Усі гріхи світу - Сторінка 4

Мультівак не тільки дав такі інструкції, а й обрав саме родину Меннерсів через те, що Бен Меннерс як дві краплі води є схожим на посильного доктора Трамбула й міг безперешкодно проникнути до Мультіваку.

— Що означає: "вибрав саме цю родину"?

— А те, що хлопчик ніколи б сам не пішов зі своїм запитанням до Мультіваку, якби його батька не заарештували. Батька не заарештували б, якби Мультівак не звинуватив його в злочинних намірах щодо самого Мультівака. Власні дії Мультівака дали поштовх подіям, які ледь не привели до його загибелі.

— Але в цьому немає аж ніякого глузду, — благальним голосом вимовив Галлімен. Він відчував себе маленьким і безпорадним, він неначе стояв на колінах перед Отманом, благаючи цю людину, що майже все життя провела з Мультіваком, заспокоїти його, Галлімена.

Але Отман не став цього робити. Він сказав:

— Наскільки я знаю, з боку Мультівака це перша спроба подібного роду. До певної міри він все продумав непогано. Вдало обрав родину. Навмисно не зробив відмінності між батьком та сином, щоб збити нас з пантелику. Проте в цій грі він ще новачок. Він не зумів обійти їм же самим встановлені правила і тому повідомляв про те, що вірогідність його загибелі росте з кожним кроком, зробленим нами по неправильному шляху. Він не зумів втаїти відповіді, яку дав хлопчику. Надалі він, ймовірно, навчиться одурювати. Навчиться приховувати одні факти, не стане реєструвати інші. Починаючи з цього дня кожна з його інструкцій може містити в собі зерна його загибелі. Нам про це не дізнатися. Хоч як би ми не були насторожі, врешті решт, Мультівак доб'ється свого. Мені думається, містере Галлімен, ви будете останнім головою цієї організації.

Галлімен оскаженіло стукнув кулаком по столу.

— Чому, чому, дідько вас візьми? З ним щось негаразд? Хіба не можна виправити його?

— Навряд чи, — відповів Отман з якоюсь безнадійністю в голосі. – Я ніколи раніше про це не замислювався, просто не було нагоди. Але тепер мені здається, що ми підійшли до кінця, оскільки Мультівак дуже досконалий. Він став таким складним, що здатний мислити й відчувати подібно до людини.

— Ви збожеволіли. Але, навіть якщо й так, що з цього?

— Вже більше п'ятдесяти років ми звалюємо на Мультівак усі людські лиха. Ми примушуємо його піклуватися про нас, про всіх разом і про кожного окремо. Нав'язуємо йому свої таємниці. Без кінця прохаємо відвести від нас зло, що таїться в нас самих. Усі ми йдемо до нього зі своїми неприємностями, кожного разу збільшуючи його тягар. А зараз ми ще й задумали звалити на нього тягар людських хвороб.

Отман замовк на хвилину, потім вибухнув:

— Містере Галлімен, Мультівак несе на своїх плечах усі гріхи світу – він втомився!

— Маячня, справжня маячня, — пробурмотів Галлімен.

— Хочете, я вам дещо покажу? Давайте я перевірю свою здогадку. Дозвольте мені скористатися лінією зв'язку з Мультіваком просто у вас в кабінеті.

— Навіщо?

— Я поставлю йому запитання, яке ніхто до мене не ставив.

— А це йому не зашкодить? — Галлімен був у паніці.

— Ні, просто він скаже нам те, що ми хочемо знати.

Голова коливався. Потім сказав:

— Давайте.

Отман підійшов до апарату, що стояв на столі в Галлімена. Пальці його впевнено вистукали запитання:

"Мультіваче, що хочеться тобі самому більш за все на світі?"

Пауза між запитанням та відповіддю тягнулася болісно довго. Отман і Галлімен затамували подих.

І ось почулося клацання, випала картка.

Маленька картка, на якій чіткими буквами було написано:

"Я хочу померти".

I. Asimov. All the Troubles of the World.