ШМАТО́К, тка́, ч.
1. Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок. Поламані шматки мотовила випали з його рук і вдарились об грубу (Н.-Лев., II, 1956, 299); З-під ніг з грюком сунуться чималі шматки глини… (Мирний, III, 1954, 298); Парад іде своїм порядком. Швед непомітним рухом відкидає з дороги гострий шматок пляшки (Ю. Янов., II, 1958, 195); Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під мостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (Шиян, Баланда, 1957, 61); Танків, що заклякли на полях, у вибалках, було так багато, що [зварники].. їх розпилювали на шматки навіть у 1950 році й грузовиками одвозили на металургійний завод (Автом., Щастя.., 1959, 86); *У порівн. Галки на деревах замерзали і, як шматки льоду, падали додолу (Мирний, III, 1954, 10); // Частина чогось їстівного. — Ну, а я кінчаю,— кидаючи останній шматок у рот, одказав Попенко (Мирний, І, 1954, 331); Засвітила я світло, дивлюсь, а він приніс п’ять шматків сала ще й клунок пшениці (Н.-Лев., III, 1956, 282); Вони вечеряли мовчки. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (Коцюб., II, 1955, 296); Вона вийняла банку тушонки й шматок цукру (Ю. Янов., II, 1954, 69); Тимко мовчки сів до столу і заходився вечеряти. Пісний з квасолею гарячий борщ і добрий шматок баранини ум’яв швидко (Тют., Вир, 1964, 474); Я незчувся, як з’їв покладений мені шматок, а на столі ще половина пирога (Багмут, Опов., 1959, 7); *Образно. Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати, щоб не розплакатись, і відвертає голову від управителя. Скільки злоби натоптано в цьому шматку чорного жиру. Що йому горе людське, що йому невинні діти і скорбота матерів?! (Стельмах, І, 1962, 393); // також у сполуч. із сл. х л і б, перен., розм. їжа як засіб існування. — Нелегко, видать, і вам тут шматок хліба діставався (Гончар, II, 1959, 414); Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав (Мушк., День.., 1967, 51); // Одна одиниця чого-небудь виготовленого штучно. Шматок мила.
∆ Відрива́ти шмато́к від ро́та — те саме, що Відрива́ти кусо́к від ро́та (див. кусок). Вона од рота од-риватиме кожен шматок, кожен шеляг складатиме на викуп (Коцюб., І, 1955, 383); Діли́тися (поділи́тися) шматко́м хлі́ба — віддавати кому-небудь частину своїх їстівних припасів, харчів. Гостинні гуцули завжди ладні поділитися шматком хліба і кухлем квасного молока (Жур., Вечір.., 1958, 266); Ми з чоловіком.. зважилися взяти в сім’ю чужу дитину, поділитись шматком хліба (Логв., Давні рани, 1961, 56); Душа́ (се́рце) рве́ться на шматки́ див. рва́тися; Заробля́ти [на] шмато́к хлі́ба див. хліб; Ла́сий шмато́к див. ла́сий; Про́ханий шмато́к див. про́ханий; Розрива́ти (розірва́ти) на шматки́ див. розрива́ти1; Се́рце (душа́) розрива́ється (розірве́ться і т. ін.) на шматки́ див. розрива́тися1; Се́рце (ду́у) на шматки́ рва́ти (розрива́ти, кра́яти і т. ін.) — те саме, що Рва́ти душу (серце) (див. рвати). Бодай не діждати своє серце на шматки рвати (Укр.. присл.., 1963, 186); Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136); Урива́ти (урва́ти) таки́й (ла́сий) шмато́к — добувати щось краще чи більше, ніж в інших.
[Острожин:] Один же цілий вік клацає зубами даремно, а ви одразу такий шматок урвали… (Л. Укр., II, 1951, 85); Підступні сусіди наші, користуючись послабленням сили Руської держави, ..з усіх боків сунули, щоб і собі урвати ласий шматок (Цюпа, Україна.., 1960, 17); Черстви́й (важки́й) шмато́к — про тяжку працю заради існування. Де воно [паненя] знатиме, що то за доленька — Відшук [шукання] черствого шматка (Граб., І, 1959, 52); Шмато́к у го́рло не йде́ (не йшов, не пі́де, не лі́зе) кому; Попере́к го́рла (ру́ба в го́рлі) стає́ (ста́не) шмато́к хлі́ба кому — у кого-небудь зовсім не було, немає, не буде бажання їсти. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Гр., II, 1963, 287); [Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (Кроп., II, 1958, 176); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе вже шматок у горло (Головко, І, 1957, 459); Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це [докори], сідаючи їсти (Мирний, І, 1949, 282); Шмато́к хлі́ба [насу́щного]; Насу́щний шмато́к — те саме, що Хліб насу́щний (див. насу́щний). Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (Коцюб., III, 1956, 233); Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Тют., Вир, 1964, 26); Років зо два тому вона лишилась удовою і заробляла шматок хліба пранням білизни (Добр., Ол. солдатики, 1961, 11); Тяжко стогнуть хлібороби: Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (Граб., І, 1959, 396).
