Океан ненависті - Сторінка 9

Так що все правильно.

Допаливши сигарету, вона загасила її в попільниці.

– Дякую вам, – сказала раптом Інна, – бо сьогодні мені було так погано.

– Це вам подяка, – заперечив Дронго. – Мені здавалося, що я просто заважаю. І моя допомога нікому не потрібна. А тепер, завдяки вам, я знаю, що це не так. Ідіть спати, на добраніч. Мені ще треба трохи посидіти на балконі.

– А ви хіба не підете спати? – здивувалася вона.

– Ні, мені треба ще про все подумати.

– На добраніч, – мовила, піднімаючись, Інна.

– На добраніч, – побажав їй на прощання Дронго.

Коли вона пішла в сусідню кімнату, він відкрив двері балкона, виніс туди вже остигаючий чайник, сів за столик і просидів так години зо дві. Тільки о п'ятій годині ранку він рушив до своєї спальні. Проходячи повз кімнату, в котрій спала гостя, він почув її тихе сопіння. І вперше подумав, що важче всього в житті буває ось таким – одиноким і красивим жінкам.

Глава 8

Рано вранці він прокинувся від обережних кроків у вітальні. Інна пішла вмиватися. Він натягнув штани, одягнув сорочку і вийшов до коридору. Поряд з двома спальнями були відповідно дві туалетні кімнати. У ближчій з них стояла Інна, вже витираючи обличчя. Побачивши Дронго, вона посміхнулася йому.

– Здається, ми проспали, – винувато промовила вона. – Уявляю, які дурниці про мене будуть говорити. "Ще не остиг труп її коханця, а вона вже лягла в постіль до чужого чоловіка!"

– Не будуть, – заспокоїв її Дронго, – ви просто нікому не розповідайте, де провели ніч, і я обіцяю нікому нічого не говорити. До речі, снідання вже почалося, і я боюся, що ви можете на нього запізнитися.

Вона посміхнулася, але нічого більше не сказала. Через десять хвилин вона вже була готова іти на сніданок.

– Скажіть своїм знайомим, що адміністрація готеля надала вам інший номер, – запропонував Дронго, – і все буде гаразд.

– Я так і зроблю, – пообіцяла Інна і, підійшовши до нього, обережно поцілувала його в щоку. – Дивлячись на вас, – сказала вона задумливо, – починаєш вірити, що не всі чоловіки негідники.

І, повернувшись, швидко вийшла. Дронго подивився їй услід і пішов голитися. Дивлячись на себе в дзеркало, він подумав, що йому вже багато років. Тридцять сім, а він досі не одружений і не має дітей. Втім, при тому способі життя, котрий він вів, його сім'ю чекали б нелегкі випробування. Хоча, можливо, що діти у нього й були.

У вісімдесят шостому він їздив до Румунії. Відправившись до Бухаресту з Києва потягом, він зустрів у вагоні Надію, молоду жінку якоїсь незвичної, що світилася зсередини, краси. Молода жінка зізналася йому, що помітила його, ще коли він стояв на пероні. Вони були разом одну ніч. Цілу ніч. Всього одну ніч. Він був ще дуже молодий і самовпевнений. Коли потяг зупинився в Бухаресті і він, зійшовши на перон, ішов до вокзалу, вона йшла за ним, намагаючись щось сказати. А може, це йому просто здалося. Потім вони попрощалися і пішли в різні боки. І більше ніколи не бачились. Але він пам'ятав, що був надто захоплений в ту ніч, і ця зустріч для жінки цілком могла мати більш серйозні наслідки.

Друга жінка, з котрою він був знайомий багато років і котра тепер мешкала в Німеччині, зізналася йому, що він був батьком її дитини. Дитини, котра загинула в результаті аборта. Це було особливо неприємно, тому що він був рішучим противником абортів, вважаючи їх аморальними і страшними по відношенню і до жінки, яка не стала матір'ю, і до ненародженої дитини. По його твердому переконанню, чоловік не мав права на зачаття, якщо не хотів мати дитини. А завагітніла жінка не повинна була лишати саму себе такої радості, убиваючи свій плод.

