Кролик розбагатів - Сторінка 18

— Ця маленька калиточка. Все тут так красиво росте.

Гаррі ніяк не звикне до цієї її дзюркотливої ​​мови і манері пильно дивитися на тебе, точно вона боїться, як би ти чого не упустив.

— Угу, — каже він. — Але в даному разі це діє гнітюче. А копченої ковбаси у нас не залишилося?

Нельсон каже:

— Мелані — вегетка, пап.

— Вегетка?

— Вегетаріанка, — пояснює малий награно жалібним голосом.

— А-а. Що ж, законом це не заборонено.

Малий позіхає:

— Нам, мабуть, пора на бічну. Ми з Мелані минулу ніч поспали всього якусь годину.

Дженіс і Гаррі застигають і переводять погляд з Мелані на матусю Спрингер.

Дженіс каже:

— Піду приготую Неллі ліжко.

— Я йому вже постелила, — повідомляє її матуся. — А іншу постіль приготувала в колишньої швейної. Я адже сьогодні майже цілий день була одна — ви обидва тепер, схоже, все більше і більше часу проводите в клубі.

— Як було в церкві? — питає її Гаррі.

— Не скажу, щоб так вже до душі, — знехотя визнається матуся Спрингер. — Коли почався збір пожертвувань, включили музику, яку привезли з бруерской церкви Святої Марії, там ще чоловік співає таким високим голосом, точно жінка.

Це викликає у Мелані посмішку.

— Альтом. Мій брат співав у свій час альтом.

— Ну а потім що з ним сталося? — питає, позіхаючи, Гаррі. І висловлює припущення: — У нього змінився голос.

Мелані з серйозним виглядом дивиться на нього:

— О ні. Він став грати в поло.

— Виходить, став справжнім спортсменом.

— На самій-то справі він мені не рідний брат, а зведений. Мій батько був одружений до нас.

— Ми з бабусею доїли копчену ковбасу, пап, — повідомляє Нельсон батькові. — Ми ж не вегети.

— А що ж мені є? — запитує Гаррі у Дженіс. — З вечора в вечір морите мене голодом.

Дженіс царственим жестом, якого десять років тому у неї і в помині не було, відкидає його скаргу:

— Не знаю. Я подумала, ми перекусимо в клубі, а тут мама подзвонила.

— Я не хочу спати, — каже Мелані Нельсону.

— Може, показати їй трошки наші місця? — пропонує Гаррі. — А заодно ви могли б купити і піцу.

— На Заході, — каже Нельсон, — майже не їдять піцу, у них суцільно ця моторошна мексиканська їжа — тако і чилі. Фу, гидота.

— Я подзвоню в "Джордано", пам'ятаєш, де це? На Сьомий, через квартал від будівлі суду?

— Пап, я ж все життя прожив в цьому чортовому окрузі.

— Ми обидва прожили — ти і я. Хто-небудь заперечує проти піци з перцями? Давайте замовимо піцу — я впевнений, що Мелані ще хоче їсти. Одну піцу з перцями і одну змішану.

— Господи, пап. Ми ж без кінця повторюємо тобі: Мелані — вегетаріанка.

— Ой! Тоді я замовлю одну просту. Ти не заперечуєш проти сиру, Мелані? Або грибів? Як щодо того, щоб замовити піцу з грибами?

— Я по вуха сита, — розпливається в усмішці дівчисько і каже ще повільніше, немов захлеснута захопленням: — Але я б із задоволенням прокотилася з Нельсоном — мені і справді подобаються ці місця. Така пишна рослинність, і вдома все такі акуратні.

Дженіс, щоб не упустити представилася можливості, доторкається до плеча дівчата — на це вона б теж раніше не наважилася.

— А ви бачили, як у нас нагорі? — питає вона. — Кімната, куди ми зазвичай селимо гостей, знаходиться через коридор від маминої, ви будете користуватися однією з нею ванній.

