Жаби - Сторінка 7
- Арістофан -
[457]
Діоніс
1430 Чудово, Посейдоне!
(До Есхіла).
Ти що думаєш?
Есхіл
Не слід у місті левеня виховувать,
Хто ж виховав — корися злому норову.
Діоніс
Спаситель Зевс! Не знаю, що й казати вже:
Один говорить мудро, другий — мудро теж.
То ще одну хай кожен думку висловить —
У чому ви рятунок міста бачите?
Евріпід
Я знаю й хочу розказать.
Діоніс
Кажи мерщій.
Евріпід
Як Клеокріту крила дать Кінесія,
То понесе їх вітер понад хвилями.
Діоніс
1440 От був би сміх! Та що ж на думці маєш ти?
Евріпід
В морських боях, узявши глеки з оцетом,
Вони б ним очі ворогам забризкали.
Діоніс
Ні, кращий спосіб порятунку нам порадь!
Евріпід
"Коли невірне матимем за вірне ми,
А вірне — за невірне..."
Діоніс
Як? Не втямлю я.
Кажи ясніше, та не так по-вченому. [458]
Евріпід
Як громадянам, що тепер їм віримо,
Не довіряти, а кого не слухали,
Послухати, то, може, і врятуємось.
1450 Якщо з нещасть ми досі не вилазили,
Чи не рятунок — навпаки чинити нам?
Діоніс
Чудово, Паламеде, мудра голово!
Чи сам ти, чи Кефісофонт надумав це?
Евріпід
Я сам, Кефісофонт лиш щодо оцету.
Діоніс
(до Есхіла)
А ти? Що скажеш?
Есхіл
Спершу дай-но відповідь:
Хто в нас керує містом? Гідні люди?
Діоніс
Де!
Вони в зневазі!
Есхіл
А в пошані наволоч?
Діоніс
Не дуже, та виходить мимоволі так.
Есхіл
То хто ж і як рятунок тій державі дасть,
і4бо щ0 ні Кожух, ні свита не підходить їй?
Діоніс
Придумай щось, коли на землю хочеш ти.
Есхіл
Я там усе сказав би, тут — не хочу я.
Діоніс
Та ні, ти зараз добру дай пораду нам. [459]
Есхіл
Нехай чужу вважають землю власною,
Свою ж цінують нарівні з ворожою, —
Дохід в морях побачать, а в доходах — зло!
Діоніс
Та всі ж доходи проковтне суддя один!
Плутон
Ну, то вирішуй!
Діоніс
Ось моє вам рішення:
Того візьму я, що душа вподобала.
Евріпід
1470 Згадай богів, якими сам поклявся ти
Вернуть мене додому, — щирим другом будь!
Діоніс
"Язик мій клявся", та обрав Есхіла я.
Евріпід
Що ти зробив, мерзенний чоловіче?
Діоніс
Що?
Есхіла визнав переможцем. Чом не так?
Евріпід
Вчинив підлоту й сміло в очі дивишся?
Діоніс
Де ж тут підлота? Й глядачі так думають.
Евріпід
То ти мерцем, безсовісний, лишиш мене?
Діоніс
Хто знає, чи життя і смерть — не все одно,
А жити — це як пити, вмерти — спать лягти? [460]
Плутон
1480 Зайдіть в мій дім, Есхіле й Діоніс!
Діоніс
А що?
Плутон
Перед від'їздом почастую вас.
Діоніс
Гаразд,
Будь свідком, Зевс! Від цього не відмовлюсь я.
Есхіл і Діоніс заходять до Плутона.
ЕКСОД
ОДА
Перша половина хору
О, щасливий той, у кого
Розум гострий і глибокий, —
Знати це по багатьох!
От, свою довівши мудрість,
знов додому йде поет
На добро співгромадянам,
На добро собі самому.
Близьким, родичам і друзям, —
1490 Все тому, що мудрий він.
АНТОДА
Друга половина хору
Добре, хто біля Сократа
Не сидить у теревенях,
Не забув мистецтва Муз
І трагедії високу
Розуміє ціль і зміст!
Гайнувати час даремно
В балачках високодумних
Та пустому марнослів'ї —
Божевілля явний знак.