Він не був пуританином чи моралістом, просто йому завжди здавалося, що існують цінності багато важливіші, ніж просто стосунки двох людей. Народження, Любов і Смерть. Ці три категорії були поза часом і вічними, до них він ставився шанобливо і побожно, вважаючи їх найбільшими чудесами на світі.

Саме тому, визнаючи право жінки на аборт, він вважав однаково відповідальними за його здійснення і чоловіка, і жінку, які спочатку віддаються пристрасті, а далі гублять плод спільного кохання.

Закінчивши голитися, він по звичці дістав лосьйон "Фаренгейт", котрим завжди користувався після гоління, і туалетну воду "Фаренгейт." Попри те, що останніми роками з'явилося багато різного роду нового відмінного парфюма для чоловіків, він зберіг вірність одного разу вподобаному "Фаренгейту," вбачаючи, що той відповідає його суті і внутрішньому вогню.

Лише завершивши туалет, він вийшов з дому, направляючись до готелю, в ресторанах котрого вже збиралися туристи на сніданок. Всі обговорювали вчорашню подію. Про вбивство говорили з ентузіазмом, мовби про останній модний кінофільм чи бродвейський спектакль.

Нагорі, в ресторані, за двома різними столиками сиділи члени групи, яка розділилася. Юрій, Олег і їх супутниці Юлія і Кіра – за одним столиком, що стояв ближче до входу. А Рауф, Свєта, і Інна, яка до них приєдналася, зайняли столик ближче до тераси. Сьогодні вранці було досить прохолодно, і тому на терасі майже нікого не було.

Дронго посміхнувся Інні, кивнув сидівшим за обома столиками, як знайомим, і пройшов до невеликого столика, що містився в глибині зали. Замовивши свій традиційний чай, він взяв тарілку і пішов вибирати блюда, надаючи перевагу сухим кексам і джемам. Він не любив пишних вранішніх сніданків, і поготів різного роду м'ясних і рибних блюд. Волів просто чашку чаю. Вочевидь, це було пов'язано і з його роботою, коли розумова діяльність досягала свого піка саме до вечора, коли і вимагалося основне харчування. Ранками він відчував себе розслабленим і втомленим. До вечора він набував прилив нової енергії і виглядав значно свіжіше.

"Добре ще, що вони не стали вчора з'ясовувати стосунки прямо за столом," – згадав Дронго про сутичку Юрія з Рауфом. Однак, сьогодні вранці, схоже, обидва вчорашніх суперника сиділи відносно спокійно, очікуючи приїзду поліцейського комісара, котрий хотів допросити всіх решта. Цього разу в якості перекладача мав виступати співробітник російського консульства, котрий прибув рівно о дев'ятій годині ранку і нетерпляче чекав пана комісара в кабінеті менеджера.

Фікрет Явуз прибув близько десятої, кремезний, неквапливий, невдоволений прийдешніми переговорами. Особливо йому не подобалося, що перекладачем буде співробітник консульської служби. Але виключити дипломата з бесіди було неможливо, та і небезпечно. У випадку звинувачення кого-небудь з російських громадян генеральне консульство в Стамбулі завжди може пред'явити претензії до роботи поліцейського комісаріата, звинувативши його співробітників у упередженому ставленні до громадян своєї країни.

Поки до приїзду комісара лишався час, Дронго ще раз спустився до басейну, проходячи попереднім шляхом. Цього разу двері в сауну були відкриті, і він зайшов досередини. За стойкою сиділи дві миловидні і привітні дівчини-туркині.

– Скажіть, – звернувся до них Дронго, – звідси можна вийти, минувши вашу стойку?

