Король Лір - Сторінка 3
- Вільям Шекспір -
Всього не
злічити.
Едгар Чи давно записався ти в астрологи?
Едмунд Годі про це. Коли ти останнього разу бачився
з батьком?
Едгар Учора ввечері.
Едмунд Ти говорив з ним?
Едгар Так, години зо дві.
Едмунд Ви розійшлись у злагоді? Чи не спостеріг ти
якогось невдоволення в його мові або на обличчі?
Едгар Анітрохи.
Едмунд Пригадай, чим міг ти його образити? І послухай
мого слова: деякий час уникай його, поки не вщухне його лютість.
Тепер вона так кипить у ньому, що, побачивши тебе, він навряд
чи заспокоїться.
Едгар Якийсь негідник, напевно, наговорив на мене!
Едмунд І я боюся, що так. Прошу тебе, будь обачний,
доки гнів його вгамується. Раджу тобі, зайди до моєї кімнати,-
звідтіль тобі можна буде почути, що він говорить. Прошу тебе,
йди... Ось маєш ключа від моїх дверей. Коли здумаєш кудись ви-
йти — бери з собою зброю.
Едгар Зброю, мій брате?
Едмунд Брате, я раджу тобі, як краще. Хай назвуть ме-
не безчесною людиною, коли супроти тебе не замишляють лихого.
Я вже сказав тобі, що бачив і чув, але слова мої бліді, вони ні-
трохи не відбивають справжнього жаху. Іди, прошу тебе.
Едгар Чи скоро я почую від тебе щось певніше?
Едмунд Я все зроблю для тебе, що слід.
Едгар виходить.
Довірливий мій батько; благородний
І щирий брат,— він намірів ворожих
Не розпізнає. Впораюсь одразу
Із чесністю дурного. Все гаразд.
Розумний я і спадок одберу,
Але потрібно виграти цю гру.
(Виходить)
СЦЕНА З
Палац герцога Олбенійського.
Входять Гонерілья й Освальд, її дворецький.
Гонерілья Батько вдарив мого придворця за те, що той
вилаяв його блазня?
Освальд Так, міледі.
Гонерілья Вночі і вдень мене він тяжко кривдить,
Години не мине без грубіянства,-
А з того й чвари серед нас усіх.
Не можу далі я таке терпіти.
Сто рицарів його сваволю чинять,
А він лиш знає гримати на нас.
Приїде з полювання — я не стану
З ним розмовлять. Скажи, що хвора я.
Не дуже квапся слугувать йому —
За те візьму на себе я провину.
Чути звук рогів.
Освальд Я чую, він вертається, міледі.
Гонерілья І ти, і челядь будьте неуважні
До нього. Хай об тім він заговорить.
Коли йому тут буде не до серця,
Нехай сестру одвідає мою.
Ми боремося з нею одностайно
Проти ярма, що нас гнітить обох.
Ледачий дід, він хоче, як раніше,
Користуватись давніми правами,
Що сам віддав! Життям заприсягнуся:
У дурощах старе й мале однакі,
їх треба вчити. Лестощі низькі
Туманять їх. Затям, що я казала.
Освальд Гаразд, міледі.
Гонерілья Рицарям його
Байдужість виявляйте. Що вже буде,
Не клопочіться. Слугам розкажи
Все до ладу. Я приводу лиш хочу,
Щоб висловити все йому. Сестрі
Про цеє також треба написать,
Щоб знала, як чинити. Ну, іди
Ладнай обід!
Виходять.
СЦЕНА 4
Там же.
Входить К е н т, переодягнений.
Кент Коли я зможу відмінити голос
Так само добре, як переодягся,
То у розмові з ним доб'юсь того,
Чого бажаю. Як вигнанець Кент
Судді своєму у пригоді стане,
То пан, якого любить він сердечно,
Побачить міру щирості його.
Звук рогів.
Входять Лір, рицарі та слуги.
Лір Обідати, та швидше! Зараз мені — я не чекаю
ні хвилини.
Один із слуг виходить.
Ти хто такий?
Кент Людина, сер.
Лір Яку ти роботу знаєш? Чого хочеш від нас?
Кент Хочу бути не меншим за те, чим здаюся, вірно
служити тому, хто мені вірить, любити того, хто чесний, знатися
з тим, хто мудрий і мало говорить. Я уникаю судів, б'юся, коли
без того не обійтись, і не їм скоромного у піст.
Лір То хто ж ти?
Кент Чесний чолов'яга, так само бідний, як король.
