Мир

Арістофан
Мир
Переклад Андрія Содомори

ДІЙОВІ ОСОБИ
Трігей, виноградар.
Перший раб Трігея.
Другий раб Трігея.
Дівчинка, дочка Трігея.
Гермес, бог винаходів і торгівлі.
Полемос, бог війни.
Пострах, слуга Полемоса.
Гієрокл, віщун.
Зброяр.
Коваль.
Син Ламаха.
Син Клеоніма.
Корифей хору.
Торгівці зброєю.
Хор хліборобів.
Особи без слів
богиня Миру та її подруги —
Достача і Веселість
ПРОЛОГ
У дворі, перед домом виноградаря Трігея, двоє рабів
готують їжу для жука-гнойовика.
Перший раб
Давай, давай жукові тих плескачиків!
Другий раб
Ось на, припрошуй гнояка триклятого!
Солодших страв до скону хай не нюхає!
Перший раб
Подай ще коржик із лайна ослячого!
Другий раб
Встигай лиш брати. Гей, та що це діється?
Вже й ті змолов?
Перший раб
Аякже! він ще й нас готов, —
Клянуся Зевсом, — перем'яти лапами.
Отож вимішуй туго та й ліпи мерщій.
Другий раб
О гноярі, благаю, пособіть мені!
10 Не дайте задихнутись в тому смороді! [241]
Перший раб
Тепер ліпи з посліду від розпусника —
Хлопчини: попоївши, хоче ласощів.
Другий раб
Ось на.
(До глядачів).
Єдина в цій роботі вигода:
Не скажуть, що при кухні дещо й сам лизну.
Перший раб
Ой-ой! Давай, давай же! Ще і ще давай!
І ще замішуй!
Другий раб
Годі. У гноївці тій,
Клянуся Аполлоном, я втоплюсь-таки.
Перший раб
А що, коли корито притягти йому?
Другий раб
Та хай вам грець! Ізгиньте — він і ти за ним!
(До глядачів).
20 Чи хтось, бува, не знає, у кого б мені
Купить такого носа, щоб дірок не мав?
Ото робота! Краще вже на муки йти,
Ніж готувати їжу цьому виродку.
Свиня чи то собака, як нагидить хто, —
Зжеруть одразу. Він же, гнойовик отой,
То їсть, то крутить носом: недогода все.
Хіба скачаю кульку та й під ніс йому
Подам, неначе вередливій жіночці.
Ану, крізь ту щілинку гляну потайки,
30 Чи їсть іще, чи врешті вже наситився.
(Зазирає, прихиливши двері).
Жери і напихайся без передиху,
То, може, й луснеш, навіть не отямившись!
Ну й уминає, клятий, і до того ще
Зубами клаца, мов борець на ігрищах!
Ворушить головою, задом, лапами,
Цілком так само, ніби той, що з запалом [242]
Канати грубі корабельні скручує.
Гидка ж істота, ненажерна, сморідна!
Ніяк не доберу я, хто й створив її.
" Щоб Афродіта, — далебі, не віриться.
І не Харіти, звісно.
Перший раб
Ну, а хто ж тоді?
Другий раб
Це чудо Зевс із гною громом викликав.
Перший раб
(до глядачів)
Тепер, напевно, кине молодик якийсь
Питання хитромудре: "В чім тут річ, однак?
І гнойовик до чого? Та сусід його,
Кмітливий іонієць, підсміхнеться лиш:
"Гадаю, на Клеона натякають нам:
Послід, мовляв, з'їдає він без сорому".
Пора, однак, жукові вже й пиття нести.
(Виходить).
Другий раб
50 А я цю справу роз'ясню й недоліткам,
І юнакам, а потім — рядовим мужам,
І тим мужам, що інших перевершили,
І, врешті, наймужнішим розтовкмачу все.
Хазяїн мій дуріє, лиш не так, як ви.
По-своєму, кумедно божеволіє.
Що день — то по-дурному в небо очі пне
Та й Зевсу дорікає, ба ще й лається:
"Гей, Зевсе, там на небі, що затіяв ти?
Не бавсь мітлою, бо Елладу виметеш!"
(Наслухаючи, до глядачів).
60 Ну ось.
Тихіше! Щось почув я. Наче б, голос чийсь.
Трігей
(за сценою)
Гей, Зевсе, що ти чиниш з людом еллінським?
Немов насіння, нам міста вилущуєш. [243]
Другий раб
А що, чи не казав я? Меле казна-що.
Послухай, хто не чув ще божевільного.
А знаєте, що мовив сам до себе він,
Як лиш почав дуріти? Ось послухайте.
