Список Шиндлера - Сторінка 7

То був один із двох німецьких посадовців, приписаний до Бухгайстера. Першим був Зепп Ауе, начальник, неамбіційний старший чоловік, а другим був цей молодий жвавий ділок. Молодший переглянув записи і касу. Узяв валюту, яка не мала цінності. Що вони означають, оці опереткові гроші?

Бухгалтер-єврей розповів, як усе було; головний звинуватив його в підміні старими банкнотами злотих. Ще трохи згодом того самого дня, нагорі, на складах Бухгайстера молодий ділок доповів про це Зеппові Ауе і сказав, що слід зв'язатися з поліцією.

Герр Ауе і молодий ділок обидва знали, що така дія призведе до ув'язнення бухгалтера в тюрмі СС на вулиці Монтелюпі. Молодий вважав, що це дасть блискучий приклад для решти євреїв, що працюють у Бухгайстера. Проте Ауе ця ідея засмутила, бо в нього була власна важка таємниця: його бабуся була єврейкою, але ніхто ще про це не дізнався.

Ауе відправив кур'єра з листом до справжнього головного бухгалтера компанії, польського єврея Іцхака Штерна, котрий саме лежав удома з грипом. Ауе був посадовцем, призначеним із політичних причин, і практично не мав бухгалтерського досвіду. Він хотів, щоб Штерн прийшов до контори й дав раду цій безвихідній ситуації з рулонами льону. І щойно він відіслав лист до Штерна на Подґуже, як у контору зайшла секретарка й оголосила, що за дверима його чекає гер Оскар Шиндлер і заявляє, що в нього призначена зустріч. Ауе вийшов до зали і побачив: там мирно курив високий молодий чоловік, спокійний, як великий пес. Ці двоє бачилися на вечірці напередодні. Оскар був у товаристві судетської німкені на ім'я Інґрід, тройгендера, тобто відповідальної за діяльність єврейської компанії, яка займалася залізними виробами, – на тій самій посаді, що й Ауе в Бухгайстера. Вони були блискучою парою, Інґрід і Оскар, – щиро закохані, стильні, з купою друзів в абвері.

Гер Шиндлер міркував про кар'єру в Кракові.

– Текстиль? – запропонував Ауе. – Це ж не лише уніформи. Внутрішній ринок Польщі сам по собі достатньо великий, і на ньому така інфляція, що зможемо всі на ньому заробити. Хочеш, заходь поглянь на контору Бухгайстера, – запропонував він Оскарові, ще не знаючи, що пожалкує про свою п'яну товариськість о другій годині наступного дня.

Шиндлер помітив, що гер Ауе, схоже, сам уже не дуже радий, що його запросив.

– Ну, якщо зараз незручно, гере тройгендере… – почав Оскар.

Гер Ауе сказав, мовляв, ні, звичайно, зручно, – і повів Шиндлера складами і через двір до змочувального цеху, де з машин сходили великі рулони тканин. Шиндлер спитав, чи не було в пана тройгендера проблем із поляками. Ні, відказав Зепп, вони добре йдуть на співпрацю. Мабуть, вони вражені. Урешті-решт, це ж не зовсім військова фабрика.

Шиндлер справляв настільки очевидне враження людини зі зв'язками, що Ауе не міг втриматися, щоб це не перевірити. Чи не знайомий часом Оскар із ким-небудь у Комітеті з озброєння? Чи не знає він генерала Юліуса Шиндлера, приміром? Може, генерал Шиндлер його родич? Та яка різниця, обеззброююче відказав гер Шиндлер. (Насправді генерал Шиндлер йому ніким не був.) Той генерал не такий уже поганий, якщо з деким порівняти, зауважив Оскар.

Ауе погодився. Але він особисто ніколи б не обідав із генералом Шиндлером і не сидів би з ним за чаркою, ось у чому різниця.

