Незнайко на Місяці - Сторінка 61

Третій сказав, що в першу мить у нього несподівано перехопило подих і було таке відчуття, ніби в рот йому запхнули затичку, а коли він отямився, то побачив, що шугає у повітрі разом з іншими поліцейськими. Четвертий сказав, що він не відчував затички в роті, зате відчув, наче волосся в нього на голові заворушилось і стало сторч. Боячись, щоб каска не злетіла у нього з голови, він простягнув руки вгору, але зараз же перекинувся навзнак і замість упасти додолу, ковзав на спині по повітрю, як по льоду. П'ятий признався, що зовсім не пам'ятає, що з ним діялося, пам'ятає тільки, що літав у повітрі й при тому його так страшенно нудило, аж він мало не зомлів.

Слідом за ним виступило ще кілька поліцейських, які призналися, що їх теж нудило від страху, а один пригадав, що відчував у всьому тілі незвичайну легкість. Руки й ноги у нього ніби відібрало, й вони нічого не важили, тобто він зовсім не помічав, що вони в нього є. Інші поліцейські одразу підтвердили, що й у них було таке ж відчуття.

В розпалі цієї розмови до ательє телестудії ввійшло ще четверо поліцейських. Увесь їхній вигляд свідчив про те, що вони побували в добрих бувальцях. Мундири їхні були пошматовані і в грязюці. У одного права рука була забинтована до ліктя й лежала на черезплічній перев'язі. У другого була перев'язана ліва нога. Чобіт з цієї ноги йому довелося скинути і взути замість нього галошу. В усіх чотирьох були забинтовані голови, так що каски ледве трималися на маківках. Окрім усього цього, у кожного були чотирикутні наклейки з пластиря: в кого на лобі, в кого на носі, в кого на щоках чи на оці.

Похитуючись, кульгаючи і підтримуючи один одного під руки, всі четверо поліцейських пробралися до вільної лави, що стояла в кутку, і всілися на ній.

Диктор телестудії, який вів передачу, побачив новоприбулих поліцейських і попросив розказати, що з ними сталося. Поліцейський Мшигль, старший за чином (якраз той, у якого була пошкоджена нога), розповів, що разом з іншими поліцейськими він був призначений в охоронний поліцейський загін, який дістав завдання пильнувати, щоб місцеві жителі не стрічалися з прибулими космонавтами й не вступали з ними в переговори. Саме в цей час надійшло повідомлення, що один з сільських жителів, на ім'я Колосок, уже подався до прибульців з космосу, сподіваючись одержати від них насіння гігантських рослин. У зв'язку з цим Мшиглю наказали взяти під свою команду чотирьох поліцейських, а саме: Кхигля, Чхигля, Гнигля та Вшигля, і влаштувати з ними засідку на дорозі, якою Колосок мав повертатись у своє село.

— Розрахунок був точний, — розповідав поліцейський Мшигль. — Незабаром на дорозі з'явився Колосок — він повертався з рюкзаком, у якому, без сумніву, було гігантське насіння. Підпустивши його якнайближче, ми вискочили із засідки, але мерзотний злочинець кинувся тікати. Ми гналися за ним, аж поки побачили здалеку ракету. Підходити до ракети було небезпечно, отож я велів зупинитись і стріляти по Колоску залпами. Але тільки-но ми дали перший залп, якась таємнича сила відкинула нас назад і понесла в повітрі з такою страшною швидкістю, що каски на наших головах розжарились від тертя й стали диміти. За кілька секунд ми долетіли до Фантомаса, миттю промчали над містом і, опинившись у якійсь пустельній місцевості, впали в болото. І ось наслідок: п'ятеро дістали опіки від розжарених касок — у Кхигля, як ви самі можете впевнитися, покалічено руку; у Чхигля пошкоджено спинний хребет; у Гнигля відбито нутрощі; у мене, як бачите, покалічено ногу; що ж до Вшигля, то він так обгорів, що його довелося залишити в лікарні.

На цьому поліцейський Мшигль свою розповідь закінчив.

Доктор фізичних наук професор Бета, виступивши наприкінці конференції, сказав у своєму заключному слові:

— Дорогі друзі! Все нами почуте свідчить, що прибульці з нашої сусідньої планети, напевно, знають таємницю невагомості. Як ви самі могли впевнитися це страшна сила. Поліцейські, попадаючи в стан невагомості, робляться зовсім безпорадні. Вони зовсім не володіють собою, і їм лишається тільки носитися безладно по волі вітру. Застосовуючи вогнепальну зброю, вони можуть завдати шкоди тільки самим собі. Нарешті, дорогі друзі, ми з вами дістали можливість зітхнути вільно. Тепер поліцейські вже не зможуть загрожувати нам; вони не зможуть ні вішати нас, ні стріляти, ні саджати нас у тюрму.

В цей час почулося різке:

— Фіть! Фіть!

Це свиснув присутній на конференції старший поліцейський інспектор Злигль. Схопившись із свого місця він владно кивнув пальцем двом поліцейським, які чергували біля дверей. Зрозумівши, що від них вимагається, поліцейські без зайвих слів кинулися до професора, скрутили йому за спиною руки й потягли геть. Коли все було скінчено, інспектор Злигль підійшов до мікрофона й сказав, звертаючись до глядачів:

— Шановні телеглядачі! Дами й панове! Прошу без паніки! Нічого страшного не сталося. Доктора фізичних наук професора Бету арештовано за поширення шкідливих думок і неповагу до поліції. Тепер він попаде в холодну й матиме можливість зітхати там вільно, скільки йому захочеться. Хай це послужить для всіх вас добрим уроком. А тепер мовчати, і ніяких балачок! Дякую за увагу.

