Прометей закутий - Сторінка 3

- Есхіл -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

від жалю тремтимо,
540] Зрячи в лютих без ліку муках тебе...
Зевса-бо не боячись,
Ти свавільно смертних шануєш, о Прометей!
Строфа 2
Сподівайся подяки невдячної,
545] Друже! Поміч яка,
Порятунок який — від тих недовгоденних!
Чи не знав ти — безсиллям кволим, наче мрія,
Рід сліпий людства бездольного спутано.
550] Смертних водіння ніколи
Вічного ладу не зрушить —
Волі Зевса не здолає.
Антистрофа 2
Від недолі твоєї ми навчені
Цього, о Прометей.
555] Чи такими тебе піснями всі вітали
Ми навколо купелі шлюбної і ложа
В світлий час радості — втіхи весільної,
В час, як, дарами схиливши, [44]
Нашу сестру Гесіону
За свою ти взяв дружину?
Вбігає божевільна Іо, — в неї на лобі коров'ячі роги.
ІО
Що за край? Що за люди? І хто це стоїть,
Обмаяний бурями; в Путах міцних
На скелі стрімчастій? За злочин який
Він терпить цю кару? Повідай, куди
565] Я, нещасна, тепер заблукала?
А-а-а!
Знов овід цей жалить мене, бездольну,
Жахає знов пастух тисячоокий —
Аргоса привид, сина Землі!
570] Зором лукавий — мчить по світах,
Його земля й по смерті не приймає.
І, знедолену, мене гонить він,
Схудлу з голоду, понад рінь морську!
Строфа
575] Десь дуда гуде восколіплена,
Смутен сон навіваючи...
Ой куди, куди та й завів мене
Блукань довгий шлях?
І за що, Кроніде, за який гріх
На мене наслав ти оцих мук гіркий біль?
О-ой!..
580] І, оводом жахаючи,
Нещасну діву мучиш божевільну?..
Попали вогнем, під землею скрий,
Морським звірам дай
Мене в поживу, о царю, благань
Не зневаж моїх!
Доволі я блуканнями
Намучилась, а як із муки вимкнути —
І досі я не знаю.
Почуй діви-телиці жальний зойк!
ПРОМЕТЕЙ
Як не почути гнаної злим оводом
590] Іпаха доньки, що, опікши Зевсові
Коханням серце, Гери гнів накликала
І от — блукає гонами безкраїми. [45]
ІО
Антистрофа
Звідки батькове ім'я знаєш ти?
Хто ж ти сам, безталаннику,
595] Що біду мою оповів мені,
Безталанниці?
Назвав ти недугу, що велінням
Богівським жалить-сушить мій мозок весь час.
О-ой!..
600] І скоками шаленими
Сюди я в муках голоду примчала,
Гнана ревністю Гери гнівної.
Чи страждає хто,
О нещасливий, так, як мучусь я?
Та скажи мені,
605] Що далі перетерпіти
Я ще повинна,— ліками цілющими
Порадь мене, як знаєш.
Озвись! Діві блуденній скажи все,
ПРОМЕТЕЙ
Все розповім я, що почути хочеш ти,
610] В прості слова загадок не вплітаючи,
Як личить перед другом відкривать уста,-
Вогнеподавця Прометея бачиш ти.
О ти, що смертним спільну користь виявив,
Бездольний Прометею, за що терпиш так?
ПРОМЕТЕЙ
916 Над муками своїми щойно плакав я.
ІО
Тож і для мене ласки не відмовиш ти?
ПРОМЕТЕЙ
Спитай — якої, і про все дізнаєшся.
ІО
Скажи, хто до бескету прикував тебе?
ПРОМЕТЕЙ
Веління Зевса, а рука Гефестова. [46]
ІО
620] А за який ти злочин терпиш кару цю?
ПРОМЕТЕЙ
І того досить, що тобі вже мовив я.
ІО
Скажи одно лиш: чи коли настане край
. Блукань оцих для мене, нещасливої?
ПРОМЕТЕЙ
Не знати цього краще, ніж довідатись.
ІО
625] О, не ховай, що маю-перетерпіти!
ПРОМЕТЕЙ
Тобі цієї не відмовлю послуги.
ІО
Чому ж із відповіддю ти загаявся?
ПРОМЕТЕЙ
Я б рад, та дух боюся твій стривожити.
ІО
Не дбай про мене більше, аніж я сама.
ПРОМЕТЕЙ
630] Сама ти побажала — ну, то вислухай.
ХОР
Стривай! Частина втіхи хай дістанеться
. І нам. Раніш довідаймось од неї ми,
Як саме ця недуга з нею сталася,
Від тебе ж хай почує про кінець біди.
