УДА́Р (ВДАР), у, ч.
1. Різкий сильний поштовх, що утворюється внаслідок короткочасного зіткнення рухомого тіла з яким-небудь іншим тілом. Лигар ударом макогона Дух випустив із Емфіона (Котл., І, 1952, 236); Юра мав вже скалічену руку, але щасливим вдаром раптом зламав надвоє Іванову бартку (Коцюб., II, 1955, 343); Непроворний на вигляд, він у бою гасав на коні, як чорт, і не раз тішив самого Богуна своїми дужими і хвацькими шабельними ударами (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 218); Гуркіт прибою долинав до «Константина», і, вторуючи йому, гуло в трюмі при кожному новому ударі хвилі (Тулуб, В степу.., 1964, 394); Під його ударами двері аж вгинались, і гуркіт котився луною на чотири квартали довкола (Смолич, Театр.., 1940, 253); Навіть дуже сильний удар воротар може відбити, коли він його чекає (Наука.., 5, 1968, 45); * У порівн. Його [М. Драгоманова] статті і листи — то були для великої більшості галичан мов удари батога (Коцюб., III, 1956, 32); // Поштовхоподібне коливання (серця, пульсу). Ти йшла, мов пісня, до дібров Під вдари серця, рокіт грому. А може, це не ти — любов Ішла у образі твойому (Стельмах, V, 1963, 284); Шістсот ударів на хвилину, або десять на секунду, — з такою незвичайною частотою скорочується серце голуба, коли він летить (Хлібороб Укр., 3, 1966, 47); // перен. Швидка, разюча дія чого-небудь (перев. про стихійні явища). Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив (Сос., II, 1958, 127); В когось із переселенців знайшлася свічка-громовиця, що оберігала селянську оселю від удару блискавиці, може, вона врятує й життя селянки від наглої смерті (Стельмах, І, 1962, 168); Чума, віспа, холера… Від їхніх ударів гинули цивілізації, розвалювалися імперії, зникали з лиця землі цілі народи (Наука.., 12, 1966, 20).
∆ Ві́льний уда́р див. ві́льний; Кутови́й уда́р див. кутови́й.
◊ Уда́р у спи́ну — підступний вчинок, зрадницькі дії кого-небудь. Врангелівський удар у спину революції, загроза Донецькому басейнові заставили всіх по-новому оцінити кримську небезпеку (Гончар, II, 1959, 302).
2. Звук, що утворюється внаслідок зіткнення рухомого тіла з яким-небудь іншим тілом. Чути глухі удари великого бубна, мов далекий гуркіт грому (Фр., II, 1950, 73); А молота удари Із кузні аж до туч Гули, і грали, грали З громами обіруч (Ус., На.. берегах, 1951, 22); Чути два удари дзвона, потім свисток і гуркіт поїзда (Коч., II, 1956, 241); // Звук, що утворюється пострілом, розривом міни, снаряда, вибухом бомби і т. ін. Од гарматних ударів гриміло хмарне небо (Сос., II, 1958, 472); Дим… вогонь… удари бомбові… З острова Сарпінського гармати б’ють на центр (Гонч., Вибр., 1959, 200); Чахкаючі удари мінометів, лункі постріли сорокап’яток губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (Гончар, III, 1959, 415); // Звук, що утворюється годинниковим механізмом на позначення часу. Полічила [Мирослава] удари: п’ять годин (Головко, ІІ, 1957, 593); Коли згодом завмер дванадцятий удар, мірошник вийшов із своєї схованки й попрямував до млина (Шиян, Баланда, 1957, 109).
Уда́р гро́му — звук, утворюваний електричними розрядами в атмосфері. Гримнули грому розкотисті вдари (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 91).
3. Стрімкий напад, атака. — Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (Головко, II, 1957, 507); Перед рішучим ударом Білогрудові доведеться з частиною свого взводу піти в глибоку розвідку в тил ворога (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 99); Побачивши, що лобовим ударом застави не взяти, вже десь опівдні Шпуль наказав припинити безглузді атаки (Збан., Між.. людьми, 1955, 47); // перен. Рішучі дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь. Ми чудово зуміли використати українське повстанство для повалення гетьманату, для розгрому німців, для нанесення смертельного удару по хижаках світового імперіалізму (Гончар, II, 1959, 115); Фашизм спрямовує свій удар насамперед проти комуністичних партій, як найбільш послідовних, стійких і непідкупних захисників інтересів робітничого класу і всіх трудящих (Програма КПРС, 1961, 46); Головним об’єктом сатиричного удару [поет] В. Самійленко обрав самодержавство (Рад. літ-во, 4, 1971, 62); // перен. Велика шкода, втрата, заподіяні кому-, чому-небудь. Комісар ходив мов строєний [отруєний]. Адже се відкриття [обгорілі люди в сіні] — страшенний удар для репутації столиці краю (Фр., IV, 1950, 48); Загарбання турками узбережжя Чорного моря в кінці XV ст. завдало торгівлі між Заходом і Сходом [через Україну] сильного удару (Іст. УРСР, І, 1953, 126).
Бу́ти (перебува́ти і т. ін.) під уда́ром: а) бути в такому становищі, коли можуть напасти, атакувати. У вересні сорок першого неподалік Азовська прорвалися гітлерівці. Завод під ударом (Рудь, Гомін.., 1959, 7); б) бути під загрозою чого-небудь, у критичному становищі; Одни́м уда́ром — швидко, рішуче, за одним разом. — Тільки ми, більшовики-ленінці, розрубали все одним ударом — роздали землю трудовому народові! (Гончар, II, 1959, 228); Ста́вити (поста́вити) під уда́р (уда́ри) кого, що — доводити кого-, що-небудь до загрозливого, критичного становища.
∆ Лобови́й уда́р див. лобови́й.
4. перен. Раптова неприємність, несподіване горе, важке потрясіння. Суд лікарів був страшним ударом для родини (Кобр., Вибр., 1954, 38); У відділі наросвіти його ніхто не докоряв. Лише сказали, що є думка від педагогічної роботи його звільнити. Боженок здригнув. Такого жорстокого удару він не ждав (Дор., Не повтори.., 1968, 148).
Уда́р до́лі (життя́ і т. ін.) — важке горе, нещастя, яке доводиться переживати кому-небудь.
5. розм. Важкий хворобливий стан, викликаний крововиливом у мозок або закупоренням мозкової судини. У начальника одного разу вже був удар, тому курити йому лікарі заборонили категорично (Собко, Біле полум’я, 1952, 103); // Тяжке ураження центральної нервової системи, супроводжуване важким станом усього організму. Вся дрижала [Маруся]. Зараз же уявляла собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б’ють голівку об камінь.. О-о-о!.. була близькою нервового удару (Хотк., II, 1966, 203).
∆ Со́нячний уда́р див. со́нячний; Теплови́й уда́р див. теплови́й.
$ Бу́ти в уда́рі — перебувати у стані піднесення, натхнення, мати піднесений настрій. Діденко був особливо сьогодні в ударі (Головко, II, 1957, 486); З уда́ром, рідко — з піднесенням, натхненно. На біду, хлопчишка [хлопчисько] якийсь струже собі щось за плотом і в усе горло витинає опришківської співанки.. І то так різко, дзвінко, з ударом! (Хотк., II, 1966, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 385.