Маскарад - Сторінка 4

- Михайло Лермонтов -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Вам сором, князю, й певно
Зректись ви слів своїх ладні.

Князь
Соромитись ладен, зректись — даруйте — ні.
(Входить чиновник).
ВИХЩ ЧЕТВЕРТИЙ
Ті самій чиновник
Баронеса
А, ви! Звідкіль?
Чиновник
Я щойно лиш з правління.
Про вашу справу я прийшов поговорить.
Баронеса
її розв'язано?
Чиновник
Ще ні, але... простіть,
Я перешкодив?
Баронеса
Ні.
(Відходить до вікна, розмовляє).
Князь (убік)
Ось мить порозуміння.
(До Ніни).
Сьогодні стрів я в магазині вас.
Ніна
В якому?
Князь
В англійськім.
Ніна
Давно?

Князь
Оце якраз.
Ніна
Мене дивує те, що вас я не впізнала.
Князь
Було вам ніколи.
Ніна (поквапно)
Браслет я добирала
(виймає з ридикюля)
До цього ось.
Князь
Прегарний це браслет.
А другий де?
Ніна
Згубила.
Князь
Дивовижно!
Ніна
Що саме?
Князь
Так... а не секрет,
Коли?
Ніна
Три дні тому, учора, на тім тижні
Чи не однаково?
Князь
Я думку певну мав,
І досить дивну, бути може.
(Убік).
її питаннями своїми я стривожив.

Ох, ці вже скромниці!.
(До неї).
Я б у послузі став
Охоче вам, щоб той браслет скоріш найшли ви.
Ніна
Будь ласка. Але де?
Князь
А де ж ви з ним були?
Ніна
Не пам'ятаю я.
Князь
На балі десь?
Ніна
Можливо.
Князь
Подарувать його комусь ви не могли?
Ніна
Чому подібне вам на думку, князю, спало?
Подарувала я? Кому ж?
Хіба що мужеві?
Князь
Чи в світі ж тільки муж?
Подружницям у вас немає переводу.
Ну, хай він згублений — та ось
Його для вас знаходить хтось —
Чи матиме від вас він щось у нагороду?
Ніна (посміхаючись)
Не знать!..
Князь
А що, як він
Кохає палко вас? А що, як за один

Чарівний усміх ваш чи слово, він земного
Не пошкодує у житті нічого?
Що, як йому, таємно, може буть,
Наважилися натякнуть
Самі ви про майбутнє раювання?
Що, як колись, під маскою, його
Ви пестили словами про кохання?
О! Зрозумійте це!
Ніна
Я з цього усього
Те зрозуміла, князь, що вас би не годилось
Мені і слухати. Прошу покірно вас
Мене покинути віднині навсякчас.
Князь
О, боже!.. Мріяв я... Невже ви розгнівились?
(Сам до себе).
А! Викрутилась ти! Дарма, ще буде час —
Свого я не зречусь без бою.
(Ніна відходить до баронеси. Чиновник розкланюється й
виходить).
Ніна
Adieu, ma chère, до завтра. Я вже йду.
Баронеса
О, ні, mon ange, зажди! Не мовила зі мною
Ще й слова ти.
(Цілуються).
Ніна (виходячи)
Тебе я завтра вранці жду.
(Виходить).
Баронеса
За тиждень стане день до зустрічі з тобою.

ВИХІД П'ЯТИЙ
Ті самі, крім Ніни й чиновника.
Князь (убік)
Я ще помщусь тобі! От скромниця знайшлась!
Можливо, я дурний, можливо, ще й зречеться,
Та я впізнав браслет.
Баронеса
Задумалися, князь?
Князь
Так, дещо розгадати доведеться.
Баронеса
Ви з Ніною, мені здалось,
Тут сперечалися про щось?
Князь
Доводив я, що стрів у маскараді...
Баронеса
Кого?
Князь
її.
Баронеса
Що? Ніну?
Князь
Так.
Я їй довів це.
Баронеса
Ви, однак,
Неславити людей і в вічі навіть раді.
Князь
Цього зректись не міг би я ніяк.