Лір Коли ти так само бідний підданець, як бідний
король, то ти й справді бідак. Чого ж тобі треба?
Кент Служби.
Лір Кому хотів би ти служити?
Кент Вам.
Лір Ти знаєш мене, друзяко?
Кент Ні, сер, але у вашому лиці є щось таке, що мені
хочеться назвати вас своїм паном.
Лір Що ж воно таке?
Кент Печать влади.
Лір Чим же можеш ти служити?
Кент Я можу давати щирі поради, їздити верхи, біга-
ти, вмію перебрехати цікаву казку і, не мудруючи, виконати не-
хитре доручення. Те, для чого годяться звичайні люди, можу зро-
бити і я; а найкраще у вдачі моїй — старанність.
Лір Скільки тобі років?
Кент Я не такий молодий, сер, щоб закохатись у жін-
ку за її співи, і не такий старий, щоб полюбити її не знати за
що,— мені йде сорок дев'ятий рік.
Лір Зоставайся, будеш мені служити. І коли по обіді
ти сподобаєшся мені не менше, ніж тепер, то я не розлучуся з то-
бою. Обідати! Гей, обідати! Де мій штукар? Мій блазень! Піди
поклич мого блазня!
Один із слуг виходить.
Входить О с в а л ь д.
Гей, ти, де моя дочка?
Освальд Даруйте, але...
(Виходить)
Лір Що він там меле? Заверни цього йолопа.
Один із рицарів виходить.
Де мій блазень? Гей! Чи поснули всі?
Повертається р и ц а р.
Ну, де ж той вилупок?
Рицар Він каже, мілорде, що дочка ваша нездужає.
Лір Чому цей раб не вернувся до мене, коли я кли-
кав його?
Рицар Сер, він зовсім ясно сказав мені, що не хоче вер-
татись.
Лір Не хоче?
Рицар Мілорде, я не знаю, що воно таке, але, здається
мені, з вашою величністю не поводяться так шанобливо, як ви до
того звикли. Надто очевидна неґречність і челяді, і самого герцога,
і навіть вашої дочки.
Лір А, так тобі здається?
Рицар Вибачте, королю, коли я помилився. Обов'язок
мій боронить мені мовчати, коли я вбачаю образу вашій велич-
ності.
Лір Ти тільки нагадуєш мені те, що я сам спостеріг.
Віднедавна бачу я неуважність до мене, але складав те на свою
підозріливість і не примічав тут нарочитої неввічливості. Подив*
люсь іще. Та де ж мій блазень? Я вже два дні не бачив його.
Рицар Відколи молода наша королівна помандрувала
до Франції, блазень тяжко сумує.
Лір Годі про це, я сам це бачу. Піди й скажи моїй
дочці, що я хочу поговорити з нею.
Один із слуг виходить.
А ти піди поклич сюди мого блазня.
Другий слуга виходить.
Повертається Освальд.
А, ласкавий добродію! Ідіть-но сюди, добродію! Хто я, добродію,
такий?
Освальд Батько моєї пані.
Лір Батько моєї пані? Пес ти огидний! Раб! Стерво!
Освальд Неправда тому, пане, даруйте на слові.
Лір Як ти на мене дивишся, негіднику!
(Б'є його)
Освальд Я не дозволю бити себе, мілорде!
Кент А збити з ніг теж не дозволиш, гидка личино?
(Збиває його з ніг)
Лір Спасибі, друзяко, ти прислужився мені, і я тебе
любитиму.
Кент Ну, сер, уставайте і забирайтесь геть! Я навчу
вас розумітись на людях. Геть, геть відсіль! Коли ти хочеш знов
виміряти собою підлогу, то зоставайся! Ану-бо, до лиха! Утікай,
коли маєш голову на плечах! Отак!
(Виштовхує Освальда)
Лір Спасибі, вірний слуго: ти мені придався.
(Дає Кетові гроші)
Входить блазень.
Блазень Дозволь, я його теж хочу купити. На тобі мого
ковпака.
(Дає Кетові свій ковпак)
Лір Ну, дурнику мій, як ведеться?
Блазень Та візьми ж мого ковпака.
Кент Навіщо, хлоп'яго?
Блазень Бо ти заступаєшся за того, хто підпав під нелас-
ку. І не вмієш тримати носа за вітром, ще застудишся. Бери-но
ковпака! Оцей-от чоловічина вигнав двох дочок своїх і благосло-
вив третю проти своєї волі. Коли маєш служити йому, тобі не
обійтися без мого ковпака.
