Слово "плутатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПЛУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Безладно перевиватися, переплітатися; заплутуватися (про нитки, волосся і т. ін.). Нитка в руках плуталась, затягалась в узли (Н.-Лев., VI, 1966, 15); Коріння плуталося дивовижними вузлами (Хотк., II, 1966, 273); // Безладно обплітати собою що-небудь. На вусах і бороді Йоньки плуталася павутина (Тют., Вир, 1964, 437).

2. тільки 3 ос. Розташовуватися, звиваючись; вигинатися. Улиці були узенькі, плутались то сюди, то туди (П. Куліш, Вибр., 1969, 69); Повзучі зелені поясники вилися попід ноги, плуталися поміж корінням величезних вивертів (Фр., VI, 1951, 11); Сліди [Маланчині] плутаються на всі боки, як сліди п’яної людини (Ю. Янов., IV, 1959, 20).

3. Втрачати свободу рухів, зачіпаючись за що-небудь або заплутуючись у чомусь. Мелашка йшла стежкою й плуталась між високою смілкою та дзвониками (Н.-Лев., II, 1956, 309); Священик.., плутаючись у рясі, двічі спіткнувшись, вибіг з учительської (Донч., VI, 1957, 634); Тимко плутається в рукавах, халат не зодягається (Тют., Вир, 1964, 348); // Чіпляючись, зачіпаючи, заважати (ходити, рухатися). Цупкий комиш ламався.., плутався під ногами (Коцюб., І, 1955, 356); Степ заріс тирсою і, хоч була вона невисока, проте плуталася в колеса і дуже гальмувала біг (Смолич, І, 1958, 98).

Плу́татися нога́ми в чому і без додатка — зачіпати ногами що-небудь, зачіпатися ногами за щось. Він плутався ногами в некошеній густій траві (Н.-Лев., IV, 1956, 82); Клоуни з жахом кинулись навтіки, спотикаючись і плутаючись ногами (Донч., VI, 1957, 432).

4. розм. Важко, невпевнено рухатися (про ноги, язик). Язик його починав плутатись, голова крутилась, все пливло перед очима, перекидалось догори ногами (Мик., II, 1957, 334).

5. тільки 3 ос. Втрачати ясність, чіткість; ставати безладним, суперечливим (про думки, слова і т. ін.). Мати скільки раз зачинала розмову, та розмова плуталася, рвалась: то Христя промовчить на матернє питання, то одкаже не те… (Мирний, III, 1954, 113); Думки у старого Ярошенка плутаються (Мак., Вибр., 1956, 509); В його роздратованій уяві плуталися темним, рухливим клубком якісь неясні образи (Жур., Дорога.., 1948, 191); // безос. Чув [Калинович].., що йому в голові починає плутатися (Фр., VI, 1951, 156).

6. Помилятися, збиватися. Онисько плутався, — почне одно, а зведе на друге… Не пристало, видно, при горі радіти (Мирний, IV, 1955, 48); Я починав імпровізувати, плутаючись у подробицях (Донч., VI, 1957, 621); // Висловлюватися плутано, нечітко, незрозуміло. — А ви, пане добродію, тото, все виїздите з тими вічами, — плутався отець Альойзій (не так-то легко говорити високопарно!), заглядаючи в очі отцю декану (Март., Тв., 1954, 166).

◊ Плу́татися в здо́га́дках (до́га́дках, здо́гадах, гадка́х) — те саме, що Губи́тися в здо́га́дках (до́га́дках, здо́гадах, гадка́х) (див. губи́тися). Парубок.., плутаючись в догадках, повернув назад, додому (Мирний, І, 1949, 128).

7. розм. Перебувати, ходити де-небудь без діла, без толку; никати, вештатися. — Чого ми будемо тут плутатись по цьому садку (Н.-Лев., II, 1956, 142); // Ходити сюди-туди поміж ким-, чим-небудь. Інспектор затесався в гурт і, плутаючись поміж школярами, почав притупувати: Уж я сеяла-сеяла лен (Вас., І, 1959, 315); На площах малеча хоробро плуталася поміж машинами і кіньми, тягаючи за собою повні відра, навперебій простягаючи кожному кварту, зачерпнуту від душі — по самі вінця!.. (Гончар, III, 1959, 423); // Взагалі ходити. — Слаба, слаба стала [Пріська]! Недовго вже, видно, їй тут плутатись (Мирний, III, 1954, 131).

◊ Плу́татися під нога́ми див. нога́.

8. розм. Ходити, не знаходячи дороги; блукати. Вони заблудились і тепер плутаються у плавнях (Коцюб., І, 1955, 360); Курбала широким кроком перетяв двір, якийсь час плутався в суточках між дерев’яними будівлями (Досв., Вибр., 1959, 193).

9. розм. Іти, зачіпаючись за що-небудь, спотикаючись. Вона посередині, а ми — кругом, мов ті каченята, плутаємось по траві (Сл. Гр.); // Іти повільно, мляво. Їхні ноги плутаються по пилюзі (Ю. Янов., V, 1959, 133).

10. розм. Спілкуватися, мати зв’язок, дружбу з ким-небудь (непідходящим, небажаним).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 597.