ПРОМЕТЕЙ
635] Іо, вчинити ласку їм повинна ти,
Вони ж до того й сестри твому батькові.
Тож радісно і плакать, і жалітися
На долю перед тими, хто, вчуваючи
Жалі твої, сльозами й сам умиється.
ІО
640] Не знаю, як вас можна не послухати, —
Про все ви в простій повісті почуєте,
Дарма що я крізь сльози повідатиму
Про бурю богонаслану й спотворення [47]
Мені, нещасній, і людського образу.
645] Не раз у пітьмі ночі сонні видива,
Світлицею витаючи дівочою,
Мені шептали: "О щаслива дівчино,
Пощо дівуєш довго? Шлюб величний ти
Могла б узяти, сам-бо Зевс — опалений
680] Жаги стрілою і Кіпріди радощі
З тобою хтів би розділить. Божистого
Не відкидайся ложа,— до Лернейських лук,
Де батькові кошари і стада, приходь
Очей жадобу вдовольнити Зевсові".
655] Щоночі цими снами опанована,
Я мучилась, нещасна, доки батькові-
Розповіла я про вночішні видива.
Провісників в Додону і до Піфії
Він посилав численних, щоб довідались,
660] Як словом чи ділами догодить богам.
Вони вертались і в неясних висловах
Двозначну, темну відповідь приносили.
Діждав Інах ясної врешті провісті:
Було йому виразно оповіщено —
665] Мене із дому і з вітчизни вигнати,
Щоб безнастанно по світах блукала я,
А не схотів би, то вогниста блискавка
Спаде від Зевса і попалить рід увесь.
Провіщенню Локсієвому вірячи,
670] Отець мій з хати рідної прогнав мене.
Обом було нам важко, але Зевсова
Узда його до того приневолила.
І враз я розум і подобу втратила
Й, жалистим гнана оводом, як бачите —
675] Рогата — мчала скоками шаленими
До джерела Керхнеї добропитної,
До пагір Лернських, і землепароджений
Пастух, гнівоневтомний Аргос гнав мене
І скрізь очима стежив незліченними.
680] Життя від нього нагла відібрала смерть,
Мене, ж і далі, жалену злим оводом,
Цей з краю в край ганяє божественний бич.
Ти чув усе. Скажи, як можеш, чим моє
Скінчиться лихо. Та, в біді жаліючи,
685] Мене словами не втішай облудними,-
Нещиру мову слухать — то найгірший біль. [43]

Тренос
ХОР
Ой годі, годі, зупинись!
Та ніколи-бо й не гадали ми,
Що нам слух торкне дивна мова ця
690] І нестерпучих, непосильних мук оцих
Жахний глум-ганьба
Дволезим вістрям пройме душу нам!
Ой доле, доленько...
695] Іо нещастя трепетом поймає нас!
ПРОМЕТЕЙ
Зарано, повні страху, ви ридаєте,-
Заждіть, і до останку все почуєте.
ХОР
То говори,— стражденникам так радісно
Кінця скорботи наперед дізнатися.
ПРОМЕТЕЙ
700] Вас вдовольнив я радо в попередньому
Бажанні — пожадали-бо довідатись
Від неї ви самої про біду її.
Послухайте ж, які Страждання дівчина
Бід гніву Гери має перетерпіти.
705] А ти, дитя Інахове, слова мої
Складай у серці, щоб блуканням знати край.
Йди на схід сонця крізь поля неорані
І дійдеш до кочів'я Скіфів. В плетених
Наметах, на колесах вік живуть вони
710] На вольній волі, всі далекосяглими
Озброєні стрілами. Не підходь до них,
Але направ над берегом ступні свої,
Де стогне море під стрімкими скелями.
Ліворуч там Халіби-ковалі живуть,
715] їх стережися,— дикі, негостинливі
Вони. Йди далі до ріки Напасниці,
Непомилково названої так,— її
Не переходь, неперехідну, поки аж
Хребта Кавказу дійдеш височенного,-
720] 3 його вершин бурхливий рине струмінь цей.
Сусідні зорям перейшовши бескети, [49]
Іди на південь і ватаги здибаєш
Дів-амазонок, що мужів ненавидять,-
При Термодонті й Теміскірі їх житло, —
725] Де кораблі жахає Салмідеської
Затоки паща — мореплавців мачуха.
Ті амазонки радо проведуть тебе,
І дійдеш ти до Істму Кімерійського —
Тісних воріт приморських. Далі сміливо
730] Протоку Меотійську перепливеш ти,
І славна в людях пам'ять переправі цій
Зостанеться,— в честь тебе називатимуть
її — Боспор. Європи ґрунт покинувши,
На суходіл Азійський ти дістанешся.
