Поезія - Сторінка 2
- Мацуо Басьо -
Нара).
Кімоно — у вірші Басьо: "косоде" — біле спіднє кімоно з вузькими рукавами.
Тужу весь час
За матір' ю та батьком.
Фазана крик!
(1688)
В затоці Вака1
Наздогнав-таки
Весну-втікачку!
(1688)
Знімаю річ
І на спині несу —
День зміни одягу2!
(1688)
Зозуля вдаль летить
І в далині зникає —
Самотній острів!
(1688)
Краплинки сліз,
Що на очах застигли,
Я витер би листочком молодим!3
(1688)
Селяни
Рис оспівують в піснях.
А ти, столице?
(1688)
Вака — морська затока поблизу м.Вакаяма (преф. Вакаяма).
День зміни одягу ("коромоґає") — один із весняних і осінніх днів, коли в Японії починають
носити, відповідно, літній та зимовий одяг.
Вірш, присвячений сліпому священику Ґандзіну (688-769), статую якого поет міг бачити в
храмі Тосьодайдзі.
Під літнім місяцем
До глечика забившись,
Недовгим сном забувся восьминіг.1
(1688)
З кінця травинки
Падаючи вниз,
Світляк злітає.
(1688)
Від зливи літньої
Хіба що міст Сета2
Ще не сховався.
(1688)
Цікавість
Перероджується в сум.
З бакланами рибалка.
(1688)
Куди не глянеш —
Все, що навкруги,
Смарагдовою свіжістю буяє!
(1688)
Набридла й подорож —
Хтозна-який вже день!
Осінній вітер.
(1688)
У Японії рибалки здавна використовують спеціальні глечики як пастки для восьминогів.
Сета — міст через озеро Біва (Бівако).
Червоний перець,
Овочевий суп
Мені господар щиро пропонує.
(1688)
Обвивши линви,
Дикий виноград
Мосту висячому своє життя довірив.
(1688)
Прощався я,
Прощалися зі мною.
І ось, нарешті, осінь у Кісо1!
(1688)
Осінній вітер!
Редьки гіркота
Аж до кісток все тіло пробирає.
(1688)
З Кісо каштани —
Кращий подарунок
Для будь-кого на грішній цій землі!
(1688)
Все ще нездужаю,
Знесилений Кісо.
Осінній місяць.
(1688)
Кісо — мальовничий гірський масив у центральній частині о. Хонсю (преф. Наґано).
Неначе пил,
Здуває валуни
Осінній буревій з гори Асама1.
(1688)
Зимова самота!
І знову я
Спиною хатній присох підпираю.
(1688)
Спадають з дерева залізного2 плоди,
Шпаків крильцята лопотять —
Гроза ранкова!
(1688-94)
Чи в цьому році
Також випав сніг,
Яким колись удвох ми милувались?
(1688)
Кохання без взаємності!
А ти і день, і ніч усе когось чекаєш3.
О, Мацусіма4!
(1688)
З плечей моїх
Знімає суховій
Дорожню паперову одежину.
(1689)
Асама — діючий вулкан у центральній частині о.Хонсю (преф. Наґано).
Залізне дерево ("енокі") — реліктове дерево з твердою деревиною, еліпсоподібним листям і
плодами в двостулковій коробочці (лат.: Parrotia pérsica).
Гра слів: японське слово — "мацу", записане не ієрогліфами, а літерами кани, може означа-
ти "чекати" і "сосна".
Мацусіма — мальовнича тихоокеанська бухта поблизу м. Сендай у північно-східній частині
о. Хонсю з численними маленькими островами, покритими соснами.
Немов прихована любов,
Через завісу —
Рожевий сливи цвіт!
(1689)
Прощається весна!
Пташки голосять.
У риб — німотні сльози на очах.
(1689)
Як хатка для ляльок,
І мій курінь
Новому мешканцю свої відчинить двері.1
(1689)
Яка краса!
У сонячному сяйві —
Ніжно-зелене листя молоде.