Виходять з дому Плутон, Есхіл і Діоніс. [461]
Плутон
1500 йди ж із миром, Есхіле, вертайся на світ
І порадами добрими місто своє
Від нещасть урятуй та виховуй людей
Нерозумних, — у нас їх багато ще є.
Клеофонту від мене цей ніж передай,
А лихим митарям і скарбничим міським —
Нікомаху й Мірмеку — мотузку оцю.
Й Археному — цей яд!
Та скажи їм, хай швидше приходять сюди,
До моєї держави, й не баряться там,
1510 А не прийдуть негайно до мене, то я,
Алоллоном клянуся, їм ноги зв'яжу,
Затаврую навік
І усіх з Адімантом, Левколофа сином,
У підземну глибінь запроторю.
Есхіл
Все зроблю я. Тебе ж я прошу — мій престол
Передати Софоклові, хай стереже
І пильнує його він, аж поки я знов
Повернуся сюди. Я вважаю, що він
Щодо мудрості й розуму — другий поет.
1520 Пам'ятай, щоб лукавий пройдисвіт отой,
Безсоромний брехун і дурний скоморох,
Не посмів би ніколи це місце моє
Самовільно, зухвало посісти.
Плутон
Запаліть смолоскипів священні вогні —
Відпровадьте поета на простір земний!
Хороводом і співом з мелодій його
Звеличаймо ім'я його славне!
Хор
Боги підземні, щасливу дорогу даруйте поету,
Він-бо на землю, осяяну сонячним світлом, виходить!
1530 Місту славетному слави, і щастя, й добра побажаймо!
Так-бо великих тягот і напастей позбудемось скоро,
Зборів і сутичок збройних.
Нехай Клеофонт і всі інші,
Хто воювати захоче, на батьківських нивах воює!
Хор і актори залишають орхестру.
ПРИМІТКИ
Ця комедія була поставлена Арістофаном під ім'ям Філоніда на Ленеях 405 р. до н. є. і удостоїлась першої нагороди. Друга нагорода дісталася комедіографу Фрініху за п'єсу "Музи", третя — Платону за комедію "Клеофонт". Успіх "Жаб" був настільки великий, що п'єса була незабаром поставлена вдруге, очевидно, на Великих Діонісіях цього ж року. Вона являє собою літературний памфлет у драматургічній формі, в якому Арістофан піддав оцінці творчість Есхіла й Евріпіда і висловився про роль мистецтва в суспільстві. Свою назву комедія дістала за хором жаб, які під час переправи Діоніса в пекло на човні Харона співають свої пісні з рефреном "брекекекекс, коакс, коакс".
22. Син глеків — гумористично замість син Зевса, Діоніс.
46. Гротескне поєднання жіночого вбрання Діоніса з левиною шкурою — атрибутом Геракла.
67. Евріпід помер у 406 р. до н. є.
76. Софокл помер у 406 р. до н. є.
100-102. Пародійні цитати з Евріпіда.
111. Мова йде про те, що Геракл вирушив у підземне царство" щоб забрати звідти страхітливого пса Кербера. —,п
[480]
124. Цикута — отруйна рослина, напій з якої подавали засудженим на смерть. Від неї загинув філософ Сократ у 399 р. до н. є.
140. Міфічний перевізник у царстві мертвих Харон переправляв душі за один обол, який покійникові вкладали за щоку. Називаючи суму в два оболи, Арістофан переносить на підземне царство афінські стосунки, тому що в часи Перікла держава виплачувала бідним афінським громадянам два оболи на відвідування театру.
159. Приказка про осла, що ніс поклажу людей на містерії, але участі у веселощах не брав, стосувалася людей, які працювали, тоді як інші насолоджувались дозвіллям.
187. Йти до вороння, тобто в їжу воронам — грецький лайливий вислів, що відповідає українському "йти до біса".
191. В скрутні роки Пелопоннеської війни афінський уряд змушений був призвати на військову службу рабів, обіцяючи їм в нагороду волю.
219. Свято глеків — третій день свята Антестеріїв (досл. "свято квітів"), присвячений душам небіжчиків, яких запрошували до столів з глеками, повними їжі.
