Windows on the World - Сторінка 9

Якщо показати бодай найменші ознаки страху — все, гра програна, got it2?

Брати чемно кивають головою.

Я виявив, що забув описати себе. Колись я був дуже вродливим, потім просто вродливим, потім непогано виглядав, а зараз я виглядаю посередньо. Я багато читаю, підкреслюючи речення, що мені особливо подобаються (як роблять усі самоучки) (найосвіченіші люди — це, здебільшого, самоучки: усе життя вони готуються до екзамену, якого ніколи не складатимуть). У свої кращі дні я схожий на актора Білла Пуллмана (президент Сполучених Штатів у "Дні Незалежності"). У кепські дні — скоріше на Робіна Вільямса, якщо тільки він погодиться на роль техаського агента з нерухомості із незграбною ходою, початковою стадією плішини та гусячими лапками в куточках очей (yeah, зловживання сонцем). За кілька років я стану гідним кандидатом у конкурсі двійників Джорджа Буша-молодшого. Тобто якщо лишуся живим після цієї колотнечі.

Джеррі — мій старший син, тому він такий серйозний. Старші діти першими нариваються на неприємності, першими потрапляють у халепу. Він мені нагадує мою матір. Мені подобається, що він сприймає все буквально. Я можу змусити його повірити в будь-які

1 "Donjons and Dragons" — культова гра, яка була страшенно популярна у 1980-х роках у Північній Америці.

2 Зрозуміло? (Англ.)

нісенітниці. Він ведеться на все, а потім гнівається, що я йому збрехав. Прямий, щирий, сміливий: Джеррі належить до того типу чоловіків, до якого мав би належати і я. Іноді мені здається, що він ненавидить мене. Мабуть, я його розчаровую. Тим гірше: така вже доля батьків — розчаровувати синів. Навіть у Люка Скайвокера батько — Дарт Вейдор!1 Джеррі точно такий, яким я був у його віці: свято вірить у порядок речей, завжди піклується, щоб усе було як належить. Пізніше він втратить свої життєві ілюзії. Цього я йому не бажаю. Сподіваюсь, він назавжди збереже свій відвертий погляд синіх очей. Джеррі, ти потрібен мені. Колись діти брали приклад із батьків. Сьогодні все навпаки.

Девід, звісно, як і належить молодшому на два роки брату, завжди в усьому сумнівається: у своєму білому волоссі з чубчиком, у необхідності ходити до школи, в існуванні Діда Мороза та "Нашоп Вго-thers"2. Він майже ніколи нічого не говорить,хіба що аби подратувати брата. Спочатку ми з Мері побоювались, що він не зовсім нормальний: ніколи в житті він не плакав, навіть коли народився. Він нічого не каже, не вимагає, просто промовисто мовчить; гадаю, думає він від цього не менше. Усе своє життя він тільки те й робить, що грає у відео-ігри, і часто-густо виграє. Його улюблене заняття — глузувати із Джеррі, але я точно знаю, що він віддасть за нього життя. Що ж бо він робитиме без брательника? Мабуть, казна-що, як я з того часу, як поїхав від старшої сестри. Девід гризе нігті, а коли на руках уже гризти нема чого, то він береться за нігті на ногах. Росли б у нього нігті ще десь — на носі, на ліктях або колінах, — він з'їв би і їх теж, не сумнівайтесь. Усе це він робить мовчки. Дитина, що ніколи не плаче, —

1 Герої фільму "Зоряні війни". Дарт Вейдор — уособлення зла, Люк Скайво-кер — головний герой-молодець. У кінці з'ясовується, що затяті вороги — батько і син.

2 Популярна в 1990-х роках група, учасниками якої були три брати Хенсони. Унікальність проекту полягає в тому, що зірковими поп-музикантами стали діти від 6 до 12 років.