(1689)
Зайду на мить
Під струмінь водоспаду —
Самітництво чернече розпочну.
(1689)
Самітника обитель
В літнім гаї,
В якій і дятел дірки не проб' є.
(1689)
Початковий вірш із ліричного щоденника Мацуо Басьо "Стежками півночі".
Гей, друже!
Повертай свого коня через поля,
Туди — на крик зозулі!
(1689)
Засаджено останній клаптик поля.
З вербою білою
Прощатись час настав.
(1689)
Краси й смаку одвічне джерело —
Пісні селян
Під час посадки рису!
(1689)
Ніхто з людей чомусь не помічає
Над стріхою
Каштана білий цвіт.
(1689)
Розсаду смикають.
Колись у давнину
Руками так тканину фарбували.1
(1689)
Трьохмісячна дорога пролягла
Між вишнями
Й розсохою-сосною.
(1689)
У вірші використовується маловідома назва тканини "сінобу-дзурі" — фарбований особли-
вим способом шовк, який виготовляли у князівстві Сінобу (сучасна преф. Фукусіма).
У травні
Меч і скриньку подорожню
Нехай прикрасить паперовий стяг!1
(1689)
Стебельцем півників
Прив' язую до ніг
Свої старі солом'яні сандалі.
(1689)
Травневих злив
Видніються сліди
На давніх стінах Осяйної зали2.
(1689)
Прокляті воші, блохи!
Ще й коняка
Малу нужду справляє в головах!
(1689)
Що ти скрекочеш, жабо!
Вилізай на білий світ
З свого підпілля в хліві!
(1689)
Знайшов собі
Притулок в прохолоді
І задрімав.
(1689)
Ідеться про "Свято хлопчиків" ("Кодомо-но хі"), яке святкується 5 травня. У день свята над
будинком, де є хлопчики, піднімають паперовий чи шовковий стяг у вигляді розмальовано-
го коропа, іноді — декількох коропів, які символізують чоловічу мужність і наполегливість.
Осяйна зала ("Хікарідо") — головне приміщення храму Тюсондзі (ХІ-ХІІ ст.) у м. Хіраїдзу-
мі (преф. Івате).
Рум' янки1 квітка!
І в моїй уяві
Відразу щіточка для гриму постає.
(1689)
Чиєї шкіри ніжної торкнеться
Колись ця квітка
Бені-но хана?
(1689)
Дощі весняні в себе увібравши,
Несеться хутко
Річка Моґамі2.
(1689)
Тиша!
І тільки сюрчання цикад
Пронизує скелі.
(1689)
Над Чорнокрилою горою3
Ледь помітний триденний місяць.
Прохолода навкруги!
(1689)
Яке блаженство!
Снігу аромат
З Південної долини4 долинає.
(1689)
Рум'янка ("бені-но хана") — польова квітка червоного кольору, з пелюсток якої в минулому
виготовляли жіночі рум'яна (лат.: СагїЬаїтю гіпсгогіїїй).
Моґамі ("Моґамі-ґава") — ріка в північній частині о. Хонсю (преф. Ямаґата).
Чорнокрила гора ("Хаґурояма") — одна з трьох гір, що входить до складу священного для
буддистів "Тригір'я" в провінції Дева (преф. Ямаґата): "Хаґурояма", "Цукі-но яма", "Юдо-
но-сан".
Південна долина ("Мінамі-дані") — мальовнича гірська долина в провінції Дева (преф.
Ямаґата).
Скільки разів
Захмарену вершину
Вже руйнувала Місячна гора?
(1689)
Гора Джерельна!
Тут безсила мова.
І тільки сльози зрошують рукав.
(1689)
Після життя у горах
Справжнім дивом
Здається перший в Дева1 баклажан.
(1689)
Яскраве сонце
Теж немилосердне!
Осінній вітер.
(1689)
З водою разом
Виплеснула в море спекотне сонце
Річка Моґамі.
(1689)
Кружальцями
Чи на чотири частки
Цю першу диню різати мені?
