Стара панна - Сторінка 28

зв. "фламандської манери" Бальзака з її захопленням повсякденним життям, мальовничими описами побуту, предметного антуражу. Викликав нарікання і анекдотичний сюжет повісті, який видався занадто камерним на тлі попередніх творів автора. Такий висновок усе ж таки був дещо поспішний. "Стара панна" справді не стала віхою на творчому шляху письменника. Не є вона, одначе, і художнім прорахунком митця. За своєю специфікою повість тяжіє до загального масиву "Людської комедії", з яким її об'єднує спільна проблематика, розгалужена система сюжетно-тематичних зв'язків.

Трагікомічна історія одруження панни Кормон дає можливість Бальзаку звернутись до наскрізної для епопеї письменника теми впливу майнових інтересів на особисте життя людини. На тлі ретельно і рельєфно змальованого провінційного середовища точиться справжній двобій між шевальє де Валуа та паном дю Бук'є за статки заможної старої панни. Соціально-побутова за змістом колізія є типовою для "Людської комедії". З різними варіантами її вирішення читач зустрічається в численних творах автора.

Складна система перегуків пов'язує "Стару панну" і з творами саме другої половини 30-40-х рр., зокрема з "Музеєм старожитностей". Ці повісті, до речі, мають навіть спільних героїв. Обожнювачі маєтку панни де Кормон з'являються і на сторінках історії падіння д'Егріньйонів. Згубні поради шевальє розбещують Віктюрнієна, а підступність пана дю Круазьє (таке ім'я має дю Бук'є в "Музеї старожитностей") ледве не призводить до загибелі юнака. Схожі повісті і за проблематикою. Тема протистояння аристократії, яка вже належить минулому, і буржуазії, що остаточно стверджується в суспільстві, звучить і в "Старій панні", і в "Музеї старожитностей". Проте вони виразно різняться за своєю тональністю. Якщо в "Музеї старожитностей" тема перемоги буржуазії має трагічне забарвлення, то в "Старій панні" її зведено до комедійного рівня.

Знаходять розвиток у повісті й інші мотиви, типові для "Людської комедії". Сюжетна лінія дю Бук'є, наприклад, має ще один аспект. Щасливий суперник шевальє де Валуа є ділком від політики, яка для нього править за своєрідну вигідну комерцію. В цьому плані він подібний до братів Келлерів з "Сезара Біротто" чи Гобертена із "Селян". Нещасливе подружнє життя пані де Кормон (дю Бук'є), про яке згадується і в "Музеї старожитностей", дає нагоду провести паралель із сумною долею пані Гранде ("Ежені Гранде"). Оповідь про кохання і самогубство Атаназа Грансона — дещо знижений, трагікомічний варіант теми долі молодої людини. Історія збагачення гризетки Сюзанни, в майбутньому пані дю Валь-Нобль, нагадує життєвий шлях бальзаківських героїв, які досягли успіху, відмовившись від моральних засад. Образ Сюзанни, до речі, з'являється і в інших творах Бальзака ("Втрачені ілюзії", "Пишнота і злиденність куртизанок", "Дочка Єви"),

В загальний контекст "Людської комедії" повість вводиться також за допомогою "героїв, що повертаються". Шевальє де Валуа є другом панів де Ленонкурів, де Наварренів, де Вернеїв. Сам шевальє під час вандейського повстання був членом роялістського комітету в Алансоні ("Шуани"). Дю Бук'є належить особняк де Босеанів. В салоні панни Кормон він грає у віст із панею де Ронсере. Алансонське товариство згадує полковника Юло та маркіза де Монторана ("Шуани").

1. Марія Туше (1549-1638) — фаворитка Карла IX.

2. Ламот-Валуа — графиня де Ламот була причетна до скандальної справи з купівлею кольє королевою Марією Антуанеттою, дружиною Людовіка XVI.

3. ...воював у Вандеї і потроху шуанив.— Вандея — місцевість у Франції, де в 1793-96 рр. поширився контрреволюційний селянський рух (шуанерія), інспірований дворянством та церквою.

