Кролик розбагатів - Сторінка 37

Економте паливо. Вони забули включити радіо, цілком поглинуті виникли між ними напругою. Гаррі прочищає горло і каже:

— Значить, Мелані вирішила повертатися в коледж. Тобі, напевно, теж пора.

Мовчання.Тема коледжу — це гаряче, так палко, що краще не торкатися. Треба б, щоб запитав у малого, чому він навчився в магазині спрингер-МОТОРС. Вони зупиняються. Три тижні Гаррі не бачив магазину, і, як і в будинку, йому здається, що і тут за цей час отруїли атмосферу. "Каприс", в якому він іноді їздив, коли "корона" виходила з ладу, вже немає — мабуть, продали. Шість нових "королл" стоять уздовж шосе, виблискуючи м'якими і отруйними фарбами. Гаррі ніяк не може звикнути до того, що у них такі маленькі колеса — зовсім як у триколісного велосипеда, — не порівняти з американськими машинами, серед яких він виріс. Проте вони користуються найбільшим попитом: коштують дешево, а більшість людей все ще бідні, треба це визнати. Задарма нічого не отримаєш, але надія не вмирає. І машини його стоять на сонці,як невелике море підтає цукерок. Оскільки сьогодні неділя, Гаррі паркується машину біля самої огорожі, яка дивом уціліла тут біля входу і збирає все сміття, пакети і серветки, що вітер несе через шосе 111 від "Придорожньої кухні". Вітрини знову треба мити. Паперовий плакат, який відтворює назву нової програми телебачення О, ЩО ЗА насолода ..., займає верхню половину лівої вітрини. У демонстраційному залі дві нові "селики": одна — чорна з жовтою смугою по боку, інша — синя з білою смугою. Під плакатом О, ЩО ЗА насолода ... видніється щось інше — маленька, низька, схожа на таргана машина, явно не "тойота". У Гаррі немає ключа; Нельсон відкриває подвійні скляні двері своїм ключем, і вони входять. Незрозуміла машина — спортивний "Тріумф-6", на неї наведено глянець для продажу, але вона, безсумнівно, стара,вітрове скло потьмяніло і все в подряпинах, придбаних за час далеких пробіжок, на крилі — легка брижі, як це буває, коли метал був зім'ятий, а потім виправлений.

— Це ще, чорт візьми, що таке? — запитує Гаррі, який став відразу високим поруч з цим низькорослим прибульцем.

— Пап, це те, про що я тобі казав: у мене ідея продавати спортивні машини. Чесне слово, адже тепер майже ніхто їх не робить, навіть фірма "Ягуар" перестала їх випускати, так що вони, безумовно, піднімуться в ціні. Ми просимо за неї п'ять п'ятсот, і двоє хлопців вже майже її купили.

— Чому ж власник вирішив від неї позбутися, якщо вона так високо цінується? За скільки ти її прийняв?

— Ну, не те щоб прийняв ...

— А як же?

— Ми її купили ...

— Ви її купили!

— У приятеля Біллі Фоснахта є сестра, так ось вона виходить заміж за одного хлопця, який переїжджає на Аляску. Машина у відмінному стані — Менні її всю перевірив.

— Менні і Чарлі дали тобі згоду?

— А чому б і ні? Чарлі розповідав мені, які вони з дідом Спрингером викидали трюки — дарували іграшкових звірят і ящики апельсинів і влаштовували аукціони з дівчатами в вечірніх сукнях, де хто більше давав — нехай навіть і всього п'ять доларів — отримував машину, на ці аукціони приходили гонщики ...

— Все це було в добрі старі часи. А зараз кепські нові часи. Люди приходять до нас за "тойотами", їм не потрібні ці чортові англійські спортивні машини ...

— Але вони будуть їх купувати, як тільки ми зробимо собі на цьому ім'я.