(1689)
Дева — назва однієї з провінцій у преф. Ямаґата.
О, Сіоґосі1!
В прохолоді моря
Полощуть свої ноги журавлі.
(1689)
Там,
Де вояки марили колись,
Лиш літні трави.
(1689)
Над Кісаґатою2 дощі!
Красуню Сейсі3
Нагадує мені мімози квіт.
(1689)
З байдужим виглядом
Маленьких окунців
На верболіз нанизує рибачка.
(1689)
Зірок закоханих побачення
Лиш завтра,
А незвичайною вже й ця здається ніч!4
(1689)
Сіоґосі — назва місцевості на узбережжі Японського моря в північній частині о. Хонсю
(преф. Акіта).
Кісаґата — назва місцевості, розташованої в північній частині о. Хонсю (преф. Акіта).
Сейсі — легендарна китайська красуня (V ст. до н. е.).
Йдеться про свято "Танабата", яке святкують у Японії сьомого дня сьомого місяця ("фумі-
дзу-кі") за місячним календарем, коли в нічному небі раз на рік зустрічаються зірки Вега
та Волопас. За стародавньою легендою, вони були розлучені Богом і розміщені по різні бо-
ки Чумацького Шляху (яп.: Ама-но ґава — Небесна ріка).
Над морем штормовим
Аж до Садо1
По небу Шлях Чумацький простягнувся.
(1689)
У тій же хатці знов заночували
Повії молоді.
Хаґі і місяць!
(1689)
В осінній прохолоді
Кожен з нас
Собі почистить баклажан чи диню.
(1689)
Праворуч — море Арісо2,
А я прямую
Крізь молодого рису аромат.
(1689)
Зітру усе
Написане сьогодні...
Росинки на солом'янім брилі!
(1689)
Здригнеться й горб могильний
Від ридань та розпачу мого!
Осінній вітер.3
(1689)
Садо — острів у Японському морі (преф. Ніїґата).
Арісо ("Арісо-умі") — давня поетична назва затоки Тояма в Японському морі.
Вірш-епітафія на смерть одного з кращих учнів поета — Косуґі Іссьо (1653-1688).
Жорстокість долі!
Воїна шолом
Став конику маленькому притулком.
(1689)
Маленькі сосни1 —
Чарівне ім'я!
В кущах хаґі і в очереті — вітер.
(1689)
Біліший,
Ніж каміння Ісіями2,
Осінній вітер!
(1689)
Джерел гарячих запах —
Яманака3!
Не варто рвати й хризантеми цвіт4!
(1689)
Милуйся місяцем!
В Тамає5 очерет
Селяни поки що, на щастя, не скосили.
(1689)
Мабуть, і Йосінака6, прокидавшись,
Ці гори бачив!
Місяць посумнів.
(1689)
Маленькі сосни ("Комацу") — назва місцевості поблизу м. Канадзава на узбережжі Японсь-
кого моря.
Ісіяма ("Кам'яна гора") — назва гори.
Яманака — назва місцевості, що славиться своїми цілющими гарячими джерелами.
За легендою, роса з хризантем подовжує людське життя.
Тамає — назва місцевості поблизу м. Фукуї (преф. Фукуї).
Йосінака (Кісо Йосінака, 1154-1184) — відомий воєначальник з клану Мінамото, трагічне
життя якого описується в повісті "Хейке-моноґатарі".
Підмівши двір,
Збирався вийти з храму, —
Аж знову листя з білої верби!
(1689)
Яскравий місяць
Сяє над піском,
Принесеним святими праотцями.1
(1689)
Накотиться
І знов відрине хвиля,
Змішавши скойки й пелюстки хаґі.
(1689)
А де був місяць,
Коли з храму дзвін
Занурювався у морську безодню?2
(1689)
На небі повний місяць.
І чому
Така мінлива півночі погода?
(1689)
Який там місяць!
Навіть на сумо3
Через цей дощ не побував сьогодні.
