Що oзначає слово - "хвіст"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ХВІСТ, хвоста́, ч.

1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (Н.-Лев., II, 1956, 374); Теля жалібно мекнуло, задерло хвіст і, нерівно стрибаючи, побігло просто на вовка (Коцюб., І, 1955, 32); Коник, запряжений у лінійку, тюпав собі потиху, відганяючись куцим хвостом від набридливих мух (Тют., Вир, 1964, 73); *Образно. — Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Гл., Вибр., 1951 237); *У порівн. Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту, і чорний дим за ним линув, як хвіст (Ю. Янов., II, 1958, 109); Тоня крутить головою — роззирається, русяве волосся блищить на сонці, воно зібране в жмуток, піднялося кінським хвостом, що, непокірно вигнувшись на потилиці, робить Тоню зараз чимось схожою на римського воїна (Гончар, Тронка, 1963, 33); Високий, огрядний начальник проходки заклав за спину руки так, що чорний плащ хвостом відстовбурчувався позаду (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 47); // Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин та деяких комах). Карпо, зирнувши, не злякався і почав перший кричати до ящірки:Покинь хвіст! покинь хвіст! (Мирний, І, 1954, 256); Сива гойдалась і пінилась хвиля, А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни І розбивали хвостами гребені хвиль (Зеров, Вибр., 1966, 257); От, розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (Рильський, II, 1946, 214); *Образно. Обабіч дороги — лани, а на них — де копиці, як мітли, де скирти крутобокі, а де ще й снопи, наче ті морські риби, тріпотять на стерні під вітерцем золотими хвостами (Мур., Бук. повість, 1959, 161); // Хутро звіра з такого придатка, що використовується як горжетка, обшивка, нашивка і т. ін. Шубка з нашитими хвостами; // Пучок пір’я на заднім кінці тіла (у птахів). Кирила прохали оглянути дачне хазяйство.. Чепурні кури, задерши нескромно шпичасті хвости, порпались в гної, і справно неслися на радість хазяйці (Коцюб., II, 1955, 218); Вона побачила за річкою на горі пишний сад, ..де на дереві шугали й співали райські птиці в золотому пір’ї, з золотими вінцями на головах, з павиними довгими хвостами (Н.-Лев., II, 1956, 247); // перен., розм. Одна тварина, худобина, звір. Панська економія була вже розібрана, не залишилося жодного коров’ячого хвоста, жодного пуда збіжжя в коморах (Минко, Моя Минківка, 1962, 20); — Може, колись діждемося, що і в нашому обійсті буде якийсь хвіст…— говорила Катерина, густими граблями згрібаючи сухий пирій. — Купимо коня! — відгукнувся Антон..— Ліпше корову! (Чорн., Визвол. земля, 1959, 189).