ідеальна дитина, я не нарікаю, але часом це є тривожним сигналом. Мені подобається, як він чеше голову — нібито напружено думає. Мені сорок три роки, нещодавно я почав наслідувати його. Я вже про це говорив: батьки наслідують своїх дітей, і це добре. Чи знаєте ви кращий засіб проти старіння? Девід — пустун, буркун, кволий, блідий, недовірливий та відлюдний. Він нагадує мого батька. А, то, мабуть, це він і є! Джеррі — моя мати, а Девід — мій батько!

— МАМО! ТАТУ! ХОДІТЬ ДО МЕНЕ!

— Ти ба, Девіде, отакої, — розгублено каже Джеррі, — старий з глузду з'їхав.

Девід глянув на мене, насупивши брови, але, як завжди, нічого не сказав. Ми тільки-но дійшли до 105-го поверху.

З Ф. Беґбеде

65

Чого не знають вони, але що сьогодні вже знаю я (і це робить мене ні в якому разі не вище, а тільки живіше за них), так це те, що "боїнг" знищив усі виходи: сходи заблоковані, ліфти розплавились; Картью з синами застрягли в духовці.

Підпис: Пан Всезнайка. (Англійською: "Mister Know-it-all").

Вежа "Монпарнас" була відкрита в 1974 році, майже водночас із Всесвітнім торговельним центром. Загальна площа — 10,5 гектарів. По 2011 м2 на поверх. 103 000 м2 офісних приміщень, 30 000 м2 магазинів, 16 000 м2 архівів та резервних фондів, 100 000 м2 місць загального вжитку, 21 000 м2 спеціальних приміщень, паркінг на 1850 машин. Завширшки: 32 метри. 25 ліфтів та 7200 вікон. Вага: 120 000 тонн. Фундамент: 56 зміцнених паль на глибині 70 метрів від рівня, де розходяться чотири гілки метро.

Ось чому о 8.50 ця вежа навіює на мене страх. Запевняю вас, після Одинадцятого вересня я по-іншому дивлюсь на вежу "Монпарнас": як на залітний космічний корабель, як на ракету, що готова до старту. Остання незбита кегля в партії в боулінг. Чи знаєте ви, що, коли замислювався проект "Мен-Монпарнас", Помпіду хотів звести дві однакові вежі? Це питання довго обговорювалось, та, врешті-решт, він передумав.

У ліцеї Монтеня моїм ворогом була дисципліна, виховання, яке вважалося колективістським, нескінченно нудотні лекції, похму-

рість капіталістичної демократії. Непокора була більш романтичною. У мене викликали захоплення подвиги "Аксьон Дірект"1, за якими я стежив по телебаченню. От вони були вільними, підривали бомби, викрадали пузатих експлуататорів. Наталі Меніґон була сексуальнішою за Аліс Соньє-Сеїте2. У нашому класі найвищим шиком вважалося намотувати на шию палестинську хустку, а я ходив у Burberry 5; а ти кажеш — бунтівник. Тероризм був ґламурніший за контрольну з історії наступної п'ятниці. Я мав би утекти, піти в підпілля, але в занедбаних підвалах топили не так добре, як у квартирі моєї матері. У ліцеї Людовіка Великого я один за одним поглинав революційні маніфести, продовжуючи, тим не менш, відвідувати заняття. Так я у будь-якому випадку був на коні: мене не віддубасить поліція, я не проведу решту життя в місцях позбавлення волі, але зможу цитувати Рауля Ванейгема і здаватимусь крутим. Я був таким же бунтівником, як Canada Dry3 — алкоголем: бунтарського кольору, бунтарського вигляду, але не бунтар. Якось один американський журналіст вигадав пестливе скорочення для Богемних Буржуа: він охрестив їх "бобу". А я був "бабу" — Багатим Бунтівником.

1 Французький терористичний марксистсько-ленінський рух, створений у 1979 році Жан-Марком Руйаном. У вересні 1980 року Руйан та його подруга Наталі Меніґон були заарештовані. У 1981 році вони підпадають під президентську амністію Франсуа Міттерана, але в 1982 році організація була остаточно заборонена та розпущена. Після цього її активісти створили дві нові міжнародні терористичні організації (фр. — "пряма дія").

