Сезон гроз - Сторінка 2

Але вже не гриміло, буря віддалялась.

Інтерлюдія

Два дні потому

— Ласкаво просимо, шановна, — кивнув важно Білогун, король Керацку. — Ласкаво просимо. Прислуга! Стілець!

Стелю королівських покоїв оздоблювала мальовнича фреска, на якій виднілось зображення вітрильного судна серед хвиль, тритонів, гіпокампів та істот, подібних до омарів. Одну зі стін зали прикрашала інша фреска, що представляла собою мапу світу. Ця мапа, як собі зазначила Корал, була фантастичною, і з фактичним розташуванням існуючих земель та морів не мала нічого спільного. Але, треба зізнатись, була вишуканою й красивою.

Двійко служок притягли й поставили важке різьблене крісло. Чародійка вмостилась, укладаючи руки на поруччя так, аби усіяні рубінами браслети одразу кидались в око, привертаючи увагу присутніх. Вишукану зачіску завершувала рубінова діадема, а глибоке декольте прикрашало рубінове ж кольє. Підбирала все спеціально для королівської аудієнції. Прагнула справити враження. І справляла. Король Білогун витріщав очі, не знаючи, куди дивитись — на рубіни, чи на декольте.

Білогун, син Осмика, був, якщо так можна висловитись, королем у першому поколінні. Його батько набув значний капітал на морській торгівлі, а як то ймовірно могло бути, й на морському розбої. Ліквідувавши конкурентів та здобувши монополію на місцеве судноплавство в цілому краю, Осмик проголосив себе королем. Акт самопроголошеної коронації формально встановив лише status quo, тому не викликав протестів та не призвів до подальших проваджень цієї справи. Ще під час міжусобних воєн та заворушень, Осмик владнав суперечки щодо кордонів та вирішив правові питання з сусідами — королівством Верден і Цидаріс. Стало відомо, звідкіля починаються володіння Керацк і де вони закінчуються, а також хто в цих землях панує. А раз панує, то є королем, тож може вільно цим титулом послуговуватись. Закономірно, що титул і влада передаються від батька до сина, тож нікого не здивував той факт, що по смерті Осмика трон зайняв його син, Білогун. Щоправда, синів у Осмика було більше, докладніше — ще чотири, але всі відреклись від права наслідування, один вірогідно навіть за власним бажанням. Таким чином, Білогун правив у Керацку вже трохи більше ніж двадцять років, за сімейною традицією, отримуючи свій прибуток із галузі суднобудування, морських перевезень, рибальства та піратства.

В цю саму мить король Білогун давав аудієнцію, сидів на троні, на узвишші, на голові мав оздоблену хутром соболя шапку, в руці тримав скіпетр. Величний, як жук-гнойовик на купі коров'ячого лайна.

— Шановна і мила нашому серцю пані Літта Нейд, — привітався. — Наша улюблена чародійка, Літта Нейд. Знову вшанувала своїм візитом Керацк. Певно, цей візит не буде коротшим за попередній?

— Мені корисно дихати морським повітрям. — Корал провокаційно закинула ногу на ногу, демонструючи модний черевичок на корковій підошві. — З ласкавого дозволу вашої королівської милості.

Король кинув оком на синів, які сиділи обіч нього. Обидва були високі як жердини, жодним чином не схожі на батька, худорлявого, жилавого, проте невисокого. Самі також не скидалися на братів. Старший, Егмунд, був чорнявий як ворон, Ксандер, трохи молодший, блондин, без малого альбінос. Обидва дивились на Літту без тіні симпатії. Вочевидь, їх дратував привілей, завдяки якому під час королівської аудієнції чародії сиділи в кріслах, подібно самим монархам. Однак, такий привілей був традиційно визнаним по всіх усюдах, тому жоден, хто мав бажання походити на цивілізованих людей, не міг їм нехтувати. Сини Білогуна мали велике бажання на таких походити.

— З нашої ласки, — голосно промовив Білогун, — дозволяємо. За однієї умови.

Корал піднесла долоню і почала демонстративно роздивлятись свої нігті. Цей жест мав означати, що чхати вона хотіла на умови Білогуна. Король сигналу не зрозумів. А якщо й зрозумів, то вправно це приховав.

— До наших вух дійшла інформація, — сопнув сердито, — що бабам, які дітей мати не хочуть, шановна пані Нейд надає магічні зілля. А тим, що вже при надії, допомагає позбавитись плоду. А ми тут, в Керацку, вважаємо такі процедури аморальними.

— Те, на що жінка має природне право, — сухо відповіла Корал, — аморальним не може бути ipso facto.

— Жінка, — король випростався на троні, — має право чекати від чоловіка тільки два подарунка: влітку — вагітність, взимку — лапті з тонкого лика. Як перший, так і другий подарунок мають на меті одне — прив'язати жінку до дому. Адже дім — це справжнє місце жінки, що призначене їй самою природою. Жінка з пузом та з потомством, яке чіпляється за спідницю, від дому не відірветься, не спадуть їй на думку всілякі дурощі, а саме це гарантує спокій та рівновагу чоловіка. Спокійний та врівноважений чоловік, в свою чергу, може тяжко працювати задля примноження багатства й добробуту свого володаря. Чоловікові, що неустанно працює в поті чола, але спокійний за свою родину, також не спадатимуть на думку різні глупства. Якщо жінку хтось навчить, що може вона родити, коли захоче, а коли не захоче — то може не родити, коли на додачу хтось підкаже їй в який спосіб це вчинити, та ще й підсуне засіб, тоді, шановна, тоді кінець прийде громадському порядку і спокою.

