Похвала глупоті - Сторінка 23

IV ст. до н.е.) — славетний грецький художник. Про дивовижну майстерність Зевксида свідчать античні джерела, а також римські копії його картин.

ЗЕВС (у римлян — Юпітер) — син Крона (звідси — Кроніон або Кронід) — верховний бог, батько богів і людей. Місце перебування Зевса — гора Олімп (Греція). При потребі він кидає блискавиці, гримить, збирає і розганяє хмари. В Давньому Римі культ Зевса злився з культом місцевого бога Юпітера — володаря всього світу. Розподіляє на землі добро і зло, встановлює суспільний лад, дає людям закони, слідкує за мораллю, дотриманням традицій і звичаїв, виконанням релігійних культів. Переносно Зевс (Юпітер) — можновладець.

ЗЕЛАНДЦІ — жителі Зеландії, приморської частини Голландії з численними островами. [298]

ЗЕЛОТИП (Зел) — син велетня Палланта і підземної річки Стікс, бог суперництва. Переносно — ревнивець, заздрісник.

ЗОДІАК (зодіакальне коло) — 12 знаків (сузір'їв) зодіаку (Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Водолій, Риба), через які протягом року проходить по небу сонце.

ІЄРОНІМ (бл. 340-420) — відомий теолог; у християнській міфології — святий. Ієронім переклав латинською мовою біблію (відома під назвою "Вульгата"). Повне зібрання його творів 1516 року видав з власними примітками Еразм.

"ІЛІАДА" — давньогрецька епічна поема про події останнього року Троянської війни (XII ст. до н.е.). Творцем її вважається Гомер (кінець IX-VIII ст. до н.е.).

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ — повне або часткове прощення гріхів у католицькій церкві, яке надавалось віруючому за гроші. Починаючи з XII ст., індульгенції видавались особливо широко і стали значним джерелом наживи католицької церкви.

ІНТЕРДИКТИ — заборона богослужіння або справляння інших релігійних обрядів. Як одна із форм покари широко застосовувалася католицькою церквою в XI-ХШ ст. Інтердикти накладались переважно папами.

ІОАНН Богослов — згідно християнської міфології, один з 12 апостолів — учнів Ісуса Христа. Йому приписують складання "Євангелія від Іоанна", "Апокаліпсиса" і 3-х послань.

ІПОЛІТ — син афінського царя Тесея. За легендою, в нього закохалась мачуха, а коли потерпіла невдачу, звела перед батьком наклеп, що Іполіт хотів збезчестити її. Іполіт вважався умілим приборкувачем коней і по смерті був перетворений на сузір'я Візничого.

ІСОКРАТ (436-338 до н.е.) — відомий афінський оратор, автор численних промов і трактатів. Услід за софістом Полікратом написав промову "Бусирід", у якій вихваляв міфічного єгипетського царя Бусиріда.

ІУДЕЇ — жителі Іудеї, місцевості на півдні Палестини. Тут, очевидно, мова йде про єврейський народ взагалі.

КАЛЛІМАХ (310-240 до н.е.) — один з найбільших давньогрецьких поетів, представник олександрійської поезії. Мав численних наслідувачів у Давній Греції та Римі.

КАМАРИНСЬКЕ БОЛОТО — назва походить від Камарини — міста на острові Сіцілії, поблизу якого було велике болото. [299]

КАНІДА-ім'я відьми, про яку згадує Горацій ("Сатири", 1,8).

КАРДИНАЛ — найвища після папи римського духовна особа в католицькій церкві. Кардиналів призначає папа, а папу вибирає колегія кардиналів.

КАРМЕЛІТИ — засновником ордену вважався в часи Еразма пророк Ілля.

КАРТУЗІАНЦІ — ченці картузіанського ордену, заснованого бл. 1084 року. Назва походить від Картузії — латинської назви долини Шартрез у Франції. Картузіанці славилися суворістю свого статуту і скромністю.

КАССІЙ Лонгін Гай (пом. 42 р. до н.е.) — військовий і політичний діяч Давнього Риму, переконаний республіканець, учасник змови (разом з Брутом) проти Цезаря. В одному з боїв, побачивши, що перемога хилиться не на його бік, покінчив життя самогубством.

