Жаби - Сторінка 5
- Арістофан -
Та я й не вихвалявся,
Не відвертав уваги вбік, нікого не морочив,
Мемнона й Кікна водячи з бляшаним калаталом.
От хоч би й учнів ви його з моїми порівняйте:
У нього вчились — Мегенет,
Манес та ще Формісій, —
Бородані-вернидуби суремносписоносні,
А в мене — гожий Клітофон та Ферамен вродливий.
Діоніс
Як, Ферамен? Це — мудрий муж,
на всі він руки майстер!
Хоч би й доскочив він біди,
стояв би край безодні,
970 То й тут він викрутиться:
"Я — кеосець, не хіосець!"
Евріпід
Аякже, учнів я своїх
Навчив подумати й про це,
В мистецтво розум я завів
І міркування, щоб усі
Могли розглянути як слід
Діла й громадські, і свої
І їм надати кращий лад,
Допитуючись — як це так?
А де ж воно? Хто взяв його?
Діоніс
980 Клянусь богами, в нас тепер
Афінець кожен, тільки в дім
Заходить, вже кричить на слуг:
А де в вас горщики стоять?
А хто в кефалі вже відгриз
Голівку? Що, загинув вже
Той глек, що я торік купив?
А де вчорашній мій часник?
А хто оливку надкусив?
А то, як бевзні, як ляльки,
990 Як мамині синки, сидять,
роти пороззявлявши. [435]
АНТОДА І
Друга половина хору
(до Есхіла)
Світлосяйний Ахілле, ти бачиш це?
Що ж на це тепер ти скажеш?
Та тримай себе у шорах...
Щоб бурхливий гнів тебе
За оливи не замчав!
Страшно він тебе паплюжив!
Ти ж, людина благородна,
Тим же гнівно не плати,
А вітрила всі згорнувши,
юоо Тільки краєм випускай
Та й пливи помалу-малу, обережно,
Поки лагідний, попутний не повіє вітерець.
Провідця хору
(до Есхіла)
Ти між еллінів перший, хто пишних промов
величаві споруди позводив,
Балакнею оздобив трагічною їх, —
сміло хлинь із джерел красномовства.
АНТЕПІРРЕМА
Есхіл
Лиш обурити може розмова така!
І палаю я серцем з досади,
що в оці суперечки вступить довелось.
Та щоб він не сказав, що пасую,
То нехай відповість мені: за що-бо ми
шанувати повинні поета?
Евріпід
За мистецтво й за мудрі поради, за те,
що на кращу ми путь наставляєм
1010 Батьківщини своєї усіх громадян.
Есхіл
А як зовсім інакше ти діяв?
І розумних та чесних, порядних людей
обернув ти на погань мерзенну,
То якої ти кари тоді заслужив? [436]
Діоніс
Годен смерті, — нема що й питати!
Есхіл
А тепер подивися, якими колись
ти у спадок прийняв їх од мене, —
Благородні, плечисті були, кремезні,
Не боялись державної служби,
Не тинялись без діла, мов блазні якісь,
на теперішніх пройд не скидались,
А відвагою дихали, вістрям списів
та шоломами з білим султаном,
Наголінників бронею, лат і щитів,
семи буйволів дужою міццю.
Евріпід
Насувається лихо! Мене він уб'є
брязкотінням іржавих шоломів!
Діоніс
(до Есхіла)
Розкажи-бо нам, що ти робив,
щоб людей благородства навчити?
1020 Говори ж бо, Есхіле, відкинувши гнів
і свою гордовитість уперту.
Есхіл
Духом мужнім я пройняту драму створив.
Діоніс
Та яку ж бо це?
Есхіл
"Семеро в Фівах".
Хто б не бачив її, бойової жаги
і відваги увесь набирався.
Діоніс
Ну, оце ти якраз і недобре вчинив,
бо одні лиш фіванці у тебе
Хоробріші за всіх і сильніші в бою.
От і маєш тепер по заслузі! [437]
Есхіл
Ви так само себе гартувати могли б,
та цього ж ви не прагнули зовсім.
