Вигадані фантазії - Сторінка 12

Дальман сказав собі, що він не боїться, але було би безглуздо, якби він, іще не зовсім одужавши від своєї хвороби, дозволив якимось незнайомцям втягти себе в сумнівну бійку. Він вирішив вийти й уже підвівся на ноги, коли крамар підійшов до нього й сказав йому стривоженим голосом:

— Сеньйоре Дальман, не звертайте уваги на цих хлопців, бо вони добряче напідпитку.

Дальман не здивувався, що крамар знає його ім'я, але відчув, що ці примирливі слова лише погіршили ситуацію. До цього дурна витівка пеонів була спрямована проти людини нікому невідомої, по суті, нікого; тепер же вона стосувалася його особисто та його імені, й про це неминуче довідаються сусіди. Дальман відсторонив крамаря вбік, підійшов до пеонів і запитав, чого їм треба.

Хлопець з китайськими рисами обличчя зіп'явся на ноги, похитуючись. Стоячи за крок від Хуана Дальмана, він почав кричати на нього таким гучним голосом, ніби стояв дуже далеко. Він намагався здатися набагато п'янішим, аніж був насправді, й під цим перебільшенням ховалися жорстокість і насмішка. Обкладаючи Дальмана брутальною та сороміцькою лайкою, він підкинув у повітря довгий ніж, спіймав його на льоту й викликав його на поєдинок. Крамар тремтячим голосом сказав, що Дальман неозброєний. І тут сталося щось цілком несподіване.

Зі свого кутка старий екзотичний ґаучо, в якому Дальман побачив символ Півдня (його Півдня) кинув йому під ноги оголений кинджал. Це було так, ніби Південь вирішив, що Дальман мусить прийняти виклик. Дальман нахилився, щоб підняти кинджал, і в цю мить зрозумів дві речі. По-перше, що цей майже інстинктивний рух старого ґаучо зобов'язує його битися. По-друге, що зброя в його невмілій руці послужить не для його захисту, а для виправдання того, хто його вб'є. Кілька разів у своєму житті він бавився з кинджалом, як і всі чоловіки, проте його знання у фехтуванні не йшли далі того, що удар треба завдавати знизу, а не згори, а ніж тримати лезом усередину. "У лікарні не дозволили б, аби зі мною таке сталося",— подумав він.

— Ходімо надвір,— сказав його супротивник.

Вони вийшли, і хоч Дальман не мав надії, але не мав і страху. Переступаючи через поріг, він подумав, що померти від ножа в поєдинку, просто неба й під час шаленої атаки було б для нього визволенням, щастям і святом тієї першої ночі у лікарні, коли йому встромили голку під шкіру. Він відчував, що якби тоді йому було дозволено обрати або вигадати свою смерть, то саме таку він би обрав і таку б собі вигадав.

Дальман твердо стискає в руці кинджал, яким навряд чи зуміє скористатись, і виходить на рівнину.

Примітки

162

Стівенсон, Роберт Льюїс (1850-1894) — англійський письменник.

163

Маутнер, Фріц (1849-1923) — австрійський літератор, автор "Філософського словника".

164

Шоу, Джордж Бернард (1856-1950) — англійський письменник.

165

Честертон, Гілберт Кіт (1877-1936) — англійський письменник.

166

Блуа, Леон (1846-1917) — французький письменник-містик, теоретик символізму та неоромантизму.

167

Мате — парагвайський чай.

168

Іпуче, Педро Леандро (1889-1976) — уругвайський письменник.

169

Про славетних мужів (лат.).

170

Ломонд, Шарль Франсуа (1727-1794) — французький священик.

171

Тезаурус (скарбниця слів) (лат.).

172

Кішра, Луї Марі (1799-1884) — французький філолог, автор французько-латинських словників.

173

Цезар, Гай Юлій, (100-44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник.

174

Природнича історія (лат.).

175

Бельйо, Андрес (1781-1865) — венесуельський просвітник, поет, учений і громадський діяч.

176

Сходинка до Парнасу (лат.).

177

Патіо — внутрішнє подвір'я.

178

Отже, нічого не можна передати слухові тими самими словами (лат.).

179

Кір Великий (558-529 до н. е.) — засновник перської держави.

180

Мітридат Евпатор (121-64 до н. е.) — понтійський цар.

