Похвала глупоті - Сторінка 26

Стікс античні люди уявляли у вигляді річки або заболоченого озера.

СТОЇКИ — представники одної з головних течій в античній філософії — стоїцизму, що виникла в кінці IV ст. до н.е. Проповідували фаталізм, повну підкору людини долі, відмову од усіх людських пристрастей та почуттів і підпорядкування їх розумові, — риси, що вплинули на формування християнської релігії. Ідеал стоїків — мужність, здатність протистояти життєвим знегодам.

СТОЇЧНІ ЕНТИМЕМИ — ентимеми, притаманні стоїкам.

СТОЇЧНІ ЖАБИ — глузливий епітет стоїків.

СТОЛА — у стародавніх римлян жіноча шата, у пізні століття античності вбрання жерців, Еразм уживає це слово в значенні "священича риза".

СУБСТАНЦІЯ — вічна й незамінна сутність, першооснова всіх речей. Вже в античній філософії нараховували 4 земних субстанції (воду, вогонь, землю, повітря) і п'яту (квінтесенцію) — основний елемент небесних тіл. Така ж думка побутувала і в середні віки.

СЦІПІОНИ — одне з відгалужень патриціанського роду Кор-нелїїв у Давньому Римі. Найбільш відомими його [313] представниками були: 1) Публій Корнелій Сціпіон Африканський Старший (бл. 235-183дон.е.) —полководець у 2-й Пунічній війні, переможець Ганнібала (202 р. до н.е.); 2) Луцій Корнелій Сціпіон Азійський — переможець селевкідського царя Антіоха III; 3) Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Африканський Молодший (бл. 185-129 до н.е.) — полководець, захопив і зруйнував Карфаген 146 р. до н.е.

ТАЛЕС (Фалес) Мілетський (бл. 624-547 до н.е.) — грецький філософ, родоначальник античної матеріалістичної філософії; один із семи грецьких мудреців.

ТАНТАЛ — син Зевса, батько Ніоби, цар Аргосу (Греція). За вчинені злочини був покараний богами: стояв у підземному царстві по шию в воді, але не міг втамувати спраги, — як тільки нагинався, щоб напитися, вода відступала; Тантал постійно страждав і від голоду, але гілки зі стиглими плодами, що звисали над ним, відхилялися, як тільки він простягав до них руку. Звідси вислів "танталові муки".

ТАРЕНТ — давньогрецька колонія в Італії. Заснована у VIII ст. до н.е. спартанцями, в 272 р. до н.е. захоплена римлянами. 125 року до н.е. на території Таренту виникла римська колонія Нептунія.

ТАРТАР — за грецькою міфологією, найглибша безодня в підземному царстві, країні померлих, місце кари злочинців.

ТАХО (Тежу) — ріка на Піренейському півострові. Про її золотий пісок згадують античні автори.

ТЕВТ (Тот) — єгипетський бог місяця, винахідник писемності й наук, зокрема математики та астрономії.

ТЕЛЕМАХ — син Одіссея, давньогрецького героя, учасника Троянської війни, один із головних персонажів Гоме-рової поеми "Одіссея".

ТЕНЕДОСЬКА ДВОЛЕЗА СОКИРА зроблена на острові Тенедос, що в Егейському морі, неподалік від Трої.

ТЕОФРАСТ (Феофраст, 372-287 до н.е.) — грецький філософ і дослідник природи, автор "Підручника риторики", учень Арістотеля.

ТЕРСІТ (Ферсіт) — учасник Троянської війни. В "Іліаді" Гомера зображений потворним, зухвалим, язикатим.

ТЕТРАГРАМА ІУДЕЇВ — чотири єврейські літери, що складають один з десяти епітетів бога Ягве, — в перекладі можуть означати "невиразний". [314]

ТИТАНИ — діти Урана-Неба та Геї-Землі, в давньогрецькій міфології — велетні. Воювали з олімпійськими богами, але були переможені Зевсом і скинуті до підземного царства — Тартару.

ТІМОН (V ст. до н.е.) — афінський багатій. Зненавидівши людей, усамітнився. Його ім'я стало називним для людиноненависників ще в античні часи.

