Поліцейський робот - Сторінка 4

Ми йдемо.

Як і кожен хороший поліцейський, він не задавав питань.

Виходячи, я замкнув двері і віддав йому ключ.

— Бери. Цілком імовірно, що надвечір, окрім тебе, інших поліцейських у Найнпорті не буде.

Я їхав до будинку Китайця Джо якомога повільніше. Намагався знайти інший вихід із становища. Його не було. Убивство відбулося, і притягати до відповідальності треба було саме Китайця Джо. А для цього необхідно було його заарештувати.

Задля перестороги я зупинився за рогом і коротко проінструктував Неда.

— Ця комбінація бару і злодійського кубла є виключною власністю того, кого ми називаємо Китайцем Джо, доки ти не скажеш мені, хто він насправді. З мене досить, набридло! Нам треба відшукати Джо і передати його в руки правосуддя. Ясно?

— Ясно, — сухуватим професорським тоном відповів Нед. — Та чи не простіше було б арештувати його зараз, коли він від'їжджає од будинку он у тій машині, а не чекати на його повернення?

Машина мчала бічною вулицею зі швидкістю шістдесят миль за годину. Коли вона проїздила повз нас, я побачив Джо, який сидів на задньому сидінні.

— Зупини їх! — закричав я головним чином самому собі, бо сидів за кермом. Я водночас натиснув на акселератор і рвонув важіль перемикання швидкостей, та пуття від цього не було ніякого.

Зупинив їх Нед. Крик мій пролунав як наказ. Нед висунув голову назовні, і я зразу зрозумів, чому більша частина приладів змонтована у нього в тулубі. Напевно, і мозок теж. У голові, ясна річ, залишалося мало місця, раз там була схована така гармата.

Сімдесятиміліметрова безвідмовна гармата. Пластинка, що прикривала те місце, де в людей буває ніс, ковзнула вбік, і показалося велике жерло. Здорово зроблено, якщо подумати. Точно між очима, щоби було зручніше цілитися. Гармату вміщено високо, лазити за нею не треба.

Бум! Бум! Я ледве не оглух. Певна річ, Нед був відмінним стрільцем — я теж був би відмінним, якби мав обчислювальну машину замість мозку. Він продірявив задні скати, і машина, зашльопавши по бруку, зупинилася. Я повільно вибирався назовні, а Нед рвонув уперед із спринтерською швидкістю.

Цим разом вони навіть не пробували тікати. Залишки їхньої мужності випарувалися, коли вони побачили між очима в Неда димне жерло гармати. роботи акуратні щодо цього, і, треба гадати, він навмисно не прибрав усередину гармату. Видно, в них у школі роботів вивчають психологію.

В машині сиділо троє чоловіків, і всі вони задрал и руки вгору, як у останньому кадрі ковбойського фільму. Підлога машини була поспіль уставлена валізками.

Опору ніхто не вчинив.

Китаєць Джо тільки забурчав, коли Нед сказав мені, що справжнє ім'я Джо — Стентін і що на Ельмірі його ждуть не діждуться, аби посадовити на електричний стілець. Я обіцяв Джо-Стентінові, що матиму задоволення доставити його на місце в той же день. Хай він і не пробує ухилитися від покарання за допомогою місцевих властей. А тих двох судитимуть у Канал-сіті.

День був дуже клопітний.

Відтоді настав спокій. Біллі виписався з лікарні і носить мої сержантські нашивки. Навіть Фетс повернувся, хоча тепер він час від часу тверезий і уникає зустрічатися зі мною поглядом. Справ у нас мало, бо місто наше стало не лише тихим, але й чесним.

Ночами Нед патрулює місто, а вдень працює в лабораторії і підшиває папери. Можливо, це не за правилами, але Неду, здається, все одно. Він замазав усі кульові подряпини і без упину начищає значок. Не знаю, чи може бути щасливим робот, але Нед, видно, щасливий.

Можу заприсягтися, що іноді він щось мугикає собі під ніс. Але, напевно, це шумлять мотори та інші механізми.

Якщо замислитися, то ми, мабуть, створили прецедент, зробивши робота повноправним поліцейським. Із заводу ще ніхто не приїздив, і я не знаю, перші ми чи ні.

Скажу ще дещо. Я не збираюся залишатися навічно в цьому зачуханому містечку. Підшукую нову службу, я вже написав декому.

Тому дехто буде дуже здивований, дізнавшися, хто буде їхнім новим начальником поліції після мого від'їзду.

З англійської переклала ВАЛЕРІЯ ЧВАНОВА

Березіль. 1995. № 5-6.С.121-136