181

Симонід Кеоський (бл. 556-468 до н. е.) — давньогрецький поет.

182

Метродор Скепсійський (ІІ-І ст. до н. е.) — давньогрецький філософ.

183

Кебрачо — селище, поблизу якого 28 листопада 1840 р. армія диктатора X. М. Росаса завдала поразки війську Хуана Лавальє.

184

Локк, Джон (1632-1704) — англійський філософ-просвітник.

185

Свіфт, Джонатан (1667-1745) — ірландський церковний діяч, публіцист, сатирик.

186

Пеон — наймит.

187

Парнелл, Чарлз Стюарт (1846-1891) — ірландський політик, лідер визвольного руху, що обстоював незалежність від Англії.

188

Нішапур — місто в Східному Ірані.

189

Моду Фредерик Стенлі (1864-1917) — британський генерал.

190

Клаузевіц, Карл Філіп Ґотліб фон (1780-1831 — пруський генерал, військовий реформатор та військовий теоретик.

191

Це діло пропаще (фр.).

192

Чорних і жовто-коричневих (англ.). Так називалися частини англійської армії, що формувалися з жителів колоній.

193

Прийде Платонів рік,

Добро і зло він прожене навік.

І нас поверне до життя старого.

Всі люди — це ляльки, і їхні ноги

Хтось смикає за нитку під удари гонга.

В. Б. Єйтс "Башта" (англ.).

Єйтс, Вільям Батлер (1865-1939) — ірландський поет і літературознавець, популяризатор ірландської культури.

194

Браунінг; Роберт (1812-1889) — англійський поет.

195

Гюґо, Віктор-Марі (1802-1885) — французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч.

196

Кондорсе, Марі Жан Антуан Нікола, маркіз (1743-1794) — французький філософ-просвітник, математик, соціолог і політичний діяч.

197

Геґель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770-1831) — німецький філософ, створив системну теорію діалектики на основі об'єктивного ідеалізму.

198

Шпенґлер, Освалд (1880-1936) — німецький філософ-ідеаліст, представник т. зв. "філософії життя" — ірраціоналістичної філософської течії кінця XIX — початку XX століття.

199

Віко, Джамбаттіста (1668-1744) — італійський філософ, поет, літературознавець.

200

Гесіод — давньогрецький поет VIII—VII ст. до н. е.

201

Лінкольн, Авраам (1809-1865) — президент США, убитий у театральній ложі.

202

Дюпен, Оґюст — персонаж кількох новел Е. А. По.

203

Талмуд — засаднича книга юдаїзму.

204

Багатокімнатний номер у готелі (фр.).

205

Флад, Роберт (1574-1637) — англійський лікар і окультний філософ.

206

Книга Творіння (давньоєвр.) — пам'ятка кабалістичної філософії.

207

Ваал Шем, Баал Шем, баалшем (з івр. "володар імені [Бога]") — кабаліст-практик, чудотворець єврейського фольклору.

208

Чотирибуквіє (грецьк.) — чотири літери, які складають один з десятьох епітетів Бога Ягве.

209

П'ятикнижжя — звід з п'яти книг, що складають Тору — священну книгу юдаїзму.

210

Гебрейсько-грецький тлумачний словник (лат.).

211

Лейсден, Йоган (1624-1699) — нідерландський теолог і гебраїст.

212

Геометричного характеру (лат.).

213

Діана в римській міфології — богиня полювання і природи.

214

Янус — в давньоримській міфології — дволикий бог дверей, входів, виходів, а також початку й кінця.

215

Аватара — перевтілення індуїстського бога Вішну в різні істоти.

216

Бьоме, Якоб (1575-1624) — німецький філософ-містик.

217

Тут: щоб подати приклад іншим (фр.).

218

Ібн Езра, Мойсей (1055-1139) — іспанський гебрейський поет.

219

Парменід (VI—V ст. до н. е.) — давньогрецький поет і філософ, основоположник елейської школи.

220

Маймонід (Моше бен Маймон, 1135-1204) — гебрейський середньовічний філософ.

221

Вергілій, Марон Публій (70-19 до н. е.) — римський поет.

222

У занепаді начебто була якась надійність.— Т. Е. Лоуренс. "Сім стовпів мудрості", CIII (англ.).

223

Данте Аліг'єрі (1265-1321) — італійський поет, автор ряду філософсько-політичних творів.