— У нас вже є ім'я. "Спрингер-моторс" — "тойоти" і старі машини ". Всі знають, чим ми торгуємо, і за цим до нас приїжджають. — Він чує, як напружується голос, відчуває, як гнів, розростаючись, грудкою підступає до горла — зовсім як в баскетболі, коли противник випереджає тебе на десять очок, а грати залишилося менше п'яти хвилин, і тебе зовсім перемелений, і всі м'язи раптово розслабилися і щось піднімає тебе вгору, і ти знаєш, що неможливого не існує, і віриш в це. Гаррі намагається стриматися: перед ним адже дуже ранимий молодик, і до того ж його син. Однак, це ж його магазин. — Я щось не пам'ятаю, щоб ми говорили з тобою про спортивні машинах.

— Якось увечері, тато, коли ми сиділи у вітальні вдвох, тільки ти розсердився через "корони" і змінив тему.

— І Чарлі дійсно дав тобі зелене світло?

— Звичайно, але йому, загалом, було не до цього. Ти ж поїхав, так що йому треба було і нові машини продавати, а тут раніше, ніж звичайно прийшло поповнення ...

— Угу. Я їх бачив. Даремно тільки їх поставили так близько до дороги, вони там весь пил збирають.

— ... а потім, Чарлі адже мені не господар. Ми з ним на рівних. Я сказав йому, що бабуля вважає це хорошою ідеєю.

— О-о! Ти говорив про це з матусею Спрингер?

— Ну не зовсім в той момент — вона ж була там з тобою і з мамою, — але я знаю, вона хоче, щоб я включився в роботу в магазині, тоді це буде вже третє покоління і всяка така штука.

Гаррі киває: Бессі буде підтримувати малого — вони адже обидва темноокі Спрінгер.

— О'кей, особливої ​​біди я не бачу. Так скільки ж ти заплатив за цей драндулет?

— Він просив чотири дев'ятсот, але я виторгував у нього за чотири двісті.

— Бог ти мій, це ж набагато більше, ніж за прейскурантом. Ти хоч в прейскурант-то заглядав? Ти знаєш що це таке?

— Звичайно, я знаю, пап, що таке цей чортів прейскурант. Справа в тому, що спортивні машини йдуть не за ціною прейскуранта, вони як антикваріат: їх на світлі стільки-то і більше не буде.

— Ти заплатив чотири двісті за "тріумф" сімдесят шостого року, коли новий коштує шість тисяч. Скільки миль вона пройшла?

— На ній їздила дівчина, а вони не заганяють машини.

— Залежить від того, яка дівчина. Я бачу на дорозі по-справжньому нахабних дівчат. Так скільки, ти кажеш, миль вона пройшла?

— Ну, в загальному, важко сказати. Цей хлопець, що поїхав на Аляску, намагався щось зробити під приладової дошкою і, по-моєму, не знав ...

— О-хо-хо! О'кей, подивимося, чи не вдасться нам збути її за оптовою ціною і списати як експеримент. Завтра я подзвоню Хорнбергеру, він ще торгує цими "тріумфи" та "МГ", може, він не в службу, а в дружбу позбавить нас від неї.

Гаррі раптом розуміє, чому коротка стрижка Нельсона не дає йому спокою: так хлопчисько виглядав в середній школі до того, як в кінці шістдесятих все пішло шкереберть, і вид сина нагадує йому про це. Він тоді ще не знав, що буде маленьким, і хотів стати подає в бейсболі, тому все літо ходив в кепі, від чого волосся над вузьким веснянкуватим особою були завжди прим'яті. І ось зараз цей костюм і краватку, зовсім як то бейсбольне кепі, виглядають символом марних надій. Очі у Нельсона заблищали, точно у нього ось-ось потечуть сльози.

— Він визволить нас від неї за собівартістю? Пап, я ж знаю, що ми можемо її продати і виручити на цьому тисячу. І потім, у нас ще дві таких.

— Ще два "тріумфу"?

— Ще дві спортивні машини там, позаду. — Тепер хлопець вже добряче наляканий: він так побілів, що повіки і вуха його здаються яскраво-червоними.