(До Ліра)
Ну, кумцю, як ведеться? Ех, якби мені два ковпаки та дві дочки!
Лір Для чого, мудрагелю?
Блазень Коли б я роздав їм усі свої гроші, у мене зоста-
лися б ковпаки. Ось тобі мій ковпак, попроси другого у своїх до-
чок.
Лір Стережись, ледащо,— ось дубець!
Блазень Правда — як дворовий пес, що його дубцем ви-
ганяють s хати, тоді як смердюча хортиця гріється собі при вогні.
Лір Гіркий мені цей докір!
Блазень Слухай-но, я навчу тебе приказки.
Лір Навчи.
Блазень Тільки затям її, кумцю:
Не хвалися тим, що маєш,
Не кажи всього, що знаєш,
Гроші в інших позичай,
А в позику не давай.
Не ходи, як їздить змога,
Не звіряйся ні на кого,
Кинь пияцтво та дівчат,
Будеш славен і багат,
Будеш в розкоші купаться,
Як десятка у двадцятці.
Лір Та це ж нічого не означає, дурню!
Блазень Що ж, це так, як промова неоплаченого адвока-
та. Ти мені нічого не дав. А чи можеш ти здобути яку користь із
нічого, кумцю?
Лір Ні, приятелю, із нічого нічого не можна зробити.
Блазень
(до Кента)
Прошу тебе, втовкмач йому, що на це схожі
прибутки від його земель. Блазневі він не повірить.
Лір Злий дурень!
Блазень А знаєш ти різницю, приятелю, між злим і доб-
рим дурнем?
Лір Ні, хлопче, поясни мені.
Блазень Хто навчив тебе віддати
Все, чим звик ти володати,
Ти того постав отам,
А за нього стань тут сам.
Дурнів доброго і злого
Ти впізнаєш без підмоги:
Цей — ось в одязі рябім,
Інший дурень — поруч з ним.
Лір Ти звеш мене дурнем?
Блазень Усі інші свої титули, що з ними ти народився,
ти ж віддав.
Кент Цей дурень не такий-то вже дурний, мілорде!
Блазень Ні, присягаюсь честю: лорди та великі люди не
хочуть мені в тому поступитись. Коли б я мав монополію на дуро-
щі, вони б захотіли взяти свою пайку. Вони бояться, щоб я не
забрав собі всього безглуздя, їм так і кортить щось і собі вирвати.
Дай мені яєчко, кумцю, а я тобі дам дві корони.
Лір Що ж то за корони такі?
Блазень Розріжу яйце навпіл і з'їм те, що всередині,-
залишаться дві яєчні корони. Коли ти розламав свою корону й
віддав обидві половинки, то вийшло так, наче ти переніс свого
осла на власній спині через калюжу. Мало було олії у твоїй лисій
короні, коли ти віддав свою золоту. Якщо я говорю це як дурень,
хай відчухрають різками того, хто це перший доведе.
(Співає)
Бідні дурні підупали,
Бо з розумних дурні стали,
Кожна мудра голова
Щось, як мавпа, витіва.
Лір Відколи це ти знаєш стільки пісень?
Блазень Я співаю, кумцю, відтоді, як ти поробив із своїх
дочок своїх матірок, давши їм різку і взявшись розстібати свої
шлейки.
(Співає)
Вони заплакали, зрадівши,-
Я з горя заспівав,
Що в піжмурки король мій грає
І в дурники попав.
Слухай, кумцю, найми-но вчителя, що вчив би твого дурня бреха-
ти. Я дуже хотів би навчитися брехати.
Лір Коли ти брехатимеш, ми звелимо тебе відшма-
гати.
Блазень Диво, та й годі, що за порода в тебе та в твоїх
дочок: їм хочеться, щоб мене відшмагали за те, що я говорю прав-
ду, а ти хочеш, щоб мене відшмагали за те, що я брешу. А то ще,
бува, шмагають мене за те, що я держу язик за зубами. Краще б
мені бути чим хоч, аби не блазнем! А проте —не хотів би я бути
на твоїм місці, кумцю: ти облупив свій розум з обох боків і нічого
не залишив посередині. Он іде одна половинка.
Входить Гонерілья.
Лір Що таке, дочко моя? Чому ти наморщила чоло?
Мені здається, ти недавно навчилася хмуритись.
'Блазень Еге, чоловічку, ти був щасливий, коли тобі не
доводилося зважати, хмуриться вона чи ні.