4. Карл XV — король Швеції (1859-1872), онук наполеонівського генерала Бернадотта, згодом короля Швеції Карла XIV.

5. Моле Франсуа Рене (1734-1802) — французький актор на ролях "перших коханців". Грав у "Комеді Франсез".

6. ...в царстві Кіфери.— Тобто в царстві кохання. На острові Кіфера був розташований один з центрів культу Афродіти, давньогрецької богині кохання.

7. Адоніс (гр. міф.) — вродливий юнак, в якого закохалася богиня Афродіта. Переносно: красень.

8. Директорія — уряд Французької республіки, що складався з п'яти директорів. Проіснував з 1795 по 1799 рр.

9. Флері — псевдонім Абраама Жозефа Бернара (1750-1820), відомого французького актора.

10. Грамон Антуан, герцог (1604-1678) — французький полководець, маршал. Брав участь у фландрському та голландському походах Людовіка XIV.

11. Барон де Фенест — герой сатиричного роману французького письменника Агріппи д'Обіньє (1552-1630) "Пригоди барона де Фенеста".

12. Монкада Франсіско де (1586-1635) — іспанський військовий діяч, відзначався особливою спритністю у виконанні дипломатичних доручень.

13. Сікст V — римський папа (1585-1590). Провадив політику войовничого католицизму.

14. Граф д'Артуа Шарль (1757-1836) — брат Людовіка XVIII. З 1824 р. король Франції Карл X.

15. Сартін Габрієль (1729-1801) — урядовець, який багато років працював у карній поліції.

16. Арну Софі (1744-1802) — оперна співачка, уславилася своєю вродою та дотепністю.

17. Геркулес Фарнезький — антична статуя роботи грецького скульптора Глікона, що зображує Геркулеса (Геракла).

18. Венера Медицейська — відома копія з античної статуї Афродіти Кнідської роботи грецького скульптора Праксітеля (бл. 390— бл. 330 до н. е.).

19. ...подобу звичайного смертного, яку прибирав собі Юпітер в Алкмени...— Закоханий в Алкмену Зевс (Юпітер) з'явився до неї в образі її чоловіка Амфітріона. Цей міфологічний сюжет використовували Софокл, Плавт, Мольєр та ін.

20. Олімп — найвища гора Еллади в північній частині Фессалії. Вважалася священним місцем перебування Зевса та інших богів.

21. Юнона (Гера) — в античній міфології дружина Юпітера (Зевса), захисниця шлюбу та сім'ї.

22. Терор — часи панування якобінської диктатури, поваленої 27 липня 1794 р.

23. Бертьє Луї Александр (1753-1815) — політичний та військовий діяч часів Наполеона І, маршал Франції. В 1799-1807 рр.— військовий міністр.

24. Людовік XIV (1638-1715) — король Франції з 1643 р.

25. Людовік XV (1710-1774) — король Франції з 1715 р.

26. ...біблійна красуня, чиє ім'я ми носимо...— Мається на увазі героїня біблійної оповіді Сусанна, уславлена своєю красою та цнотливістю дружина Іоакіма. Несправедливо звинувачена двома стариками в перелюбстві, була врятована від смертної кари юнаком Даниїлом

27. Цінціннат Луцій Квінкцій — римський консул (460 дон. е.), диктатор (458 і 439 рр. до н. є.), полюбляв землеробську працю та просте сільське життя.

28. Баррас Поль Жан (1755-1829) — один з організаторів термідоріанського перевороту, член Директорії. Сприяв захопленню влади Наполеоном Бонапартом.

29. Фуше Жозеф (1759-1820) — французький політичний діяч. У період Директорії, Консульства та Імперії обіймав дипломатичні посади, був міністром поліції.

30. ...перемога під Маренго...— 14 червня 1800 р. біля селища Маренго (Північна Італія) французька армія завдала нищівної поразки австрійським військам. Австрія була змушена вийти з антинаполеонівської коаліції.

