Всі клопоти світу - Сторінка 4

Ми ніколи не вгадаємо його намірів заздалегідь. І хоч які були б ми обе­режні, Мультивак, зрештою, доможеться успіху. Я гадаю, містере Галлімен, що ви будете останнім головою цієї уста­нови.

Галлімен розлючено гупнув кулаком по письмовому столу.

— Але чому, чому, чому? Дідько б вас ухопив, чому? Що в ньому несправне? Хіба не можна полагодити?

— Не думаю, — відповів Отмен з лагідним розпачем, — ніколи раніше не замислювався. Не випадало нагоди, аж по­ки заварилася ця каша, але тепер, коли я розмірковую про все, мені здається, що до кінця шляху ми дійшли тому, що Мультивак занадто досконалий. Мультивак став такий складний, що вже реагує не як машина, а як жива істота.

— Ви з глузду з'їхали! А коли й ваша правда, то що?

— П'ятдесят з гаком років ми перекладали всі клопоти людства на Мультивака, на цю живу істоту. Ми просили його нами опікуватися, всіма разом і кожним зокрема. Ми проси­ли його ввібрати в себе всі наші таємниці, ми просили його всотувати в себе все наше зло і боронити нас від нього. Всі ми несемо до нього свої клопоти, додаючи свою дещицю до його ноші. А тепер ми ще й плануємо накинути Мультивакові тягар людських хвороб.

Отмен спинився на хвилинку й раптом вибухнув:

— Містере Галлімен, Мультивак несе на своїх плечах всі клопоти світу, і він стомився!

— Маячня! Божевільна маячня!

— Тоді дозвольте мені вам дещо показати. Давайте пере­віримо. Дозвольте скористатися з Мультивакового контур­ного виходу тут, у вашому кабінеті.

— Навіщо?

— Щоб поставити Мультивакові запитання, якого ще ніхто ніколи йому не ставив.

— Ви не зашкодите йому? — запитав раптово стривоже­ний Галлімен.

— Ні. Але він скаже нам про те, про що ми хочемо довіда­тися.

Голова злегка завагався. Потім махнув рукою:

— Дійте!

Отмен підійшов до вмонтованого в Галліменів стіл при­строю. Його пальці вправно вибили запитання:

"Мультиваку, чого б ти найбільше бажав сам для себе?"

Час між запитанням і відповіддю тягнувся нестерпно дов­го, проте ні Отмен, ні Галлімен не дихали.

Нарешті заклацало, і вискочила картка. Невеличка картка. Акуратними літерами на ній було віддруковано:

"Я хочу вмерти".

Перекладач: Анатолій Онишко