(1689)
Йдеться про буддійский храм Юґьо ("Юґьодзі") у м. Фудзісава, засновники якого Іппен
(1239-1289) і Таа (1237-1319) започаткували обряд "принесення піску" ("суна-моті") для
впорядкування території навколо храму.
Вірш, написаний за мотивами стародавньої легенди про викрадення морським драконом
дзвона з буддійського храму.
Сумо — вид національної спортивної боротьби.
Грибів збирання —
Небезпечна справа!
Щовечора холодний дощ імжить.
(1689)
За назвою старою — Цунуґа1
Осінній місяць
Журиться у небі.
(1689)
Підкинь, хаґі, маленьких пелюстків
В рожевих цяточках маленьких черепашок
В мою маленьку чарочку з саке!
(1689)
Ну що, малята!
Утікаймо разом
Від градопаду буйного цього!
(1689)
Осіння перша мряка!
Навіть мавпа,
Здається, марить про дощовичок.
(1689)
Яка печаль!
В Іронохама2 осінь
Сумнішою здається, ніж в Сума3.
(1689)
Місто Цуруґа, розташоване на узбережжі Японського моря, отримало свою сучасну назву в
епоху Вадо (708-715), а до цього часу воно називалося Цунуґа, що в перекладі з японської
означає "рогатий олень".
Іронохама — назва морського узбережжя поблизу м. Цуруґа. У вірші вона наводиться в
скороченому вигляді — "хама".
Сума — назва місцевості на узбережжі Внутрішнього Японського моря поблизу сучасного м.
Кобе.
Немов молюск, відірваний від стулок,
Услід за осінню
В Футамі1 попливу.
(1689)
Така як є!
І місяць не потрібний.
Гора Ібукі2!
(1689)
Навіщо це мені:
Чи прилетить, чи ні
На ярмарок грудневий ця ворона?
(1689)
Заради святості
Штовхається народ.
День переміщення3!
(1689)
Вже й перший сніг!
Коли ж зведуть, нарешті,
Навколо Будди-велета4 стовпи?
(1689)
Футамі — назва затоки в Ісе (преф.
Кімоно — у вірші Басьо: "косоде" — біле спіднє кімоно з вузькими рукавами.
Тужу весь час
За матір' ю та батьком.
Фазана крик!
(1688)
В затоці Вака1
Наздогнав-таки
Весну-втікачку!
(1688)
Знімаю річ
І на спині несу —
День зміни одягу2!
(1688)
Зозуля вдаль летить
І в далині зникає —
Самотній острів!
(1688)
Краплинки сліз,
Що на очах застигли,
Я витер би листочком молодим!3
(1688)
Селяни
Рис оспівують в піснях.
А ти, столице?
(1688)
Вака — морська затока поблизу м.Вакаяма (преф. Вакаяма).
День зміни одягу ("коромоґає") — один із весняних і осінніх днів, коли в Японії починають
носити, відповідно, літній та зимовий одяг.
Вірш, присвячений сліпому священику Ґандзіну (688-769), статую якого поет міг бачити в
храмі Тосьодайдзі.
Під літнім місяцем
До глечика забившись,
Недовгим сном забувся восьминіг.1
(1688)
З кінця травинки
Падаючи вниз,
Світляк злітає.
(1688)
Від зливи літньої
Хіба що міст Сета2
Ще не сховався.
(1688)
Цікавість
Перероджується в сум.
З бакланами рибалка.
(1688)
Куди не глянеш —
Все, що навкруги,
Смарагдовою свіжістю буяє!
(1688)
Набридла й подорож —
Хтозна-який вже день!
Осінній вітер.
(1688)
У Японії рибалки здавна використовують спеціальні глечики як пастки для восьминогів.
Сета — міст через озеро Біва (Бівако).
Червоний перець,
Овочевий суп
Мені господар щиро пропонує.
(1688)
Обвивши линви,
Дикий виноград
Мосту висячому своє життя довірив.
(1688)
Прощався я,
Прощалися зі мною.
І ось, нарешті, осінь у Кісо1!