злічити.
Едгар Чи давно записався ти в астрологи?
Едмунд Годі про це. Коли ти останнього разу бачився
з батьком?
Едгар Учора ввечері.
Едмунд Ти говорив з ним?
Едгар Так, години зо дві.
Едмунд Ви розійшлись у злагоді? Чи не спостеріг ти
якогось невдоволення в його мові або на обличчі?
Едгар Анітрохи.
Едмунд Пригадай, чим міг ти його образити? І послухай
мого слова: деякий час уникай його, поки не вщухне його лютість.
Тепер вона так кипить у ньому, що, побачивши тебе, він навряд
чи заспокоїться.
Едгар Якийсь негідник, напевно, наговорив на мене!
Едмунд І я боюся, що так. Прошу тебе, будь обачний,
доки гнів його вгамується. Раджу тобі, зайди до моєї кімнати,-
звідтіль тобі можна буде почути, що він говорить. Прошу тебе,
йди... Ось маєш ключа від моїх дверей. Коли здумаєш кудись ви-
йти — бери з собою зброю.
Едгар Зброю, мій брате?
Едмунд Брате, я раджу тобі, як краще. Хай назвуть ме-
не безчесною людиною, коли супроти тебе не замишляють лихого.
Я вже сказав тобі, що бачив і чув, але слова мої бліді, вони ні-
трохи не відбивають справжнього жаху. Іди, прошу тебе.
Едгар Чи скоро я почую від тебе щось певніше?
Едмунд Я все зроблю для тебе, що слід.
Едгар виходить.
Довірливий мій батько; благородний
І щирий брат,— він намірів ворожих
Не розпізнає. Впораюсь одразу
Із чесністю дурного. Все гаразд.
Розумний я і спадок одберу,
Але потрібно виграти цю гру.
(Виходить)
СЦЕНА З
Палац герцога Олбенійського.
Входять Гонерілья й Освальд, її дворецький.
Гонерілья Батько вдарив мого придворця за те, що той
вилаяв його блазня?
Освальд Так, міледі.
Гонерілья Вночі і вдень мене він тяжко кривдить,
Години не мине без грубіянства,-
А з того й чвари серед нас усіх.
Не можу далі я таке терпіти.
Сто рицарів його сваволю чинять,
А він лиш знає гримати на нас.
Приїде з полювання — я не стану
З ним розмовлять. Скажи, що хвора я.
Не дуже квапся слугувать йому —
За те візьму на себе я провину.
Чути звук рогів.
Освальд Я чую, він вертається, міледі.
Гонерілья І ти, і челядь будьте неуважні
До нього. Хай об тім він заговорить.
Коли йому тут буде не до серця,
Нехай сестру одвідає мою.
Ми боремося з нею одностайно
Проти ярма, що нас гнітить обох.
Ледачий дід, він хоче, як раніше,
Користуватись давніми правами,
Що сам віддав! Життям заприсягнуся:
У дурощах старе й мале однакі,
їх треба вчити. Лестощі низькі
Туманять їх. Затям, що я казала.
Освальд Гаразд, міледі.
Гонерілья Рицарям його
Байдужість виявляйте. Що вже буде,
Не клопочіться. Слугам розкажи
Все до ладу. Я приводу лиш хочу,
Щоб висловити все йому. Сестрі
Про цеє також треба написать,
Щоб знала, як чинити. Ну, іди
Ладнай обід!
Виходять.
СЦЕНА 4
Там же.
Входить К е н т, переодягнений.
Кент Коли я зможу відмінити голос
Так само добре, як переодягся,
То у розмові з ним доб'юсь того,
Чого бажаю. Як вигнанець Кент
Судді своєму у пригоді стане,
То пан, якого любить він сердечно,
Побачить міру щирості його.
Звук рогів.
Входять Лір, рицарі та слуги.
Лір Обідати, та швидше! Зараз мені — я не чекаю
ні хвилини.
Один із слуг виходить.
Ти хто такий?
Кент Людина, сер.
Лір Яку ти роботу знаєш? Чого хочеш від нас?
Кент Хочу бути не меншим за те, чим здаюся, вірно
служити тому, хто мені вірить, любити того, хто чесний, знатися
з тим, хто мудрий і мало говорить. Я уникаю судів, б'юся, коли
без того не обійтись, і не їм скоромного у піст.
Лір То хто ж ти?
Кент Чесний чолов'яга, так само бідний, як король.
