Похвала глупоті - Сторінка 21

За участь у боротьбі титанів проти богів Атлант був покараний: мусив тримати на своїх плечах небо. Від його імені походять назви: Атлантичний океан, Атлас (гірське пасмо на півночі Африки), атлас (географічна карта).

АТТІК Тіт Помпоній (109-32 до н.е.) — римський багатій-епікурієць, друг Ціцерона; займався розмноженням і розповсюдженням творів своїх видатних сучасників, зокрема, Ціцерона.

АФІНА (Паллада) — дочка Зевса: вийшла в повному озброєнні з його голови, яку ударом молота (сокири) розколов Гефест. За давньогрецькими міфами, богиня мудрості, [288] наук, мистецтва, ремесел, богиня-войовниця, покровителька міста Афін. Боролася разом з богами проти гігантів і з одного з них, Палланта, зідравши шкіру, натягнула її на свій щит. Звідси прізвисько Афіна Паллада. Афіна зображувалась у вигляді суворої й величної діви в шоломі, зі списом і щитом. Постійний її атрибут — символ мудрості — сова.

АФІНИ — рабовласницьке місто-держава (поліс) у Давній Греції, основний центр грецької культури класичної епохи, священне місто богині Афіни, з іменем якої пов'язувалась назва міста.

АФРОДІТА — за одними міфами-дочка Зевса, за іншими — народилася з піни морської і вперше ступила на берег острова Кіпр. Звідси її прізвисько Кіпріда. Вічно юна давньогрецька богиня кохання і вроди. Постійний атрибут богині — чарівний пояс, в якому схована таємниця її принадності. Грецькі філософи V-VI ст. до н.е., в тому числі й Сократ, розрізняли Афродіту Пандемос (всенародну) — втілення грубого тілесного кохання і Афродіту Уранію (небесну) — втілення високого, платонічного кохання.

АХІЛЛ (Ахіллес) — син царя Пелея і морської богині Фетіди, головний грецький герой у Троянській війні. Його образ яскраво змальований Гомером в "Іліаді": Ахілл молодий, вродливий, меткий, прудкий, сильний, разом з тим запальний, насмішкуватий. Загинув од стріли Паріса, яку спрямував у єдине на його тілі вразливе місце — п'яту — бог Аполлон. Ахілл свідомо вибрав життя коротке, славне, замість довгого, бездіяльного.

АЯКС (Еант) — ім'я двох давньогрецьких героїв, що брали участь у Троянській війні. Переносно два Аякси — нерозлучні друзі. Один з них — Аякс Великий, — розгнівавшись на Одіссея за несправедливість, збожеволів і заколов себе мечем, а другий — Аякс Малий — був покараний Посейдоном за гордість і втонув у морі, повертаючись з-під Трої додому.

БАКАЛАВР — перший вчений ступінь у деяких західноєвропейських країнах. У середні віки присвоювався студентам-старшокурсникам та випускникам університетів. Бакалавр, ліценціат, доктор — вчені ступені богослов'я в порядку їх послідовності від нижчого до вищого.

БАЛЬБІН — ім'я, імовірно, запозичене в Горація "Сатири", перша книга, третя сатира).

БАТЬКО ВСІХ БОГІВ — див. Зевс. [289]

БЕГІНКИ — релігійне жіноче товариство, яке виникло в XI ст. в Нідерландах, згодом поширилось у Німеччині і Франції, члени якого зміст життя вбачали в молитвах і доброчинстві, доглядові за хворими й допомозі бідним.

БЕДА (бл. 673-735) — богослов-чернець англосаксонський, який писав латинською мовою (найважливіший твір "Церковна історія англосаксів". Похований у церкві абатства у Даремі (Дургемі) на північному сході Англії. Епітафія на його гробниці, за переказом, була написана ангелом.

БЕКОТ Тома — архієпископ Кентерберійський, глава (примас) англійської церкви з 1162 p., був убитий в Кентерберійському соборі під час богослужіння з наказу короля Генріха II, що намагався обмежити привілеї церкви й духовенства, які відстоював Тома Бекот.

