СЛУХ, у, ч.
1. тільки одн. Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа — вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (Фр., XIII, 1954, 30); Слухав я пісню. Нові її ходи вловлював слухом крізь гомін труда (Тич., Зростай.., 1960, 8); Він говорив тихо, і Тамара напружувала слух, щоб не пропустити жодного слова, старалася запам’ятати все, що він скаже (Хижняк, Тамара, 1959, 49); // Здатність чути. Так якось тоді заострився мій слух, що, мабуть, був би вчув, як трава росте (Март., Тв., 1954, 201); Чохов тяжко зітхнув і, обіпершись на вільху, став дрімати, але слух його був гострий і чутливий, не вбитий сном (Тют., Вир, 1964, 320); Око у хлопця гостре, слух напрочуд тонкий (Логв., Давні рани, 1961, 11); // Здатність правильно сприймати і відтворювати музичні звуки. Слуху Юра не мав. Він немилосердно фальшивить (Смолич, II, 1958, 12); У Миколи був чудовий альт і слух (Думки про театр, 1955, 29); // перев. мн. Те саме, що ву́хо 1. [Д. Жуан:] Але я вам не буду сповідатись,— мої гріхи не для панянських слухів (Л. Укр., III, 1952, 369).
∆ Абсолю́тний слух див. абсолю́тний.
◊ Весь (ввесь, уве́сь) — слух — хто-небудь починає уважно слухати щось або прислухатися до чого-небудь. Застиг міністр біля стола, подавшись вухом убік, оком — навскіс. Зростає тривога. Весь — слух (Довж., І, 1958, 53); І ввесь ви увага, і ввесь ви зір, і ввесь ви слух, бо читали і чули, що дорога від Севастополя до Ялти повна дивних і зорових, і слухових несподіванок… (Вишня, І, 1956,160); Відбира́ти (відібра́ти, одбира́ти, одібра́ти) слух — позбавляти здатності чути. Ні слова Мотря, пішла, зігнувшись, мов не до неї річ. Тяжка печаль одбирає і слух, і мову (Мирний, І, 1949, 291); Дійти́ до слу́ху кого — стати відомим кому-небудь. [Джонатан:] Річарде, будь радий, що ти перед товаришем сказав се, бо якби сі слова дійшли до слуху громади й вчителя… (Л. Укр., III, 1952, 50); І слу́хи загули́ див. загуді́ти; Музи́чний (музика́льний) слух див. музи́чний, музика́льний; Нагостри́ти слух — приготуватися з напруженою увагою й інтересом слухати; уважно прислухатися; На слух; По слуху: а) тільки слухаючи або прислухаючись (визначати, узнавати, сприймати і т. ін. що-небудь). [Батура:] Я вам вдвадцяте кажу,— на слух не сприймаю вірші (Корн., II, 1955, 250); Досвідчений і допитливий механізатор на слух розпізнає неполадки у двигуні (Хлібороб Укр., 3, 1965, 47); Роман по слуху пішов до воріт і враз зупинився: притулившись до хвіртки, стояла захована ворітницею і тінями дівчина і руками затискувала уста, щоб не розсміятися (Стельмах, І, 1962, 341); б) по пам’яті, без нот (співати, грати і т. ін.). [Олена:] Ніяк не доберу, що в них [нотах] до чого. Стоять переді мною на папері, як пуголовки. Я більше на слух беру (Мокр., П’єси, 1959, 279); — В нашому роді всі дуже полюбляли музику, дід і батько по слуху грали на скрипочці, виміняній років п’ятдесят тому в заїжджого волошина (Стельмах, Правда.., 1961, 287); Насторо́жувати (насторо́жити, нашоро́шувати, нашоро́шити) слух див. насторо́жувати, нашоро́шувати; Не ві́рити [своє́му (вла́сному)] слу́ху — те саме, що Не ві́рити свої́м (вла́сним) ву́хам (див. ві́рити). Вірю я в правду свого ідеалу, і коли я тую віру зламала, ..власним очам я б не вірила й слуху, я б не впевнялась ні тілу, ні духу (Л. Укр., І, 1951, 271); Оберта́тися (оберну́тися) на слух див. оберта́тися; Перевті́люватися (перевті́литися) в слух див. перевті́люватися; Пропуска́ти (пропусти́ти) повз слух — те саме, що Пропуска́ти (пропусти́ти) повз ву́ха (див. ву́хо). Вона байдуже пропускала його [слово «смерть»] повз свій слух, а саме явище видавалось їй таким далеким, нереальним і безвладним (Коцюба, Нові береги, 1959, 134) Става́ти (ста́ти) — слух і зір — починати дуже уважно прислухатися й придивлятися. Дівчина притаїла подих і стала — слух і зір (Головко, II, 1957, 178).
2. перев. мн., розм. Звістки, повідомлення, достовірність яких точно не визначена; чутки. Не всякому слуху вір (Укр.. присл.., 1955, 189); Прийшли слухи до милої, що милого вбито (Чуб., V, 1874, 829); Поміж народом ходили слухи, що на тім місці, де стоїть Борислав, були давніми часами великі татарські війни (Фр., VIII, 1952, 350); — Постій,— сказав тут мрійник довговухий. — Дійшли до мене Дивовижні слухи, Що ваші бджоли З гречки і розмаю Багато меду й воску виробляють… (Іванович, Перебендя.., 1960, 54).
Ні слу́ху, ні ві́сті (ні про́слуху, ні мо́ви) — немає ніякої звістки, відповіді. Я не маю від Миші ні слуху, ні вісті і не знаю, як він гадає зо своїм весіллям (Л. Укр., V, 1956, 93); Ні слуху, ні прослуху (Укр.. присл.., 1963, 197); Гукнув [Ярослав] у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови (Загреб., Диво, 1968, 379); Ні слу́ху, ні ду́ху див. дух; Слух запа́в див. запада́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 381.