31. Келлерман Франсуа Крістоф (1735-1820) — наполеонівський генерал, герой битви під Маренго. Згодом маршал.

32. Дезе Луг (1768-1800) — наполеонівський генерал. Загинув у битві під Маренго.

33. Гора — якобінці. Горою, або монтаньярами, їх називали тому, що в залі засідань депутати, прибічники Робесп'єра, сиділи на високих лавах — "на горі".

34. Мелас Міхаель Фрідріх Бенедикт, барон (1729-1806) — австрійський фельдмаршал, учасник битви під Маренго.

35. Жозефіна — перша дружина Наполеона Жозефіна Богарне (1763-1814).

36. Талейран Шарль Моріс (1754-1838) — політик і державний діяч, міністр закордонних справ Франції у 1797-99 рр. за часів Директорії і в 1799-1809 у період Консульства та імперії Наполеона I..

37. Сен-Жерменське передмістя Алансона...— Іронічно: аристократичний квартал Алансона. В Сен-Жерменському передмісті Парижа жили аристократи.

38. "Сто днів" — другий період панування Наполеона І (від 20 березня до 22 червня 1815 р.).

39. Сарданапал — легендарний ассірійський цар. Уславився своєю пристрастю до розкошів та насолод.

40. Жокріс — персонаж французьких середньовічних фарсів. Простак, який завжди потрапляє в скрутне становище.

41. ...вбитого під Ієною...— В битві під Ієною (14 жовтня 1806 р.) наполеонівська армія вщент розгромила головні сили прусського війська.

42. ...подібно до Наполеона і Мольера, бере своє добро відразу...— Бальзак обігрує відоме твердження Мольєра про право митця використовувати все, що йому потрібне для творчості: розроблені сюжети тощо.

43. Керу6іно, Марселіна — дійові особи з комедії французького письменника Бомарше (1732-1799) "Шалений день, або Весілля Фігаро". Керубіно — паж, закоханий у графиню Альмавіва, Марселіна — дуенья графині.

44. Родоп, Імперія та Нінон — куртизанки.

45. ...сцени "Дезертира", що свідчило про великий успіх Седенового твору.— Седен Мішель Жан (1719-1797) — французький драматург. "Дезертир" (1769) — мелодрама Седена.

46. Ріго Гіацинт (1659-1743) — французький художник, портретист. Автор численних парадних портретів.

47. Латур Моріс Кантен (1704-1788) — французький художник, майстер пастелі.

48. Юло — персонаж роману Бальзака "Шуани", взірець "республіканських чеснот".

49. Консульство — новий державний лад, запроваджений у Франції після перевороту 18 брюмера (9.ХІ) 1799 р. Вся влада належала тепер трьом консулам, першим з яких був проголошений генерал Бонапарт, майбутній Наполеон І.

50. ...від 1804 до 1815 року...— 18 травня 1804 року Наполеон став імператором Франції; 1815 р.— "Сто днів", повторне зречення Наполеона та його заслання на острів Св. Єлени.

51. Агнеса — героїня комедії Мольєра "Школа жінок" (1663).

52. Іоанн Златоуст (бл. 344/54-407) — константинопольський патріарх, відомий теолог та блискучий оратор. Проповідував аскетизм, відмову від чуттєвих насолод. Канонізований.

53. За часів Імперії...— Мається на увазі Перша імперія — період царювання у Франції Наполеона І (1804-1814 і 20.III —22.VI.1815).

54. Франціск Сальський — католицький святий.

55. ...героєві "Неуважного", герцогу де Бранкасові...— "Неуважний" — нарис, який входить до книги французького сатирика-мораліста Жана де Лабрюйєра (1645-1696) "Характери, або Звичаї нашого століття".

56. Шеверюс Жан Луї де (1768-1836) — французький кардинал.

57. Сеїд — персонаж трагедії Вольтера "Магомет", відданий раб.