Ще трагедію "Перси" поставив я вам,
громадян наставляючи наших
Перемоги над ворогом завжди жадать, —
я прекрасний оспівував подвиг!
Діоніс
Невимовно радів я, почувши тоді
вже померлого Дарія голос;
1030 Потім вийшов і хор, і руками сплеснув,
і почав голосити: "Ой леле!"
Есхіл
От про це віщувати й повинен поет!
Подивися уважно спочатку,
Чим народові завжди корисні були
благородні душею поети.
Нас Орфей таємничих обрядів навчив,
і убивства звелів уникати;
Лікування хвороб, віщування Мусей показав;
Гесіод — землеробство,
І збирання врожаю, і оранку, й сів описав.
А Гомер богорівний
Чим же славу й пошану здобув, як не тим,
що корисної справи навчив нас —
Збройних подвигів, доблесті й честі в бою?
Діоніс
А проте Пантаклей дурнуватий
Не навчився і в нього! Недавно, коли
в урочистому йшов він поході,
То спочатку шолом надягнув на чоло,
а тоді став султана чіпляти.
Есхіл
1040 ддЄ й доблесних можна багато назвать, —
ось, наприклад, героя Ламаха!
За Гомером услід став і я малювать
доброчесні і доблесні вчинки,
І Патроклів, і Тевкрів, левиних сердець,
щоб піднять громадян батьківщини, [438]
Щоб з героями тими зрівнялись вони,
звук сурми бойової зачувши.
Але, Зевсом клянусь, не писав я про Федр,
Сфенебей я не славив розпутних,
І ніхто докорити не може, що десь
малював я закохану жінку.
Евріпід
Свідок Зевс, адже ти Афродіти й не знав!
Есхіл
Я і знати про неї не хочу!
От тебе і твоїх завітанням своїм
надто часто вона частувала.
То й, мабуть, неабияк прибила тебе.
Діоніс
Щира правда це, Зевсом клянуся!
Що вигадував сам про чужих ти жінок,
те й тебе, наче кара, спіткало.
Евріпід
1050 д яка ж бо то шкода, зухвальче, скажи,
від моїх Сфенебей для держави?
Есхіл
Ти поважним дружинам поважних людей
дав отруйний болиголов пити, —
Тож ганьбою вважали вони на твоїх
навіть глянути Беллерофонтів.
Евріпід
Та хіба ж неправдиво, не те, що було,
розповів я про Федру нещасну?
Есхіл
Свідок Зевс, це було все, та мусить поет
приховати негарне й ганебне.
Не виводить на сцену й не вчити цього.
Як учитель дітей нерозумних
На добро наставляє, так само поет
і дорослих людей научає.
Нам лише про корисне і слід говорить. [439]
Евріпід
А коли ти слова з Лікабет
Чи з Парнас висотою будуєш, невже
на корисне ти цим наставляєш?
Чи не слід би по-людськи з людьми говорить?
Есхіл
Ах, нещасний, сама неминучість
1060 ДдЯ дуМок і для вчинків великих велить
відповідне знаходити слово.
А ясним півбогам взагалі до лиця
лиш велична, піднесена мова,
Адже й їхні одіння за наші земні
незрівнянно пишніші й багатші.
І прекрасно це все показав я, а ти
зіпсував.
Евріпід
Що ж такого зробив я?
Есхіл
Перш за все ти в лахміття царів одягнув,
щоб і з вигляду вбогі й нещасні
Тільки жаль викликали вони у людей.
Евріпід
Ну, що ж бо зробив я лихого?
Есхіл
А тепер через це в триєрархи ніхто
із багатих іти не бажає!
У лахміття закутавшись, плачуть вони
і нестатки свої проклинають.
Діоніс
А під сподом, клянуся Деметрою, в них
із найтоншої шерсті сорочка!
І як тільки їм вдасться в оману ввести,
глянь, у рибнім ряду виринають.