(1688)
Осінній вітер!
Редьки гіркота
Аж до кісток все тіло пробирає.
(1688)
З Кісо каштани —
Кращий подарунок
Для будь-кого на грішній цій землі!
(1688)
Все ще нездужаю,
Знесилений Кісо.
Осінній місяць.
(1688)
Кісо — мальовничий гірський масив у центральній частині о. Хонсю (преф. Наґано).
Неначе пил,
Здуває валуни
Осінній буревій з гори Асама1.
(1688)
Зимова самота!
І знову я
Спиною хатній присох підпираю.
(1688)
Спадають з дерева залізного2 плоди,
Шпаків крильцята лопотять —
Гроза ранкова!
(1688-94)
Чи в цьому році
Також випав сніг,
Яким колись удвох ми милувались?
(1688)
Кохання без взаємності!
А ти і день, і ніч усе когось чекаєш3.
О, Мацусіма4!
(1688)
З плечей моїх
Знімає суховій
Дорожню паперову одежину.
(1689)
Асама — діючий вулкан у центральній частині о.Хонсю (преф. Наґано).
Залізне дерево ("енокі") — реліктове дерево з твердою деревиною, еліпсоподібним листям і
плодами в двостулковій коробочці (лат.: Parrotia pérsica).
Гра слів: японське слово — "мацу", записане не ієрогліфами, а літерами кани, може означа-
ти "чекати" і "сосна".
Мацусіма — мальовнича тихоокеанська бухта поблизу м. Сендай у північно-східній частині
о. Хонсю з численними маленькими островами, покритими соснами.
Немов прихована любов,
Через завісу —
Рожевий сливи цвіт!
(1689)
Прощається весна!
Пташки голосять.
У риб — німотні сльози на очах.
(1689)
Як хатка для ляльок,
І мій курінь
Новому мешканцю свої відчинить двері.1
(1689)
Яка краса!
У сонячному сяйві —
Ніжно-зелене листя молоде.
(1689)
Зайду на мить
Під струмінь водоспаду —
Самітництво чернече розпочну.
(1689)
Самітника обитель
В літнім гаї,
В якій і дятел дірки не проб' є.
(1689)
Початковий вірш із ліричного щоденника Мацуо Басьо "Стежками півночі".
Гей, друже!
Повертай свого коня через поля,
Туди — на крик зозулі!
(1689)
Засаджено останній клаптик поля.
З вербою білою
Прощатись час настав.
(1689)
Краси й смаку одвічне джерело —
Пісні селян
Під час посадки рису!
(1689)
Ніхто з людей чомусь не помічає
Над стріхою
Каштана білий цвіт.
(1689)
Розсаду смикають.
Колись у давнину
Руками так тканину фарбували.1
(1689)
Трьохмісячна дорога пролягла
Між вишнями
Й розсохою-сосною.
(1689)
У вірші використовується маловідома назва тканини "сінобу-дзурі" — фарбований особли-
вим способом шовк, який виготовляли у князівстві Сінобу (сучасна преф. Фукусіма).
У травні
Меч і скриньку подорожню
Нехай прикрасить паперовий стяг!1
(1689)
Стебельцем півників
Прив' язую до ніг
Свої старі солом'яні сандалі.
(1689)
Травневих злив
Видніються сліди
На давніх стінах Осяйної зали2.
(1689)
Прокляті воші, блохи!
Ще й коняка
Малу нужду справляє в головах!
(1689)
Що ти скрекочеш, жабо!
Вилізай на білий світ
З свого підпілля в хліві!
(1689)
Знайшов собі
Притулок в прохолоді
І задрімав.
(1689)
Ідеться про "Свято хлопчиків" ("Кодомо-но хі"), яке святкується 5 травня. У день свята над
будинком, де є хлопчики, піднімають паперовий чи шовковий стяг у вигляді розмальовано-
го коропа, іноді — декількох коропів, які символізують чоловічу мужність і наполегливість.
