Легенда про Уленшпігеля - Сторінка 89

Чайки ще спали, але незабаром прокинулись.

Неле, побачивши, що вона гола, поквапливо одяглася. Потім вкрила Уленшпігеля, що був також голий, і, думаючи, що він спить, почала будити його. Але він і не ворухнувся і лежав як мертвий. Жах охопив її.

— Невже я отруїла мого коханого чарівною мастю? — вигукнула вона. — Тоді краще мені вмерти! Ах, Тілю, прокинься! Він холодний, як мармур!

Уленшпігель не прокидався. Минула ніч, день і ще одна ніч. Прибита важким горем, сиділа Неле біля коханого свого Уленшпігеля.

Вранці Неле почула дзеленькання дзвіночка і побачила селянина, що йшов з лопатою попереду, а за ним зі свічками в руках ішли бургомістр, двоє старшин, священик із села Ставеніссе і паламар, що тримав над ним парасоля.

Вони йшли соборувати й причащати достославного Якобсена, що зі страху став гезом, а коли небезпека минула, вернувся вмирати в лоно святої католицької церкви.

Вони підійшли до Неле, що гірко плакала, і побачили тіло Уленшпігеля, простягнуте на землі і вкрите одежею, Неле стояла на колінах.

— Дівчино, — звернувся до неї бургомістр, — що ти робиш коло цього мертвого?

Не сміючи підвести очей, вона відповіла:

— Я молюся за свого коханого Уленшпігеля, що впав тут, наче громом прибитий. Тепер я сама-самісінька на світі, і краще мені вмерти.

Тоді священик, мало не захлинувшись від радості, вигукнув:

— Гез Уленшпігель помер! Слава тобі, Господи! Хлопче, копай швидше могилу. Тільки зніми цю одіж з нього перше, ніж спустимо в яму.

— Ні, — сказала Неле, встаючи, — не знімайте одежі, йому буде холодно в землі.

— Копай яму, — сказав священик до селянина, що ніс лопату.

— Ну, хай буде так, — сказала Неле, заливаючись слізьми, — тут немає хробачні в землі, тут самий пісок і вапно, і він залишиться цілий і гарний, мій коханий.

І, мов несамовита, вона припала з риданнями до Уленшпігеля, цілуючи його й обмиваючи слізьми.

Бургомістр, старшини й селянин пройнялися жалем до неї, але священик раз у раз радісно вигукував:

— Великий гез помер! Слава тобі, Господи!

Селянин викопав яму, поклав туди Уленшпігеля і засипав його піском.

Священик прочитав над могилою заупокійну молитву. Всі поставали на коліна.

Раптом пісок заворушився, і з могили, чхаючи й струшуючи пісок з голови, виліз Уленшпігель і схопив священика за горло.

— Інквізиторе! — крикнув він. — Ти хотів мене живцем поховати, коли я спав? Де Неле? Ти і її закопав? Хто ти?

Священик закричав:

— Великий гез воскрес! Господи Боже, рятуй мою душу!

І дременув, як олень від собак.

Неле підійшла до Уленшпігеля.

— Поцілуй мене, моя кохана, — сказав він.

І озирнувся навколо. Селянин і паламар побігли за священиком, кинувши лопату, свічки, парасольку, щоб легше було тікати. Бургомістр і старшини, затуливши від страху вуха, ойкали на траві.

Уленшпігель підійшов до них, поторгав їх і сказав:

— Хіба можна поховати Уленшпігеля — дух і Неле — серце матері нашої Фландрії? Фландрія також може заснути, але вмерти — ніколи! Ходімо, Неле!

І Уленшпігель пішов з нею, співаючи свою десяту пісню, але ніхто не знає, коли він проспівав останню.

Примітки

Де Костер надрукував у Репсовому "Уленшпігелі" оповідання, написані архаїчною французькою мовою (ще більше архаїчною, ніж його майбутня епопея). Пізніше він їх видав під назвою "Фламандські легенди" і "Брабантські оповідки".

2

Espiegle — шибеник, слово, що етимологічно походить від Ulenspiegel.