224

Саторніл, або Сатурній Антіохський — сирійський гностик (бл. 125 р.).

225

Карпократ (перша пол. II ст.) — александрійський філософ.

226

Книга проти всіх ересей (лат.).

227

Синтагма (лат.).

228

Христос і Юда (швед.).

229

Таємні спасителі (швед.).

230

Таємний спаситель (нім.).

231

Робертсон, Фредерик Вільям (1816-1853) — англійський богослов.

232

Бореліус запитує з іронією: "А чому він не відмовився відмовлятись? Чому не відмовився відмовлятись від відмовляння?"

233

Евклідес да Кунья (Кунья, Евклідес де (1866-1909) — бразильський письменник.) у своїй книжці, не відомій Рунеберґові, зазначає, що для єресіарха з Канудоса, Антоніу Консельєру, доброчесність "була майже нечестям". Аргентинський читач пригадає аналогічні уривки з творів Альмафуерте (справжнє ім'я — Педро Боніфасіо Паласіос, 1854-1917) — аргентинський поет.). Рунеберґ опублікував у символістському журналі "Шю інзеґель" розлогу описову поему "Таємна вода". У перших строфах розповідається про події вельми клопітного дня; в останніх описується, як поет натрапляє на замерзлий ставок; він робить висновок, що тривале існування цієї мовчазної води гасить нашу схильність до насильства й у якийсь спосіб дозволяє його та спокутує. Поема закінчується так: "Вода в лісі блаженна; а нам дозволено бути злими й страждати".

234

Морис Абрамовіц зазначає: "Ісус, на думку цього скандинава, завжди перебуває у виграшній ролі; його поневіряння, завдяки мистецтву друкарів, здобули багатомовну славу; його тридцятитрирічне перебування серед людей було, в загальному підсумку, таким собі дачним відпочинком". Ерфйорд, у третьому додатку до "Cristelige Dogmatik" ("Християнської догматики") спростовує це судження. Він зазначає, що розп'яття Бога не припинилося, бо хоч воно й відбулося в часі один раз, проте безперервно повторюється у вічності. Юда досі одержує свої срібняки й не перестає цілувати Христа, досі кидає срібняки у храмі, досі накидає собі на шию зашморг на залитому кров'ю полі. (Щоб обґрунтувати це твердження, Ерфйорд посилається на останній розділ першого тому "Виправдання вічності" Яромира Гладика.)

235

Непогрішність (лат.).

236

Людськість (лат.).

237

Кемніц, Мартін (1522-1586) — німецький теолог.

238

Мартенсен, Ганс Лассен (1808-1884) — данський богослов.

239

Бен Азаї, Симеон (II ст.) — гебрейський релігійний діяч.

240

Джованні з Вітербо (1432-1502) — італійський чернець-домініканець.

241

Мідрашім — коментатори Талмуда.

242

Ф'єрро, Мартін — ґаучо, герой поеми Хосе Рафаеля Ернандеса Пуейрредона.

243

Аменофіс IV (Аменхотеп IV, 1424-1388 до н. е.) — єгипетський фараон.

244

Геродот (484?-420? до н. е.) — давньогрецький історик.

245

Рабан Мавр (780?-856) — церковний діяч і теолог.

246

Флавій, Йосиф (37-бл.100) — римський історик.

247

Ґреґоровіус, Фердинанд фон (1821-1891) — німецький історик античності та Середньовіччя.

248

Міклошич, Франц (1813-1891) — австрійський мовознавець-славіст.

249

Бубер, Мартін (Мардохай) (1878-1965) — гебрейський релігійний філософ і письменник.

250

Хезліт, Вільям (1778-1830) — англійський критик і публіцист, теоретик романтизму.

251

Амаро, Хуан Франсиско — персонаж новели Борхеса "Друга смерть".

252

Земний світ — дзеркало гри (лат.).

253

Дю Канж, Шарль (1610-1688) — французький літератор і лексикограф.

254

Крус, Хуан де ла (Сан-Хуан де ла Крус, справжнє ім'я — Хуан де Йепес-і-Альварес, 1542-1591) — іспанський поет-містик і теолог, чернець-кармеліт.

255

Катріель — муніципалітет на півночі Аргентини.

256

Іригоєн, Іполіто (1852-1933) — аргентинський державний діяч, президент країни (1916-1922 та 1928-1930), 5 лютого 1921 р.