Баронеса
То пощадіть хоч би заочно.
Де докази цього, скажіть?
Князь
Дано браслет мені учора... а цю мить
У неї бачив я такий от точно.
Баронеса
Ну, от вам логіка! Це доказ? Не смішіть.
Подібні є у кожнім магазині.
Князь
Сьогодні всі оглянув їх
І пересвідчився, що тільки два таких.
(Після мовчання).
Баронеса
Дам завтра ж я пораду добру Ніні:
Не довірять балакунам.
Князь
Мені яка порада?
Баронеса
Вам?
Почате з успіхом продовжувать обачно,
І дорожити більше честю дам.
Князь
За дві поради ці подвійно вам я вдячний.
(Виходить).
вихщ шостий
Баронеса
Так честю женщини безкарно жартувать!
Відкрийся я — мені було б те саме, може!
Прощайте, князю! Ні, оману викривать

Я вам тепер не стану... Ах, крий боже!
Одне дивує лиш: як я знайти могла
її браслет... Так, Ніна там була.
І от розв'язання шаради.
Не відаю чому, та я його люблю...
Можливо, так, з нудьги, або з досади,
Чи з ревності... та муки я терплю
І не знайду собі розради.
Мені вже чується глумливий сміх юрби,
Злостиве співчуття, і шепотіння,
О, ні! Від сорому врятуюсь я... хоч би
Рахунком іншої... хай потім мук сумління
За це зазнаю я, та збудуся ганьби.
(Замислюється).
Жахливий збіг провин! О, я нещасна!
вихід сьомий
Баронеса та Шпріх.
Ш п р і х (входить, розкланюється)
Баронеса
Ах, Шпріх! Ти завжди вчасно.
Шпріх
Та, боже мій! Щасливий був би я,
Коли б вам міг корисний бути.
Ваш чоловік...
Баронеса
П'ять літ тому, ще за життя,
Я знаю це.
Шпріх
Позичив тисяч...
Баронеса

Проценти всі, за п'ять років, віддам
Тобі сьогодні ж я.
Шпріх
Та годі, годі вам!
Про гроші згадувать і звички я не маю.
Баронеса
Які новини є?
Шпріх
У графа щойно був
Одного я, і там такого
Наслухався, — історій тьма!
Баронеса
Не чув
Про князя Звєздича й Арбеніну нічого?
Шпріх (спантеличено)
Ні... так... А втім, сказати слід,
Що й говорить про це уже покинув світ...
(Убік).
От жах який! — не відаю, що власне!
Баронеса
О, якщо це таке вже гласне,
Тоді нема чого й казать.
Шпріх
А ви про це скажіть, коли ласкаві.
Самі що зволите гадать?
Баронеса
Світ їх піддав уже неславі...
Проте могла б я їм поради дать цікаві.
Йому сказала б я, що люблять всі жінки
Настійливість в мужчині —
Щоб годен був піти він залюбки
На все, заради героїні.

А їй... їй побажала б я
Не так суворості, як скромності зажити.
Пробачте, мосьє Шпріх! Мене сестра моя
Жде на обід, і я вас мушу залишити.
(Виходячи, убік).
Я врятувалася... урок на все життя!
вихід восьмий
Шпріх (сам)
О, не турбуйтеся: все розумію я,
Повторювати марна справа,
Кмітливість розуму яка! Яка уява!
Інтрига тут... втручусь — лицем не вдарю в грязь;
По-перше, буде вдячний князь,
І траплю я йому в агенти;
Відтак сюди з рапортом прилечу
Й тоді одержу вже і полічу
Я п'ятирічні всі проценти.
СЦЕНА ДРУГА
ВИХЩ ПЕРШИЙ
Кабінет Арбеніна
Арбенін сам, згодом слуга.
Арбенін
Все ясно ревності, а доказів нема.
Боюсь я помилки, але несила терпіти це.
Вважать, що все дарма?
Таке життя — то краще вже могила.
Я знав людей, що їм душа застила;
Вони раюючи спокійно сплять в грозу.
Спокусливе життя!..
Слуга (входить)
Жде посланець внизу.
Приніс він барині записку від княгині.

Арбенін
Що? Від якої?
Слуга
Не дочув.
Арбенін
Записка? Ніні?
(Іде; слуга залишається).
вихід ДРУГИЙ
Афанасій Павлович Казарін та слуга.
Слуга
Оце лиш барин вийшли. Почекайте
Хвилинку їх.
Казарін
Гаразд.
Слуга
Я зараз доповім.
(Виходить).
Казарін
Я ждатиму хоч рік, мосьє Арбенін: знайте,
Не відступлюсь ні перед чим!
Діла мої погані неймовірно,
Потрібен друг — товариш вірний,
Що мав би тисяч зо три душ,
Великодушний був би, можний —
Мав, тобто, грошей добрий куш
І покровительство вельможне.
Арбеніна будь-що я знов тепер втягну
До гри; не зрадить він старовину,
Товариша завжди підтримати зуміє,
Перед дітьми не сторопіє.
А молодь ця дурна —