297. Жрецю бога Діоніса було відведено в театрі почесне місце в першому ряді.
303-304. Гегелох, актор, який виступав у трагедії Евріпіда "Орест", переплутав слова, викликаючи сміх глядачів. Український перекладач намагається передати каламбур, який звідси виник, замінивши в реченні "знов бачу в хвилях після бурі ласку сонця" останні два слова словом "ласиця".
336. Міст — людина, посвячена в містерії.
338. На містеріях — святах хліборобських богів Деметри і Кори традиційною жертвою було порося.
357. Арістофан називає Кратіна, видатного представника давньо-аттичної комедії, "бикоядцем" з уваги на буйну фантазію й силу творчого таланту.
363-364. Під час Пелопоннеської війни афінський уряд встановив для імпортних і експортних товарів мито в розмірі однієї двадцятої їхньої вартості. Якийсь Форікіон, збирач податків і мит, зловживав своїм становищем і сам займався контрабандою, посилаючи товар в Епідавр на Пелопоннесі.
367-368. Прихована полеміка з тими афінськими політичними діячами, які вимагали скорочення державних премій для комедіографів і акторів (з такою пропозицією виступив у кінці V ст. до н. є. Агірій).
378. Богиня-рятівниця — тобто Персефона.
393. "Здобуть вінки звитяги!" ~ Здобути перше місце на конкурсі комедій.
400 і далі. Складовою частиною Елевсінського свята була процесія з Афін в Елевсін, під час якої виконувались уїдливі пісні — насмішки і танці.
[481]
475. Тартесська мурена — риба, яка одержала назву від міста Тартесса в Іспанії, улюблена для афінських ласунів.
477. Тітраські Торгони — Горгони, жахливі чудовиська, названі Арістофаном тітраськими від афінського рибальського передмістя Тітри, яке постачало Афінам рибу.
479. "Призивай богів" — стандартна формула під час узливань на честь богів.
543. Мідетські килими славились узорами і м'якістю.
577-578. Клеона і Гіпербола навіть після їх смерті поет не щадить: називає їх опікунами торговців і шинкарів.
616 і далі. В античні часи раби давали показання на суді під тортурами.
651. У Діомеях, передмісті Афін, відзначалось гучне і веселе свято на честь Геракла. Під час війни проводилось нерегулярно.
659. Вірш цей належить не Гіппонакту, а його сучаснику — поету Ананію.
664-665. Цитата з трагедії Софокла "Лаокоон", яка не дійшла до наших днів.
679. Клеофонту, одному з лідерів радикальної партії, комедіографи закидали іноземне (фракійське) походження, через те в його устах "ластівка скиглить фракійська варварську пісню свою".
688 і далі. Хор пропонує ухвалити амністію прихильникам стратега Фрініха, який входив до складу олігархічного уряду "чотирьохсот" у 411 р.
694. Платейцям — жителям міста Платеї, вірним союзникам Афін, після зруйнування міста в 428 р. спартанцями було надане право афінського громадянства.
713. Кімолійський вапняк — пемза, вживана як мило, яку добували на о. Кімолі.
737. Афінська народна приказка (досл. "На добрім дереві і повіситись не жаль").
764. Харчування в Пританеї. — Арістофан переносить до підземного царства афінські звичаї: заслужені громадяни обідали за рахунок держави в Пританеї — громадському будинку в центрі міста.
797 і далі. Глузування з раціоналізму, властивого трагедіям Евріпіда.
807. Натяк на непорозуміння з афінянами, внаслідок яких Есхіл виїхав з Афін на Сицилію.
814-829. Порівняльна характеристика двох різних поетичних стилів: "громоносного" Есхіла і "балакливого" Евріпіда.
840. "Богині плід городньої..." — глузування з походження Евріпіда: його матір Кліто комедіографи називали торговкою городиною.
847-848. Підземним богам у жертву приносились тварини чорної масті.
[482]
849. Критські співомовки — пісенно-танцювальні пантоміми, до яких Евріпід вдавався у деяких своїх трагедіях, як "Орест", "Фінікіянки" та інші.