Есхіл
і°70 Без пуття просторікати всіх ти навчив,
в марнослів'ї пустому вправлятись,
Через те спорожніли й палестри у нас,
а юнацтво лиш знає сідниці [440]
В балачках протирати; підбив ти усіх,
що в примор'ї, не слухать начальства
І в усьому перечить йому. А колись,
як ще жив я на білому світі,
Тільки й знали вони, що жувати книші
та гукати своє: "Гей, на весла!"
Діоніс
Так, клянусь Аполлоном, і вітри пустить
прямо в рот весляреві-сусіду,
За столом обкалять його, й одіж здирать
з перехожих, на берег зійшовши!
А тепер все горлають, не хочуть гребти
і пливуть, де лиш їм заманеться.
Есхіл
І якого-бо зла не накоїв він нам?
Чи не вивів на сцену він звідниць гидких
1080 і дівчат, що у храмі родили дітей,
І сестер, що з братами у блуді жили,
І жінок, що й життя вже для них — не життя?
Через це-бо у місті багато у нас
Розвелося тепер писарів-скоробрех,
Блюдолизів поганих, облесливих мавп,
Що оманюють вічно і дурять народ!
Вже немає кому й смолоскипа нести, —
Всі незграбні тепер і невправні!
Діоніс
Свідчусь Зевсом, нема! Мало зо сміху я
1090 це умер у святкові дні Панафіней!
Взявся бігти один чоловічок гладкий,
Білотілий; увесь він нагнувся вперед,
Важко дихав, та все відставав. Край воріт
Керамікських його частувать почали —
У живіт, і по спині, під ребра і в зад!
Бідолаха під градом рясним стусанів
Тільки вітри пускав
Та згасив смолоскип, утікавши.
ОДА II
Перша половина хору
В справі цій великі спори і війна завзята йде!
1100 Важко в ній нам розібратись: цей бурхливо нападає, [441]
Той — уміє обернутись, відсіч ворогові дать.
Лиш на місці не товчіться, —
Є-бо доводів багато й влучних засобів борні.
Раз ви вийшли на змагання —
Говоріть, питайте, спортесь
Про старе й нове мистецтво;
Постарайтеся розумно
І дотепно говорить!
АНТОДА II
Друга половина хору
А якщо ви боїтеся, що невчені глядачі
1110 Кращих тонкощів розмови не здолають оцінити,
То даремно не тривожтесь, — не такі тепер часи!
Тут сидить народ бувалий,
І книжки читає кожен, кожен правду розбере.
Від природи є в них розум,
Ще й розвинений він добре.
Тож не бійтеся нічого,
Все докладно розбирайте, —
Глядачі в нас не дурні!
Евріпід
Звернусь раніше до твоїх прологів я,
1120 Щоб першими критично дослідити нам
Частину першу тих трагедій вславлених —
Хід дії невиразно в них показано.
Діoніс
Що ж візьмеш ти на розгляд?
Евріпід
Та багато що!
(До Есхіла).
Спочатку з "Орестеї" прочитай мені.
Діoніс
Усі замовкніть! Ну, читай, Есхіле, нам.
Есхіл
"Гермес підземний, владу взяв ти батькову, —
Рятуй мене, благаю, будь союзником!
Прийшов у рідну землю, повернувся я". [442]
Діоніс
Ну, де ти бачиш хиби?
Евріпід
Кільканадцять хиб!
Діоніс
1130 уа тут всього лиш три короткі віршики!
Евріпід
А в кожному по двадцять хиб та помилок.
Есхіл робить жест заперечення.
Діоніс
Помовч, Есхіле, стережися, знайде-бо
І в трьох він ямбах кільканадцять помилок!
Есхіл
Щоб перед ним мовчав я?
Діоніс
Краще слухайся.
Евріпід
У нього зразу ж мало не до неба хиб!
Есхіл
І що ти мелеш?
Евріпід
Це вже — що доводиться.
Есхіл
Та де ж ті хиби?
Евріпід
Прокажи спочатку вірш.
Есхіл
"Гермес підземний, владу взяв ти батькову..."
Евріпід
То це Орест говорить над могилою
1140 оТцЯ померлого? [443]
Есхіл
Не заперечую.