Вони повернулися до контори, зустрівши дорогою Іцхака Штерна, єврея-бухгалтера, який працював на Бухгайстера, – він чекав на стільці, призначеному для секретаря Ауе, сякаючись і сильно кашляючи. Він підвівся, схрестив руки на грудях і своїми величезними очима споглядав, як до нього наближаються два завойовники, проходять повз, заходять у кабінет. Там Ауе запропонував Шиндлерові випити, а тоді, перепросивши, залишив його біля каміна і пішов розпитувати Штерна.

Бухгалтер був худий і якось по-вченому сухорлявий. Манерами він скидався і на знавця Талмуду, і на європейського інтелектуала. Ауе розповів йому про молодого бухгалтера, солдатів і про ті думки, які ця історія викликала в молодого головного бухгалтера-німця. Він дістав із сейфа гроші: баварську купюру 1858 року, окупаційну 1914 року.

– Я гадав, у вас встановлена бухгалтерська процедура на такий випадок, – сказав Ауе. – Таке нині в Кракові часто трапляється.

Іцхак Штерн узяв гроші й роздивився. Так, я розробив таку процедуру, сказав він, пане тройгендере. Ні посміхнувшись, ані зморгнувши оком, він пішов до грубки на другий кінець кімнати і вкинув у вогонь обидва папірці.

– Я записую такі транзакції до дебету-кредиту як безкоштовні зразки, – пояснив він. Від вересня було чимало таких зразків.

Ауе припав до душі Штернів сухий, ефектний стиль поводження з речовими доказами. Він розреготався; у худорлявому обличчі бухгалтера проступали непрості обриси самого Кракова, отака містечкова практичність. Тільки місцевий знає всі входи-виходи. У внутрішньому кабінеті був Шиндлер, який потребував місцевої інформації.

Ауе провів Штерна до кабінету познайомити з гером Шиндлером, котрий стояв і відсторонено дивився на вогонь, задумливо тримаючи в руці незакриту кишенькову флягу. Першою думкою Іцхака Штерна була: з таким німцем не домовишся. Ауе носив знак свого фюрера – мініатюрну свастику – з такою легковажністю, ніби то був значок велосипедного клубу. Натомість велика, як монета, емблема в Шиндлера так і виблискувала проти полум'я золотом на чорній емалі. Вона, як і загалом багатий вигляд цього молодого чоловіка, були тим більше символами осінніх неприємностей Штерна як засудженого польського єврея.

Ауе відрекомендував їх одне одному. Відповідно до указу, вже виданого губернатором Франком, Штерн сказав:

– Маю повідомити вам, пане, що я – єврей.

– Ну от, – гучно відказав гер Шиндлер, – а я німець. Отакі наші справи!

"Добре, дуже добре, – майже вголос до себе пробурмотів бухгалтер у мокрий носовичок. – То, може, ви б і указ скасували?"

Адже Іцхак Штерн навіть отепер, на сьомому тижні нового порядку в Польщі, проходив уже не під одним указом, а під кількома. Ганс Франк, генеральний губернатор Польщі, уже видав шість обмежувальних указів, а решту мав розробляти крайовий губернатор, доктор Отто Вахтер, ґруппенфюрер СС (аналог генерал-майора). Штерн мусив не лише декларувати своє походження, а й носити особливу реєстраційну картку, позначену жовтою смугою. Заборона на кошерне приготування м'яса і наказ про направлення євреїв на примусові роботи вийшли зо три тижні до того моменту, коли Штерн, кашляючи, з'явився перед Шиндлерові очі. І його офіційна пайка як унтерменша (недолюдини) була майже вдвічі меншою, ніж пайка поляка за національністю, який теж перебував у статусі унтерменша.

Нарешті, указом від восьмого листопада почалася загальна реєстрація краківських євреїв, яка мала скінчитися до двадцять четвертого числа.