2 Аліс Соньє-Сеїте — у 1978—1981 рр. — міністр вищої освіти Франції.

3 Марка безалкогольних напоїв.

З*

67

Пощастило (якщо тут доречне слово зі "щастям" у корені): на 105-му поверсі мобіла ловить сигнал. Дзвоню Мері.

— Hello?

— Мері? Це Картью. Вибач, кашель душить, але з малими все гаразд, намагаємось вилізти звідси.

— Картью? Чому ти говориш пошепки? Звідки ти телефонуєш?

— Тут сталася якась катастрофа, але я переконую хлопців, що це такий атракціон. Увімкни телевізор, сама все швидко зрозумієш.

Тиша, звук кроків, чую, як включився телевізор, потім пронизливий крик: "Oh Lord, tell me this is not happening))1.

— Картью, тільки не кажи, що ви там нагорі!

— Чорт, ти ж сама сказала мені розбудити їх рано-вранці, щоб не відвикали від шкільного режиму! Присягаюся, я б волів зараз бути десь в іншому місці. Я бачив його, Мері, я БАЧИВ, як цей негід-ник-літак урізається в будівлю прямо під нами! Стає спекотно, дим повсюди, але з хлопцями все о'кей, не клади слухавку, Джеррі хоче поговорити з тобою.

— Мам?

— Любий, як ти? Ти не поранений? Пильнуй за братиком, добре?

— Мамусю, мені не подобається цей атракціон, а ще тут страшенно смердить, даю Дейва.

1 О Боже, скажи мені, що це неправда (англ.).

— Девіде?

— ...Кх-кх! (кашляє). Мамо, а Джеррі не дає мені фотоапарат!

— Добре, Мері, це знову Картью. Спробуй дізнатись, чи відправили вже рятувальників, бо у нас тут немає зв'язку з адміністрацією. Блядь, тут взагалі немає плану евакуації! Передзвони мені, бувай.

Ми все ще на сходовому майданчику, освітленому неоном, у натовпі, що покірно спускається, наче стадо баранів, яких ведуть на бойню. Солженіцин порівнював в'язнів ГУЛАГу з ягнятами. М-е-е-е. Що за дурість була привести сюди хлопців, на біса воно здалося — і їм, і мені. Ці одвічні обов'язки, якими ми самі себе обтяжуємо, думаючи, що робимо добро... Це нам усім покарання за те, що не лишились повалятися довше в ліжку. Подивіться-но на них: попрокидалися — ще й на світ не займалося, поначіпляли краватки, поголилися, working girls повиливали на себе літри парфумів, теж мені, старанні читачі Wall Street Journal... Ліпше валялись би собі в ліжках.

— Діти, все гаразд? Добре затуляйте серветкою носа та рота. І не торкайтесь поруччя, воно гаряче.

Наше стадо поволі більшає, на кожному поверсі до нас приєднується нова партія приголомшених сірих чоловічих та рожевих дамських костюмів. Ми перестрибуємо через уламки підвісної стелі, що затуляють прохід. Задушлива спека. Іноді хтось підтримує сусіда або плаче, але більшість мовчить, кашляє, сподівається.

Мої батьки познайомились на баскському узбережжі, але невдовзі поїхали на навчання до Америки. Сьогодні ми вже не пам'ятаємо, наскільки університети Сполучених Штатів, зокрема business schools, вабили блискучих французьких випускників. Отже, мій батько вирушив до Гарварда отримувати диплом з МВА (як пізніше Джордж В. Буш), моя мати поїхала з ним і, користуючись нагодою, отримала диплом магістра з історії в Маунт-Холіок. Америка 50-х — така ж, як на чорно-білих кінохроніках. Заразила своєю мрією решту західного світу. Довжелезні "кадилаки" з плавниками, величезні порції морозива, відерця поп-корну в кінотеатрах, повторне обрання Ейзенхауе-ра: магічні символи ідеального щастя.