Осяйна зала ("Хікарідо") — головне приміщення храму Тюсондзі (ХІ-ХІІ ст.) у м. Хіраїдзу-
мі (преф. Івате).
Рум' янки1 квітка!
І в моїй уяві
Відразу щіточка для гриму постає.
(1689)
Чиєї шкіри ніжної торкнеться
Колись ця квітка
Бені-но хана?
(1689)
Дощі весняні в себе увібравши,
Несеться хутко
Річка Моґамі2.
(1689)
Тиша!
І тільки сюрчання цикад
Пронизує скелі.
(1689)
Над Чорнокрилою горою3
Ледь помітний триденний місяць.
Прохолода навкруги!
(1689)
Яке блаженство!
Снігу аромат
З Південної долини4 долинає.
(1689)
Рум'янка ("бені-но хана") — польова квітка червоного кольору, з пелюсток якої в минулому
виготовляли жіночі рум'яна (лат.: СагїЬаїтю гіпсгогіїїй).
Моґамі ("Моґамі-ґава") — ріка в північній частині о. Хонсю (преф. Ямаґата).
Чорнокрила гора ("Хаґурояма") — одна з трьох гір, що входить до складу священного для
буддистів "Тригір'я" в провінції Дева (преф. Ямаґата): "Хаґурояма", "Цукі-но яма", "Юдо-
но-сан".
Південна долина ("Мінамі-дані") — мальовнича гірська долина в провінції Дева (преф.
Ямаґата).
Скільки разів
Захмарену вершину
Вже руйнувала Місячна гора?
(1689)
Гора Джерельна!
Тут безсила мова.
І тільки сльози зрошують рукав.
(1689)
Після життя у горах
Справжнім дивом
Здається перший в Дева1 баклажан.
(1689)
Яскраве сонце
Теж немилосердне!
Осінній вітер.
(1689)
З водою разом
Виплеснула в море спекотне сонце
Річка Моґамі.
(1689)
Кружальцями
Чи на чотири частки
Цю першу диню різати мені?
(1689)
Дева — назва однієї з провінцій у преф. Ямаґата.
О, Сіоґосі1!
В прохолоді моря
Полощуть свої ноги журавлі.
(1689)
Там,
Де вояки марили колись,
Лиш літні трави.
(1689)
Над Кісаґатою2 дощі!
Красуню Сейсі3
Нагадує мені мімози квіт.
(1689)
З байдужим виглядом
Маленьких окунців
На верболіз нанизує рибачка.
(1689)
Зірок закоханих побачення
Лиш завтра,
А незвичайною вже й ця здається ніч!4
(1689)
Сіоґосі — назва місцевості на узбережжі Японського моря в північній частині о. Хонсю
(преф. Акіта).
Кісаґата — назва місцевості, розташованої в північній частині о. Хонсю (преф. Акіта).
Сейсі — легендарна китайська красуня (V ст. до н. е.).
Йдеться про свято "Танабата", яке святкують у Японії сьомого дня сьомого місяця ("фумі-
дзу-кі") за місячним календарем, коли в нічному небі раз на рік зустрічаються зірки Вега
та Волопас. За стародавньою легендою, вони були розлучені Богом і розміщені по різні бо-
ки Чумацького Шляху (яп.: Ама-но ґава — Небесна ріка).
Над морем штормовим
Аж до Садо1
По небу Шлях Чумацький простягнувся.
(1689)
У тій же хатці знов заночували
Повії молоді.
Хаґі і місяць!
(1689)
В осінній прохолоді
Кожен з нас
Собі почистить баклажан чи диню.
(1689)
Праворуч — море Арісо2,
А я прямую
Крізь молодого рису аромат.
(1689)
Зітру усе
Написане сьогодні...
Росинки на солом'янім брилі!
(1689)
Здригнеться й горб могильний
Від ридань та розпачу мого!
Осінній вітер.3
(1689)
Садо — острів у Японському морі (преф. Ніїґата).
Арісо ("Арісо-умі") — давня поетична назва затоки Тояма в Японському морі.