Штерн зі своїм спокійним і абстрактним складом мислення знав, що декрети будуть виходити ще і ще, і був готовий до того, що його життя і дихання будуть обмежувати далі й далі. Більшість краківських євреїв розуміли, що така декретна лихоманка розпочнеться. Почнуться якісь недобрі зміни – євреїв із містечок привозили в місто вантажити вугілля, інтелектуалів висилали на село сапати буряки. Час від часу траплялися бійні, як, наприклад, у Турську, де артилеристи СС змушували людей цілий день працювати на мості, а тоді ввечері загнали до сільської синагоги й розстріляли. Такі пригоди бували час від часу. Але ситуація колись усталиться; раса виживе за допомогою клопотань, підкупу влади – це старі методи, вони спрацьовували ще за Римської імперії, спрацюють і зараз. Урешті-решт, цивільній владі потрібні євреї, особливо там, де євреєм є кожен одинадцятий.

Штерн, проте, не дуже оптимістично дивився вперед. Він не мав очікувань, що законодавство скоро досягне стабільного рівня жорстокості – коли можна домовитись. Адже ці часи були найгіршими. Тож, хоча він іще не знав, що насувається полум'я інакше й гарячіше, ніж будь-коли, він уже достатньо неприязно дивився вперед, щоб подумати: добре вам, гере Шиндлере, робити маленькі демократичні жести.

Цей чоловік, сказав Ауе, рекомендуючи Іцхака Штерна, був правою рукою Бухгайстера. Він мав гарні зв'язки у ділових колах тут, у Кракові.

Не Штернові було сперечатися про це з Ауе. А проте він гадав, чи не перехвалює його тройгендер перед поважним гостем.

Ауе перепросив і вийшов.

Сам-на-сам зі Штерном Шиндлер пробурмотів, що був би дуже вдячний, коли б бухгалтер йому розповів, що йому відомо про місцеві ділові кола. Перевіряючи Оскара, Штерн сказав, мовляв, чи не варто було б геру Шиндлеру поговорити з офіційними особами Агентства опіки.

– Вони злодії, – добродушно відказав гер Шиндлер. – Ще й бюрократи. Я б хотів трохи свободи. – Шиндлер знизав плечима. – Я за вдачею капіталіст і не люблю, коли мене контролюють.

Тож Штерн і самопроголошений капіталіст почали розмову. І Штерн був не найгіршим джерелом інформації; здається, в нього були друзі чи родичі на кожній фабриці в Кракові – на текстильних, швацьких, кондитерських, меблевих, металевих. На гера Шиндлера це справило враження, він дістав із нагрудної кишені костюма конверт.

– Чи ви знаєте компанію "Рекорд"? – спитав він.

Іцхак Штерн таку компанію знав. Вона збанкрутувала, розповів він. Раніше робила емальований посуд. А коли збанкрутіла, то дещо зі штампувального обладнання було конфісковано, а нині цей завод на більшу частину порожній і виробляє – під керівництвом родича колишніх господарів – лише частину того, на що здатний. Мій рідний брат, сказав Штерн, представляє швейцарську компанію, яка була одним із найбільших кредиторів "Рекорду". Штерн знав, що має право спочатку трохи показати родинну гордість, а тоді вже висловитися негативно.

– Там усе було погано організовано, – відзначив Штерн.

Шиндлер випустив з руки конверт на коліна Штернові:

– Ось їхній баланс. Скажіть, як він вам?

Іцхак сказав, що герові Шиндлеру слід поспитати не тільки його, а ще кого-небудь.

– Звичайно, – відповів Оскар. – Але мені важить ваша думка.

Штерн швидко прочитав балансовий звіт; потім, за якісь три хвилини, раптово відчув, яка дивна тиша запала в кабінеті. Підвівши погляд, він побачив, як уважно спостерігає за ним гер Оскар Шиндлер.

Звичайно, у таких людей, як Штерн, був предковічний дар відчувати праведного ґоя, який може стати буфером чи частковим пристановищем посеред дикунства інших.