ДО́ГА́ДКА, и, ж. Думка, припущення, що грунтується на вірогідності, можливості чого-небудь. Ніхто нічого не знав, кожний мав свою догадку (Коцюб., І, 1955, 122); Стежачи за вогнем, трактористи й причіпниці висловлювали різні догадки (Гончар, І, 1954, 484).
◊ Губи́тися в д́ога́дках див. губи́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 338.