"Мені б отак до Зевса навпростець майнуть!"
Сяк-так драбину зладив із дощок тонких —
70 І ну по ній спинатись, та схитнувся враз —
І в землю головою, тільки хруснуло.
А вчора хтозна-звідки він жука пригнав,
Немов коняку добру. Ось і конюхом
Зробив мене насилу. Правда, й він, бува,
Його, як вершник, гладить, примовляючи:
"Пегасику крилатий, чистокровний мій,
Домчи мене до Зевса, до палат його!"
Ану, загляну нишком, що там діється.
(Виходить і тут же вбігає, переляканий).
Біда! Сюди, на поміч! Гей, сусідоньки!
80 Хазяїн мій — в повітрі. Ось підноситься
Все вище й вище на жукові верхи він!
Трігей
(верхи на жукові)
Та не рвись так, агов, ти з копита у галоп!
Не гарцюй завчасу, не хизуйся аж так,
Своїх сил, запальний, по-пустому не трать,
Поки тіло, зігрівшись, не стане гнучким,
Не стужавіють м'язи від розмаху крил.
Лиш мені не чади, ради бога, під ніс,
Бо коли й у дорозі смердітимеш так,
То лишайся вже краще, де був, у хліві.
Другий раб
90 О мій бідний владико, ти й справді звихнувсь!
Трігей
Гей, замовкни внизу!
Другий раб
Ти куди ж так пливеш тим рогатим човном?
Трігей
Я Елладі усій присвятив свій політ.
На новий, на нечуваний подвиг іду. [244]
Другий раб
Але нащо летіти? Чи ти ошалів?
Трігей
Занімійте побожно! Радіти пора,
А ніяк не скиміти. Я людям усім
Язика за зубами тримати велю.
А всі ями помийні, відхожі місця
юо Перекрити новим цегляним покриттям
І зади найщільніше заткнути.
Другий раб
А я не змовкну, поки не признаєшся,
Куди зібравсь летіти.
Трігей
А куди ж бо ще,
Як не до Зевса, в небо?
Другий раб
Гей, а то чого?
Трігей
Щоб розпитати, що задумав діяти
З усім-усім народом нашим еллінським.
Другий раб
Ну, а коли не скаже?
Трігей
Що ж, назву його
Злочинцем, що запродав персам еллінів.
Другий раб
Хіба що через труп мій, присягаюся.
Трігей
110 Мене тим не зупиниш.
Другий раб
Ой-ой-ой-ой-ой!
(До дітей Трігея).
О діти! Гляньте — батько покидає вас.
Ось нишком він у небо підіймається.
Просіть, хай завертає, бідні сироти. [245]
Дівчинка
Батьку, мій батьку, чи дійсно правдива
Чутка, що нібито, нас позабувши,
Ти під чотири вітри відлітаєш
Легко до воронів, наче пір'їна?
Батьку, скажи, чи це правда,
Якщо нас хоч трішечки любиш.
Трігей
120 Так-таки так, мої донечки.
Жаль вас, одначе, сердешних.
Просите хліба не раз ви так жалісно:
батеньку, батьку!
В мене ж — нема ні гроша за душею,
ніде ані крихти.
Хай-но звершу я це діло, — вернуся,
й тоді вже від мене
Добра хлібина вам буде й гарненький
плескач на закуску.
Дівчинка
На чому ж ти в дорогу вибираєшся?
Не корабель же небом повезе тебе.
Трігей
Конем крилатим — не судном летітиму.
Дівчинка
Чи при умі ти, батьку? До богів отак,
Жука запрігши, думаєш добратися?
Трігей
130 В байках Езопа, доню, ясно сказано,
Що жук один з крилатих долетів туди.
Дівчинка
Оте гидке створіння? Що ти, батеньку? —
Та й до богів долине? Щось не віриться.
Трігей
Хіба ж не він, з орлами ворогуючи,
Добувсь до них, розкидав їх гніздо колись? [246]
Дівчинка
А може б, на Пегасі краще рушити:
Постанеш перед Зевсом ще трагічніше.
Трігей
Дурна! Тоді подвійно запасатися
Харчами треба. Ну, а жук з'їдатиме
Те все, чим я живлюся й перетравлюю.
Дівчинка
140 Дну; шубовсне в море жук твій, що тоді?
З води, крилатий, знову як він випірне?
Трігей
Стерном я вже запасся передбачливо.
Тоді човном наксоським жук служитиме.
Дівчинка
В яку ж то гавань ти скеруєш човен свій?
Трігей
В Пірей, у гавань Жукову я мчатиму.