Евріпід
Це ж, як він каже, ніби владу батькову
Прийняв Гермес, коли ганебним підступом
Загинув батько від руки жіночої!
Есхіл
Не те! До благодійника звертаючись,
Підземного Гермеса, зазначає він,
Що той від батька владою наділений.
Евріпід
Ти гірше, ніж я думав, помиляєшся!
Якщо підземна влада в нього — батьківська...
Діоніс
То гробарем був той Орест по батькові!
Есхіл
1150 Не ароматне, Діоніс, вино твоє!
Діоніс
(до Есхіла)
Читай-но далі!
(До Евріпіда).
Ти ж дивись, де хиби є.
Есхіл
"...Рятуй мене, благаю, будь союзником!
Прийшов у рідну землю, повернувся я".
Е в р і п і д
У мудрого Есхіла тут повторення.
Діоніс
Де саме?
Евріпід
От дивись, я поясню тобі:
"Прийшов" додому, каже, "повернувся" він.
Адже "прийти" — те саме, що й "вернутися". [444]
Діоніс
Так, свідок Зевс! Це — як сусіду мовити:
"Позич мені ночовки, чи — корито дай".
Есхіл
1060 Неправда, пустодзвоне, це не все одно.
У мене вірні, щонайкращі вислови.
Діоніс
(до Есхіла)
Чому ж це так? Будь ласка, поясни мені!
Есхіл
В свій край приходить той, хто лиха іншого
Не знає, крім розлуки тимчасової,
А хто прийшов з вигнання, той — вертається.
Діоніс
Так, свідок Феб! Що ж скаже Евріпід на це?
Евріпід
Скажу, Орест додому не "вертається",
Прийшов він потай, влади не питаючись.
Діоніс
Гермесом свідчусь, добре, хоч не втямив я.
Евріпід
(до Есхіла)
1170 Читай-по далі.
Діоніс
Та мерщій кінчай уже,
Есхіле мій!
(До Евріпіда).
Ти ж додивляйся помилок.
Есхіл
"Благав я батька на горбку могильному —
Почути, вислухати..."
Евріпід
Знов повторення:
Почути, вислухати, — це ж однаково.
Не відвертав уваги вбік, нікого не морочив,
Мемнона й Кікна водячи з бляшаним калаталом.
От хоч би й учнів ви його з моїми порівняйте:
У нього вчились — Мегенет,
Манес та ще Формісій, —
Бородані-вернидуби суремносписоносні,
А в мене — гожий Клітофон та Ферамен вродливий.
Діоніс
Як, Ферамен? Це — мудрий муж,
на всі він руки майстер!
Хоч би й доскочив він біди,
стояв би край безодні,
970 То й тут він викрутиться:
"Я — кеосець, не хіосець!"
Евріпід
Аякже, учнів я своїх
Навчив подумати й про це,
В мистецтво розум я завів
І міркування, щоб усі
Могли розглянути як слід
Діла й громадські, і свої
І їм надати кращий лад,
Допитуючись — як це так?
А де ж воно? Хто взяв його?
Діоніс
980 Клянусь богами, в нас тепер
Афінець кожен, тільки в дім
Заходить, вже кричить на слуг:
А де в вас горщики стоять?
А хто в кефалі вже відгриз
Голівку? Що, загинув вже
Той глек, що я торік купив?
А де вчорашній мій часник?
А хто оливку надкусив?
А то, як бевзні, як ляльки,
990 Як мамині синки, сидять,
роти пороззявлявши. [435]
АНТОДА І
Друга половина хору
(до Есхіла)
Світлосяйний Ахілле, ти бачиш це?
Що ж на це тепер ти скажеш?
Та тримай себе у шорах...
Щоб бурхливий гнів тебе
За оливи не замчав!
Страшно він тебе паплюжив!
Ти ж, людина благородна,
Тим же гнівно не плати,
А вітрила всі згорнувши,
юоо Тільки краєм випускай
Та й пливи помалу-малу, обережно,
Поки лагідний, попутний не повіє вітерець.
Провідця хору
(до Есхіла)
Ти між еллінів перший, хто пишних промов
величаві споруди позводив,
Балакнею оздобив трагічною їх, —
сміло хлинь із джерел красномовства.