Кролик теж наляканий: не потрібні йому ці машини; але ситуація вже некерована — тепер хлопець змушений показати їх йому, а він змушений якось реагувати. Вони проходять по коридорчику повз відділу запасних частин; Нельсон крокує попереду і знімає з дошки поруч з металевими дверима в'язку ключів; потім вони виходять в величезний порожній гараж, де по неділях варто гучно тиша, — такий собі голий, перерізаний незакладеними балками танцзал, просочений теплим добротним запахом мастил і ацетилену. Нельсон відключає сигналізацію і відсуває засув на задніх дверях. Вони знову на повітрі. Далеко за річкою — Бруер, видно верх найвищої будівлі суду з бетонним орлом, що стирчить над заростями бур'янів, будяка і лаконоса в дальньому кінці майданчика, де ніхто не буває. Ця порожня частина майданчика більше, ніж слід було. Дивлячись на неї,Кролик чомусь завжди думає — "точно в Парагваї".

Своєрідним островом стоять окремо на асфальті дві спортивні машини американських марок, знятих з виробництва: "Меркурій-Кугар" сімдесят другого року — верх у нього рваний кремовий, а корпус — кольору густої блідою піни, іменованого нільським зеленим, і "Олдс-Дельта 88 Руайян "сімдесят четвертого року, багряно-червоного кольору, яким жінки в пору захоплення шпигунськими фільмами фарбували нігті. Гаррі змушений визнати, що це доблесні старі машини — все це олово і аеродинаміка мчали по Головній вулиці в повний місяць з втиснути в підлогу старої педаллю швидкості. І він каже:

— Ці поставлені на комісію або як? Я хочу сказати, ти за них ще не платив? — Він відчуває, що і не слід було говорити.

— Вони куплені, пап. Вони — наші.

— Мої?

— Чи не твої, вони належать компанії.

— А це, чорт забирай, як ти обтяпал?

— Що значить — обтяпал? Попросив Мілдред Крауст виписати чеки, а Чарлі сказав їй, що все о'кей.

— Чарлі сказав — о'кей?

— Він вважав, що ми про все домовилися. Пап, припини. Не така вже це велика закупівля. Адже вся ідея нашого підприємства — вірно? — в тому, щоб купувати машини і продавати їх з вигодою?

— Але не ці прокляті машини. У скільки ж вони обійшлися?

— Можу заприсягтися, ми заробимо шість-сім сотень на "Меркурій", а на "Олдс-дельті" ще більше. Який же ти відсталий, тато. Адже це ж всього лише гроші. Мав же я право приймати відповідальні рішення хоч в якійсь мірі, поки тебе не було, чи ні?

— Скільки?

— Скільки в точності — не пам'ятаю. Одна машина щось близько двох тисяч, а інша — вона стояла у одного торговця близько Поттсвілла, його знає Біллі, і я подумав, що треба нам мати якийсь вибір, так що мені довелося заплатити за неї дві з половиною.

— Значить, дві тисячі п'ятсот доларів.

Повільно повторюючи ці цифри, він відчув себе краще — все-таки позловтішався. Якщо він чогось недодав Нельсону, зараз син узяв своє сповна. І Гаррі знову приймається за старе:

— Значить, виклав дві тисячі п'ятсот повноцінних американських ...

Хлопчисько мало не кричить:

— Ми їх повернемо, обіцяю тобі! Це ж як антикваріат, як золото! На цьому, пап, не можна втратити.

Гаррі не може втриматися, щоб не додати:

— Чотири тисячі двісті — за цю штампування "тріумф", чотири тисячі п'ятсот ...

Хлопчисько молить:

— Дозволь мені діяти самому — я все зроблю. Я вже помістив оголошення в газеті — через два тижні вони підуть. Обіцяю тобі.

— Ти обіцяєш! Через два тижні ти будеш в коледжі.

— Ні, тат.