2. Взагалі окрема частина чого-небудь (ділянка якоїсь поверхні, простору і т. ін.). На доброму шматкові виноградинка, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні (Коцюб., І, 1955, 216); Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно — важку скриню і шматок поля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 16); Дим над висотою поступово розходився, і крізь руді хмари почали знову випливати окремі шматки висоти (Гончар, III, 1959, 44); Дорош теж не зачіпав його на розмову, і так вони проїхали добрий шматок дороги (Тют., Вир, 1964, 141); За голими деревами побільшали сизі димчасті шматки неба (Стельмах, II, 1962, 269); Не слід скаржитися на природу, треба дорожити кожним шматком землі (Хлібороб Укр., 6, 1966, 31); *Образно. Півень в далекій садибі Вирвав шматок з тишини (Воронько, Тепло.., 1959, 83); *У порівн. Людина, чорна, мов шматок ночі, що відірвався від масиву неба, став на дверях (Собко, Любов, 1935, 7); // Клубок диму, пасмо хмари, туману тощо. По небу шматками розіслалися хмари темно-зелені, аж чорні (Мирний, III, 1954, 51); Лізуть вгору довгі, подерті шматки туману (Коцюб., І, 1955, 396); Він [тютюновий дим] поволі то звивається спіралями, то розривається на шматки і довгими рваними джгутами пливе в повітрі до розчинених кватирок (Кол., На фронті.., 1959, 134); // Жмут сіна, соломи, вати і т. ін. Шматки кулів летіли вгору й горіли (Н.-Лев., II, 1956, 197); Ядвіга знайшла шматок вати, й обидві панни пообтикали кругом замок і забили дірочку (Н.-Лев., II, 1956, 73); Стоячи біля здоровенної пузатої бочки, вона блискучою мідною помпою качала пиво, жовта піна шматками падала на мармурову стойку (Собко, Звич. життя, 1957, 80); *У порівн. Роман був смішний з нерівною, вищербленою бородою та з одним бурцем, котрий стримів, як шматок клоччя, приліплений коло одного вуха (Н.-Лев., VI, 1966, 394).
3. Відрізана або відірвана частина тканини, паперу, шкіри і т. ін. Зосталась [Солоха] голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана, і тільки що шматком старої плахти зап’ялась та й годі (Кв.-Осн., 11, 1956, 217); Пищимуха звівся з канапи, поліз у кишеню свого каптана, витяг звідти чималий шматок паперу і подав мені до рук (Мирний, IV, 1955, 367); Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Дмит., Наречена, 1959, 172); Взявши з печі газету, з якої мав [дід] надірвати шматок для цигарки, згадав щось і збентеженим голосом, повернувшись з газетою в руці до Яремченка, спитав: — А оце ти читав, Омеляновичу? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16); Монтажниця хутко клеїла шматки плівки, клацала машиною, намотувала плівку на рулон (Ю. Янов., II, 1958, 119); *У порівн. Сідало сонечко в сизо-червоні хмари, мов шматки розірваної ганчірки, висіли вони над горою (Мирний, І, 1954, 343); // Те саме, що відрі́з 2. Василина несла в руках шматок нової свіжої матерії і не могла надивитись на неї (Н.-Лев., II, 1956, 47); Він схопив свої дарунки, підійшов до печі і жбурнув у вогонь перший шматок зеленого, як луг, краму (Стельмах, І, 1962, 302); Ось і мати іде по росистих травах з полотном, яке недавно сама виткала на власному верстаті. Зараз вона намочить шматки, вибиватиме їх праником на кладці (Цюпа, Добротворець, 1971, 17).
4. перен. Уривок, частина чогось (розмови, пісні, твору і т. ін.). В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв’язати докупи (Коцюб., І, 1955, 123); Через дорогу гнали господарі на водопій свій товар. Вставало мелодійне мукання, чутно було шматки простих розмов (Мик., II, 1957, 44); Я пишу мемуари. Згадую певний шматок життя, що мені він дорогий, і пишу про нього (Ю. Янов., II, 1958, 31); Бажалося б дуже мені, щоб "Герострата" друковано вкупі, не розриваючи на два шматки (Сам., II, 1958, 437); А вечір, мов чарівне решето, сіє і сіє звідусіль то перші шматки пісень, то жіноче цокотіння, то парубочий перегук (Стельмах, І, 1962, 125) *У порівн. Іван був непорушний, закам’янілий. Події останніх шести днів пропливли перед його очима, немов шматки якогось жахливого сну (Собко, Звич. життя, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 499.