П'ять апельсинових зерняток - Сторінка 3

Особисто я вважаю, що це сторінка із щоденника. Почерк, безумовно, дядьків.

Холмс повернув лампу, і ми обидва схилилися над аркушем паперу, один нерівний край якого показував на те, що його справді звідкись вирвано. Вгорі стояв заголовок "Березень 1869 року", а під ним ішли такі загадкові нотатки:

"4-го. Приїхав Гудзон. Та сама стара платформа.

7-го. Надіслав зернята Мак-Коулі, Перемору і Джону Свейну з Сент-Августина.

9-го. Мак-Коулі забрався геть.

10-го. Джон Свейн забрався геть.

12-го. Відвідали Перемора. Все гаразд".

— Дякую,— мовив Холмс, складаючи аркушик удвоє і повертаючи його нашому відвідувачу.— А тепер ви ні за яких обставин не повинні більше гаяти й хвилини. Ми не можемо втрачати час навіть на те, щоб обговорити ваше повідомлення. Вам треба негайно повернутися додому й діяти.

— А що я повинен робити?

— Ви повинні зробити одне. I не зволікаючи. Ви повинні покласти оцей аркуш паперу, який тільки що нам показували, в мідну скриньку, про яку згадували. Туди ж ви повинні покласти записку з повідомленням, що всі інші папери, крім цього, було спалено вашим дядьком. Треба знайти такі слова, які переконували б у цьому. Після того, як напишете записку, ви повинні зразу ж поставити скриньку на сонячний годинник. Ви мене зрозуміли?

— Цілком.

— Про помсту або щось подібне поки що навіть не думайте. Ми скоро зможемо зробити це з допомогою закону, але для цього нам ще треба сплести своє павутиння, тоді як їхнє вже сплетено. Передусім треба усунути безпосередню небезпеку, яка вам загрожує. По-друге — розвіяти таємницю і покарати винних.

— Дякую вам,— сказав молодик, надягаючи плащ.— Ви дали мені нове життя і повернули надію. Я зроблю все так, як ви сказали.

— Не гайтеся і хвилини. А понад усе бережіть себе, бо, на мою думку, на вас насувається цілком реальна небезпека. Як ви повертаєтесь назад?

— Поїздом з вокзалу Ватерлоо.

— Ще немає дев'ятої години. Народу на вулицях повно, отож, сподіваюсь, ви будете в безпеці. Але вам треба стерегтися й стерегтися.

— Я озброєний.

— Це добре. Завтра я візьмуся за вашу справу.

— Отже, я побачу вас у Хоршемі?

— Ні, розгадка вашої справи в Лондоні. Тут я й шукатиму її.

— Тоді я завітаю до вас через день або два з останніми новинами про скриньку й папірці. Я в усьому буду дотримуватися ваших порад.

Він потиснув нам руки й пішов. Надворі все ще завивав вітер, у віконні шибки тарабанив дощ. Здавалося, ця дивна фантастична історія завітала до нас із шаленства розбурханих стихій — влетіла в нашу оселю, наче морська трава, пожбурена штормом,— і ось тепер ці стихії знову поглинули її.

Якийсь час Шерлок Холмс сидів мовчки, похиливши голову і втупивши погляд у червоний вогонь каміна. Потім запалив люльку, відкинувся на спинку крісла і почав стежити за синіми кільцями диму, що одне за одним піднімалися до стелі.

— Я думаю, Вотсоне,— озвався він нарешті,— що з усіх справ, розслідуваних нами, немає фантастичнішої, ніж оця.

— За винятком, мабуть, "Знаку чотирьох".

— Так, згоден. Мабуть, тільки за винятком "Знаку чотирьох". А проте мені здається, що цьому Джонові Опеншо загрожують навіть більші небезпеки, ніж Шолтосам.

— А чи маєте ви,— спитав я,— чітке уявлення стосовно того, що являють собою ці небезпеки?

— Щодо їхньої природи сумнівів просто не може бути,— відповів він.

— Тоді які вони? Хто цей К.К.К. і чому він переслідує цю нещасну родину?

Шерлок Холмс заплющив очі, сперся ліктями на бильця крісла і склав пальці рук пучками одні до одних.

— Ідеальний мислитель,— зауважив він,— коли йому хоч раз покажуть якийсь факт з усіх сторін, здатний не тільки відновити весь ланцюг подій, що передували йому, а й передбачити всі наслідки, які з нього випливатимуть. Як Кюв'є3 міг правильно описати всю тварину на підставі однієї кістки, так і спостерігач, який досконало вивчив одну ланку в серії подій, повинен зуміти точно відновити всі інші — і ті, що відбулися раніше, і ті, що трапились пізніше. Ми ще не усвідомлюємо, яких наслідків можна досягти виключно роботою думки. Проблеми, які заводять у глухий кут усіх тих, хто намагається розв'язати їх з допомогою своїх почуттів, можна вирішити в процесі наукового вивчення. Але щоби довести це мистецтво до найвищого рівня, мислителю необхідно використати всі відомі йому факти, а це включає в себе, як ви зараз побачите, потребу володіти якнайбільшим обсягом знань, що навіть у наші дні вільної освіти і наявності різних енциклопедій — досить рідкісне явище. А втім, немає нічого неможливого в тому, щоб володіти усіма знаннями, які були б корисні людині для її роботи, і що стосується особисто мене, то я намагався досягти цього. Якщо мені не зраджує пам'ять, ви одного разу в ранні дні нашої дружби визначили межі моїх знань у досить недвозначний спосіб.