735] Що ж, цар богів — чи не до всіх однаково
Жорстокий? Зажадавши бог із смертною
, З'єднати ложе, на блукання сам її
Прирік він. І гіркого ж ти, о дівчино,
На шлюб собі спіткала нареченого!
740] Все, що від мене чула ти сьогодні тут,
Я не назвав би навіть передмовою.
ІО
Ой леле, леле...
ПРОМЕТЕЙ
З болючим зойком знову застогнала ти!
Що ж буде, як і дальші лиха знатимеш?
ХОР
745] Які ж їй далі муки, чи розкажеш ти?
ПРОМЕТЕЙ
Бурхливе море згуби нещасливої.
ІО
То нащо й жити! Чи не краще з дикої
Верховини сторч головою кинутись,
Об землю вщент розбитись і звільнитися
750] 3 цієї муки! Раз умерти легше-бо,
Ніж день у день так тяжко-гірко мучитись. [50]
ПРОМЕТЕЙ
А як би ти мої страждання стерпіла!
Адже ж мені і вмерти не присуджено,-
Була б та смерть увільненням од мук моїх,
755] А так — моїм стражданням і кінця нема,
Аж поки Зевс не упаде з державності.
ІО
Невже владання Зевсове повалиться?
ПРОМЕТЕЙ
Раділа б ти, гадаю, це побачивши?
ІО
Чому ж би й ні, як мучусь через нього я!
ПРОМЕТЕЙ
760] Отож дізнайся — це направду станеться.
ІО
Хто ж самовладці берло відбере йому?
ПРОМЕТЕЙ
Він сам — через бажання нерозсудливі.
ІО
А як? Скажи, як не пошкодить мова ця.
ПРОМЕТЕЙ
До шлюбу ставши, потім жалкуватиме.
ІО
765] 3 богинею чи смертною — скажи мені?
ПРОМЕТЕЙ
Нащо тобі? Невільно говорити це.
ІО
Невже дружина відбере від нього трон?
ПРОМЕТЕЙ
Дитя родивши, від отця могутніше.
ІО
І неспроможний долі він уникнути? [51]
ПРОМЕТЕЙ
770] Ні, як не буду вільний від кайданів я.
ІО
Хто б проти волі Зевса міг звільнить тебе?
ПРОМЕТЕЙ
Йому з твоїх потомків бути суджено.
ІО
Як кажеш? Син мій із біди звільнить тебе?
ПРОМЕТЕЙ
Так, третій по десятому народженні.
ІО
775] Нелегко зрозуміти це провіщення.
ПРОМЕТЕЙ
Ти й про свої нещастя не допитуйся.
ІО
Обіцяної ласки не відмов мені.
ПРОМЕТЕЙ
Із двох я подарую щось одне тобі.
ІО
Із чого саме — поясни, хай виберу.
ПРОМЕТЕЙ
780] Що ж, вибирай — чи про останок мук твоїх
Розповісти, чи про мов визволення?
ХОР
Яви одну ти ласку їй, а другу — нам,
Прохання не занедбуючи нашого:
їй сповісти подальшого блукання шлях,
785] А нам скажи про твого визволителя.
ПРОМЕТЕЙ
Як хочете, не буду сперечатися,-
Про все, що ви бажали, розкажу я вам.
По-перше, про твою, Іо, блуденну путь —
, Ти ;к запиши це на таблицях пам'яті.
790] Потік той перейшовши, суходолів грань,
Прямуй на пломенистий, сонцесяйний Схід. [52]
Минувши моря гомін, ти добудешся
До передгір Кісфени — піль Горгонових,
Форкіди там домують, з видом лебедів
795] Три діви староденні,— спільне око в них
І зуб один, ні сонце їм не сяє вдень,
Ні місяць — серед ночі. Недалеко там
Є три Горгони — людоненависниці,
Крилаті сестри змієкосі,— глянувши
800] На них, людина без дихання падає;
От їх, кажу, і треба стерегтись тобі;
Послухай далі про нові страховища:
Не йди до грифів гостродзьобих, Зевсових
Псів негавкущих; бійся й раті кінної .
803 Тих арімаспів однооких,— житла їх
Вздовж берегів Плутона злотохвильного.
Від них тікай і прийдеш у далекий край
До чорного народу, що при сонячних
Живе джерелах, там, де Ефіоп-ріка.
810] Йди берегом до водоспадів, де з висот
Біблоських добропитні хвилі котить Ніл
Священний.