3

Дорогою він набирав сили (латин.).

4

І людина готова (латин.).

5

Різновид міцного пива (флам.).

6

…вісімнадцятеро вас намагались виштовхнути… — Перше видання "Легенди про Уленшпігеля" (1867) ілюстрували 15 художників. Крім того, автор має на увазі двох видавців і самого себе.

7

…Мінервиного птаха… — В античній міфології сова — супутник або символ богині мудрості Мінерви.

8

Фландрія — одна з провінцій у Нідерландах XVI ст., що займали територію сучасної Голландії, Бельгії, Люксембургу і деяких областей Франції. Тодішні Нідерланди складалися із сімнадцяти провінцій (в минулому самостійних герцогств та графств): Фландрії, Брабанту, Геннегау (ЕНо), Артуа, Намюру, Люксембургу, Лімбургу, Турне, Мехельну, Французької Фландрії, Голландії, Зеландії, Утрехту, Фрісландії, Гельдерну, Гронінгену, Оверейсселю.

9

Дамме — містечко на півночі Фландрії, недалеко від Брюгге.

10

Це твердження правильне. Поет запозичив з невеликої фламандської книжечки… під заголовком "Het aerdig leven van Thyl Ulenspiegel" ("Земне життя Тіля Уленшпігеля"), розділи 6, 13, 16, 19, 24, 35, 39, 41, 43, 47, 48, 49, 53, 55, 57, 59 і 60 першої книги свого твору. Виділені курсивом цифри показують, що ці розділи скоріш написані автором, ніж запозичені.

Зрештою, всі розділи значно перероблені, за винятком 62, 63, 64. Решта, починаючи з розділу 65 аж до кінця, цілком належить Ш. де Костеру, а також книги друга, третя, четверта і п'ята, які є його власними творами.

Ми повинні, однак, відмітити два винятки: 1) проповідь брата Корнеліса Адріансена (книга друга, розділ 11) запозичена у фрагментах із збірника 1590 року. Авторові довелося з'єднати кілька уривків з проповідей цього несамовитого проповідника, щоб мати можливість, раз у раз не повторюючись, дати правильну картину різних сект шістнадцятого століття; 2) рефрен у "Пісні гезів" (книга третя, розділ 5) запозичено з фламандської пісні тих часів.

Виклад історичних подій, скажімо, розгром Собору Богоматері в Антверпені (книга друга, розділ 15) і "Пісня про зрадників" (книга п'ята, розділ 2), ґрунтується в основному: перший — на вірогідному повідомленні поважного літописця Ван Метерена; друга — на документах безперечної автентичності, що зберігаються в королівському архіві у Брюсселі. (Примітка Костера до видання 1869 p., названа приміткою видавця.)

Ван Метерен Еммануїл (1535—1612) — автор ґрунтовної праці "Історія Нідерландів".

11

Карл V (1500—1558) — король Іспанії (з 1516 р.) під ім'ям Карла І, імператор Священної Римської імперії (з 1519 p.). Провадив украй реакційну політику, спрямовану на утворення всесвітньої католицької держави. В 1556 р. зрікся престолу.

12

Філіпп ІІ (1527—1598) — син Карла V, король Іспанії (з 1556 p.). Одна із найпохмуріших постатей пізнього середньовіччя. Запеклий католик, він жорстоко переслідував найменші прояви релігійної і світської опозиційності як в Іспанії, так і за її межами. Більшість його численних починань у царині внутрішньої та зовнішньої політики закінчилися крахом. Правління Філіппа II було початком занепаду іспанського абсолютизму.

13

Мій гріх (латин.).

14

Кіфера — острів, де особливо був поширений культ богині кохання Афродіти.

15

…найцнотливішу Агнесу. — Агнеса — католицька свята, молода римлянка, яка зберегла цнотливість у будинку розпусти.

16

Патар — старовинна дрібна монета.

17

Флорин — золота монета.

18

Буквально: "Сонце на сході" (флам.).

19

Камінь, будинок; тут: тюрма (флам.).