Лір Коли ти так само бідний підданець, як бідний
король, то ти й справді бідак. Чого ж тобі треба?
Кент Служби.
Лір Кому хотів би ти служити?
Кент Вам.
Лір Ти знаєш мене, друзяко?
Кент Ні, сер, але у вашому лиці є щось таке, що мені
хочеться назвати вас своїм паном.
Лір Що ж воно таке?
Кент Печать влади.
Лір Чим же можеш ти служити?
Кент Я можу давати щирі поради, їздити верхи, біга-
ти, вмію перебрехати цікаву казку і, не мудруючи, виконати не-
хитре доручення. Те, для чого годяться звичайні люди, можу зро-
бити і я; а найкраще у вдачі моїй — старанність.
Лір Скільки тобі років?
Кент Я не такий молодий, сер, щоб закохатись у жін-
ку за її співи, і не такий старий, щоб полюбити її не знати за
що,— мені йде сорок дев'ятий рік.
Лір Зоставайся, будеш мені служити. І коли по обіді
ти сподобаєшся мені не менше, ніж тепер, то я не розлучуся з то-
бою. Обідати! Гей, обідати! Де мій штукар? Мій блазень! Піди
поклич мого блазня!
Один із слуг виходить.
Входить О с в а л ь д.
Гей, ти, де моя дочка?
Освальд Даруйте, але...
(Виходить)
Лір Що він там меле? Заверни цього йолопа.
Один із рицарів виходить.
Де мій блазень? Гей! Чи поснули всі?
Повертається р и ц а р.
Ну, де ж той вилупок?
Рицар Він каже, мілорде, що дочка ваша нездужає.
Лір Чому цей раб не вернувся до мене, коли я кли-
кав його?
Рицар Сер, він зовсім ясно сказав мені, що не хоче вер-
татись.
Лір Не хоче?
Рицар Мілорде, я не знаю, що воно таке, але, здається
мені, з вашою величністю не поводяться так шанобливо, як ви до
того звикли. Надто очевидна неґречність і челяді, і самого герцога,
і навіть вашої дочки.
Лір А, так тобі здається?
Рицар Вибачте, королю, коли я помилився. Обов'язок
мій боронить мені мовчати, коли я вбачаю образу вашій велич-
ності.
Лір Ти тільки нагадуєш мені те, що я сам спостеріг.
Віднедавна бачу я неуважність до мене, але складав те на свою
підозріливість і не примічав тут нарочитої неввічливості. Подив*
люсь іще. Та де ж мій блазень? Я вже два дні не бачив його.
Рицар Відколи молода наша королівна помандрувала
до Франції, блазень тяжко сумує.
Лір Годі про це, я сам це бачу. Піди й скажи моїй
дочці, що я хочу поговорити з нею.
Один із слуг виходить.
А ти піди поклич сюди мого блазня.
Другий слуга виходить.
Повертається Освальд.
А, ласкавий добродію! Ідіть-но сюди, добродію! Хто я, добродію,
такий?
Освальд Батько моєї пані.
Лір Батько моєї пані? Пес ти огидний! Раб! Стерво!
Освальд Неправда тому, пане, даруйте на слові.
Лір Як ти на мене дивишся, негіднику!
(Б'є його)
Освальд Я не дозволю бити себе, мілорде!
Кент А збити з ніг теж не дозволиш, гидка личино?
(Збиває його з ніг)
Лір Спасибі, друзяко, ти прислужився мені, і я тебе
любитиму.
Кент Ну, сер, уставайте і забирайтесь геть! Я навчу
вас розумітись на людях. Геть, геть відсіль! Коли ти хочеш знов
виміряти собою підлогу, то зоставайся! Ану-бо, до лиха! Утікай,
коли маєш голову на плечах! Отак!
(Виштовхує Освальда)
Лір Спасибі, вірний слуго: ти мені придався.
(Дає Кетові гроші)
Входить блазень.
Блазень Дозволь, я його теж хочу купити. На тобі мого
ковпака.
(Дає Кетові свій ковпак)
Лір Ну, дурнику мій, як ведеться?
Блазень Та візьми ж мого ковпака.
Кент Навіщо, хлоп'яго?
Блазень Бо ти заступаєшся за того, хто підпав під нелас-
ку. І не вмієш тримати носа за вітром, ще застудишся. Бери-но
ковпака! Оцей-от чоловічина вигнав двох дочок своїх і благосло-
вив третю проти своєї волі. Коли маєш служити йому, тобі не
обійтися без мого ковпака.