Це був останній виступ на науковій конференції. По телебаченню знову почали показувати телевізійний фільм про напад поліцейських на космонавтів. Після закінчення фільму почався черговий телерепортаж. На екрані з'явився відомий телевізійний репортер Бовкало з мікрофоном у руках.

— Шановні глядачі! — заговорив репортер Бовкало. — Дами й панове! Нашу телекамеру встановлено поблизу села Неїлівки, жителям якого вдалося познайомитись з космонавтами і одержати від них насіння гігантських рослин. Ці самовільні дії сільських мужлаїв викликали осуд з боку суперінтенданта поліції Жгигля, на думку якого гігантські рослини нам не потрібні, оскільки багачам… тобто… Тьху!.. Прошу пробачення, панове телеглядачі! Оскільки не тільки багачам, але й усім біднякам, у нас добре живеться без якихось там рослин…

Телерепортер Бовкало прикрив рота рукою, тихенько кашлянув, потім оглянувся довкола і вів далі:

— Прошу уваги, панове! Зараз ви побачите сільських жителів… Ось вони. Ви бачите їх удалині. Ми показуємо вам їх за допомогою телеоб'єктива. Вони копають лопатами грунт і кидають у нього насіння. Треба думати, що це і є насіння гігантських рослин… А тепер ви бачите великий загін поліції під командуванням поліцейського обер-отамана Мстигля. Ось він! Ви бачите його на своїх екранах! Поліцейський обер-отаман Мстигль віддає своїм помічникам наказ розбити весь поліцейський загін на групи і приготуватися до штурму. Ви бачите, як окремі групи поліцейських, ловко ховаючись за деревами та кущами, займають вихідні позиції навколо села. Скоро нам з вами вдасться побачити, як це шкідливе насіння, занесене до нас з іншої планети, буде знищене, а винні в непокорі жителі будуть доставлені в поліцейське управління… Зараз дадуть сигнал ракетою, і поліцейські кинуться в бій… Подивіться, як порпаються в землі сільські жителі. Вони навіть не помічають загрози, яка нависла над їхньою головою… А от і сигнальна ракета. Вона здіймається високо в небо і яскраво спалахує. За даним сигналом поліцейські з усіх боків налітають на село, тримаючи гвинтівки напоготові. Зверніть увагу: сільські жителі тільки тепер помітили, що до них біжать поліцейські. Вони стривожено дивляться. Вони заметушилися, забігали! Але що це? Що діється з поліцейськими?.. Вони чомусь піднялися вгору й перевертаються в повітрі! Прошу пробачення, панове телеглядачі! Ніяк не зрозумію, що зі мною робиться! Наскільки я можу судити, я вже не на землі, а теж піднявся в повітря. Якась незбагненна сила утримує мене вгорі. Треба думати, що на нас впливає невагомість, про яку казав у одній з минулих передач по телебаченню професор Бета. Ще раз прошу пробачення, панове! Сила, що оволоділа мною, перевертає мене догори погами! Я відчуваю нудоту! Телеоператор Очко, який перебуває недалеко від мене, описує в повітрі кола разом із своєю телекамерою, завдяки чому ви, треба думати, бачите на екранах лише неорганізоване миготіння.

Телеглядачі й справді бачили в цей час на своїх екранах якесь безладне миготіння. Перед їхніми очима то несподівано виникала земля разом з деревами та будинками, то мигтіло вкрите хмарами небо, іноді на якусь мить виникала розпластана в повітрі постать поліцейського із спотвореною жахом фізіономією.

— Панове телеглядачі! — казав тим часом репортер Бовкало. — Поки наш шановний телеоператор Очко налагоджує зоровий зв'язок, дозвольте мені змалювати словами все, що тут відбувається. Переді мною в повітрі ширяє дуже багато поліцейських. Одні з них перебувають у горизонтальному положенні, або нахилились, а інші повисли в повітрі вниз головою. У всіх вирячені очі від страху. Багато поліцейських роблять руками й ногами різкі рухи, сіпаються і звиваються всім тілом, — ну геть-чисто черв'яки, яких насаджують на риболовний гачок. Деякі, навпаки, нерухомо повисли, розчепіривши ноги й руки. В таких позах вони схожі на одягнених у поліцейську форму жаб. Частину поліцейських вітер одніс убік, але більшість перебуває над селом… Дивина! Я бачу, що невагомість не впливає на сільських жителів! Усі вони, як і доти, перебувають унизу, сміючись, дивляться на поліцейських, які копошаться в повітрі. Що б це могло означати? Це може означати лише одне, а саме, що прибулі космонавти не тільки поділилися з сільськими жителями космічним насінням, а й розкрили їм таємницю невагомості і способи керування нею. Для поліцейських цей факт може мати дуже небажані наслідки, бо тепер вони вже не зможуть нікому перешкодити вирощувати гігантські рослини.

Тут репортер Бовкало знову кашлянув, трошки помовчав і знову вів далі:

— Увага, панове телеглядачі! Ви чуєте чийсь крик. Це галасує поліцейський обер-отаман Мстигль. Він вимагає від поліцейських беззаперечної покори і обзиває їх недоумкуватими роззявами за те, що вони покидали свої гвинтівки, які тепер без усякої користі плавають у повітрі. Обер-отаман Мстигль наказує поліцейським ловити гвинтівки й стріляти в сільських жителів. Я бачу, як пан Мстигль намагається сам спіймати гвинтівку, що пропливає біля нього.