Мрійниця з Остенде - Сторінка 7

Він хотів усе про мене дізнатись, а я про нього, проте ми добре відчували, що метою нашої зустрічі є не розповідь про наше минуле, а створення теперішнього.

Він приходив до мене щодня по обіді.

Мушу визнати, що саме завдяки йому, а не мені, ми не одразу переспали. Я — чи, вірніше, дуже жіночна жіночка в мені — віддалася би під час другої зустрічі. Але, він наполягав, щоби це сталося не надто швидко. Звісно, він хотів надати справжньої вартості цій миті.

Тож упродовж кількох тижнів ми зустрічались, обмінюючись словами й поцілунками доти, доки роз'єднати наші вуста стало просто нестерпно.

Тоді я зрозуміла, що, довівши мені свою повагу, не дозволивши мені віддатись одразу, він тепер розраховує, що я маю подати йому знак.

Що я й зробила, вдавшись…

Емма ван А. перервала свою розповідь. Вона прокашлялась і замислилась.

— Немає нічого огиднішого за старе зів'яле тіло, що згадує про чуттєвість. Не хочу вам цього накидати. Починаючи з певного рівня старіння не варто зачіпати окремі сюжети, боячись викликати відразу, коли гадаєш, що викликаєш хтивість. Тож я вчиню інакше. Чи ми вже можемо вийти з-за столу?

Ми пройшли до вітальні й опинилися серед безлічі книг.

Вона вправно підкотила свій візок до старовинного секретера, урухомила механізм, що розблокував таємну шухляду, з якої вийняла вишуканий записник, оправлений в оранжеву шкіру.

— Візьміть. Коли я вирішила стати його коханкою, то склала оце.

— Я почуваюся дуже безтактним…

— Ні, ні, візьміть. Сідайте коло цієї лампи і читайте. Це — найкращий засіб продовжити мою сповідь.

Я розкрив томик.

Для мого повелителя і майбутнього володаря

АЛЬБОМ КОХАННЯ

від Емми ван А.

Вважаючи, що найбільшої шкоди коханню завдають імпровізовані, банальні чи брутальні обійми, я вручаю цю картку чоловікові, який мені подобається. Він щовечора використовуватиме її, наче меню, вказуючи пальцем на те, чого бажає.

1. Уліссові муки і сирени

Уліссу як пригадуємо, наказав прив'язати себе до щогли свого корабля, щоби не піддатися чаруючому співу сирен. Подібно до нього, мій повелитель також буде прив'язаний до колони, на ньому буде якнайменше одягу, одна пов'язка не даватиме змоги бачити, інша — говорити. Сирена рухатиметься довкола нього, злегка доторкуючись, але не торкаючи, нашіптуючи на вухо, як вона хоче його покарати. Якщо сирену, як і її повелителя наділено уявою, то згадані сцени мають давати такий же, — якщо не більший, — ефект, як і тоді, коли їх було би звершено.

2. Прометеєві насолоди

Покараного Зевсом Прометея прикували до скелі, відтоді на нього постійно нападає орел, який пожирає його печінку. Пропоную прив'язати мого повелителя до чогось такого ж міцного, як скеля, але пожирати в нього дещо інше. І робити це стільки разів, скільки він захоче.

3. Відвідини вві сні

Для стародавніх греків кожен сон був відвідинами богів. Моєму повелителеві, який оголений лежатиме в ліжку на спині, снитиметься сон, я ж намагатимуся переконати його, що під час сну до нього прийшла богиня пристрасті Афродіта. За умови, що він не розплющуватиме очей, не простягатиме рук, словом, не рухатиметься, хіба що злегка стегнами, я сама піднімуся на нього і виконаю невловимі рухи, які приведуть нас до взаємної насолоди.

Варіант: сон снитиметься мені, а з відвідинами прийде мій повелитель.

4. Виконавиця на флейті

Мій повелитель буде флейтою, я — музиканткою. Я гратиму на його інструментові, як віртуоз. Як гарна виконавиця, хочу уточнити, що віддаюся флейті як продовгуватій, так і поперечній. Першу вкладають в уста, другу пестять збоку.

5. Ведмідь і вулик

Мій повелитель буде ведмедем, який бігатиме за квітковим нектаром, тоді як я зображатиму неприступний вулик, що буде неприступним, його буде нелегко і знайти, і до нього дістатися. Потім, коли ведмідь забезпечить позицію, яка уможливить це як для нього, так і для мене, я дозволю його ненаситному язикові ласувати моїм медом.

6. Первісна куля

Аристофан повідомляє, що спершу чоловік і жінка становили одне тіло, воно було сферичне, потім їх розділили, чоловік — з одного боку, жінка — з іншого. Ми спробуємо відтворити первісну кулю, притулившись один до одного, підганяючи в одного й іншого те, що підганяється. Пункти злиття під животом потребують особливих старань. Цього можна досягти незначними порухами, аби відчуття стали витонченішими і тривалішими. Хай там що, а наша сфера, як будь-яка інша, має право котитися по ліжку чи по килиму.

7. Дезорієнтована куля

Йдеться про помилку у відтворенні кулі, бо не всі достатньо обізнані з геометрією. Отже, голова мого повелителя вестиме пошук між моїми стегнами, тоді як я старанно досліджуватиму його міжніжжя. Оскільки це мусить закінчитися поразкою, ми все-таки спробуємо злитися, захоплюючи ротом усе, що зможемо знайти на тілі іншого.

8. Охоронці маяка

Поет сказав, що любити — це разом дивитись у тому самому напрямку. Саме це спробуємо й ми, наслідуючи дозорців на небезпечному рифі: я — попереду, мій повелитель — позаду.