БЕЛ — у вавілонській міфології один з головних і найстаріших богів; вважався засновником міста Вавілона.

БЕНЕДИКТИНЦІ — члени найстарішого в Західній Європі католицького чернечого ордену, заснованого близько 530 року Бенедиктом Нурсійським. Бенедиктинці відіграли значну роль у зміцненні католицької церкви та папства.

БЕРНАРД Клервоський (1090-1153) — церковний і політичний діяч Західної Європи релігійно-містичного спрямування. Був одним з натхненників 2-го Хрестового походу. Зарахований до числа святих 1174 року.

БЕРНАРДИНЦІ — послідовники Бернарда Клервоського, члени одної з сект католицького чернечого ордену цистерціанців, заснованого 1098 року.

БОГОРОДИЦЯ — з християнської міфології діва Марія, мати Ісуса Христа. Культ богородиці "заступниці людей" мав широке розповсюдження, особливо в католицькій церкві.

БРАБАНТЦІ — жителі Брабанту — історичної області в Пів-нічно-Західній Європі. Тепер південна її частина належить Бельгії, а північна — Нідерландам. Тут Ерзам натякає, очевидно, на голландське прислів'я: "З віком дурнішає брабантець, і чим старіший, тим тупіший голландець".

БРИГІТТИНЦІ — назва чернечого ордену, яка походить від імені святої Бригітти — покровительки Ірландії, що жила буцімто в VI ст.

БРУТ Марк Юній (85-42 до н.е.) — римський державний діяч, друг і соратник Цезаря. Заради відновлення республіканської [290] влади разом з Кассієм вчинив змову. Під час вбивства Цезаря перший нібито наніс йому удар кинджалом. Звідси вислів, приписуваний Цезарю: "І ти, Бруте!" Потерпівши поразку, Брут вкоротив собі віку. Пізніше його образ як образ палкого республіканця часто іронізувався.

БУДЕЙ — латинізована форма прізвища французького вченого-гуманіста Гільома Бюде (1467-1540рр.), засновника класичної філології у Франції, друга Еразма; мова тут про його твір в галузі нумізматики "Про ас" (ас — римська мідна монета), в якій він досліджував грошову систему Стародавнього Риму.

БУЛЛА-грамота, постанова або розпорядження папи римського.

БУСИРІД — син морського бога Посейдона, міфічний цар Єгипту. Віщун Фрасій напророчив, що нещастя, яке спіткало Єгипет, припиниться, коли Бусирід приноситиме в жертву по чужинцю на рік. Першим був убитий сам Фрасій, а потім — усі, хто прибував до Єгипту з чужих країв. Самого Бусиріда умертвив Геракл.

ВАВІЛОН — давнє місто в північній частині Дворіччя на березі Євфрату. Мав могутні оборонні укріплення: був оточений трьома рядами стін зі сторожовими вежами на них. Довгий час Вавілон славився як найбільший культурний центр всієї Передньої Азії.

ВАВІЛОНСЬКА вежа — прадавній вавілонський міф, пізніше у переробленому вигляді введений у Біблію, розповідає про спорудження після потопу "стовпа" (стовпотворіння) — вежі "висотою до небес". Будівництво йшло успішно, але розгніваний людським зухвальством Бог переплутав мови будівельників так, що вони перестали розуміти один одного й будувати, внаслідок чого вежа розвалилася.

ВАРВАРА — одна з найпопулярніших святих у християнській церкві.

ВАРФОЛОМІЙ — у християнській міфології один з 12 апостолів Христа.

ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ (330-379) — християнський церковний діяч, святий, один із стовпів православної церкви. Еразм протиставляє його як "отця церкви" середньовічним схоластам.

ВЕЙОВІС — давньоримський бог помсти. Його приймали часом то за Аполлона, то за "мстивого" Юпітера.

