Зоряний сіяч - Сторінка 3

Близькість міського галасу і людей роз'ятрювала б їх рани. Велич же навколишньої гористої місцевості, білосніжні, вічно сяючі гірські гіганти, ідеально чисте й прозоре повітря, велика кількість сонця — навпроти, заспокоювали їх і зміцнювали".

А короткі главки, що розповідають про життя на Землі в 2017 році... Ціолковській їх майже не розвинув, залишивши лише гранично лаконічні конспективні нариси.

Можна лише пошкодувати, що для нього самого земне майбутнє не уявляло такого самого гострого інтересу, як "небесне". Хтозна, чи не втратили ми ще й самобутнього утопіста, який міг би дати поживу для роздумів про наші земні справи, якщо б не був цілком одержимий зірками.

Сам Ціолковській, втім, добре уявляв собі час, коли зійде, почне плодоносити і ця космічна нива. В 1913 році він написав пророчі слова: "Основний мотив мого життя: зробити щось корисне для людей, не прожити дарма життя, просунути людство хоча трохи вперед. От чому я цікавився тим, що не давало мені ані хлібу, ані сили, але я сподіваюся, що мої праці, можливо, скоро, а може бути, в далекому майбутньому — дадуть суспільству гори хліби й безодню могутності".

Скільки і чим доведеться заплатити за "хліб і могутність", утопісти-романтики, як правило, не думають. За них це роблять інші — циніки і прагматики.