850.
Діоніс
1430 Чудово, Посейдоне!
(До Есхіла).
Ти що думаєш?
Есхіл
Не слід у місті левеня виховувать,
Хто ж виховав — корися злому норову.
Діоніс
Спаситель Зевс! Не знаю, що й казати вже:
Один говорить мудро, другий — мудро теж.
То ще одну хай кожен думку висловить —
У чому ви рятунок міста бачите?
Евріпід
Я знаю й хочу розказать.
Діоніс
Кажи мерщій.
Евріпід
Як Клеокріту крила дать Кінесія,
То понесе їх вітер понад хвилями.
Діоніс
1440 От був би сміх! Та що ж на думці маєш ти?
Евріпід
В морських боях, узявши глеки з оцетом,
Вони б ним очі ворогам забризкали.
Діоніс
Ні, кращий спосіб порятунку нам порадь!
Евріпід
"Коли невірне матимем за вірне ми,
А вірне — за невірне..."
Діоніс
Як? Не втямлю я.
Кажи ясніше, та не так по-вченому. [458]
Евріпід
Як громадянам, що тепер їм віримо,
Не довіряти, а кого не слухали,
Послухати, то, може, і врятуємось.
1450 Якщо з нещасть ми досі не вилазили,
Чи не рятунок — навпаки чинити нам?
Діоніс
Чудово, Паламеде, мудра голово!
Чи сам ти, чи Кефісофонт надумав це?
Евріпід
Я сам, Кефісофонт лиш щодо оцету.
Діоніс
(до Есхіла)
А ти? Що скажеш?
Есхіл
Спершу дай-но відповідь:
Хто в нас керує містом? Гідні люди?
Діоніс
Де!
Вони в зневазі!
Есхіл
А в пошані наволоч?
Діоніс
Не дуже, та виходить мимоволі так.
Есхіл
То хто ж і як рятунок тій державі дасть,
і4бо щ0 ні Кожух, ні свита не підходить їй?
Діоніс
Придумай щось, коли на землю хочеш ти.
Есхіл
Я там усе сказав би, тут — не хочу я.
Діоніс
Та ні, ти зараз добру дай пораду нам. [459]
Есхіл
Нехай чужу вважають землю власною,
Свою ж цінують нарівні з ворожою, —
Дохід в морях побачать, а в доходах — зло!
Діоніс
Та всі ж доходи проковтне суддя один!
Плутон
Ну, то вирішуй!
Діоніс
Ось моє вам рішення:
Того візьму я, що душа вподобала.
Евріпід
1470 Згадай богів, якими сам поклявся ти
Вернуть мене додому, — щирим другом будь!
Діоніс
"Язик мій клявся", та обрав Есхіла я.
Евріпід
Що ти зробив, мерзенний чоловіче?
Діоніс
Що?
Есхіла визнав переможцем. Чом не так?
Евріпід
Вчинив підлоту й сміло в очі дивишся?
Діоніс
Де ж тут підлота? Й глядачі так думають.
Евріпід
То ти мерцем, безсовісний, лишиш мене?
Діоніс
Хто знає, чи життя і смерть — не все одно,
А жити — це як пити, вмерти — спать лягти? [460]
Плутон
1480 Зайдіть в мій дім, Есхіле й Діоніс!
Діоніс
А що?
Плутон
Перед від'їздом почастую вас.
Діоніс
Гаразд,
Будь свідком, Зевс! Від цього не відмовлюсь я.
Есхіл і Діоніс заходять до Плутона.
ЕКСОД
ОДА
Перша половина хору
О, щасливий той, у кого
Розум гострий і глибокий, —
Знати це по багатьох!
От, свою довівши мудрість,
знов додому йде поет
На добро співгромадянам,
На добро собі самому.
Близьким, родичам і друзям, —
1490 Все тому, що мудрий він.
АНТОДА
Друга половина хору
Добре, хто біля Сократа
Не сидить у теревенях,
Не забув мистецтва Муз
І трагедії високу
Розуміє ціль і зміст!
Гайнувати час даремно
В балачках високодумних
Та пустому марнослів'ї —
Божевілля явний знак.