ТІМОТЕЙ (Тімофей) — афінський полководець IV ст. до н.е. (пом. 354 р. до н.е.); уславився обережністю, хоробрістю, передбачливістю.

ТІТОН (Тіфон) — у давньогрецькій міфології чоловік богині світанку Еос, яка випросила для нього в Зевса безсмертя, але забула випросити й вічної молодості. Тому Тітон із часом перетворився на старезного діда. В тексті Глупота переплутала кілька міфів.

ТІФОН — див. Тітон.

ТОМА (Фома) Аквінський (1225-1274) — італійський філософ, найвидатніший представник середньовічної схоластики; пристосував філософію Арістотеля до потреб церкви. Вчення Томи стало офіційною філософією католицизму.

ТОМІСТИ — послідовники Томи Аквінського.

ТОМАС МОР — див. Мор.

ТРАСІМАХ (Фразімах) — грецький філософ-софіт (V ст. до н.е.) родом із Халкедону. Ціцерон хвалив його стиль, зокрема, ритміку.

ТРЕТАНЕЛО — танок, що супроводжувався голосом.

ТРИНІЖОК АПОЛЛОНА — див. Аполлон.

ТРИРЕМА — римське судно з трьома рядами весел.

ТРІУМФ — у Давньому Римі вища нагорода полководцю, що полягала у врочистій церемонії вступу полководця з військом до столиці після особливо успішної війни.

ТРОПОЛОГІЧНО — в переносному значенні: образно (мовлене) .

ТРОФОНІЄВА ПЕЧЕРА — оракул Зевса (названа по імені Трофонія, легендарного будівника храму Аполлона в Дельфах). Печера, в якій він був похований, стала відомою, завдяки оракулу: ті, хто вислуховував його, на все життя ставали сумними. За легендою, Трофоній разом з братом Агамедом побудував храм Аполлона в Дельфах, а також скарбницю для царя Беотії (область у Цетральній Греції), залишаючи лише їм відомий таємний прохід, щоб викрасти скарб. Коли під час викрадання скарбу Агамед попав у пастку, Трофоній [315] відрубав братові голову, щоб той не видав його. За це земля в покару поглинула його. На цьому місці утворилась печера з оракулом Трофонія.

ТУЛЛІЙ — див. Ціцерон.

ТУЛУЗЬКЕ ЗОЛОТО. Як розповідає Авл Гелій (III, 9,7), усі, хто одержав частку золота, награбованого в храмах міста Тулузи (Галлія), закінчили життя нещасливо. Переносно: тулузьке золото — неміцне, химерне щастя.

ТУСК, Фуск, Берр — латинізовані родові прізвища лицарів, які вбивали Фому Кентерберійського. Були це: Уільям де Трасі, Реджінальд Фіцурс, Річард де Бретон і Хюгон де Морвіль (останнього Еразм не називає).

УІЛЬЯМ Уорхем — див. Вільям Ворхем.

УЛІСС — див. Одіссей.

УНІВЕРСАЛІ! — філософський термін для позначання загальних понять. Широко вживався в середньовічній філософії і був каменем спотикання у боротьбі номіналістів та реалістів.

ФАБІЙ —див. Квінтіліан.

ФАВОРИН (бл. 85-150) — грецький ритор і філософ-стоїк родом з Арелате (Галлія).

ФАЛАРІД (VI ст. до н.е.) — жорстокий тиран з острова Сіцілії. Про нього писав Лукіан.

ФАЛЕС — див. Талес.

ФАОН — за давньогрецьким міфом, вродливий юнак, улюбленець Афродіти, яка його омолодила. Існувала легенда про нерозділене кохання до Фаона Сапфо, через яке вона скінчила життя самогубством.

ФЕАКИ — міфічний народ, який жив щасливим, безтурботним життям. Про феаків розповідає Гомер в "Одіссеї" (пісні VI-VIII). Пізніше "феак" набрало значення: товстун, пестун, ледар.

ФЕБ — див. Аполлон.

ФЕБРА — в давньоримській міфології богиня пропасниці, лихоманки.