АНТЕПІРРЕМА
Есхіл
Лиш обурити може розмова така!
І палаю я серцем з досади,
що в оці суперечки вступить довелось.
Та щоб він не сказав, що пасую,
То нехай відповість мені: за що-бо ми
шанувати повинні поета?
Евріпід
За мистецтво й за мудрі поради, за те,
що на кращу ми путь наставляєм
1010 Батьківщини своєї усіх громадян.
Есхіл
А як зовсім інакше ти діяв?
І розумних та чесних, порядних людей
обернув ти на погань мерзенну,
То якої ти кари тоді заслужив? [436]
Діоніс
Годен смерті, — нема що й питати!
Есхіл
А тепер подивися, якими колись
ти у спадок прийняв їх од мене, —
Благородні, плечисті були, кремезні,
Не боялись державної служби,
Не тинялись без діла, мов блазні якісь,
на теперішніх пройд не скидались,
А відвагою дихали, вістрям списів
та шоломами з білим султаном,
Наголінників бронею, лат і щитів,
семи буйволів дужою міццю.
Евріпід
Насувається лихо! Мене він уб'є
брязкотінням іржавих шоломів!
Діоніс
(до Есхіла)
Розкажи-бо нам, що ти робив,
щоб людей благородства навчити?
1020 Говори ж бо, Есхіле, відкинувши гнів
і свою гордовитість уперту.
Есхіл
Духом мужнім я пройняту драму створив.
Діоніс
Та яку ж бо це?
Есхіл
"Семеро в Фівах".
Хто б не бачив її, бойової жаги
і відваги увесь набирався.
Діоніс
Ну, оце ти якраз і недобре вчинив,
бо одні лиш фіванці у тебе
Хоробріші за всіх і сильніші в бою.
От і маєш тепер по заслузі! [437]
Есхіл
Ви так само себе гартувати могли б,
та цього ж ви не прагнули зовсім.
Ще трагедію "Перси" поставив я вам,
громадян наставляючи наших
Перемоги над ворогом завжди жадать, —
я прекрасний оспівував подвиг!
Діоніс
Невимовно радів я, почувши тоді
вже померлого Дарія голос;
1030 Потім вийшов і хор, і руками сплеснув,
і почав голосити: "Ой леле!"
Есхіл
От про це віщувати й повинен поет!
Подивися уважно спочатку,
Чим народові завжди корисні були
благородні душею поети.
Нас Орфей таємничих обрядів навчив,
і убивства звелів уникати;
Лікування хвороб, віщування Мусей показав;
Гесіод — землеробство,
І збирання врожаю, і оранку, й сів описав.
А Гомер богорівний
Чим же славу й пошану здобув, як не тим,
що корисної справи навчив нас —
Збройних подвигів, доблесті й честі в бою?
Діоніс
А проте Пантаклей дурнуватий
Не навчився і в нього! Недавно, коли
в урочистому йшов він поході,
То спочатку шолом надягнув на чоло,
а тоді став султана чіпляти.
Есхіл
1040 ддЄ й доблесних можна багато назвать, —
ось, наприклад, героя Ламаха!
За Гомером услід став і я малювать
доброчесні і доблесні вчинки,
І Патроклів, і Тевкрів, левиних сердець,
щоб піднять громадян батьківщини, [438]
Щоб з героями тими зрівнялись вони,
звук сурми бойової зачувши.
Але, Зевсом клянусь, не писав я про Федр,
Сфенебей я не славив розпутних,
І ніхто докорити не може, що десь
малював я закохану жінку.
Евріпід
Свідок Зевс, адже ти Афродіти й не знав!
Есхіл
Я і знати про неї не хочу!
От тебе і твоїх завітанням своїм
надто часто вона частувала.
То й, мабуть, неабияк прибила тебе.
Діоніс
Щира правда це, Зевсом клянуся!
Що вигадував сам про чужих ти жінок,
те й тебе, наче кара, спіткало.
Евріпід
1050 д яка ж бо то шкода, зухвальче, скажи,
від моїх Сфенебей для держави?