&́9671; Бика́м (ко́ням) хвости́ крути́ти — те саме, що Вола́м хвости́ крути́ти (див. віл). Він закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде на велелюдне позорисько [позорище], тобто поступати в університет (Тют., Вир, 1964, 52); Пішов [Іванко] до стайні. Там довгі роки крутив коням хвости. Жив, як у неволі (Казки Буковини.., 1968, 9); Бу́ти (висі́ти) на хвості́ в кого — наздоганяти кого-небудь; Верті́ти хвосто́м див. верті́ти; Виля́ти хвосто́м див. виля́ти; Ві́жка під хвіст попа́ла див. ві́жки; Вола́м хвости́ крути́ти див. віл; [Держа́ти] хвіст (хвоста́) бу́бликом див. бу́блик; Задира́ти (заде́рти, підніма́ти, підня́ти) хвіст (хвоста́) [уго́ру] — поводити себе занадто самовпевнено, зухвало. Мальований уважно слухав і весь час кивав головою.— Був я на вашому складі. Ти вже занадто хвіст підняв. На роботі не сидиш, за тебе завідуючий облік продукції веде (Хижняк, Невгамовна, 1961, 224); Заміта́ти (замести́) хвосто́м слід (сліди́) — те саме, що Заміта́ти (замести́) сліди́ (див. заміта́ти); За хвіст та на со́нце див. со́нце; [І] у хвіст і [в] гри́ву див. гри́ва; Із за́ячий хвіст див. за́ячий; Коро́тший комари́ного хвоста́ — дуже короткий; куций. Твоя ласка коротша комариного хвоста (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 147); Кото́ві (кі́шці) хвоста́ зав’яза́ти див. зав’я́зувати; Крути́ти хвосто́м див. крути́ти; Ми́шачий хвіст — дуже тонка кіска, рідкий жмут волосся; Накру́чувати (накрути́ти) хвоста́ див. накру́чувати; Налама́ти хвоста́ див. нала́мувати; Наси́пати со́лі на хвіст див. насипа́ти1; Наступа́ти (наступи́ти) на хвіст див. наступа́ти; [Не] хвіст соба́чий хто — [не] абищо хто-небудь (про високе чи невисоке становище, яке займає хтось). Влада — гетьман. А гетьман, що ви собі думаєте — хвіст собачий? Гетьман — монарх (Вишня, І, 1956, 213); Мені ще старші радили: «Молоко на губах витри»,— але я намагався пропускати те повз вуха. Що ж з того, що тільки шістнадцять? Адже я не хвіст собачий — я хазяїн (Збан., Єдина, 1959, 17); Підгорта́ти (підгорну́ти) хвоста́ див. підгорта́ти; Піджима́ти (піджа́ти, опуска́ти, опусти́ти, підгина́ти, підігну́ти і т. ін.) хвіст (хвоста) — втрачати запал, упевненість у своїх діях, поведінці. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людинаКовалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (Чаб., Тече вода.., 1961, 70); — Він над тобою збиткується, а ти підігнув хвоста і тікати? — Ти не знаєш, Петре, який він поганий чоловік (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 107); Підібга́ти хвоста́ див. підібга́ти; Піти́ коби́лі (псу і т. ін.) під хвіст, вульг. — про те, що пропало марно, залишилося невикористаним; Пока́зувати (показа́ти) хвіст (хвоста́) кому — іти, утікати від кого-небудь; [Потрі́бний,] як соба́ці дру́гий хвіст див. соба́ка; Приши́й коби́лі хвіст див. коби́ла; Розпуска́ти (розпусти́ти) хвіст (хвоста́) див. розпуска́ти; Си́пати зайця́м со́лі на хвіст див. си́пати; Соба́ці під хвіст, вульг. — про непотрібне витрачання чого-небудь; даремно, марно; Соро́ка на хвості́ принесла́ див. соро́ка; Ті́льки хвосто́м мелькну́ти див. мелькну́ти; Трима́ти (держа́ти) за хвіст (за хвоста́) кого — не давати можливості піти, втекти кому-небудь; Трима́ти (держа́ти, задира́ти і т. ін.) хвоста́ (хвіст) трубо́ю — бути бадьорим, триматися молодецьки, самовпевнено. «А він норовистий.. Передерій,— подумав Лебединець. — Тримає хвіст трубою» (Цюпа, Краяни, 1971, 284); Навіть в шахту принагідне Він спускається… солідно: З провожатим, як турист, і трима трубою хвіст! (С. Ол., Вибр., 1959, 226); Тягти́ сірка́ за хвіст (за хвоста́) див. сірко́; Укрути́ти (утну́ти) хвоста́ кому — обмежити кого-небудь у чомусь, змусити когось бути покірнішим. Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 510); Рука мимовіль потяглася, щоб почухати потилицю.— Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? — проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.— Хочуть і вам хвоста утнути, га? (Гончар, II, 1959, 213); Хвіст на́бік — бути осторонь кого-, чого-небудь, відвертатися від когось, чогось. — Щоб ви не втручалися не в свої справи,— буркнув Пугало.— Як то не в свої? — заверещала ще дужче господиня.— Звів дівчину з розуму, а тепер хвіст набік! (Панч, На калин. мості, 1965, 162); Хвіст у зу́би [й піти́, ви́їхати і т. ін.] — спішно зібравшись, піти, виїхати куди-небудь; Хвосто́м війну́ти (майну́ти і т. ін.) — швидко вийти, зникнути куди-небудь. Хвостом війнула [Зіна] і — з двору! Мовляв, у цеху їх [дівчат] знайду (Баш, На.. дорозі, 1967, 181); Хоч на хвіст лий соба́ці див. соба́ка; [Як] соро́ка на хвості́ розно́сить див. соро́ка.

