
І я тебе уб'ю! Вложи свій меч,
Бо я тобі з твоїм шампуром разом
Так заціджу, що будеш думать ти:
Чи не диявол з пекла тут з'явився?

Б і г о т
Як зрозуміти, славний Фоконбрідже:
Ти захищаєш нелюда і вбивцю?

Х'ю б е р т
Я не вбивав.
Б і г о т
То ким же вбитий принц?

Х'ю б е р т
Тому годину я його залишив,
Він був здоровий. Я його любив.
Оплакувати буду аж до смерті.

С о л с б е р і
Сльозам на цих щоках не треба вірить:
І злодії зволожувать їх вміють.
Він майстер виливати із очей
Невинності і жалості потоки.
Скоріш за мною всі, кому огидний
Нудотний запах бійні. Тут мене
Задушить сморід злочину тяжкий.

Б і г о т
Мерщій у Бері їдьмо до дофіна!

П е м б р у к
Хай там король тепер шукає нас.
Лорди ідуть геть.
Б а й с т р ю к
Оце так світ!.. Про цю жорстоку справу
Чи знав ти? І якщо її здійснив
Ти, Х'юберте, то будеш ти проклятий,
Хоча й безмірне милосердя Боже.

Х'ю б е р т
Послухайте!..
Б а й с т р ю к
Ти вислухай мене.
Якщо ти вбив дитину, то для тебе
Немає навіть гідного прокляття.
Як Люцифер, володар пекла, ти
Будь проклятий прокляттям найстрашнішим!

Х'ю б е р т
Душею присягаюся…

Б а й с т р ю к
Якщо
Ти згодився на цей жорстокий вчинок,
То задихнись від відчаю тепер.
Повіситись захочеш? Досить нитки,
Яку пряде павук. Повиснеш ти,
Як на гілляці, на тонкій тростинці.
Топитись підеш? В ложку влий води –
Вона для тебе стане океаном,
Щоб захлинувся підлий душогуб.
Тяжкі підозри маю я на тебе.

Х'ю б е р т
Якщо думками, згодою чи ділом
Поміг я вкрасти душу, що жила
В прекрасній цій дитині, хай тоді
Пекельних мук не вистачить для мене!
Здоровий був Артур, коли я йшов.

Б а й с т р ю к
Візьми його і звідси віднеси.
Я зовсім приголомшений, неначе
Я заблукав у колючках життя…
Як легко ти всю Англію поніс!
Ледь відлетів останній подих принца,
Життя країни, правда і права
Злетіли в небо. Англії лишилось
За владу гризтись, кігтями й зубами
На частки рвати спадок короля.
І от уже, немов на ласу кістку,
Стовбурчиться війна на королівство
І псом на мир беззахисний гарчить.
Вже бунтівник і чужоземний ворог
Єднають сили; смута часу жде,
Як ворон біля звіра, що здихає,
Щоб похитнувся і упав король.
Щасливі ті, кого їх плащ і пояс
Від бурі захистять. – Іди за мною.
А я таки піду до короля.
Потрібно діять, доки ще не пізно,
Бо дивиться Господь на край наш грізно.

Ідуть геть.

ДІЯ П'ЯТА

Сцена перша

Палац короля Джона.
Входять к о р о л ь Д ж о н, П а н д о л ь ф
(з короною в руках) і почет.

К о р о л ь Д ж о н
Отож, корону величі моєї
Я вам віддав.

П а н д о л ь ф
(повертаючи йому корону)
Прийміть її назад
Із рук моїх і, як дарунок папи,
Державний королівський сан і владу.

К о р о л ь Д ж о н
Дотримайтесь тепер святого слова:
В ім'я владики церкви зупиніть
Французьке військо, щоб вогонь війни
Нас не спалив. Повстали наші графи,
І наш народ коритись перестав.
Він чужоземцю присягнуть готовий
І визнати його за короля.
Ви здатні запобігти розлиттю
По всій державі нашій жовчі смути.
Не зволікайте, бо недуга ця
Смертельною невдовзі може стати,
І тут швидке потрібне лікування.

П а н д о л ь ф
Роздмухав бурю подих мій, коли
Глумились ви злочинно з влади папи.
Тепер же ви розкаялись в гріху –
І мій язик грозу війни вгамує,
Щоб повернути вам ясну погоду.
В день Вознесіння, – пам'ятайте це, –
Ви присягнули папі, – і французи
На вимогу мою опустять меч.
(Іде геть.)

К о р о л ь Д ж о н
Сьогодні Вознесіння? Той провісник
Казав тоді, що в Вознесіння вранці
Складу я свій вінець, – і вийшло так.
Боявся, що мене до цього змусять,
Та, слава Богу, все зробив я сам.

Входить Б а й с т р ю к.
Б а й с т р ю к
Весь Кент в руках у ворога, не здався
Лиш замок Довер. Лондон вже прийняв
Дофіна з військом радо, наче гостя.
А ваші лорди кинулись до нього
Пропонувати послуги свої.
Прибічники корони нечисленні
Безсилі від сум'яття і страху.

К о р о л ь Д ж о н
Чому ж, дізнавшись, що живий Артур,
Не побажали лорди повернутись?

Б а й с т р ю к
Вони знайшли Артура під стіною
Вже мертвого – з порожньої шкатулки
Алмаз життя безцінний хтось украв.

К о р о л ь Д ж о н
А Х'юберт запевняв, що він живий.

Б а й с т р ю к
Він думав, що живий, клянусь душею!
Але чому ви зажурились так
І голову додолу похилили?
Вам треба бути в справах і думках
Великим. Хай не бачить світ ні страху,
Ні сумніву в очах у короля!
Стрімким, як час, вам зараз треба бути,
Відповідати на вогонь вогнем,
Загрозою на всі чужі погрози.
Без остраху у лик біди дивіться,
Щоб піддані, готові вам завжди
Наслідувати, теж стояли твердо,
Рішучістю так само пройнялись.
Вперед! І будьте наче бог війни,
Що зброєю виблискує у битві:
Хай впевненість веде вас і хоробрість.
Чи пустить лев мисливця у печеру?
Чи буде перед ворогом тремтіть?
Цьому не бути! Тож збирайте військо,
Зустріньтеся з бідою в чистім полі,
Щоб ця біда не підійшла впритул.

К о р о л ь Д ж о н
Приймав я щойно папського легата;
Щасливий мир уклали ми із ним.
Він обіцяв, що відішле негайно
Війська дофіна.

Б а й с т р ю к
О, ганебна змова!
Невже повинні на своїй землі
Ми конче йти на поступки й угоди,
На підлий торг і безсоромний мир
Із ворогом-загарбником? Дофін,
Юнак безвусий, ледар і пестунчик,
Насмілиться безчестити вітчизну,
Зневажливо розгорне знамено
У нашім небі й відсічі не стріне?
Володарю, до зброї! Та, можливо,
І кардинал не виторгує миру;
А буде мир – нехай ніхто не скаже,
Що ми оборонятись не змогли.

К о р о л ь Д ж о н
Тобі розпоряджатись доручаю.

Б а й с т р ю к
Сміліше в бій! Захистимо свій дім,
В борню вступивши з ворогом своїм!

Ідуть геть.

Сцена друга

Табір дофіна поблизу Сент-Едмондсбері.
Входять озброєні Л ю д о в и к, С о л с б е р і,
М е л е н, П е м б р у к, Б і г о т і військо.

Л ю д о в и к
Хай перепишуть цей папір, Мелене,
І нам залишать список.