Есхіл
Ти поважним дружинам поважних людей
дав отруйний болиголов пити, —
Тож ганьбою вважали вони на твоїх
навіть глянути Беллерофонтів.
Евріпід
Та хіба ж неправдиво, не те, що було,
розповів я про Федру нещасну?
Есхіл
Свідок Зевс, це було все, та мусить поет
приховати негарне й ганебне.
Не виводить на сцену й не вчити цього.
Як учитель дітей нерозумних
На добро наставляє, так само поет
і дорослих людей научає.
Нам лише про корисне і слід говорить. [439]
Евріпід
А коли ти слова з Лікабет
Чи з Парнас висотою будуєш, невже
на корисне ти цим наставляєш?
Чи не слід би по-людськи з людьми говорить?
Есхіл
Ах, нещасний, сама неминучість
1060 ДдЯ дуМок і для вчинків великих велить
відповідне знаходити слово.
А ясним півбогам взагалі до лиця
лиш велична, піднесена мова,
Адже й їхні одіння за наші земні
незрівнянно пишніші й багатші.
І прекрасно це все показав я, а ти
зіпсував.
Евріпід
Що ж такого зробив я?
Есхіл
Перш за все ти в лахміття царів одягнув,
щоб і з вигляду вбогі й нещасні
Тільки жаль викликали вони у людей.
Евріпід
Ну, що ж бо зробив я лихого?
Есхіл
А тепер через це в триєрархи ніхто
із багатих іти не бажає!
У лахміття закутавшись, плачуть вони
і нестатки свої проклинають.
Діоніс
А під сподом, клянуся Деметрою, в них
із найтоншої шерсті сорочка!
І як тільки їм вдасться в оману ввести,
глянь, у рибнім ряду виринають.
Есхіл
і°70 Без пуття просторікати всіх ти навчив,
в марнослів'ї пустому вправлятись,
Через те спорожніли й палестри у нас,
а юнацтво лиш знає сідниці [440]
В балачках протирати; підбив ти усіх,
що в примор'ї, не слухать начальства
І в усьому перечить йому. А колись,
як ще жив я на білому світі,
Тільки й знали вони, що жувати книші
та гукати своє: "Гей, на весла!"
Діоніс
Так, клянусь Аполлоном, і вітри пустить
прямо в рот весляреві-сусіду,
За столом обкалять його, й одіж здирать
з перехожих, на берег зійшовши!
А тепер все горлають, не хочуть гребти
і пливуть, де лиш їм заманеться.
Есхіл
І якого-бо зла не накоїв він нам?
Чи не вивів на сцену він звідниць гидких
1080 і дівчат, що у храмі родили дітей,
І сестер, що з братами у блуді жили,
І жінок, що й життя вже для них — не життя?
Через це-бо у місті багато у нас
Розвелося тепер писарів-скоробрех,
Блюдолизів поганих, облесливих мавп,
Що оманюють вічно і дурять народ!
Вже немає кому й смолоскипа нести, —
Всі незграбні тепер і невправні!
Діоніс
Свідчусь Зевсом, нема! Мало зо сміху я
1090 це умер у святкові дні Панафіней!
Взявся бігти один чоловічок гладкий,
Білотілий; увесь він нагнувся вперед,
Важко дихав, та все відставав. Край воріт
Керамікських його частувать почали —
У живіт, і по спині, під ребра і в зад!
Бідолаха під градом рясним стусанів
Тільки вітри пускав
Та згасив смолоскип, утікавши.
ОДА II
Перша половина хору
В справі цій великі спори і війна завзята йде!
1100 Важко в ній нам розібратись: цей бурхливо нападає, [441]
Той — уміє обернутись, відсіч ворогові дать.
Лиш на місці не товчіться, —
Є-бо доводів багато й влучних засобів борні.
Раз ви вийшли на змагання —
Говоріть, питайте, спортесь
Про старе й нове мистецтво;
Постарайтеся розумно
І дотепно говорить!