– Еге ж, – засміялася одна з дівчат, – он там вхід до сауни, а напроти вихід до басейну. Якщо хтось захоче там вийти, то це буде нескладно зробити. Дехто любить відразу після сауни іти до басейну. І хоча у нас є в кожному відділенні невеликий басейн з холодною водою, багато хто надає перевагу великому басейну. Ми не суперечимо. Головне, щоб будь-хто бажаючий не затримувався надто довго в самій сауні. Це буває іноді шкідливо для організму.

– Вичерпне пояснення, – усміхаючись пробурмотів Дронго, – велике вам спасибі. А можна мені самому пройти туди?

– Наша роздягальня зліва. Там вам видадуть халат і рушник, і приймуть ваші речі. Там же є необхідні предмети для укладання волосся, масажний салон, косметичний кабінет, – показала, куди слід іти, дівчина, яка сиділа зліва. – Ви можете пройти до сауни, тільки роздягнувшись.

– І, звісно, тільки в чоловіче відділення, – додала друга, пирснувши від сміху.

– Отож, до сауни не можна пройти в одязі. І кожен, хто приходить сюди, мусить роздягтися, перш ніж пройде далі, – уточнив Дронго.

– Звісно, – дівчина здивувалася цьому прискіпливому незнайомцю, – не в одязі ж іти в сауну!

– Зрозуміло, дякую за інформацію, але я не збираюся купатися. Мені просто треба подивитися. Скажіть, там, у сауні, вже прибирали?

– Ні, прибирають зараз.

– А в жіночій?

– Там зараз теж прибирають, – знову повторила дівчина, – ви там щось загубили? Чи загубила ваша дружина?

– Ні, просто я допомагаю комісару в розслідуванні вчорашнього вбивства, – пояснив Дронго, – він просив мене зайти в сауну.

– Але вбивство було нагорі, в готелі, – здивувалася дівчина, – ми про це нічого не знаємо.

– Можна я пройду? – збагнувши, що розмова небезпечно затягується, запитав Дронго.

– Звісно, – дозволила дівчина, – тільки швидше. Бо нас будуть лаяти, якщо дізнаються, що ми впустили чоловіка до жіночого відділення.

– Не хвилюйтеся. Я думаю, менеджер не скаже вам нічого. Навпаки, ще й оголосить подяку, – втішив Дронго, рушивши по коридору.

Вхід до жіночого відділення сауни був якраз напроти входу до басейну. Він постукав, двері прочинила літня повнотіла туркиня, яка прибирала в сауні.

– Пробачте мені, – вибачився Дронго, – моя дружина забула вчора тут свій рушник.

– Я вже все віддала до білизняної. Вони, мабуть, відправили все до прання, – зітхнула жінка, – але ви не хвилюйтеся. Все буде гаразд. Нам його обов'язково повернуть. Просто вчора корзина, в котрій ми зберігаємо чисту білизну і запасні рушники, виявилася мокрою, і мені довелося все відправити до прання.

– Ви ввечері теж працювали?

– Так, звісно. Я була тут до дванадцятоі години ночі. Ми працюємо з моєю змінницею по два дні.

– Ви зазвичай сидите там, поряд зі стойкою?

– Якщо мене не покличуть, – звісно, там. Але іноді треба буває подати свіжий рушник чи халат. Звичайно, я ходжу тільки в жіноче відділення. Чоловіче обслуговує чоловік, – суворо пояснила вона.

– А вчора ви не бачили нікого, хто б пройшов мимо вас? Може, хтось вийшов із басейна і піднявся із сауни?

– Ні, – твердо запевнила прибиральниця, – сторонніх не було. Скільки людей зайшли, стільки і вийшли. Нікого сторонніх не було. Ми ж їх рахуємо, тому чужий тут пройти не може.

– Спасибі вам, – подякував їй Дронго, протягуючи купюру в сто тисяч турецьких лір.

– Ні, – заперечила вона, – не треба.