ВЕНЕРА — богиня кохання в римській міфології. Те ж саме, що Афродіта в даньогрецькій. [291]

ВЕРГІЛІЙ Публій Марон (70-19 до н.е.) — славетний римський поет, автор поеми "Енеща". Його творчість стала зразком епічної поезії для багатьох поколінь поетів Західної Європи. Здавна Вергілієві приписувались дві жартівливі поеми, на які й натякає Еразм.

ВЕСТАЛКИ — жриці храму Вести, богині домашнього вогнища в Стародавньому Римі. Вони давали обітницю дотримувати цноту.

ВІЛЬЯМ ВОРХЕМ (Уільям Уорхем) (бл. 1460-1532) — архієпископ Кентерберійський, лорд-хранитель печатки, згодом лорд-канцлер, був другом і покровителем Еразма.

ВУЛКАН — у римській міфології бог вогню й ковальського ремесла.

ГАЛЛИ — давні кельтські племена, що в VI-V ст. до н.е. населяли Галлію — територію сучасних країн Франції, Швейцарії та Бельгії.

ГАНІМЕД — син дарданського царя Троя, вродливий, якого викрав орел Зевса на небо. Там він став підчашим на учтах богів.

ГАРПАЛ і Несторій — штучні імена: ім'я Гарпал утворене від грецького "harpazo" — "грабувати"; Несторій — від імені гомерівського Нестора, найстарішого учасника Троянської війни, мудрого старця, досвідченого порадника.

ГАРПІЇ — богині вихору, крилаті страховища з жіночими головами, які хапали й викрадали людей. В переносному розумінні гарпія — лиха жінка.

ГАРПОКРАТ — давньоєгипетський бог, зображувався малям з пальцем біля рота. Давні греки, а потім римляни витлумачували це як ознаку мовчанки, а тому Гарпократ в античній міфології став богом мовчання.

ГЕЛІКОН — гора в Беотії (Середня Греція), на якій, як гадали давні греки, жили музи. Переносно: Гелікон — місце поетичного натхнення.

ГЕНІЙ — дух-заступник окремих людей або речей у давньоримській міфології. Пізніше — добрий або злий дух взагалі. В церковних письменників — злий дух. Тепер: 1) найвищий ступінь таланту; 2) найвищою мірою обдарована людина.

ГЕОРГІЙ Побідоносець — один із святих християнської церкви. Легенда розповідає про його чудесну перемогу над драконом. Пізніше він став заступником рицарів. У Давній Русі образ Георгія Побідоносця знаходимо на [292] княжих і царських гербах. Зображувався завжди верхи на коні. Георгія Еразм називає Гераклом, за його силу і славу.

ГЕОРГІЙ-ГЕРАКЛ — див. Георгій.

ГЕРАКЛ (Геркулес) — за давньогрецькою міфологією син Зевса, один з найпопулярніших грецьких героїв; здійснив 12 подвигів, які оспівувалися в піснях.

ГЕРЕННІЙ — давньоримський ритор, про якого згадується в анонімному творі під назвою "Риторика до Гереннія", написаному десь після 89 року. Твір помилково приписувався Ціцеронові, а тому зберігся серед його творів.

ГЕРМОГЕН Тігелій — відомий у свій час музика і співак. Про нього як сучасника згадує Горацій "Сатири", І, ІII, 129).

ГЕСІОД — грецький поет VIII-VII ст. до н.е. Створив дві великі поеми: "Труди і дні" і "Теогонія" "Родовід богів).

ГЕФЕСТ — син Зевса, бог вогню і ковальського ремесла в давньогрецькій міфології. Народився кульгавим. На прохання Зевса він розсік йому ударом молота голову, і звідти вийшла в повному озброєнні Афіна.

ГІГАНТИ — споріднені з богами й циклопами велетні, сини Геї-Землі й Урана-Неба. Давньогрецькі міфи часто ототожнювали гігантів з титанами, а тому водночас із міфом про боротьбу олімпійських богів і титанів існував міф про боротьбу богів з гігантами.

ГІМНОПОДІЙ — танок, який виконувався босоніж.

ГЛАВК — молодший брат Платона, автор низки діалогів, жоден з яких до нас не дійшов.