Виходять з дому Плутон, Есхіл і Діоніс. [461]
Плутон
1500 йди ж із миром, Есхіле, вертайся на світ
І порадами добрими місто своє
Від нещасть урятуй та виховуй людей
Нерозумних, — у нас їх багато ще є.
Клеофонту від мене цей ніж передай,
А лихим митарям і скарбничим міським —
Нікомаху й Мірмеку — мотузку оцю.
Й Археному — цей яд!
Та скажи їм, хай швидше приходять сюди,
До моєї держави, й не баряться там,
1510 А не прийдуть негайно до мене, то я,
Алоллоном клянуся, їм ноги зв'яжу,
Затаврую навік
І усіх з Адімантом, Левколофа сином,
У підземну глибінь запроторю.
Есхіл
Все зроблю я. Тебе ж я прошу — мій престол
Передати Софоклові, хай стереже
І пильнує його він, аж поки я знов
Повернуся сюди. Я вважаю, що він
Щодо мудрості й розуму — другий поет.
1520 Пам'ятай, щоб лукавий пройдисвіт отой,
Безсоромний брехун і дурний скоморох,
Не посмів би ніколи це місце моє
Самовільно, зухвало посісти.
Плутон
Запаліть смолоскипів священні вогні —
Відпровадьте поета на простір земний!
Хороводом і співом з мелодій його
Звеличаймо ім'я його славне!
Хор
Боги підземні, щасливу дорогу даруйте поету,
Він-бо на землю, осяяну сонячним світлом, виходить!
1530 Місту славетному слави, і щастя, й добра побажаймо!
Так-бо великих тягот і напастей позбудемось скоро,
Зборів і сутичок збройних.
Нехай Клеофонт і всі інші,
Хто воювати захоче, на батьківських нивах воює!
Хор і актори залишають орхестру.
ПРИМІТКИ
Ця комедія була поставлена Арістофаном під ім'ям Філоніда на Ленеях 405 р. до н. є. і удостоїлась першої нагороди. Друга нагорода дісталася комедіографу Фрініху за п'єсу "Музи", третя — Платону за комедію "Клеофонт". Успіх "Жаб" був настільки великий, що п'єса була незабаром поставлена вдруге, очевидно, на Великих Діонісіях цього ж року. Вона являє собою літературний памфлет у драматургічній формі, в якому Арістофан піддав оцінці творчість Есхіла й Евріпіда і висловився про роль мистецтва в суспільстві. Свою назву комедія дістала за хором жаб, які під час переправи Діоніса в пекло на човні Харона співають свої пісні з рефреном "брекекекекс, коакс, коакс".
22. Син глеків — гумористично замість син Зевса, Діоніс.
46. Гротескне поєднання жіночого вбрання Діоніса з левиною шкурою — атрибутом Геракла.
67. Евріпід помер у 406 р. до н. є.
76. Софокл помер у 406 р. до н. є.
100-102. Пародійні цитати з Евріпіда.
111. Мова йде про те, що Геракл вирушив у підземне царство" щоб забрати звідти страхітливого пса Кербера. —,п
[480]
124. Цикута — отруйна рослина, напій з якої подавали засудженим на смерть. Від неї загинув філософ Сократ у 399 р. до н. є.
140. Міфічний перевізник у царстві мертвих Харон переправляв душі за один обол, який покійникові вкладали за щоку. Називаючи суму в два оболи, Арістофан переносить на підземне царство афінські стосунки, тому що в часи Перікла держава виплачувала бідним афінським громадянам два оболи на відвідування театру.
159. Приказка про осла, що ніс поклажу людей на містерії, але участі у веселощах не брав, стосувалася людей, які працювали, тоді як інші насолоджувались дозвіллям.
187. Йти до вороння, тобто в їжу воронам — грецький лайливий вислів, що відповідає українському "йти до біса".
191. В скрутні роки Пелопоннеської війни афінський уряд змушений був призвати на військову службу рабів, обіцяючи їм в нагороду волю.
219. Свято глеків — третій день свята Антестеріїв (досл. "свято квітів"), присвячений душам небіжчиків, яких запрошували до столів з глеками, повними їжі.