— Еге ж,— сміючись, відповів я,— то був неповторний документ. Філософія, астрономія і політика, пам'ятаю, мали нульову оцінку. Знання ботаніки — помірні, геології — глибокі, якщо вони стосуються плям грязюки з якого завгодно місця в межах п'ятдесяти миль від Лондона, хімії — ексцентричні, анатомії — несистематичні, в галузі кримінальної літератури і звітів про кримінальні справи — унікальні, до того ж скрипаль, боксер, фехтувальник, юрист, отруює себе кокаїном і тютюном. Такі, здається, були основні пункти мого аналізу.

Почувши останні слова, Холмс посміхнувся.

— Що ж,— мовив він,— я кажу зараз, як казав і тоді: людина повинна тримати на горищі свого мозку запас усіх тих знань, які їй, не виключено, колись згодяться, а решту нехай покладе в комірку при своїй бібліотеці, звідки їх можна дістати в разі потреби. Так от, для розслідування такої справи, яку було передано нам сьогодні ввечері, ми повинні мобілізувати всі наші ресурси. Будь ласка, дайте мені том на букву "К" з Американської енциклопедії, вона стоїть на полиці поряд з вами. Дякую. Тепер давайте обміркуємо ситуацію і подивимось, який можна з неї зробити висновок. По-перше, треба почати з незаперечного припущення, що полковник Опеншо мав дуже серйозні причини покинути Америку. Люди в його віці не схильні порушувати свої звички і добровільно міняти чарівний клімат Флоріди на самотнє життя в провінційному англійському містечку. Його, незвичайна любов до самотності в Англії наводить на думку, що він когось або чогось боявся, отож ми можемо прийняти за робочу гіпотезу, що з Америки його вигнав саме цей страх. А чого саме він боявся, ми зможемо зрозуміти тільки тоді, коли поміркуємо над страшними листами, що їх одержав полковник і його спадкоємці. Ви звернули увагу на поштові штемпелі, що були на конвертах?

— Перший лист був з Пондічері, другий з Данді і третій з Лондона.

— Із Східного Лондона. I який висновок ви з цього робите?

— Все це морські порти. Той, хто писав листи, був на борту корабля.

— Чудово. Ми вже маємо ключ. Імовірно, цілком імовірно,— в цьому не може бути ніяких сумнівів,— що автор листів перебуває на борту корабля. А тепер розглянемо справу з іншого боку. У випадку з Пондічері між погрозою і її виконанням минуло сім тижнів, у випадку з Данді — всього три чи чотири дні. Це про що-небудь говорить?

— Говорить про те, що треба було подолати більшу відстань.

— Але ж і листу треба було подолати більшу відстань.

— Тоді я нічого не розумію.

— Як мінімум можна припустити, що корабель, на якому перебуває цей чоловік, а може, їх кілька — вітрильник. Скидається на те, що вони завжди посилали своє незвичайне попередження чи знак перед тим, як вирушити на виконання задуманого. Ви бачите, як швидко було зроблено діло після попередження, надісланого з Данді. I якби вони пливли з Пондічері на пароплаві, то прибули б майже одночасно з листом. А насправді минуло сім тижнів. На мою думку, ці сім тижнів — різниця в часі між прибуттям поштового пароплава, яким було доставлено листа, і прибуттям вітрильника з його автором.

— Це можливо.

— Більш ніж можливо. Це імовірно. Тепер ви бачите всю невідкладність нашої нової справи і розумієте, чого я наполягав, щоб молодий Опеншо був обережний. Удар наздоганяв жертву завжди наприкінці часу, що був потрібний відправникам листа для того, щоб подолати ту чи ту відстань. Але останній лист з Лондона, і тому ми не можемо розраховувати, що переслідувачі забаряться.

— Боже милий! — вигукнув я.— Що ж воно може означати, це безжальне переслідування?

— Очевидно, папери, які повіз із собою полковник Опеншо, мають для особи чи осіб на вітрильнику життєво важливе значення. Я також вважаю, що цілком зрозуміло й таке: діє не одна особа, а більше. Один чоловік не зміг би вчинити два вбивства так, щоб обдурити слідство. У цих убивствах повинні були брати участь кілька чоловік, до того ж винахідливих і рішучих. Вони поклали собі будь-що-будь заволодіти своїми паперами, хоч би в чиїх руках вони перебували. Тепер ви, безперечно, розумієте, що "К.К.К." перестають бути ініціалами людини, а перетворюються на символ товариства.

— Але якого товариства?

— Хіба ви ніколи не чули про Ку-клукс-клан? — спитав Холмс, нахилившись уперед і притишивши голос.

— Ніколи не чув.

Холмс погортав сторінки тому, що лежав у нього на колінах.

— Ось що тут говориться: "Ку-клукс-клан. Назва походить від звуку, що утворюється під час заряджання гвинтівки. Це страшне таємне товариство було засновано кількома колишніми солдатами армії конфедератів4 після громадянської війни, швидко виникли його місцеві відділення в різних частинах країни, головним чином у штатах Теннессі, Луїзіана, в обох Каролінах, в Джорджії і Флоріді. Свою силу це товариство використовувало в політичних цілях, в основному для того, щоб тероризувати виборців-негрів, а також для вбивства або вигнання з країни тих, хто чинив опір його поглядам. Його протизаконним діям, як правило, передувало попередження, що надсилалося наміченій людині в якій-небудь фантастичній, але загальновідомій формі: в деяких місцях це була гілочка дубового листя, в інших — насіння дині або зернята апельсина. Одержавши таке попередження, жертва могла або привселюдно відмовитися від своїх поглядів, або втекти з країни. Якщо ж вона не звертала на попередження уваги, то її неодмінно спостигала смерть, завжди дивна й непередбачувана. Товариство було організовано так досконало, а його методи відзначалися такою довершеністю, що навряд чи відомий хоч один випадок, коли людина кидала йому виклик безкарно або коли по слідах його злочинів виходили на тах, хто їх чинив.