Усі гріхи світу

- Айзек Азімов -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Айзек Азімов

Усі гріхи світу

Головні галузі промисловості Землі працювали на Мультівак — велетенську обчислювальну машину, яка за п'ятдесят років виросла до небачених розмірів і, заполонивши Вашингтон з його передмістями, протягнула незліченні мацаки до усіх великих та малих міст світу.

Цілісінька армія цивільних службовців безперервно забезпечувала Мультівак інформацією, інша армія уточнювала та інтерпретувала одержані від нього дані. Корпус інженерів підтримував порядок у нутрощах машини, а копальні й заводи вибивалися з сил, стараючись, аби резервні фонди безперебійно поповнювалися бездоганними запасними деталями.

Мультівак керував економікою Землі й надавав допомогу науці. І, що найважливіше, він служив довідковим центром, джерелом будь-яких відомостей про будь-якого мешканця земної кулі. Окрім усього іншого, Мультівак мав щодня обробляти дані про чотири мільярди людей, що населяють Землю, і екстраполювати ці дані на добу вперед.

Кожний з численних відділів контролю та управління отримував від Мультівака відомості, відповідні до його профілю, а потім вже у вигляді сумарного звіту вони надходили до Вашингтона, до Центральної ради контролю та управління.

Вже четвертий тиждень Бернард Галлімен займав пост голови Центральної ради контролю та управління (голова обирався на рік). Він настільки звикся з ранковими звітами, що вони більше не лякали його. Як завжди, звіт уявляв собою кипу паперів завтовшки приблизно у п'ятнадцять сантиметрів. Галлімен вже знав, що від нього й не вимагається читати все підряд (жодна людина не в силах була б цього зробити). Але зазирнути до них було все ж таки цікаво.

Як завжди, в звіті знаходився й список передбачуваних злочинів: усілякого роду шахрайства, крадіжки, порушення громадського порядку, ненавмисні вбивства, підпали. Галлімен пошукав очима єдиний заголовок, що цікавив його, і жахнувся, знайшовши його в звіті. Потім жахнувся ще більше, побачивши проти заголовка цифру два. Так, не один, а цілих тобі два, два випадки вбивства першої категорії! За весь той час, що він був головою, йому ще не зустрічалися два передбачуваних вбивства за один день.

Він тицьнув пальцем в кнопку двостороннього внутрішнього зв'язку й став чекати, коли на екрані відеофону з'явиться гладко виголене обличчя головного координатора.

— Алі, — сказав Галлімен, — сьогодні два вбивства першої категорії. Що це означає? Виникла якась незвичайна проблема?

— Ні, сер. — Смугляве обличчя з чорними проникливими очима здалося Галлімену дещо неспокійним. — В обох випадках виконання досить малоймовірне.

— Знаю, — відповів Галлімен. — Я помітив, що вірогідність в обох випадках не перевищує п'ятнадцяти відсотків. Але все одно, репутацію Мультівака треба підтримати. Він фактично ліквідував злочини, а громадськість судить про це за кількістю вбивств першої категорії, — цей злочин, як відомо, найефектніший.

Алі Отман кивнув.

— Так, сер, я цілком це усвідомлюю.

— Сподіваюся, ви усвідомлюєте також, що, допоки я займаю цей пост, жодне подібне вбивство не повинне мати місця. Якщо проскочить будь-який інший злочин, я готовий подивитися на це крізь пальці. Але, якщо хтось здійснить вбивство першої категорії, я з вас шкуру спущу. Зрозуміли?

— Так, сер. Докладні аналізи потенційних вбивств вже передані до районних установ за місцем очікуваних злочинів. Потенційні злочинці та жертви знаходяться під наглядом. Я ще раз підрахував вірогідність здійснення вбивств — вона вже знижується.

— Відмінно, — вимовив Галлімен і відключився.

Він повернувся до списку, але його не залишало неприємне відчуття того, що, мабуть, він узяв занадто начальницький тон. Що ж робити, з цими постійними службовцями доводиться виявляти строгість, аби вони не уявили, нібито заправляють геть усім, включаючи голову. Особливо Отман, він працює з Мультіваком з того часу, коли обидва вони були ще зовсім молодими. В нього такий вигляд, наче Мультівак його власність. Є від чого казитися...

Для Галлімена ліквідація злочинів першої категорії була питанням його політичної кар'єри. Дотепер в жодного голови не обходилося без того, аби в той чи інший час в якому-небудь куточку Землі не відбулося вбивство. Попередній голова підійшов до кінця терміну з вісьмома вбивствами — на три більше ("більше" — подумати лячно!), ніж за його попередника.

Галлімен твердо вирішив, що на його рахунку не виявиться жодного. Він буде першим головою без єдиного вбивства за весь термін. Якщо до цього додати ще й сприятливу громадську думку, то...

Решту частини звіту він ледве пробіг. Підрахував побіжно, що в списку стояли щонайменше дві тисячі передбачуваних випадків нанесення побоїв дружинам. Поза сумнівом, не всім випадкам вдасться запобігти. Можливо, відсотків тридцять і буде здійснено. Але таких випадків незмінно ставало все менше й менше, а виконати задумане вдавалося все рідше й рідше.

Мультівак лише п'ять років тому приєднав нанесення побоїв дружинам до числа передбачуваних злочинів і далеко не кожен чоловік встиг звикнути до думки, що, якщо йому прийде в голову побити свою жінку, це буде відомо наперед. По мірі того, як ця думка стане вкорінюватися в свідомості суспільства, дружинам діставатиметься все менше стусанів, і, врешті решт, вони й зовсім перестануть їх отримувати.

