Прометей закутий - Сторінка 5

- Есхіл -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

1075] Ні, не він, а самі себе губите ви.
Бо, знаючи все, не нагло, як стій,
Не таємним опинитесь відступом ви
В невихідних тенетах Ати-біди,-
Заплутає вас недоумство.
ПРОМЕТЕЙ
1080] де в розмовах нікчемних, а справді земля
Захиталась, і грому лупи глухі [61]
Вже ревуть недалеко, грізних блискавиць
Вже спалахують завитні полум'яні,
1085] І куряву вихри крутять, женуть.
Супротивні вітри летять звідусіль
В незрименному герці,— заколот, бій,
Вітрове повстання! В страшній боротьбі
Все змішалось — повітря і хвилі морські!
1090] Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,
Щоб мене вжахнути.
О пречесна мати моя, о ефіре,
Що світлом усіх обіймаєш, поглянь —
Я страждаю безвинно.
При громі й блискавицях скеля з Прометеєм провалюється в безодню.