СПРО́БУВАТИ, ую, уєш, док.
1. неперех., перев. з інфін. Зробити намагання виконати яку-небудь дію, здійснити щось. Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води (Коцюб., І, 1955, 357); Люди було спробували знову провчити панів, та вони зразу ж викликали з Балти оренбурзьких козаків (Стельмах, І, 1962, 502); Пальці Тимка зовсім не гнулися. Спробував розстебнути гудзики на своєму кожушку, але з цього теж нічого не вийшло, і Тимко так і залишився сидіти не роздягшись (Тют., Вир, 1964, 469); // тільки наказ. сп. cпро́буй, спро́буйте, розм. Уживається як натяк на труднощі у здійсненні, виконанні чого-небудь. — Легко відстати від своєї частини, а спробуй в отакому розгардіяші знайти потім! (Головко, II, 1957, 535); Герой Соціалістичної Праці Гіталов ..починав з малого, а тепер дожени його, спробуй (Ю. Янов., II, 1954, 129); // Зважитися, насмілитися. [Мороз:] Спробував би ти не бути ударником у нашій бригаді… З борта скинули б [рибалки] (Корн., II, 1955, 216); — Ніхто вас пальцем не зачепить. — Спробувала б зачепити нас оця сопля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 44); // тільки наказ. сп. cпро́буй, спро́буйте, розм. Уживається як погроза або як застереження не робити чого-небудь. — Одривай [хату], а ні, я сама одірву, — говорила Мотря. — Ану, ну, спробуй! (Н.-Лев., II, 1956, 361).
2. перех. і без додатка. З’їсти або випити трохи чого-небудь для визначення смаку; покуштувати. — Справжня господиня! — спробувавши галушки, хвалить батько дочку, а та лукаво посміюється (Стельмах, II, 1962, 105); — Може, ви нашої картоплі спробуєте? У банячку її варила,.. гляньте, як позапікалась, порум’яніла (Гуц., З горіха.., 1967, 71); // Спожити що-небудь. Не існувало, мабуть, такого сорту чаю, якого б вона не спробувала (Донч., V, 1957, 444); — Ось тепер.. можна й вина, можна й пива спробувати (Шиян, Баланда, 1957, 44); // перен. Пізнати що-небудь на власному досвіді, зазнати самому чогось. Ледве дитина спробувала науки, і вже вона.. ненавиділа школу (Н.-Лев., І, 1956, 174); Не воювавши, не спробувавши бою, сидить [Духнович] калікою в лісі, під дощем біля купи снарядів (Гончар, Людина.., 1960, 99).
3. перех., також у сполуч. із спол. чи. Визначити, перевірити якість, властивість і т. ін. чого-небудь. Зустрічаючись на співках, Проскуров якось запросив його додому, щоб спробувати і поставити голос (Ле, Право.., 1957, 32); Одною ногою став [Тягнирядно] на спину Давидові, потім і другою й гуцнув, немов спробував, чи витримає (Головко, II, 1957, 166); Він обійшов навколо озеречка, спробував чобітьми, чи міцний лід (Стельмах, І, 1962, 346); Хоч нам з Іванком хотілося використати відсутність майстра, щоб і собі спробувати лезо столярських інструментів, та ми пішли за ним у хату (Томч., Готель.., 1960, 90); // Застосувати що-небудь, випробувати в дії. Для лікування спробували сульфідин; // Випробувати чиї-небудь якості, властивості, перевірити когось на здатність до чогось. Спробуємо тебе на ділі, а то на словах ви всі молодці (Хотк., І, 1966, 85).
Спро́бувати на зуба́х — перевірити зубами твердість монети, визначаючи, чи не фальшива вона. Дома він показав червінця батькові. Дорохтей.. уважно вислухав сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його.. на стіл і одвернувся (Стельмах, І, 1962, 50).
◊ Спро́бувати перо́ (пе́ра) — попробувати писати які-небудь твори; Спро́бувати себе́ — те саме, що Спро́бувати [свої́ (своє́ї)] си́ли (си́лу) (див. си́ла). У тлумача спалахнули вуха… Він трохи закашлявсь, але не розгубився. — Бачите, добродію, вивчаю ті мови і гадав трохи спробувати себе… (Досв., Гюлле, 1961, 44); Спро́бувати [свої́ (своє́ї)] си́ли (си́лу) див. си́ла; Спро́бувати ща́стя див. ща́стя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 602.