Нанесення побоїв чоловікам теж фігурувало в звіті, щоправда, в невеликій кількості.

Алі Отман відімкнувся, але продовжував сидіти, не зводячи очей з екрану, з якого вже зникла лиса голова Галлімена та його подвійне підборіддя. Потім перевів погляд на свого помічника Рейфа Лімі і сказав:

— Тож як нам бути?

— Не питайте. І він ще хвилюється через якусь двійку дріб'язкових вбивств, коли...

— Ми відчайдушно ризикуємо, взявшись улагодити це власними силами. Але якщо ми йому скажемо, з ним від люті трапиться удар. Цим виборним діячам доводиться весь час думати про власну шкуру. Галлімен неодмінно втрутиться та й усе зіпсує.

Лімі кивнув і прикусив товсту нижню губу.

— Так, але що буде, якщо ми дамо маху? Це, знаєте, загрожуватиме кінцем світу.

— Якщо ми дамо маху, тоді чи не все одне, що буде з нами? Нас просто затягне до спільної катастрофи. — І додав вже бадьоріше: — Дідько його візьми, як-не-як вірогідність не вища за дванадцять і трьох десятих відсотки. В будь-якому іншому випадку, окрім, мабуть, вбивства, ми дали б вірогідності небагато зрости, перш ніж вживати ті або інші заходи. Адже не виключене й мимовільне виправлення.

— Навряд чи на це варто розраховувати, — сухувато зазначив Лімі.

— Та я й не розраховую. Просто констатую факт. В усякому разі при тому ступені вірогідності, який спостерігається зараз, я пропоную обмежитися простим спостереженням. Подібні злочини не замислюють в одинака, десь мають бути спільники.

— Але Мультівак нікого не назвав.

— Знаю. Але все ж таки... — Він не закінчив фразу.

Так вони й сиділи та вивчали подробиці того злочину, якого не було включено до списку, врученого Галлімену. Злочину в сто разів страшнішого, ніж вбивство першої категорії. Злочину, на яке за всю історію Мультівака не зважувалася жодна людина. І болісно думали, як їм повестися.

Бен Меннерс вважав себе найщасливішим з усіх шістнадцятирічних підлітків Балтімору. Можливо, він перебільшував. Та зате вже напевно він був одним з найщасливіших і найрозбурханіших.

Він входив до купки тих, кого допустили на галереї стадіону під час урочистого приведення до присяги вісімнадцятирічних. Присягу мав давати його старший брат, і їхні батьки наперед замовили квитки на церемонію та дозволили зробити те ж саме й Бену. Але, коли Мультівак став відбирати гостей, як не дивно, зі всієї сім'ї Меннерсів його вибір ліг саме на Бена.

За два роки Бену й самому належало присягати, але спостерігати за тим, як це робить старший брат, Майкл Меннерс, було майже так само цікаво. Батьки ретельно простежили за процедурою одягання Бена, аби представник родини не впав у багно обличчям. Потім відправили, забезпечивши силою-силенною повчань для Майкла, який виїхав з дому на декілька днів раніше, щоб пройти попередній лікарський та неврологічний огляд.

Стадіон знаходився на околиці міста. Бена, якого розпирало від усвідомлення власної значущості, провели на місце. Нижче, ряд за рядом сиділи сотні й сотні вісімнадцятирічних (хлопці праворуч, дівчата ліворуч) — усі були з другого округу Балтімору. В різні пори року подібні урочистості відбувались по всій Землі, але тут був рідний Балтімор, і, звичайно, це – найголовніша урочистість. Десь там, внизу, сидів і Майкл, брат Бена.

Бен обводив поглядом потилиці, сподіваючись видивитися брата. Зрозуміло, це йому не вдалося. Але тут на високий поміст, встановлений попереду трибун, піднялася людина, і Бен припинив крутити головою, приготувавшись слухати.

Людина заговорила:

— Добридень, учасники урочистостей та гості. Я — Рендолф Хоч. У цьому році я відповідаю за балтиморські церемонії. З їхніми учасниками я вже неодноразово зустрічався під час лікарських та неврологічних обстежень. Велика частина завдань виконана, але головне ще попереду. Особистість того, хто дає присягу, має бути зареєстрована Мультіваком.

Щорічно цю процедуру доводиться роз'яснювати молоді, яка досягає повноліття. Дотепер, — він розпочав звертатися лише до тих, що сиділи перед ним і припинив дивитися на галерею, — ви не були дорослими людьми, не були особистостями в очах Мультівака, якщо тільки з якогось особливого приводу когось з вас не виділяли в якості особистості ваші батьки або уряд.

Дотепер, коли наставав час щорічного оновлення інформації про населення, необхідні відомості про вас надавали ваші батьки. Тепер же настала пора, коли ви маєте взяти цей обов'язок на себе. Це велика честь, але й велика відповідальність. Ваші батьки розповіли нам, в якій школі ви вчилися, на які хвороби хворіли, які ваші звички — словом, масу подробиць. Але ви повідаєте нам зараз значно більше: ваші заповітні думки, ваші таємні, нікому не відомі вчинки.

Спочатку це нелегко, навіть обтяжливо, але це необхідно зробити. Тоді Мультівак зможе здійснити вичерпний аналіз кожного з вас. Мультіваку будуть зрозумілі не лише всі ваші вчинки й бажання, він навіть зможе з достатньою точністю передбачати багато з них.

І завдяки всьому цьому Мультівак стане охороняти вас.