Листок, виконаний Бавунцьом - Сторінка 5

Він був пошкоджений, але читабельний: на ньому зображені були вершина гори та галузка з листками. Я не можу викинути то собі з голови."

"Викинути собі звідки?" сказав Томпкінс.

"Про кого то ви двоє говорите?" запитав Перкінс, втручаючись в розмову в ім'я миру. Аткінс трохи почервонів.

"Та то ім'я не вартує щоб його згадували" сказав Томпкінс. "Я взагалі не знаю чому ми про нього говоримо. Він навіть не мешкав у місті."

"Нє, не мешкав," мовив Аткінс; "але ти кинув був оком на його будинок тимнеменш. От чому ти часто заходив був до нього, і презирливо кривив писком, п'ючи його чай. Ну, дістав ти вже його тепер будинок, і ще один будинок у місті теж, то вже не скупися так назвати його ім'я. Ми говоримо про Бавунця, якщо тобі цікаво, Перкінсе."

"Ох, бідний малий Бавунцьо!" мовив Перкінс. "Я ніколи не знав що він малював."

То був напевно останній раз коли Бавунцьове ім'я випливало у розмові. Щоправда, Аткінс зберіг дивний краєчок картини. Більша частина того краєчка покришилася; але один прекрасний листочок зберігся неушкодженим. Аткінс поставив його в рамочку. Пізніше відніс його до Міського Музею, і тривалий час "Листок: виконаний Бавунцьом" висів там у куточку музейної залі і рідко коли яка пара очей його помічала. Але згодом Музей згорів, і той листок, як і його творець Бавунцьо, стали зовсім забуті в його старенькій країні.

"Ця земля направду виявилася дуже корисною," сказав Другий Голос. "Для вакаційного відпочинку чи відновлення сил. То чудове місце для одужання; і не тільки, для багатьох воно є найліпшою підготовкою до перебування в Горах. У деяких випадках воно творить дива. Я посилаю туди все більше та більше людей. І рідко кого коли доводиться повертати назад."

"Нє, все-таки деколи доводиться," мовив Перший Голос. "Я думаю що нам пора дати цьому реґіонові назву. Що пропонуєш?"

"Провідник то питання нещодавно вирішив," мовмв Другий Голос. "_Починається посадка на поїзд до станції Бавунцьова Парафія_: він вже довгий час викрикує це, оголошуючи маршрут. Бавунцьова Парафія. Я їм обидвом послав повідомлення про цю назву."

"Яка була їхня реакція?"

"Вони обидвоє сміялися. Так сміялися що аж відлуння котилося горами!"