— О, я зовсім не очікувала, що мені дадуть окрему кімнату. Я думала, розстелю спальний мішок на дивані і посплю. По-моєму, в тій кімнаті, куди ми спочатку увійшли, є такий великий спальний диван?

— Ви не захочете спати на цьому дивані: в ньому стільки пилу, що ви обчіхаетесь до смерті, — запевняє її Гаррі. — А кімната нагорі, чесне слово, славна, якщо, звичайно, ви не проти ділити її з манекеном.

— О ні! — вигукує дівчина. — Право ж, мені досить маленького куточка, щоб нікому не заважати: я ж збираюся знайти собі роботу — найнятися подавальниці.

Стара, засовався, переставляє кавову чашку з колін на складаний столик, присунутий до її крісла.

— Я багато років сама собі все шила, але ось як тільки перейшла на біфокальні окуляри, навіть Фреду гудзик не могла пришити.

— У будь-якому випадку на той час ви вже розбагатіли, — каже їй Гаррі, знову знаходячи здатність жартувати тому, що історія з роздільними ліжками начебто пройшла гладко. Стара Спрингер, якщо зробити що-небудь поперек неї, буде пам'ятати це до кінця життя. На початку шлюбу Гаррі був жестковат з Дженіс, і по тому, як підтискає губи Бессі, видно, що вона до цих пір пам'ятає образу.

Він вискакує з веранди на кухню до телефону. Поки "У Джордано" дзвонить дзвінок, Нельсон підходить ззаду до Гаррі і риється у нього в кишенях.

— Ей, — каже Гаррі, — що ти хочеш у мене вкрасти?

— Ключі від машини. Мама веліла взяти машину, що стоїть біля ганку.

Гаррі притискає трубку вухом до плеча, вивуджує ключі з лівої кишені і, передаючи їх Нельсону, вперше дивиться йому в обличчя. У цьому обличчі немає нічого від нього — хіба що невеликий прямий ніс і маленька закарлюка на одній з брів, від чого здається, що вона повзе вгору, немов людина весь час в чомусь сумнівається. Дивовижна штука — гени. Все так точно закодовано, що вони можуть взяти і проявитися в такій ось крихітної закарлюці. А у тій дівчата постава була зовсім як у Рут, трохи припухла верхня губа і такі ж, як у Рут, стегна — міцні і одночасно м'які, затишні.

— Тільки не віддають перевагу катанню даремно. Нічого немає гірше холодної піци.

— В чому справа? — запитує грубий голос на тому кінці дроту: хтось нарешті зняв трубку.

— Вибачте, ні в чому, — каже Гаррі і замовляє три піци: одну з перцями, одну змішану і одну просту — на випадок, якщо Мелані передумає. Він дає Нельсону десятидоларову папірець. — Треба б нам поговорити, Неллі, коли ти трохи відпочинеш. — Ці слова як би супроводжують грошей. Нельсон мовчки бере банкноту.

Молодь їде, і Гаррі, повернувшись на веранду, говорить жінкам:

— Ну, все зійшло не так вже й погано, вірно? Вона, схоже, не заперечує спати в швейної кімнаті.

— Схоже — ще не означає, що так, — похмуро вимовляє матуся Спрингер.

— Але ж це точно, — каже Гаррі. — Як вона вам взагалі, ця його подружка?

— Тобі здається, що вона його подружка? — запитує Дженіс. Вона нарешті сіла з чаркою в руці. Що у неї там налито, по кольором не встановиш, щось нудотне, пронизливо-червоного кольору, який бувала в старовину крем-сода або рідина в термометрах.

— А як же інакше? Адже вони вчора спали разом в поле. Одному Богу відомо, як вони жили разом в Колорадо. Може, в печері.

— По-моєму, у них тепер це не обов'язково. Вони намагаються дружити — у нас в молодості так не виходило. Дружба між хлопчиками і дівчатками.

— Вигляд у Нельсона не дуже задоволений, — незаперечно заявляє матуся Спрингер.

— А коли він був задоволений? — запитує Гаррі.

