КУСО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до кусо́к. Далі їли ковбасу, сала кусочками нарізали (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Дід ще по шматочку та по кусочку відкладав, батько, він — всі працювали на одно гніздо (Мирний, І, 1954, 279); Дістала [Маруся] з-за припічка гребінку й кусочок одбитого дзеркальця (Григ., Вибр., 1959, 32).
◊ Ла́комий кусо́чок див. ла́комий; Ла́сий кусо́чок див. ла́сий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 416.