Полювання Каа - Сторінка 5
- Редьярд Кіплінг -Сидіть тихо і дивіться!
Він разів зо три згорнувся у велике подвійне і потрійне кільце, хитаючи головою справа наліво. Потім почав вигинатися на місці, звиваючи своє тіло у петлі, вісімки і плавні, розпливчасті трикутники, що оберталися на квадрати й п'ятибічні фігури, і згортався у клубок, не спиняючись, проте без поспіху, і ні на мить не припиняв своєї тихої гудливої пісні. Темрява все густішала, і врешті решт уже не видно було, як згортається й випростується Каа, було тільки чутно, як шурхотить його шкіра.
Балу і Багіра наче скам'яніли, нашорошились і тихо гарчали, а Мауглі зачудовано дивився на Каа.
– Бандар логи, – пролунав нарешті голос удава, – можете ви ворухнути рукою чи ногою без мого наказу? Кажіть.
– Без твого наказу ми не можемо ворухнути ні рукою, ні ногою, Каа!
– Гаразд! Підійдіть на крок до мене!
Мавпи безвільно посунули наперед, і Балу з Багірою мимохіть зробили те саме укупі.
– Ближче! – просичав Каа.
Мавпи знову ступили вперед.
Мауглі поклав руки на плечі Багіри і Балу, і обоє здригнулися, наче прокинувшись.
– Не прибирай руки, – прошепотіла Багіра, – а то я зараз… ох, піду до Каа!
– Це ж просто старий Каа вигинається в пилюці, – сказав Мауглі. – Ходімо звідси.
І всі троє прослизнули крізь провалля в стіні й подалися у джунглі.
– Ху у! – зітхнув старий Балу, коли вони знов опинилися в лісі. – Більше ніколи не проситиму допомоги в Каа! – І він знову здригнувся всім тілом.
– Каа знає більше, ніж ми, – усе ще тремтіла Багіра. – Ще мить, і я б посунула просто до нього в пащеку.
– Дехто втрапить туди раніше, ніж зійде місяць, – сказав Балу. – Каа матиме добру поживу.
– Що ж усе це значить? – спитав Мауглі, бо він ніколи не чув про зміїні чари. – Я бачив просто велику змію, яка не знати чого метлялася по землі, аж поки стемніло. І ніс у Каа був розбитий. Ха ха!
– Мауглі, – суворо мовила Багіра, – він розбив ніс заради тебе, так само як мої вуха, боки й лапи, і плечі і шия Балу були підставлені заради тебе. Ще багато днів Балу і Багірі буде важко полювати.
– То пусте, – сказав Балу. – Головне – що малий знову з нами!
– Так, але ми за це дорого заплатили: ми поранені, згаяли чимало часу, пропустили полювання. Ми заплатили не тільки власною шкурою – у мене вся спина вискубана! – але й честю. Не забувай, мені – чорній пантері – довелося кликати на допомогу Каа, і ми з Балу очманіли, мов дурні дітлахи, побачивши Танок Голоду. І все через те, що ти знався з Бандар логами!
– Це правда, усе правда, – сказав Мауглі засмучено. – Я повівся кепсько, і мені дуже соромно.
– Мф ф! Що сказано в Законі Джунглів, Балу?
Балу аж ніяк не бажав нових неприємностей для Мауглі, але Закон – то річ серйозна, і він пробурчав:
– Каяття не знімає покари. Тільки пам'ятай, Багіро, він ще малий!
– Про це я не забуду! Але він накоїв дурниць, і його треба скарати. Що ти на це скажеш, Мауглі?
– Нічого! Я завинив. А ви обоє поранені. Це буде справедливо.
Багіра дала йому з півдюжини стусанів – на думку пантери, зовсім легеньких (бо вони б не розбудили її власне дитинча), але для семирічного хлопця то була тяжка покара, якої будь хто був би радий спекатися. Коли все скінчилося, Мауглі чхнув і, не сказавши й слова, звівся на ноги.
– А тепер, – сказала Багіра, – сідай мені на спину, Малий Брате, і ми рушимо додому.
Одна з переваг Закону Джунглів – це те, що після покарання минають усі чвари. Згодом уже ніхто ні на кого не ображається.
Мауглі поклав голову на спину Багіри і заснув так міцно, що не прокинувся навіть тоді, коли його опустили на землю в рідній печері.
Пісня Бандар-логів
Гей, помчимо від землі аж до неба!
Місяць нам світить, а сонця й не треба!
Видно нам все, як удень, серед ночі.
Дурень, хто з нами водитись не хоче!
Сила та спритність яка в наших рук,
Хвіст виграє, мов натягнутий лук!
Знайте, життя – то забава проста
В того, хто має чіпкого хвоста!
Знаємо ми сто одну мудру річ.
Скільки ми робимо діла за ніч!
Разом ідуть в нас і діло, і слово.
Ми не мудруємо: раз – і готово!
Кожен із нас – то великий мудрець:
Тільки подумав – і справі кінець!
Знайте, життя – то забава проста
В того, хто має чіпкого хвоста!
Досить нам вчути півслова, півзвуку –
Ми їх собі беремо за науку.
Птах заспіває, кажан запищить –
Ми їхню мову вчимо в одну мить!
Хоч по тигрячому, хоч по людському –
Всюди говоримо ми, як удома!
Знайте, життя – то забава проста
В того, хто має чіпкого хвоста!
Ми найкращі в цьому світі,
Ми мчимо у верховітті,
І ніхто не спинить наш веселий біг.
Хай усі сміються з нас,
Та заждіть, настане час –
І в джунглях ми прославимось навік!