ПОКРІПИ́ТИ 1, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., розм. Те саме, що покріпи́тися 1. — Покріплю ще, потерплю трохи, — не вгамується — покину! — .. сказала Мар’я (Мирний, III, 1954, 73).
ПОКРІПИ́ТИ2 див. покрі́плювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 51.