2. У рослин — тонка верхівка стебла, гілки, листка; пагін, прут. Хвости дикого хмелю; // Тонкий кінець коренеплоду; корінь. Хвіст морквини; Хвіст редьки.

3. Кінцева, крайня частина чого-небудь; кінчик. Хвіст паперового змія; // Розчерк (у підписі, літері, цифрі, орнаменті і т. ін.); хвостик. Обидва хлопці схилилися над грубим писанням. Одна по одній шамотіли товсті сторінки, а з них стрибало старовинне, з закрутками й хвостами, химерне письмо (Донч., II, 1956, 13); // Звисаючий кінець чого-небудь (батога, канчука, мотузки і т. ін.). Кажуть: легко дзвонити — потяг за хвіст та й усе! Та ні: і до дзвона з невмитою пикою не йди! (Мирний, III, 1954, 87).

4. Задня, кінцева частина літального апарата (літака, ракети і т. ін.). Трасуючі кулі перервали політ ворожого винищувача. Він став падати, незграбно ковзаючи на крило, стаючи на хвіст і перекидаючись через голову, але не займаючись (Ю. Янов., І, 1958, 271); В хвості літака вільний бортмеханік чаклує біля газової плитки. Пахощі міцної кави сповнюють літак (Перв., Дикий мед, 1963, 3).

5. розм. Задня нижня частина одягу (перев. довгого). — Дивись, як тягне [купчиха] по сходах хвоста шовкової спідниці! (Н.-Лев., IV, 1956, 291); Здавалося, що то стежки оздоблені цвітними камінцями, по яких злегка шамотіли шовкові хвости панянських спідниць та вискрипували лакові чобітки паничів (Мирний, III, 1954, 261).

6. Довга звивиста смуга (диму, пилу і т. ін.), що рухається перев. в повітрі; димний, пиловий і т. ін. слід, що його лишає за собою рухомий предмет. Легкою тінню просувається пароплав з довжезним позад себе хвостом диму і розпливається в блакитній далині… (Коцюб., І, 1955, 289); Газик легко котився по курній степовій дорозі, лишаючи позад себе величезний хвіст збуреної скатами порохні (Голов., Тополя.., 1965, 169); Вітер розгонив останні хвости волохатих хмар (Донч., II, 1956, 208); По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Ткач, Крута хвиля, 1950, 83); // Світла, яскрава, довга смуга, яку лишає за собою рухоме тіло, предмет (комета, ракета і т. ін.). Комети не можна вважати за однорідні тіла, як, скажімо, планети. Вони мають голову, з якої, при наближенні до Сонця, неодмінно виростає довга смуга,— так званий хвіст, який сягає часом десятків, а то й сотень мільйонів кілометрів (Знання.., 4, 1974, 13); Хвости комет можуть простягатися майже на весь видимий небосхил (Наука.., 1, 1971, 42); Глянула я на небо, аж над Кишиневом котиться з неба зоря, здорова та червона, як огонь, та й покотилась понад моєю хатою, а за нею потягся червоний, довгий хвіст, неначе мітла (Н.-Лев., III, 1956, 270); Десь на лівому фланзі зметнулись в небо пружні хвости комети «катюш». Полетіли ясними вогняними трасами через темний Дунай (Гончар, III, 1959, 284); // перен. Слід від яких-небудь дій, подій, явищ.

7. Задня частина рухомого загону, каравану і т. ін. Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (Довж., І, 1958, 151); Сумна, сіра процесія виходила з села. Підводи за наказом фельдфебеля перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (Коз., Гарячі руки, 1960, 120); Армія підтягала свої хвости до міста (Томч., Жменяки, 1964, 285); // Останні вагони поїзда. Стогній кинувся до хвоста ешелону, засунувши за пояс свою книжку (Коп., Навколо полум’я, 1961, 132); Приплентався тут як тут і шпигун Бжезіцький. Він волів вдавати, що його не цікавить поїзд у напрямі Ставок, а все ж в останню хвилину вчепився за хвіст поїзда (Вільде, Сестри.., 1958, 259).