297. Жрецю бога Діоніса було відведено в театрі почесне місце в першому ряді.
303-304. Гегелох, актор, який виступав у трагедії Евріпіда "Орест", переплутав слова, викликаючи сміх глядачів. Український перекладач намагається передати каламбур, який звідси виник, замінивши в реченні "знов бачу в хвилях після бурі ласку сонця" останні два слова словом "ласиця".
336. Міст — людина, посвячена в містерії.
338. На містеріях — святах хліборобських богів Деметри і Кори традиційною жертвою було порося.
357. Арістофан називає Кратіна, видатного представника давньо-аттичної комедії, "бикоядцем" з уваги на буйну фантазію й силу творчого таланту.
363-364. Під час Пелопоннеської війни афінський уряд встановив для імпортних і експортних товарів мито в розмірі однієї двадцятої їхньої вартості. Якийсь Форікіон, збирач податків і мит, зловживав своїм становищем і сам займався контрабандою, посилаючи товар в Епідавр на Пелопоннесі.
367-368. Прихована полеміка з тими афінськими політичними діячами, які вимагали скорочення державних премій для комедіографів і акторів (з такою пропозицією виступив у кінці V ст. до н. є. Агірій).
378. Богиня-рятівниця — тобто Персефона.
393. "Здобуть вінки звитяги!" ~ Здобути перше місце на конкурсі комедій.
400 і далі. Складовою частиною Елевсінського свята була процесія з Афін в Елевсін, під час якої виконувались уїдливі пісні — насмішки і танці.
[481]
475. Тартесська мурена — риба, яка одержала назву від міста Тартесса в Іспанії, улюблена для афінських ласунів.
477. Тітраські Торгони — Горгони, жахливі чудовиська, названі Арістофаном тітраськими від афінського рибальського передмістя Тітри, яке постачало Афінам рибу.
479. "Призивай богів" — стандартна формула під час узливань на честь богів.
543. Мідетські килими славились узорами і м'якістю.
577-578. Клеона і Гіпербола навіть після їх смерті поет не щадить: називає їх опікунами торговців і шинкарів.
616 і далі. В античні часи раби давали показання на суді під тортурами.
651. У Діомеях, передмісті Афін, відзначалось гучне і веселе свято на честь Геракла. Під час війни проводилось нерегулярно.
659. Вірш цей належить не Гіппонакту, а його сучаснику — поету Ананію.
664-665. Цитата з трагедії Софокла "Лаокоон", яка не дійшла до наших днів.
679. Клеофонту, одному з лідерів радикальної партії, комедіографи закидали іноземне (фракійське) походження, через те в його устах "ластівка скиглить фракійська варварську пісню свою".
688 і далі. Хор пропонує ухвалити амністію прихильникам стратега Фрініха, який входив до складу олігархічного уряду "чотирьохсот" у 411 р.
694. Платейцям — жителям міста Платеї, вірним союзникам Афін, після зруйнування міста в 428 р. спартанцями було надане право афінського громадянства.
713. Кімолійський вапняк — пемза, вживана як мило, яку добували на о. Кімолі.
737. Афінська народна приказка (досл. "На добрім дереві і повіситись не жаль").
764. Харчування в Пританеї. — Арістофан переносить до підземного царства афінські звичаї: заслужені громадяни обідали за рахунок держави в Пританеї — громадському будинку в центрі міста.
797 і далі. Глузування з раціоналізму, властивого трагедіям Евріпіда.
807. Натяк на непорозуміння з афінянами, внаслідок яких Есхіл виїхав з Афін на Сицилію.
814-829. Порівняльна характеристика двох різних поетичних стилів: "громоносного" Есхіла і "балакливого" Евріпіда.
840. "Богині плід городньої..." — глузування з походження Евріпіда: його матір Кліто комедіографи називали торговкою городиною.
847-848. Підземним богам у жертву приносились тварини чорної масті.
[482]
849. Критські співомовки — пісенно-танцювальні пантоміми, до яких Евріпід вдавався у деяких своїх трагедіях, як "Орест", "Фінікіянки" та інші.
850.