9. Мандрівка Тірезія

Дехто пригадує цього знаменитого грека як віщуна, інші — як індивіда, який єдиний мав статеві органи чоловіка й жінки, бо легенда розповідає, що він почергово бував самцем і самкою. Ми з моїм повелителем вирішимо пережити досвід Тірезія: від жінки мій повелитель візьме манеру поведінки, від чоловіка я візьму атрибути.

10. Кабачок із динями

Старий рецепт із Егейського моря, який полягає в поданні кабачка між двома динями, доки з нього буде вичавлено сік.

11. Очікування в лабіринті

Що таке лабіринт? Це місце, в якому можна загубитися, перегородка, яка приховує іншу, оманливий вихід, таємничий невралгічний центр, до якого ніяк не дістатися. Гра полягатиме в тому, щоб, як ув'язнений у лабіринті, примножувати попередні підходи, помилятися дверима, впиратися не в ту перегородку, полоскотати якесь місце збоку; словом, повільно досягти пункту насолоди. Прибуття туди не забороняється, але бажано якомога пізніше.

12. Олімпійські ігри

Як античні атлети, ми з моїм повелителем будемо оголені й намащені олією. Нам пропонуватиметься два рішення: боротьба або піклування. У боротьбі кожен намагатиметься змусити іншого підкоритися його волі. У піклуванні один робитиме масаж іншому. Обидва види діяльності не є несумісними і можуть чергуватися. На тактики, як і на пестощі, жодних заборон.

13. Сніг на Парнасі

Коли гору Парнас притрушує снігом, холод залишає пекучий спогад на шкірі; і все-таки боги там поєднуються. Тож ми, я і мій повелитель, кохатимемось, як боги: наша шкіра почервоніє не від снігу, а від ударів.

Вражений, я закрив томик. Мені було ніяково підвести очі на Емму ван А., бо я ніяк не міг уявити її автором цієї прози.

— Що скажете? — запитала вона.

Це було запитання, яке я найменше хотів почути! На щастя, я не мав часу на відповідь, бо вона забрала текст з моїх рук і прокоментувала:

— Я не скажу, щó саме він вибрав. У будь-якому разі наші обійми з першого разу виявилися дивовижними. Відтоді він став одурманений мною, а я ним. Я ніколи не уявляла, що кохатися з чоловіком може бути настільки приємно, він виявився чуттєвим, хтивим, завжди жадібним до насолоди… Йому ніщо не смакувало більше, як приїхати до мене і з сяючими очима вказати на рядок у цьому записнику. Хто кого випереджав? Чи його бажання будило моє, чи він угадував мої наміри? Я ніколи про це не дізнаюся. Поза тим ми розмовляли про літературу…

Вона попестила шкіру тильною стороною руки.

— Одного дня він також подарував мені подібний альбом, меню, складене ним для мене. На жаль, згодом мені довелось його спалити.

Поринувши в спогади, вона дала мені час попускати слюньки відносно того, що міг написати Ґійом. Які нові капризи там були? Як далеко пішов він після відваги своєї коханки? За цими фразами і виканням ці коханці іншого часу дарували собі нечувану свободу, свободу зізнаватись у своїх фантазмах, уводити в них партнера, не даючи статевому акту потрапити в пастку механічної повторюваності, вивищуючи його моментами винахідливості та поетичної еротичності.

— Прочитавши цей записник, — вела далі Емма, — Ґійом був ошелешений, коли виявилося, що він був першим чоловіком, котрий мною заволодів.

— Прошу?

— Так-так, ви правильно почули. Справді він потребував доказів, аби впевнитися, що до нього я була незаймана.

— Зазначу, що ці сторінки аж ніяк не схожі на максими недосвідченої цнотливиці.

— Я була незаймана, але не недосвідчена. Бо як інакше я могла би написати ці рядки, а тоді їх реалізувати! Я стала обізнаною в Африці.

— В Африці?

— Саме це я й пояснила Ґійому.

"Моє дитинство минало в Чорній Африці на просторій віллі з колонами, де слуги намагалися захистити нас від неймовірної спеки шторами й вентиляторами, що в результаті забезпечувало лише задушливий затінок. Я народилася там, у Конґо, що було окрасою колоніальної Бельгійської імперії. Мій батько поїхав туди викладати літературу білій буржуазії Кіншаси, у салонах гарного товариства зустрів юну багату дівчину, закохався в неї і, хоч і не мав статку, а лише культуру, домігся згоди на одруження з нею. Мій прихід у світ призвів до відходу моєї матері, яка померла від пологів. Її я знала лише зі світлини, що стояла на піаніно, на якому вона грала, відтоді воно стояло закрите, величне й мовчазне, світлина невдовзі зблякла, і вже підлітком я розрізняла на ньому лише елеґантний крейдяний фантом. Батько був іще одним фантомом мого дитинства: він або сердився на мене, що я призвела до смерті його дружину, або мене зневажав, і не радував ні своєю присутністю, ні увагою. Розбагатівши за рахунок посагу моєї матері, він витрачав гроші на купівлю тисяч томів, зачинявся в бібліотеці й виходив відтіля лише на лекції.

Як кожна дитина, я, природно, вважала своє щоденне життя нормальним. Якщо час від часу я заздрила своїм товаришам, у яких були матері, нещасною я себе не вважала, бо була оточена годувальницями, які мали чуттєвий голос (зі смаком плоду) та ходили, погойдуючись, і веселими служницями, які насичували жалістю їхню до мене любов. Що ж до мого батька, то його самотність і байдужість сприяли тому, що я ним захоплювалась. Усі зусилля, яких я докладала в той час, мали перед собою одну мету: до нього наблизитися, з ним бути.

Я вирішила, як і він, ніжно любити книги.