КАСТОР і Поллукс — брати-близнюки, сини Зевса і Леди, з яких Кастор був смертний, а Поллукс (Полідевк) — безсмертний. Після смерті Кастора Зевс дозволив, щоб брати проводили один день на небі, другий — у підземному царстві. У Стародавньому світі їх вважали покровителями мореплавства.

КАТЕРИНА Сієнська — свята Катерина, уродженка міста Сіени в Італії (XIV ст.), засновниця жіночого ордену домініканів.

КАТОНИ — 1) Катон, Марк Порцій Старший (234-149 до н.е.) — відомий державний діяч і письменник Давнього Риму. Перебуваючи на посаді цензора, він відзначився як захисник старих, суворих римських звичаїв; 2) Катон, Марк Порцій Молодший (бл. 95— 46 pp. до н.е,) — державний діяч, активний і послідовний захисник республіканського ладу. Правнук Катона Старшого. Боровся з Цезарем. Після поразки наклав на себе руки.

КВАДРАТУРА КОЛА — задача про відшукання квадрата, рівновеликого даному колу. Спроби вирішення цієї задачі робилися ще в сиву давнину, але й досі вона залишається нерозв'язаною.

КВІНТІЛІАН Марк Фабій (бл. 35-95 н.е.) — відомий римський ритор, автор одного з найцінніших джерел по античній риториці — трактату "Про освіту оратора". Вчителем і зразком для Квінтіліана був Ціцерон. КІПР — острів у східній частині Середземного моря. Згідно давньогрецького міфу, саме на його берег зійшла Афродіта після того, як народилася з піни морської. [300] Звідси — її прізвисько Кіпріда. Острів Кіпр був давнім центром культу Афродіти.

КЛАВДІЙ — римський імператор (41-54 н.е.), хворобливий і слабкодухий, внаслідок чого влада належала фактично його дружині Агріппіні. Твір Сенеки "Огарбузнення Клавдія" — пародія на уявне обожнення Клавдія по смерті.

КЛАРА Ассізька (1193-1253) — послідовниця Франциска Ассізького, заснувала жіночий францисканський орден, відомий під назвою кларисок, свята.

КЛЕПСИДРА — водяний годинник у Стародавній Греції, який застосовували під час засідань суду для регламентація промов двох сторін.

"КНИГА ЧИСЕЛ" — четверта книга біблії, на початку якої описуються різні обчислення.

КОМО — місто в Північній Італії.

КОМПОСТЕЛЛА (повна назва: Сантьяго-де-Компостелла) — старовинне місто на північному заході Іспанії, столиця давнього королівства Галісії. За легендою, там поховано було тлінні останки апостола Якова, церковного покровителя Іспанії. Собор цього святого в Компостеллі належав до найбільш відвідуваних паломниками осередків культу християнських святих.

КОРДАК — нестримний комічний танок з непристойними рухами тіла. Бере початок у давній аттічній комедії.

КОРІНФЯНИ — жителі давньогрецького міста Корінфа, що на північному сході Пелопоннеського півострова (Греція).

КРЕЗ — цар Лідії (560-546 до н.е.) — країни на заході Малої Азії. Про його багатства ходили легенди.

КРОКОДИЛЯЧИЙ УМОВИВІД (крокодилячий силогізм) — термін середньовічної формальної логіки, один із типових парадоксів.

КРОНІОН —див. Зевс.

КСЕНОКРАТ Халкідський (бл. 460-314 до н.е.) —^ грецький філософ, учень і послідовник Платона; по смерті свого вчителя очолював Академію (339-314 pp.). Ксенократ розробляв, переважно в демонологічному напрямку, платонівську теологію.

КУМСЬКИЙ ОСЕЛ — осел з міста Куми, давньогрецької колонії на узбережжі Італії. Тут: натяк на відому байку Федра про "Осла в лев'ячій шкурі". Вислів "кумський осел" фігурував також як приказка.