— Хлопчиком він подавав великі надії, — говорить бабуся.

— Бессі, як вважаєте, чому він повернувся додому?

Стара зітхає:

— Через якогось засмучення. Через чогось, що він не зміг винести. Тільки ось що я вам скажу. Якщо ця дівчина не вестиме себе під нашим дахом як треба, я поїду. Я говорила про це після церкви з бідної Грейс Штуля, і вона дуже навіть буде рада, якщо я до неї переберуся. Вона вважає, що це може продовжити їй життя.

— Мама, — говорить Дженіс. — А ти не пропустиш "У родинному колі"?

— Повинні показувати ту частину, яку я вже бачила, — ту, де колишня приятелька Архи повертається і просить у нього грошей. Тепер, влітку, показують одне тільки мотлох. Але я все ж збираюся подивитися "Джефферсоном" о пів на десяту, до передачі про Мойсея, якщо не засну. Піду-но я, мабуть, наверх, дам відпочинок ногам. Коли я стелила Нельсону ліжко, зачепила за ліжко ногою і впала на вену — тепер вона у мене ниє. — Стара, кривлячись, піднімається зі свого місця.

— Мама, — втрачаючи терпіння, вставляє Дженіс, — я б сама постелила ці ліжка, якби ти почекала. Я піднімуся з тобою, подивлюся, як все там, в кімнаті для гостей.

Гаррі слідом за ними йде з веранди (занадто там стає похмуро: бук став чорним, як чорнило, мошки розбиваються об залізні сітки) і направляється в їдальню. Йому подобається дивитися знизу на ноги Дженіс, коли вона в своєму тенісному костюмі піднімається нагору допомогти матері влаштувати все як треба. Треба буде побавитися з нею як-небудь вночі. Він міг би теж піднятися наверх і допомогти їй, але його приваблює незвично біле жіноче обличчя на обкладинці липневого номера "До відома споживачів", який він сьогодні вранці зніс вниз, щоб почитати в приємний годину між від'їздом матусі до церкви і їх з Дженіс від'їздом в клуб. Журнал як і раніше лежить на ручці вольтерівського крісла, де вечорами сидів старий Спрингер. Викурити його звідти було просто неможливо, а коли він вирушав у ванну або на кухню випити пепсі, крісло пустувало. Зараз Гаррі опускається в нього. Дівча на обкладинці в білому казанку і в білосніжному смокінгу, з вимазати білилами особою; воно у неї розфарбоване червоним, синім, білим, як у клоуна, а на піднятій руці лежить згусток клейкою білої маси косметичного молочка. Сперма ... всі моделі — повії, дівчата в порнофільмах мажуть обличчя спермою. "Бродвей пробує різний косметичне молочко", — сказано під нею, бо номер за цей місяць присвячений косметичному молочку поряд з сиром (чи достатньо він очищений або тільки більш-менш), кондиціонерами, компактними стереопрогравач, консервними ножами (і навіщо тільки виготовляють прямокутні консервні банки?). Гаррі вирішує дочитати матеріал про повітряні кондиціонери і виявляє, що якщо ви живете в районі підвищеної вологості (а, як він вважає, саме в такому районі він і живе, в усякому разі, в порівнянні з Аризоною), то кондиціонери майже всіх марок мають схильність капати — інші настільки, що їх не варто встановлювати над внутрішніми двориками або доріжками. Добре б мати внутрішній дворик і утоплену нижче рівня землі вітальню, як у Уебба Меркетта. У Уебба і цієї забавної маленької вертушки Сінді завжди такий вигляд, ніби вони тільки що вилізли з душу. Втім, Кролик задоволений і тим, що має. Ось що він любить — домашній спокій. Щоб жінки діловито снували над його головою, а за вікном, немов вода об берег озера, билася в скла літня ніч. Він встигає прочитати про компактні стереопрогравач і навіть починає читати статтю про позики на придбання автомобілів, але тут Нельсон і Мелані повертаються з трьома забрудненими коробками піци.