Вірш-епітафія на смерть одного з кращих учнів поета — Косуґі Іссьо (1653-1688).
Жорстокість долі!
Воїна шолом
Став конику маленькому притулком.
(1689)
Маленькі сосни1 —
Чарівне ім'я!
В кущах хаґі і в очереті — вітер.
(1689)
Біліший,
Ніж каміння Ісіями2,
Осінній вітер!
(1689)
Джерел гарячих запах —
Яманака3!
Не варто рвати й хризантеми цвіт4!
(1689)
Милуйся місяцем!
В Тамає5 очерет
Селяни поки що, на щастя, не скосили.
(1689)
Мабуть, і Йосінака6, прокидавшись,
Ці гори бачив!
Місяць посумнів.
(1689)
Маленькі сосни ("Комацу") — назва місцевості поблизу м. Канадзава на узбережжі Японсь-
кого моря.
Ісіяма ("Кам'яна гора") — назва гори.
Яманака — назва місцевості, що славиться своїми цілющими гарячими джерелами.
За легендою, роса з хризантем подовжує людське життя.
Тамає — назва місцевості поблизу м. Фукуї (преф. Фукуї).
Йосінака (Кісо Йосінака, 1154-1184) — відомий воєначальник з клану Мінамото, трагічне
життя якого описується в повісті "Хейке-моноґатарі".
Підмівши двір,
Збирався вийти з храму, —
Аж знову листя з білої верби!
(1689)
Яскравий місяць
Сяє над піском,
Принесеним святими праотцями.1
(1689)
Накотиться
І знов відрине хвиля,
Змішавши скойки й пелюстки хаґі.
(1689)
А де був місяць,
Коли з храму дзвін
Занурювався у морську безодню?2
(1689)
На небі повний місяць.
І чому
Така мінлива півночі погода?
(1689)
Який там місяць!
Навіть на сумо3
Через цей дощ не побував сьогодні.
(1689)
Йдеться про буддійский храм Юґьо ("Юґьодзі") у м. Фудзісава, засновники якого Іппен
(1239-1289) і Таа (1237-1319) започаткували обряд "принесення піску" ("суна-моті") для
впорядкування території навколо храму.
Вірш, написаний за мотивами стародавньої легенди про викрадення морським драконом
дзвона з буддійського храму.
Сумо — вид національної спортивної боротьби.
Грибів збирання —
Небезпечна справа!
Щовечора холодний дощ імжить.
(1689)
За назвою старою — Цунуґа1
Осінній місяць
Журиться у небі.
(1689)
Підкинь, хаґі, маленьких пелюстків
В рожевих цяточках маленьких черепашок
В мою маленьку чарочку з саке!
(1689)
Ну що, малята!
Утікаймо разом
Від градопаду буйного цього!
(1689)
Осіння перша мряка!
Навіть мавпа,
Здається, марить про дощовичок.
(1689)
Яка печаль!
В Іронохама2 осінь
Сумнішою здається, ніж в Сума3.
(1689)
Місто Цуруґа, розташоване на узбережжі Японського моря, отримало свою сучасну назву в
епоху Вадо (708-715), а до цього часу воно називалося Цунуґа, що в перекладі з японської
означає "рогатий олень".
Іронохама — назва морського узбережжя поблизу м. Цуруґа. У вірші вона наводиться в
скороченому вигляді — "хама".
Сума — назва місцевості на узбережжі Внутрішнього Японського моря поблизу сучасного м.
Кобе.
Немов молюск, відірваний від стулок,
Услід за осінню
В Футамі1 попливу.
(1689)
Така як є!
І місяць не потрібний.
Гора Ібукі2!
(1689)
Навіщо це мені:
Чи прилетить, чи ні
На ярмарок грудневий ця ворона?
(1689)
Заради святості
Штовхається народ.
День переміщення3!
(1689)
Вже й перший сніг!
Коли ж зведуть, нарешті,
Навколо Будди-велета4 стовпи?
(1689)
Футамі — назва затоки в Ісе (преф.