ВЕ́ЧІР, чора, ч. 1. Частина доби від кінця дня до початку ночі. Ось день проминув, зник і вечір погожий, Ніч крив і місто, і табір ворожий (Л. Укр., І, 1951, 112); Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Смолич, І, 1958, 67).
До́брий ве́чір — вітання при зустрічі увечері. — Добрий вечір, сусідоньки красні.. (Коцюб., II, 1955, 333).
2. Вечірнє зібрання гостей з розвагами, частуванням. Вечір закінчився танцями (Мирний, III, 1954, 197); Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора "склянки чаю" (Досв., Вибр., 1959, 254); // Присвячені якій-небудь події, даті, вшануванню особи і т. ін. громадські вечірні збори. Картку з Шевченківського вечора отримала. Спасибі (Л. Укр., V, 1956, 407); Суворовці розповідають своїм гостям, ..що днями в них був вечір "цікавої хімії" (Багм., Щасл. день.., 1951, 113); // Публічне вечірнє зібрання, де виконуються літературні, музичні та ін. твори. На літературний вечір Ганна Денисівна прийшла, ввесь прослухала, подякувала (Вишня, І, 1956, 344).
Бага́тий ве́чір див. бага́тий; Ве́чір відпочи́нку див. відпочи́нок; Святи́й ве́чір (свят-ве́чір) — те саме, що Бага́тий ве́чір (див. бага́тий). [Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (К.-Карий, II, 1960, 154); Заходив свят-вечір (Ільч., Серце жде, 1939, 412).
3. у знач. присл. вечора́ми. У вечірній час протягом кількох або багатьох діб. Вечорами зграя коло криниці була гучніш, ніж ранком (Вовчок, І, 1955, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 344.