Тисяча журавлів - Сторінка 15

А от на домашню адресу не звернув уваги. Мовляв, навіщо вона йому, коли Фуміко поселилася в його серці?

Після роботи Кікудзі розшукав будинок за парком Уено, де Фуміко наймала кімнату. Вдома її теж не було.

На порозі Кікудзі зустріла дівчинка десь років дванадцяти, в матросці, — видно, ще не встигла переодягнутися після школи. Вислухавши Кікудзі, вона зникла в кімнаті, потім вийшла і сказала:

— Оота-сан нема вдома ще зранку. Вона сказала, що вирушає з подругою в подорож…

— У подорож?.. — перепитав Кікудзі. — Вирушила в подорож? Вранці? О котрій годині? І не сказала куди?

Дівчинка зникла в кімнаті, та за хвильку з’явилася знову. Стала віддалік, наче побоювалась його, і сказала:

— Я точно не знаю. Бо і моєї мами ще нема вдома…

У дівчинки були ріденькі брови.

За ворітьми Кікудзі озирнувся. Шукав очима кімнату Фуміко, але так і не знайшов. Двоповерховий будинок був досить пристойний, з невеличким садком.

Кікудзі згадав слова Фуміко: "Смерть іде за нами по п’ятах", — і в нього задерев’яніли ноги.

Він вийняв хусточку й витер піт. Так несамовито тер обличчя, що кров, здавалось, відринула з голови. Хусточка потемнішала, стала вологою. Тепер холодний піт поповз по спині.

— Не можу повірити, що вона померла! — мовив він сам до себе.

Як же Фуміко могла померти, коли його самого повернула до життя?..

А чи не було її вчорашнє хвилинне розслаблення провісником смерті?

А може, ту свою слабкість, як і мати, Фуміко вважала непоправним гріхом?

— Зосталася на мою голову тільки Курімото… — ніби випльовуючи злобу в обличчя уявному ворогові, проказав Кікудзі й поспішив у затінок дерев парку Уено.

Примітки

Токонома — заглибина в стіні, де вішають какемоно — японську картину або каліграфічний напис на довгастій смужці шовку чи паперу.

Табі — шкарпетки з окремим великим пальцем, пошиті з цупкої матерії.

Орібе — чашка в стилі Орібе Фурута, відомого майстра чайної церемонії XVI століття.

Сен-но Рікю (1521–1591) — видатний майстер чайної церемонії; епоха Момояма — 1574–1602 pp.

Нономура Содацу (?–1643) — відомий японський художник.

Мінамото Мунеюкі (?— 939) — японський поет-класик.

Кі-но Цураюкі (?—945) — японський поет-класик, укладач знаменитої збірки "Кокін-сю" (905).

"Сіно" — глечик у стилі Сіно Сосіна (1441–1522), відомого майстра чайної церемонії.

Рйоню (1756–1834) — видатний майстер керамічних виробів.

По-японському іпомея — асагао, тобто "обличчя ранку".

Мідзуя — кімнатка для миття чайного посуду.

"Карацу" — керамічні вироби з міста Карацу і його околиці.

Примітки

1

В Японії площу кімнат вимірюють на татамі. Одне татамі — 1,5 м2.