20

Ліар — старовинна дрібна монета.

21

Ламме Гудзак — по-фламандськи "ламме" — ягня, "гудзак" — мішок добра.

22

Крузат — старовинна монета.

23

Старовинна голландська монета, півтора гульдена.

24

Вальядолід — у ті часи столиця Іспанії.

25

Капітул — в католицькій церкві керована єпископом колегія духовних осіб (каноніків) при кафедральному соборі.

26

Принц Оранський — тут не Вільгельм Мовчазний, а Філібер де Шаллон (1502—1530), видатний полководець.

27

Герцог Аіансонський і Фрундсберг — один із численних анахронізмів у романі: ці полководці не брали участі в штурмі Рима.

28

…вдерлися в святе місто… — у травні 1527 р. Рим був захоплений і пограбований імператорськими військами. Це сталося внаслідок численних конфліктів між іспанськими династичними інтересами та інтересами римської курії, що розпочалися в часи Карла V і продовжувалися за його наступника. "Ревні" католики — Карл V і Філіпп II — неодноразово відлучалися від церкви.

29

…святого отця папу взяли в полон. — Папа Климент VII кілька місяців був в'язнем імператорських солдатів.

30

…щоб не були папами ніколи. — Натяк на те, що кастратів заборонялося обирати папами.

31

…його величність дуже сумував з цього приводу. — Щоб заспокоїти побожну Іспанію, вражену римськими подіями, Карл V оголосив жалобу, але це був лише лицемірний жест.

32

Сурма Ісуса Навіна — за старозавітною легендою, стіни обложеного євреями міста Єрихона впали від звуку сурми Ісуса Навіна.

33

…начиння з англійського олова… — Англійські олов'яні вироби ще з античних часів високо цінилися в Європі.

34

Каролю — монета в двадцять патарів.

35

Профос — начальник поліції.

36

Мартін Лютер (1483—1546) — теолог і політичний діяч, засновник німецького протестантства, один із найвидатніших представників Реформації.

37

Джон Вікліф (між 1320 і 1330—1384) — англійський теолог, започаткував європейську Реформацію.

38

Ян Гус (1369—1415) — чеський реформатор, національний герой чеського народу.

39

Марсілій Падуанський (між 1275 і 1280—1342) — видатний італійський мислитель, започаткував "секулярну" (позацерковну) науку.

40

Еколампадій (1482—1531), Ульріх Цвінглі (1484–1531) — швейцарські реформатори.

41

Філіпп Меланхтон (1497—1560) — німецький теолог і філолог, соратник Лютера.

42

Іоанн Померан (1485—1552), Юстус Йонас (1493—1555) — діячі німецької Реформації.

43

Франціск Ламберт, Отто Брунсельсій, Іоанн Пуперіс, Горціан — другорядні теоретики і практики європейської Реформації.

44

…університету в Лувені. — Лувенський університет (Брабант) із середини XVI ст. стає оплотом католицизму.

45

Фрігійський ковпак. — Жителі Фрігії (старовинна область у Малій Азії) носили високі червоні ковпаки із загнутим наперед верхом.

46

Гамбрівіус (або Гамбрінус) — легендарний король Фландрії, винахідник пива.

47

Стоокий Аргус — міфологічний герой, символ пильності.

48

Ave — католицька молитва.

49

Льєж — велике місто у Південних Нідерландах, центр Льєзького єпіскопства.

50

Де ля Марк Ебергард (біля 1475—1538) — льєзький єпископ, з 1520 р. кардинал; жорстокий деспот.

51

Алост — багате місто в східній Фландрії.

52

Марія Єгипетська — християнська свята; замолоду вона була повією, але потім розкаялась.

53

Астарта — богиня багатьох стародавніх близькосхідних народів, за християнською традицією уособлення хтивості.

54

Різновид темного пива (флам.).

55

…гіперборейською високістю… — гіпербореї — в грецькій міфології народ, який жив далеко на Півночі.

56

Франціск Довгоносий (1494—1547) — французький король Франціск І (з 1515 p.); постійно ворогував з Карлом V.