АНТОДА II
Друга половина хору
А якщо ви боїтеся, що невчені глядачі
1110 Кращих тонкощів розмови не здолають оцінити,
То даремно не тривожтесь, — не такі тепер часи!
Тут сидить народ бувалий,
І книжки читає кожен, кожен правду розбере.
Від природи є в них розум,
Ще й розвинений він добре.
Тож не бійтеся нічого,
Все докладно розбирайте, —
Глядачі в нас не дурні!
Евріпід
Звернусь раніше до твоїх прологів я,
1120 Щоб першими критично дослідити нам
Частину першу тих трагедій вславлених —
Хід дії невиразно в них показано.
Діoніс
Що ж візьмеш ти на розгляд?
Евріпід
Та багато що!
(До Есхіла).
Спочатку з "Орестеї" прочитай мені.
Діoніс
Усі замовкніть! Ну, читай, Есхіле, нам.
Есхіл
"Гермес підземний, владу взяв ти батькову, —
Рятуй мене, благаю, будь союзником!
Прийшов у рідну землю, повернувся я". [442]
Діоніс
Ну, де ти бачиш хиби?
Евріпід
Кільканадцять хиб!
Діоніс
1130 уа тут всього лиш три короткі віршики!
Евріпід
А в кожному по двадцять хиб та помилок.
Есхіл робить жест заперечення.
Діоніс
Помовч, Есхіле, стережися, знайде-бо
І в трьох він ямбах кільканадцять помилок!
Есхіл
Щоб перед ним мовчав я?
Діоніс
Краще слухайся.
Евріпід
У нього зразу ж мало не до неба хиб!
Есхіл
І що ти мелеш?
Евріпід
Це вже — що доводиться.
Есхіл
Та де ж ті хиби?
Евріпід
Прокажи спочатку вірш.
Есхіл
"Гермес підземний, владу взяв ти батькову..."
Евріпід
То це Орест говорить над могилою
1140 оТцЯ померлого? [443]
Есхіл
Не заперечую.
Евріпід
Це ж, як він каже, ніби владу батькову
Прийняв Гермес, коли ганебним підступом
Загинув батько від руки жіночої!
Есхіл
Не те! До благодійника звертаючись,
Підземного Гермеса, зазначає він,
Що той від батька владою наділений.
Евріпід
Ти гірше, ніж я думав, помиляєшся!
Якщо підземна влада в нього — батьківська...
Діоніс
То гробарем був той Орест по батькові!
Есхіл
1150 Не ароматне, Діоніс, вино твоє!
Діоніс
(до Есхіла)
Читай-но далі!
(До Евріпіда).
Ти ж дивись, де хиби є.
Есхіл
"...Рятуй мене, благаю, будь союзником!
Прийшов у рідну землю, повернувся я".
Е в р і п і д
У мудрого Есхіла тут повторення.
Діоніс
Де саме?
Евріпід
От дивись, я поясню тобі:
"Прийшов" додому, каже, "повернувся" він.
Адже "прийти" — те саме, що й "вернутися". [444]
Діоніс
Так, свідок Зевс! Це — як сусіду мовити:
"Позич мені ночовки, чи — корито дай".
Есхіл
1060 Неправда, пустодзвоне, це не все одно.
У мене вірні, щонайкращі вислови.
Діоніс
(до Есхіла)
Чому ж це так? Будь ласка, поясни мені!
Есхіл
В свій край приходить той, хто лиха іншого
Не знає, крім розлуки тимчасової,
А хто прийшов з вигнання, той — вертається.
Діоніс
Так, свідок Феб! Що ж скаже Евріпід на це?
Евріпід
Скажу, Орест додому не "вертається",
Прийшов він потай, влади не питаючись.
Діоніс
Гермесом свідчусь, добре, хоч не втямив я.
Евріпід
(до Есхіла)
1170 Читай-по далі.
Діоніс
Та мерщій кінчай уже,
Есхіле мій!
(До Евріпіда).
Ти ж додивляйся помилок.
Есхіл
"Благав я батька на горбку могильному —
Почути, вислухати..."
Евріпід
Знов повторення:
Почути, вислухати, — це ж однаково.