ФЕМІСТОКЛ (бл. 525 — бл. 460 до н.е.) — грецький державний діяч і полководець, вождь рабовласницької демократії в Афінах. Переможець у морській битві коло о-ва Саламіна 480 р. до н.е., де розгромив величезний флот персів. У 471 р. до н.е. був засуджений народними зборами до вигнання. ФЕРСІТ — див. Терсіт. ФЕСТ — місто на південному узбережжі острова Кріт. [316]

ФЕЦІАЛИ — жрецька колегія у Стародавньому Римі, до обов'язків якої належало відправляти обряди, зв'язані з міжнародним правом. Вони оголошували війну, укладали мир, входили до складу посольств.

ФЛОРА — у давньоримській міфології богиня квітів і весни. Пізніше ім'ям Флори стали називати всю сукупність рослин. Зображувалась богиня у вигляді юної, вродливої дівчини з квітами.

ФОМА — див. Тома.

ФОРУМ — майдан у містах Римської держави, на якому відбувались народні збори, ярмарки. Римський форум містився біля підніжжя Капітолію і Палатинського пагорбу, мав загальнодержавне значення.

ФРАНЦИСК Ассізький — італійський богослов, засновник ордену францисканців, або міноритів.

ФУРІЇ — в давньоримській міфології богині помсти. Ототожнювалися з грецькими ериніями. Переносно фурія — розлючена, сварлива жінка. їх зображали старими, сивими жінками в чорному платті з лютим поглядом та зміями у волоссі, змії обвивають їхні тулуби, повзуть по плечах або шиплять у руках богинь.

ХАЛДЕЙЦІ (халдеї) — племена, що утворили разом з підкореними народами Нововавілонське царство (VI ст. до н.е.). Халдейців вважали винахідниками магії та астрології.

ХАОС — у давньогрецькій міфології безмежний простір, який породив Гею-Землю, Ероса-Кохання та ін.

ХАРОН — міфічний човняр похилого віку, що перевозив душі померлих через річки підземного царства.

ХЕРУВИМСЬКИЙ — ангельський, подібний до ангела.

ХІРОН — у давньогрецькій міфології мудрий кентавр, вихователь багатьох грецьких героїв, зокрема Ахілла. Добровільно передав своє безсмертя Прометеєві. По смерті перетворений в сузір'я Стрільця.

ХРЕСТОНОСЦІ — німецький лицарський орден, заснований під час хрестових походів у XIII ст.

ХРИСТОС Ісус — у християнській міфології засновник християнства; нібито помер, розіп'ятий на хресті, а потім воскрес і піднявся на небо. Від його умовного народження ведеться нове літочислення (нова ера).

ХРИСТОФОР — святий православної й католицької церкви. До нього звертались у випадку заразної хвороби. Христофор Святий вважався захисником від раптової смерті. [317]

ХРІЗІПП (бл. 280-205 до н.е.) — грецький філософ, головний представник стоїцизму, глава афінської Стої; був дотепним і вмілим діалектиком.

ХРІЗОСТОМ (Златоуст) Іоанн (347-407) — християнський проповідник, один з отців церкви, святий.

ЦЕЗАР Гай Юлій (100-44 до н.е.) — видатний державний діяч, полководець і письменник Давнього Риму. Убитий внаслідок змови Брутом і Кассієм.

ЦІРЦЕЯ (Кірка) — в давньогрецькій міфології могутня чаклунка, дочка бога сонця Геліоса; персонаж багатьох міфів. Гомер, зокрема, розповідає про те, як Цірцея перетворила супутників Одіссея на свиней, а його самого протягом року тримала біля себе.

ЦІЦЕРОН Марк Туллій (106-43 до н.е.) — видатний римський оратор, державний діяч, письменник, адвокат. Промови Ціцерона вважалися зразком ораторського мистецтва.

ЧОТИРИ ОСНОВИ — чотири першооснови всього сущого. В античній та схоластичній філософії це: вода, земля, вогонь, повітря.

ШАРТРЕЗ — див. картузіанці.

ЮВЕНАЛ Децій Юній (бл.60 — після 127) — римський поет-сатирик; викривав розбещеність панівних класів тогочасного суспільства.

ЮНОНА — в даньоримській міфології богиня — охоронниця жінок, дружина Юпітера.