(До Ліра)
Ну, кумцю, як ведеться? Ех, якби мені два ковпаки та дві дочки!
Лір Для чого, мудрагелю?
Блазень Коли б я роздав їм усі свої гроші, у мене зоста-
лися б ковпаки. Ось тобі мій ковпак, попроси другого у своїх до-
чок.
Лір Стережись, ледащо,— ось дубець!
Блазень Правда — як дворовий пес, що його дубцем ви-
ганяють s хати, тоді як смердюча хортиця гріється собі при вогні.
Лір Гіркий мені цей докір!
Блазень Слухай-но, я навчу тебе приказки.
Лір Навчи.
Блазень Тільки затям її, кумцю:
Не хвалися тим, що маєш,
Не кажи всього, що знаєш,
Гроші в інших позичай,
А в позику не давай.
Не ходи, як їздить змога,
Не звіряйся ні на кого,
Кинь пияцтво та дівчат,
Будеш славен і багат,
Будеш в розкоші купаться,
Як десятка у двадцятці.
Лір Та це ж нічого не означає, дурню!
Блазень Що ж, це так, як промова неоплаченого адвока-
та. Ти мені нічого не дав. А чи можеш ти здобути яку користь із
нічого, кумцю?
Лір Ні, приятелю, із нічого нічого не можна зробити.
Блазень
(до Кента)
Прошу тебе, втовкмач йому, що на це схожі
прибутки від його земель. Блазневі він не повірить.
Лір Злий дурень!
Блазень А знаєш ти різницю, приятелю, між злим і доб-
рим дурнем?
Лір Ні, хлопче, поясни мені.
Блазень Хто навчив тебе віддати
Все, чим звик ти володати,
Ти того постав отам,
А за нього стань тут сам.
Дурнів доброго і злого
Ти впізнаєш без підмоги:
Цей — ось в одязі рябім,
Інший дурень — поруч з ним.
Лір Ти звеш мене дурнем?
Блазень Усі інші свої титули, що з ними ти народився,
ти ж віддав.
Кент Цей дурень не такий-то вже дурний, мілорде!
Блазень Ні, присягаюсь честю: лорди та великі люди не
хочуть мені в тому поступитись. Коли б я мав монополію на дуро-
щі, вони б захотіли взяти свою пайку. Вони бояться, щоб я не
забрав собі всього безглуздя, їм так і кортить щось і собі вирвати.
Дай мені яєчко, кумцю, а я тобі дам дві корони.
Лір Що ж то за корони такі?
Блазень Розріжу яйце навпіл і з'їм те, що всередині,-
залишаться дві яєчні корони. Коли ти розламав свою корону й
віддав обидві половинки, то вийшло так, наче ти переніс свого
осла на власній спині через калюжу. Мало було олії у твоїй лисій
короні, коли ти віддав свою золоту. Якщо я говорю це як дурень,
хай відчухрають різками того, хто це перший доведе.
(Співає)
Бідні дурні підупали,
Бо з розумних дурні стали,
Кожна мудра голова
Щось, як мавпа, витіва.
Лір Відколи це ти знаєш стільки пісень?
Блазень Я співаю, кумцю, відтоді, як ти поробив із своїх
дочок своїх матірок, давши їм різку і взявшись розстібати свої
шлейки.
(Співає)
Вони заплакали, зрадівши,-
Я з горя заспівав,
Що в піжмурки король мій грає
І в дурники попав.
Слухай, кумцю, найми-но вчителя, що вчив би твого дурня бреха-
ти. Я дуже хотів би навчитися брехати.
Лір Коли ти брехатимеш, ми звелимо тебе відшма-
гати.
Блазень Диво, та й годі, що за порода в тебе та в твоїх
дочок: їм хочеться, щоб мене відшмагали за те, що я говорю прав-
ду, а ти хочеш, щоб мене відшмагали за те, що я брешу. А то ще,
бува, шмагають мене за те, що я держу язик за зубами. Краще б
мені бути чим хоч, аби не блазнем! А проте —не хотів би я бути
на твоїм місці, кумцю: ти облупив свій розум з обох боків і нічого
не залишив посередині. Он іде одна половинка.
Входить Гонерілья.
Лір Що таке, дочко моя? Чому ти наморщила чоло?
Мені здається, ти недавно навчилася хмуритись.
'Блазень Еге, чоловічку, ти був щасливий, коли тобі не
доводилося зважати, хмуриться вона чи ні.