&́9671; З хвосто́м — те саме, що З хво́стиком (див. хво́стик). —Добре, коли і чоловік, і жінка працюють!— удавано зітхнув він, ніби не звертаючись ні до кого. — Він півтори одержує, та вона тисячу з хвостом… (Голов., Тополя.., 1965, 83); Схопи́ти (ухопи́ти, пійма́ти) за хвіст (за хвоста́) [іде́ю, ду́мку і т. ін.] — раптово, несподівано знайти вдале розв’язання якого-небудь питання; висловити правильне припущення щодо кого-, чого-небудь. [Суховій:] Ага-га, це ти чи не про Школярупу питаєш? [Запорожець:] Ото якраз за самісенького [самісінького] хвоста ухопив (Кроп., V, 1959, 327); Ухопи́ти за хвіст сла́ву — про славу, що її швидко здобув хто-небудь.

8. розм. Ряд людей або предметів, що рухаються один за одним або групою за кимсь, чимсь; потік, валка. Пізніш увечері, вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина, його пізнати й оддалік не важко: цілий хвіст за ним хлопчаків, а спиниться — обступлять. Помітив і Артем батька на греблі (Головко, II, 1957, 216); Серед коней і слуг Бульба підходить до другого коня, до третього. Від коней Бульба покотився, як вогняна куля, через увесь двір від стаєнь до комори. За ним поспішав хвіст челяді. Поруч нього, трохи відстаючи, спішив Товкач (Довж., І, 1958, 221); // Ряд людей, що стоять один за одним в очікуванні кого-, чого-небудь; черга. На вокзалі було повно народу. Хвости простяглися до кас. Метушилися люди з клунками, з корзинами (Головко, І, 1957, 169).

&́9671; Бу́ти (іти́, опиня́тися, опини́тися, плести́ся, пле́нтатися і т. ін.) в хвості́ — бути позаду всіх, відставати в чомусь. «Що ж там у них коїться?» — розмірковував він далі, дивуючись із того, що перша бригада вже закінчила сівбу, а друга плентається в хвості (Тют., Вир, 1964, 74); [Баклажаненко:] Тільки бідолашний Савка плутається у нас у хвості, ніяк не може дати більше двохсот процентів і через те почав відставати і в дотепах (Мик., І, 1957, 484); Става́ти (ста́ти) в хвіст (в хвості́) — ставати в кінець черги, позаду всіх. Віталій.. вирішив узяти книжечку в клубній бібліотеці. Він прийшов туди після зміни, став у хвості досить довгої черги (Мур., Свіже повітря.., 1962, 3).

9. перен., розм. Той, хто невідступно ходить за ким-небудь, супроводжує когось.

&́9671; Дівча́чий хвіст — той, хто, залицяючись до дівчат, повсюди ходить за ними. Була неділя, і ми з Ксенею вийшли на вулицю до хлопців та до дівчат. Гуляли в м’яча. Я щось не так ізробив.— Ну, вже цей дівчачий хвіст! — крикнув мій колишній приятель Івась (Гр., Без хліба, 1958, 66); Ходи́ти (бі́гти, тягну́тися і т. ін.) хвосто́м за ким — невідступно слідувати за ким-небудь. Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Некрасива, без ніякої фігури, а хлопці хвостом за нею тягнуться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 55).

10. перев. мн., перен., розм. Частина роботи, завдання і т. ін., яка залишилася не виконаною, не закінченою у визначений термін; заборгованість. Цимбал відчував, як навздогін за ним тягнеться довгий хвіст незавершених справ (Жур., Звич. турботи, 1960, 103); [Гармаш:] Тільки ось що, товариші. Доповідіце все добре, але ліквідуйте свої хвости, нарешті. У декого по два, по три (Мик., І, 1957, 145).

11. мн., спец. Порожня порода, що лишається після первинної обробки мінеральної сировини, збагачення корисних копалин; // Дрібні, легкі частинки, які виносяться під час промивання руди.

12. спец. Нижня, задня, крайня частина, деталь в інструментах, пристроях. Встановлення на вітер головки вітродвигуна з вітроколесом здійснюється трипланним хвостом (Механ. і електриф.., 1953, 377).

&́9651; Ла́стівчин хвіст, буд. — усічений клин у формі заднього кінця тіла ластівки, що служить для скріплення балок, брусків, кам’яних плит і т. ін.; Хвіст мо́лота —вільний кінець молотовища.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 43.