РИ́МА, и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Який з мене баснописець? Мені так трудно справлятися з римою (Мирний, V, 1955, 384); Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше — відхилення від загальновживаних мовних норм, які часто зустрічаються в думах і здебільшого продиктовані вимогами ритму і рими (Рильський, IX, 1962, 228); * У порівн. Проспівав я пісню морю, Ліг на камінь і лежу… Ніби пісня, ллється море, Ніби рими, хвилі б’ють (Олесь, Вибр., 1958, 100).
∆ Вну́трішня ри́ма — співзвучність слів у середині віршованого рядка; Дактилі́чна ри́ма — співзвучність слів з наголосом на третьому від кінця складі; Дієслі́вна ри́ма див, дієслі́вний; Жіно́ча ри́ма див. жіно́чий; Чолові́ча ри́ма див. чолові́чий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 534.