Дівчинка
Гляди лиш там, — схитнувшись, сторчака не дай,
А то, звихнувши ногу, станеш образом
Для Евріпіда у новій трагедії.
Трігей
Мені вже тим журитись! До побачення!
150 Але випорожнятись ні вітрів пускать
Три дні не смійте, поки я трудитимусь
На ваше благо, бо як те зачує він, —
Шугне стрілою, скине миттю вершника.
(Трігей піднімається вгору на жукові).
Гей же з богом, Пегасе, в дорогу рушай!
Золотою вуздечкою в небі дзвени,
Наставляй своє вухо, загострюй свій зір.
Та ти що? Не дурій! Куди носа звернув?
Чи не свіжим послідом війнуло з землі? —
Не зважай, усе вище та вище лети.
160 Простирай, розминай свої крила прудкі.
Навпростець мене мчи до небесних осель. [247]
Лиш, гляди, не вишукуй усяких гидот
І забудь на цей час про щоденний свій харч.
(Дивиться на землю).
Гей, а хто там присів у Піреї в кутку,
Біля дому повій спорожняти живіт?
Ти погубиш мене. Закопай хоч той скарб
І землею обсип, і як слід притопчи.
А тоді чебрецем ще той горбик засій,
І олію розлий запашну, бо якщо
170 Упаду я з жука, то хіоський народ
П'ять талантів заплатить по смерті моїй.
А в усьому твій зад буде винний.
Жук швидко піднімається вгору.
Ух, страшно стало! Це вже непереливки!
Гей ти, біля машини! Не старайся так,
Бо в животі неначе похолонуло.
Якщо не схаменешся — накормлю жука!
Жук підлітає до "Олімпу".
Здається, до безсмертних наближаємось.
Авжеж, ось бачу я палати Зевсові.
Хто воротар у Зевса? Відчиняй мені.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Гермес
(виходить на оклик Трігея)
180 Звідкіль тут дух людини?
(Побачивши жука).
Гей, це що таке?
Мара якась, Геракле!
Трігей
Буйногривий жук.
Гермес
Негіднику, зухвальче, безсоромнику,
Мерзотнику мерзенний, наймерзенніший!
Ти як сюди добрався, гей, пройдисвіте?
А як тебе хоч звати? [248]
Трігей
Зви Пройдисвітом.
Гермес
А звідки родом будеш?
Трігей
Із Пройдисвітів.
Гермес
А батько твій?
Трігей
Мій батько? Із Пройдисвітів.
Гермес
Помреш, клянусь Землею, або скажеш нам,
Звідкіль прийшов і як ти називаєшся.
Трігей
190 Трігей я, виноградар із Афмонії.
З доносів не живу я, ні з сутяжництва.
Гермес
Чого ж прийшов ти?
Трігей
Ось м'ясця приніс тобі.
Гермес
(лагідно)
Кудою ж це, бідненький?
Трігей
Бач, одразу я
З пройдисвіта — бідненький. Ну й ласун же ти!
Гаразд, поклич-но Зевса.
Гермес
Легко мовити —
Нема вже тут ні Зевса, ні богів нема:
Ще вчора всі поспішно звідси вибрались. [249]
Трігей
На іншу землю?
Гермес
Землю?
Трігей
А куди ж іще?
Гермес
Далеко. Під склепіння неба злинули.
Трігей
200 д ти чого стовбичиш, наче палець, тут?
Гермес
Та ось начиння їхнє допильновую:
Ті дзбаночки, і кухлики, й тарілочки.
Трігей
А що, місця обжиті вже набридли їм?
Гермес
На греків розгнівившись, небожителі
Війні охоче місцем поступилися.
Нехай, мовляв, товче їх аж донесхочу.
Самі ген-ген знеслися, щоб не бачити
Тих міжусобиць ваших і не слухати
Благань і скарг постійних та набридливих.
Трігей
210 А чим же так безсмертним ми дошкулили?
Гермес
А чом до бійки лізли, хоч не раз боги
Робили перемир'я, але варто лиш
Спартанцям хоч би трішки переважити —
"Дамо, — горлають, — перцю тим афінянам,
Близнятами клянемось!" Хай лиш верх беруть
Афіняни, а Спарта хоче миру вже —
Тоді афінян чути: "Ні, не вірте їм!
Афіною клянемось, — нас обдурюють!
Вони не раз ще прийдуть ради Пілоcу". [250]
Трігей
220 Немов і справді чую співвітчизників.
Гермес
Тому я сумніваюсь, чи побачите
Колись богиню Миру.
Трігей
Ну, а де ж вона?
Гермес
Сам Полемос в печері ув'язнив її.
Трігей
В якій печері?
Гермес
Там, внизу.