РА́ТИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ра́тиця. Дурні телята.. мчать наосліп, розкидаючи ратичками теплу грязючку (Тют., Вир, 1964, 35); Пробігли вівці, ратичками дрібочучи по камінні (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152).
◊ Повідкида́ти ра́тички див. повідкида́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 454.