ТЕ́МРЯВА, и, ж.
1. Відсутність світла, освітлення; пітьма, темнота. А на світ насувала темрява. Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Гр., II, 1963, 431); Панько вийшов на двір, а там така темрява, хоть око виколи: носа свого не видко (Март., Тв., 1954, 158); Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці, Маючи добру заслону у темряві чорної ночі (Зеров, Вибр., 1966, 256); // Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. Із темряви раптом виринула жіноча постать (Головко, II, 1957, 575); Комвзводу побіг у темряву (Тют., Вир, 1964, 528).
◊ Кромі́шня те́мрява див. кромі́шній.
2. перен. Щось незрозуміле, невідоме. Перші кроки українського театру, як і слід чекати, поки що для нас оповиті темрявою (Від давнини.., І, 1960, 159).
3. перен. Відсталість, некультурність, неписьменність. Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Коцюб., III, 1956, 281); У Мар’янівці ми тяжко бідували, жили в найманій хаті, на чужій садибі — поміщика Бредюкова. У самому селі — злидні, темрява, варварство, з горілкою, бійкою (Минуле укр. театру, 1953, 11); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити… з неписьменністю і темрявою (Цюпа, Україна.., 1960, 66); Безпросвітня темрява тяжіла над трудовим людом. Можливість вчитися мали лише діти заможних (Ком. Укр., 6, 1968, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 71.