КУПІДОН (Амур) —бог кохання у давньоримській міфології, ототожнювався з грецьким Еросом (Еротом). Вважався [301] сином Венери. Зображувався у вигляді юнака або хлопчика з золотими крильцями, луком та сагайдаком. Його золоті стріли, вражаючи серце людини чи бога, породжують палке кохання. Сократ розрізняв кохання небесне, ідеальне, і кохання низьке, притаманне багатьом людям.

КУРЦІЙ — мова йде, очевидно, про римлянина Марка Курція, який заради врятування вітчизни кинувся був до прірви, що утворилася в центрі Риму.

ЛАБІРИНТ — в уяві давніх греків споруда з багатьма заплутаними ходами, звідки важко знайти вихід. Найвідоміший Крітський лабіринт, збудований, за легендою, Дедалом для чудовиська Мінотавра.

ЛАЕРТ — батько Одіссея.

ЛАМІЯ — в давньогрецькій міфології осоружна стара карга — страховисько, яке пожирало дітей і живилося їхньою кров'ю (нею лякали дітей), щось на штиббаби-Яги.

ЛАМПСАК — місто в північно-східній частині Геллеспонту (Дарданелли); славилося чудовим вином. Тут, за переказом, Афродіта народила Пріапа, а тому саме Лам-псак став центром його культу.

ЛАРВИ — в давньоримській міфології: 1) злі духи; 2) душі померлих, що живуть у підземному царстві. З'являючись уночі на землю у вигляді примар, вони переслідували людей, які їх чимось образили.

ЛАТЕРАНСЬКИЙ ХРАМ — храм у Римі під іменем св. Іоанна Хрестителя. Священні сходи, які складалися із 28 сходинок у вестибюлі капелли Святая Святих, за переказом, були доставлені в Рим святою Єленою з Єрусалима як східці трибуналу, де судили Ісуса Христа.

ЛЕЛІЙ —оратор, сучасник Ціцерона, а в одному з процесів — суперник. Про нього як про великого оратора згадує Ціцерон в діалозі "Лелій, або Про дружбу".

ЛЕМУРИ — у давньоримській міфології духи померлих, привиди, тіні.

ЛЕТА — в давньогрецькій міфології річка, що протікає в підземному царстві. Попивши її води, душі померлих забували про своє земне життя.

ЛІДІЙСЬКИЙ ЦАР —див. Крез.

ЛІНКЕЙ — у давньогрецькій міфології герой, що мав незвичайно гострий зір: міг бачити навіть крізь землю.

ЛІОН — місто у Франції на річці Роні.

ЛОГОДЕЛЛА — надзвичайно умілий оратор, майстер словесних хитромудрощів. [302]

ЛУКА — один із святих християнської церкви, учень Христа. Йому приписують авторство "Євангелія від Луки" та "Діянь апостольських".

ЛУКІАН Самосатський (бл. 120-180) — славетний давньогрецький сатирик. Висміював як поганську, так і нову, християнську релігію. Еразм згадує персонажів або епізоди з таких творів Лукіана: 1) "Сновидіння, або Півень"; 2) "Похвала мусі"; 3) "Лукій, або Осел".

ЛУКРЕЦІЙ Кар Тіт (бл. 99-55 до н.е.) — відомий римський поет і філософ-матеріаліст, автор поеми "Про природу речей", в якій пропагує натурфілософію.

ЛЮТЕР Мартін (1483-1546 pp.) — німецький релігійний реформатор, засновник протестантської церкви; він заперечував культ святих.

ЛЮЦИФЕР — 1) в античні часи прізвисько багатьох богів "люцифер" означає "світлоносець"); 2) в середні віки — одне з імен диявола (сатани).

МАГ — назва жерця у Персії. Переносно — віщун, чаклун, ворожбит.

МАКСИМІЛІАН — імператор німецький в роках 1493-1529; Філіпп І, син Максиміліана, король Іспанії (1502— 1506), Карл V, син Філіппа, імператор німецький (1519-1556).

МАЛЕЙСЬКА СКЕЛЯ — мис Малея на південному узбережжі Пелопоннеського півострова в Греції, який вважався дуже небезпечним для плавання.

МАРОН —див.