Мов ніж мені вона;
Кажи їй що завгодно
Нездатні ні почать, ні кинуть вчасно грать,
Ні чесність гордо показать.
Пересмикнувши благородно.
Погляньте ви на стариків:
Чимало з них при грі добилося чинів,
Та й з грязі
Знечев'я вийшли в князі.
А все чому? Тому, що вміли без вагань
Охоронять свої звичаї та закони.
Держались правил... Глянь!..
При них і честь і міліони.
вихід ТРЕТІЙ
Казарін та Шпріх.
Входить Шпріх.
Шпріх
Ах, Афанасій Павлович! Вам шана!
Зустріти вас не думав тут ніяк.
Казарін
Я теж. Ти що, з візитом?
Шпріх
Так.
А ви?
Казарін
І я.
Шпріх
Невже? А непогано,
Що стрілись ми... Якраз такий случай —
Про діло є розмова з вами.
Казарін
Бувало ти все зайнятий ділами,
А ділом — первина.

Шпріх
Bon mot1 все тільки й знай!
А річ важлива це.
Казарін
До тебе маю справу
Я теж.
Шпріх
От і гаразд! Зголосимось на славу.
Казарін
Не знаю... Ну, кажи!
Шпріх
Дозвольте лиш спитать:
Чи чули ви, що друг ваш милий Арбенін...
(Робить з пальців ріжки)
Казарін
Що?.. Та звідки знать
Ти можеш це?
Шпріх
Небесні сили!
Я уладновував це п'ять хвилин тому.
Кому ж і знать?
Казарін
Та чорту ж, не кому!
Шпріх
От бачите, його дружина ці дні
Не знаю вже — на балі, на обідні
Чи в маскараді — стрілася з одним
Князьком... Відтак вони спізнались,
І князь щасливим став. Та тільки річ у тім,

Що враз красуня перед ним
Від усього ледь-ледь не відклепалась.
Князь в лють запав — та й ну — туди й сюди
Розповідать!.. Тепер біда того й гляди.
Мене владнати це просили діло.
Що ж! Взявся я — одразу все й приспіло:
Князь обіцяв мовчать, записку написав.
Покірний ваш слуга її ледь-ледь підправив
І за призначенням доставив.
Казарін
Гляди, щоб вуха муж тобі не обірвав.
Шпріх
Пусте! В бувальцях я бував,
Але миналось без картелі.
Казарін
І битий ще не був?
Шпріх
Вам тільки жарти й сміх,
А я завжди скажу: безглуздо на дуелі
Життям ризикувать...
Казарін
Ти правий, мудрагелю!
Ризикувать життям, таким для всіх
Коштовним і значним — це справді гріх.
Шпріх
Одначе, годі з тим — я про важливе з вами
Поговорити мав...
Казарін
А це що ж?
Шпріх
Анекдот,
А діло в тім...

Казарін
Та пек тобі з ділами!
Іде Арбенін.
Шпріх
Ні... Так от,
Хортів мені прислали — від самого
Від графа Вруті — добрі п'ять собак.
Казарін
Твій анекдот кумедний, їй же богу!
Шпріх
Ваш брат мисливець — взяв би хоч одного.
Казарін
Ну та й Арбенін — от дивак!
Шпріх
Купіть...
Казарін
Пошитись в дурні так!
От і женися після цього —
Одурений, осміяний...
Шпріх
Ваш брат,
їй-богу ж, дуже буде рад.
Казарін
Честь, вірність — все брехня і всі жінки однакі.
Шпріх — не женись!
Шпріх
Давно жонатий я — от на!
Послухайте мене — це ж просто клад...
Казарін
Жона?

Шпріх
Та ні, собака.
Казарін
От дались собаки!
Казав ти, скільки їх там штук?
Як жінку — не скажу, що Бог дасть — невідомо.
Але собак не скоро збудеш з рук.
(Арбенін входить з листом, вони стояли з лівого боку
біля бюро, і він їх не помітив).
Замислений, з листом... дізнатися б, що в ньому?
ВИХІД ЧЕТВЕРТИЙ
Ті самі та Арбенін.
Арбенін (непомічаючи їх)
О, вдячносте людська!.. Хіба не я
Недавно ще, не знавши навіть, хто ти,
Честь врятував тобі й життя... І що ж?.. Змія!
Нечувана підступність... В дім мій, потай,
Мов злодій влізши, оганьбив
Мою він честь і соромом окрив
Моє ім'я. А я — сліпий достоту,
Мов те дитя, незнале ворогів,
Забувши все, весь досвід давніх днів,
Не запідозрив би цього злочинства зроду.
Мені здавалося, що тут її вина...
А він... він, думав я, не знає, хто вона,
І вже забув, як сон, нічну свою пригоду.
Він не забув. Він став шукать її й знайшов,
І тут не міг угамуватись.
О, вдячносте! Чого лише не знав
Я у житті!..