— Саме так і є, — вліз у розмову принц Ксандер, який вже довгий час вичікував на можливість втрутитись. — Саме так!

— Жінка, яка противиться ставати матір'ю, — гнув своє Білогун, — жінка, яку не прив'язує до хати пузо, колиска та діти, швидко піддасться сластолюбству, то річ ясна і неминуча. Тієї ж миті чоловік втратить внутрішній спокій та рівновагу, вся його внутрішня гармонія дасть тріщину і засмердить, а далі виявиться, що ні гармонії, ні ладу там взагалі нема. Того самого ладу, який і виправдовує щоденну каторжну працю. Ту саму працю, результати якої привласнюю я. І від таких думок лише крок до збурень. До заколоту, бунту, революції. Розумієш, Нейд? Хто надає жінкам запобіжні зілля або уможливлює переривання вагітності, той нищить громадський лад, підбурює люд до повстань та бунтів.

— Саме так! — знову встряв Ксандер. — Свята правда!

Літта не брала до уваги цю показушність влади і авторитету Білогуна, свідома того, що як чаклунка є недоторканною, і єдине, що король дійсно може чинити, то це плескати язиком. Хоч й утримала себе від бажання нагадати йому, що в королівстві без того все віддавна смердить і на ладан дише, що ладу в ньому як кіт наплакав, а єдина гармонія, про яку чули мешканці королівства — це музичний інструмент, різновид акордеону. І вплутування в цю справу жінок, материнства чи небажання родити є нічим іншим, як доказом не просто жінконенависництва, а загального кретинізму.

— В твоїй довгій промові, — сказала замість цього, — червоною ниткою проходила тема примноження багатства і добробуту. Я тебе чудово розумію, адже власний добробут також є надто милим моєму серцю. Нізащо в світі я не відмовлюсь від того, що приносить мені прибуток. Зауважу, що жінка має право народжувати, коли хоче, і не народжувати, коли не хоче, але я не стану розводити дискусію з цього приводу, адже у кожного врешті-решт своя точку зору. Єдине, на що зверну королівську увагу, це той факт, що за надання своїх медичних послуг, я отримую плату. Яка є суттєвим джерелом моїх прибутків. У нас тут вільний економічний ринок, ваша милість. Тому я дуже прошу не втручатись до джерел моїх доходів. Адже мої доходи, як тобі добре відомо, це також доходи Капітулу та Братства загалом. А Братство виключно негативно реагує на спроби втручання в його прибутки.

— Ти смієш мені погрожувати, Нейд?

— В жодному разі. Більше того, я пропоную взаємовигідну перспективну допомогу та співпрацю. Зрозумій, Білогуне, якщо всі запроваджені тобою утиски та побори призведуть до збурень, якщо висловитись красномовно, вибухне повстання, якщо підніметься революційно налаштована чернь, якщо сюди прийде натовп, аби скинути тебе з трону, вхопити за петельки, витягти з палацу й повісити на першій-ліпшій сухій гілляці… От тоді ти зможеш розраховувати на поміч мого Братства. На чародіїв. Прийдемо тобі на допомогу. Не допустимо анархії та революції, адже з них також не маємо жодного зиску. Надалі пануй досхочу і примножуй статки. Примножуй і будь спокійний. І не заважай примножувати іншим. Дуже прошу і щиро раджу.

— Радиш? — гарячково підхопився з крісла Ксандер. — Ти радиш? Батькові? Батько — король! Король не вислуховує порад, король наказує сам!

— Присядь, сину, — скривився Білогун, — і помовч. Ти ж, чародійко, послухай мене уважно. Бо маю тобі сказати щось важливе.

— Слухаю.

— Збираюсь знов оженитись… Їй сімнадцять років… Ягідка, кажу тобі. Просто ягідка на торті.

— Мої вітання.

— Роблю це з огляду на питання династичні. З турботи про спадкоємців і процвітання держави.

Егмунд, який до цього часу не промовив ні слова, різко підвів голову.

— Спадкоємців? — гаркнув, а недобрий спалах його очей не залишився поза увагою чародійки. — Яких спадкоємців? Маєш шістьох синів і вісім дочок, враховуючи байстрюків. Тобі мало?

— Ну от бачиш, — махнув кістлявою рукою Білогун. — На власні очі все бачиш, Нейд. Я вимушений піклуватись про нащадків. Як можу дозволити собі передати королівство і корону тому, хто так розмовляє із батьком? На щастя, ще живий і царюю. І планую царювати довго. Як вже сказав, збираюсь оженитись…

— Ну і…

— Якщо… — Король почесав за вухом, глянув на Літту, примруживши очі. — Якщо вона… Моя нова жінка, тобто… Звернулась би до тебе за тим зіллям… Забороняю їй його давати. Бо я проти цього. Це аморально!

— Давай домовимось так, — чарівно всміхнулась Корал. — Якщо твоя ягідка звернеться до мене по допомогу — піде ні з чим. Обіцяю.

— Інша справа, — повеселішав Білогун. — Чудово, що ми так швидко дійшли згоди. Взаєморозуміння і взаємоповага — основа основ. А вести перемовини — це також талант.

— Саме так, — встряв Ксандер.

Егмунд фиркнув, вилаявшись собі під ніс.

— Беручи до уваги повагу і взаєморозуміння, — Корал намотала рудий локон на палець, подивилась вгору, на фреску, — в турботі про лад і гармонію твого королівства… Маю деяку інформацію. Конфіденційну інформацію. Сама ненавиджу доноси, але шахрайство і ошуканство ненавиджу ще більше.