НАСТО́ЯТИСЯ див. насто́юватися.
НАСТОЯ́ТИСЯ, ою́ся, ої́шся, док., розм. Довго, досхочу постояти. [Одарка:] Тепер у полі чорно: настоїться голодна там, .. бідна скотина! (К.-Карий, II, 1960, 202); На їхнє місце до танцювального кола входили ті, що вже настоялися в сінях, наворкотілися в темряві (Кучер, Прощай.., 1957, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 204.